Молоді, поводьтеся гідно Єгови

ДЕЯКИМ молодим християнам доводиться протягом певного часу жити далеко від родини й від свого збору. Дехто переїжджає до іншої території, аби розширити своє служіння. Інші змушені покинути дім через свою нейтральну позицію щодо справ світу (Ісаї 2:4; Івана 17:16). У декотрих країнах молодих християн, які зберігають непорочність, «кесар» засуджує до ув’язнення чи громадських робіт * (Марка 12:17; Тита 3:1, 2).

Потрапивши до в’язниці за нейтралітет, молоді люди можуть довгий час відбувати вирок разом зі злочинцями. Перебуваючи далеко від дому з інших причин, молодь також змушена працювати в неморальному оточенні. Як молоді християни, котрі потрапляють у таку ситуацію, можуть долати труднощі та перешкоди, намагаючись ‘гідно поводитися перед Богом’? (1 Солунян 2:12). Як батьки могли б допомогти їм приготуватися до неприємних обставин? (Приповістей 22:3).

Характерні труднощі

«Мені було тяжко й страшно, коли я перебував далеко від батьківської опіки, а також від нагляду турботливих старійшин, котрі мене добре знали»,— говорить 21-річний Такіс, якому довелося провести понад три роки поза домом *. Він додає: «Часом я почувався зовсім безпорадним». Двадцятилітній Петрос був змушений залишити дім більш ніж на два роки. Він зізнається: «Уперше в житті я мусив цілком самостійно вибирати розваги й товаришів і не завжди робив це мудро». Далі він пояснює: «Іноді я дуже переживав, бо більша свобода несла з собою велику відповідальність». Тассос, християнський старійшина, який постійно спілкується з молодими християнами, котрі опинилися в таких ситуаціях, зауважив: «Брудна мова, бунтівливість і жорстока поведінка невіруючих однолітків може відбиватися на необачних і незахищених молодих особах».

Коли молоді християни живуть та працюють серед людей, котрим бракує поваги до біблійних принципів, їм потрібно бути обережними, щоб не наслідувати неморальну й небіблійну поведінку своїх ровесників (Псалом 1:1; 26:4; 119:9). Регулярне особисте вивчення, відвідування зібрань і участь у проповідницькому служінні — все це може здаватися важкою справою (Филип’ян 3:16). Ставити духовні цілі й досягати їх теж може бути нелегко.

Вірні молоді християни, безперечно, бажають догоджати Єгові своєю поведінкою та мовою. Вони віддано стараються відгукуватися на зворушливі слова свого небесного Отця: «Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти, як мені докорятиме хто» (Приповістей 27:11). Вони усвідомлюють, що їхні манери й поведінка впливають на те, якої думки інші люди будуть про Єгову та його народ (1 Петра 2:12).

 Це похвально, що більшість молодих людей усіма силами намагаються наслідувати приклад співхристиян першого століття, про яких апостол Павло молився, щоб вони «поводилися належно [«достойно», Дерк.] щодо Господа в усякому догодженні, в усякому доброму ділі приносячи плід... для всякої витривалости й довготерпіння з радістю» (Колосян 1:9—11). У Біблії розповідається про кількох богобійних молодих людей, котрим вдавалося поводитися гідно Бога, незважаючи на те, що їх оточували чужі люди, які були ідолопоклонниками і вороже ставилися до них (Филип’ян 2:15).

Єгова був з Йосипом

В юності Йосип, улюблений син Якова та Рахілі, опинився далеко від дому й від опіки богобійного батька. Його продали в рабство до Єгипту. Йосип був працьовитим, надійним та високоморальним юнаком і цим подав чудовий приклад. Хоча він і був рабом у Потіфара — людини, яка не поклонялася Єгові,— але служив йому добросовісно і старанно. Тому з часом всі господарські справи в домі Потіфар довірив Йосипові (Буття 39:2—6). Йосип залишався непорочним в очах Єгови і, коли в результаті цього потрапив до в’язниці, не робив висновків на зразок «Ну і що це мені дало?» Навіть там він виявляв добрі риси і тому вже незабаром відповідав за певні справи, пов’язані з роботою в’язниці (Буття 39:17—22). Єгова благословляв Йосипа і, як сказано в Буття 39:23, «Бог був із ним».

