Запитання читачів

Кого Єгова мав на увазі, говорячи в Буття 3:22 «один із Нас»?

Бог Єгова, очевидно, мав на увазі себе і свого єдинородного Сина, коли сказав: «Став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло» (Буття 3:22). Розгляньмо, чому можна дати таку відповідь.

Єгова сказав ці слова після того, як виніс присуд першій людській парі. Дехто вважає, що форма множини у вислові «один із Нас» передає думку про величність, як-от було у випадку, коли цар казав про себе «ми повеліваємо». Проте стосовно Буття 1:26 і 3:22 біблеїст Дональд Ґауен заявляє: «Старий Завіт не підтримує більшості запропонованих тлумачень, таких як королівське «ми» чи доказ того, що в одному божестві є кілька осіб... Жодне з тих тлумачень не підходить за змістом до [вислову в Буття] 3:22, де сказано «один із Нас».

Чи міг Єгова тут мати на думці Сатану Диявола, який сам почав вирішувати для себе, що є «добро й зло», а також спонукав до цього перших людей? Немає підстав так вважати. Єгова вжив тут вислів «один із Нас». Сатана вже не був одним із вірних Єгові ангелів, тому його не можна було зарахувати до тих, хто був на боці Єгови.

Чи міг Бог у цьому вислові мати на увазі вірних ангелів? Не можна стверджувати категорично. Подібність висловів у Буття 1:26 і 3:22 допомагає нам зробити правильний висновок. У Буття 1:26 читаємо, що Єгова сказав: «Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою». До кого були звернені ці слова? Про духовну особу, яка стала досконалою людиною Ісусом, апостол Павло висловився так: «Він є образ невидимого Бога, роджений перш усякого творива. Бо то Ним створено все на небі й на землі» (Колосян 1:15, 16). Тож логічно зробити висновок, що в Буття 1:26 Єгова звертався до свого єдинородного Сина, «майстра», який був поряд з ним під час створення неба та землі (Приповістей 8:22—31). У Буття 3:22 міститься подібний вислів, і це показує, що і в цьому вірші Єгова також звертався до найближчої йому особи — свого єдинородного Сина.

Безсумнівно, єдинородний Божий Син мав знання «добра й зла». Перебуваючи довгий час у тісних стосунках з Єговою, він, звичайно, добре засвоїв спосіб мислення, принципи і норми свого Отця. Впевнений, що його син має таке знання й віддано застосовує його, Єгова, можливо, надав Ісусові певну свободу у прийнятті рішень. Тому Син не мусив радитись зі своїм Отцем стосовно кожного питання. Отже Ісус певною мірою міг і мав право вирішувати, що є добро, а що зло. Однак, на відміну від Сатани, Адама та Єви, він не встановлював норм, які суперечили б нормам Єгови.