Будучи ізольованим від своєї богобоязливої родини, Йосип міг би поводитись, як язичники, серед яких він жив, і перейняти неморальний спосіб життя єгиптян. Натомість він тримався Божих принципів і зберігав чистоту всупереч найсильнішим спокусам. Коли Потіфарова дружина неодноразово спонукувала його до статевих стосунків з нею, Йосип рішуче відповів: «Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?» (Буття 39:7—9).

Сьогодні юним Свідкам Єгови треба прислухатися до основаних на Біблії застережень щодо неправильних товариств, неморальних розваг, порнографії та музики, що деморалізує. Ці Свідки усвідомлюють, що «очі Господні на кожному місці,— позирають на злих та на добрих» (Приповістей 15:3).

Мойсей цурався «гріховної потіхи»

Мойсей виріс при дворі фараона — у середовищі, просякнутому ідолопоклонством і жагою до насолод. Про цього чоловіка в Біблії сказано: «Вірою Мойсей... відрікся зватися сином дочки фараонової. Він  хотів краще страждати з народом Божим, аніж мати дочасну гріховну потіху» (Євреїв 11:24, 25).

Дружба зі світом може принести певні вигоди, але вона короткочасна. Вона триватиме не довше, ніж залишилося цьому світу (1 Івана 2:15—17). Чи не ліпше наслідувати приклад Мойсея? Біблія повідомляє, що «він був непохитний, як той, хто Невидимого бачить» (Євреїв 11:27). Він постійно зосереджувався на духовній спадщині своїх богобійних предків. Намір Єгови відігравав найважливішу роль у його житті, і він поставив собі за мету виконувати Божу волю (Вихід 2:11; Дії 7:23, 25).

Коли богобоязливі молоді люди потрапляють у безбожне й недружелюбне оточення, вони можуть зміцняти свої стосунки з Єговою за допомогою особистого вивчення — ліпше пізнаючи «Невидимого». Повна програма християнської діяльності, а сюди входить регулярне відвідування зібрань і участь у проповідуванні, допоможе цим молодим братам і сестрам зосереджуватися на духовних справах (Псалом 63:7; 77:13). Їм треба докладати зусиль, щоб їхні віра і надія стали такими ж сильними, як у Мойсея. Вони повинні у своєму мисленні і діях постійно зважати на Єгову і тішитися, що мають такого друга.

Своїми устами вона прославляла Бога

Чудовий приклад для молодих залишила також одна ізраїльська дівчинка. Їй довелося жити далеко від свого дому, оскільки за днів Божого пророка Єлисея сирійці забрали її в полон. Вона стала служницею дружини сирійського воєначальника Наамана, який був хворий на проказу. Ця дівчинка сказала своїй господині: «Ох, коли б пан мій побував у того пророка, що в Самарії, то він вилікував би його від прокази його!» Прислухавшись до її свідчення, Нааман пішов до Єлисея в Ізраїль і був очищений від прокази. Більш того, Нааман почав поклонятися Єгові (2 Царів 5:1—3, 13—19).

Приклад цієї дівчинки показує, що молодим потрібно своїми устами приносити честь Богові, навіть коли вони живуть далеко від батьків. Якби для цієї дівчинки  звичним було «марнословство» або ‘непристойні жарти’, то чи було б ефективним свідчення, яке вона дала, коли для цього трапилася нагода? (Ефесян 5:4; Приповістей 15:2). Нікос, якому трохи більше 20 років, був ув’язнений через свою нейтральну позицію. Він пригадує: «Коли ми разом з кількома іншими братами були у в’язниці, далеко від впливу батьків і збору, я помітив, що наша мова погіршилася. Така мова, безперечно, не несла хвали Єгові». На щастя, Нікосу та іншим братам допомогли прислухатися до поради, яку дав Павло: «Розпуста та нечисть усяка й зажерливість нехай навіть не згадуються поміж вами, як личить святим» (Ефесян 5:3).

Єгова був для них реальним

Те, що трапилося в стародавньому Вавилоні з трьома євреями, товаришами Даниїла, підтверджує правдивість принципу, про який говорив Ісус. Він сказав, що вірність у малих речах веде до вірності у великих (Луки 16:10). Ці три євреї зіткнулися з випробуванням. Вони повинні були споживати харчі, котрі, згідно з Законом Мойсея, не можна було їсти. Ці чоловіки могли б виправдовувати себе, міркуючи, що вони є невільниками в чужій країні і тому позбавлені вибору. Проте які ж вони отримали благословення, коли серйозно поставилися до того, що могло здаватися якоюсь дрібницею! Згодом виявилося, що вони здоровіші й мудріші, ніж усі ті невільники, що їли смачну царську їжу. Вірність у таких малих речах, безсумнівно, зміцнила їх. Тож, зіткнувшись із суворішим випробуванням — вимогою поклонитися ідолу,— вони теж не пішли на компроміс (Даниїла 1:3—21; 3:1—30).

Для цих трьох молодих людей Єгова справді був реальним. Хоча вони опинилися далеко від свого дому й від центру поклоніння Богові, однак постановили залишатись незаплямованими цим світом (2 Петра 3:14). Вони настільки цінували добрі взаємини з Єговою, що були готові пожертвувати заради цього своїм життям.

Єгова не покине тебе

Коли молоді люди перебувають далеко від тих, кого люблять і кому довіряють, вони, звичайно, могли б відчувати неспокій, невпевненість і страх. Однак, стикаючись з труднощами й випробуваннями, вони  можуть не сумніватися в тому, що «Господь не покине» їх (Псалом 94:14, Дерк.). Якщо вони ‘страждають за правду’, Єгова охоче допоможе їм ходити «путтю праведною» (1 Петра 3:14; Приповістей 8:20).

Єгова постійно зміцнював і рясно благословляв Йосипа, Мойсея, ізраїльську підневільну дівчинку і трьох вірних єврейських юнаків. Сьогодні Бог послуговується своїм святим духом, Словом і організацією, аби підтримувати тих, хто ‘бореться доброю боротьбою віри’ (Кул.), а також обіцяє їм як нагороду «вічне життя» (1 Тимофія 6:11, 12). Без сумніву, гідно поводитися перед Єговою можливо і чинити так мудро (Приповістей 23:15, 19).

[Примітки]

[Рамка на сторінці 25]

БАТЬКИ, ПІДГОТОВЛЯЙТЕ СВОЇХ ДІТЕЙ!

«Як стріли в руках того велетня, так і сини молоді» (Псалом 127:4). Стріла не влучить у ціль сама собою. Необхідно вміло прицілитися. Подібно й діти не будуть готові жити окремо від батьків, якщо ті не нададуть їм належного керівництва (Приповістей 22:6).

Юні схильні піддаватися поривам і «молодечим пожадливостям» (2 Тимофія 2:22). Біблія попереджає: «Різка й поука премудрість дають, а дитина, залишена тільки собі, засоромлює матір свою» (Приповістей 29:15). Якщо не встановлювати обмежень щодо поведінки, діти не будуть готові долати труднощі та перешкоди, пов’язані з проживанням поза домом.

Християнські батьки повинні з усією відповідальністю прямо говорити своїм дітям про труднощі, небезпеки та реалії життя в цій системі. Не вдаючись до песимізму, вони могли б описати неприємні умови, в яких може опинитися молода людина, якщо їй доведеться жити поза домом. Така підготовка, а також дана Богом мудрість, зможуть «мудрости дати простодушним, юнакові — пізнання й розважність» (Приповістей 1:4).

Батьки, котрі прищеплюють духовні цінності та моральні норми своїм дітям, роблять їх придатними долати життєві труднощі. Регулярне сімейне вивчення Біблії, відкрите спілкування та щира зацікавленість добробутом своїх дітей посприяють тому, що їхнє життя буде успішним. Коли батьки надають своїм дітям побожне навчання, їм потрібно робити це врівноважено, але разом з тим настійно й розважливо, аби потім діти змогли у житті самі твердо триматися на ногах. Батьки могли б показувати власним прикладом, що жити у світі і не бути його частиною можливо (Івана 17:15, 16).

[Ілюстрація на сторінці 23]

Деяким молодим християнам доводиться покидати свій дім.

[Ілюстрації на сторінці 24]

Опираючись спокусі, молоді люди наслідуватимуть Йосипа і залишатимуться морально чистими.

[Ілюстрації на сторінці 26]

Наслідуйте приклад ізраїльської дівчинки, котра своїми устами прославляла Єгову.