Довір’я — запорука щастя

ХАРЧОВІ отруєння дуже неприємні. Тим, хто часто від них страждає, слід обачніше вибирати продукти харчування. Але неможливо цілком відмовитись від їжі, щоб вже ніколи не отруїтись. Адже голод спричинить більше проблем, ніж вирішить, і, взагалі, без їжі довго не проживеш.

Зрада теж завдає великого болю. Якщо когось зраджували не раз, то йому слід обачніше вибирати собі товаришів. Однак відмова від спілкування, заради того щоб уникнути розчарувань,— не вихід. Чому? Тому що недовірливість позбавляє щастя. Задоволення від життя ми відчуваємо лише тоді, коли наші взаємини з іншими ґрунтуються на довір’ї.

«Без довіри звичайне щоденне спілкування ускладнюється»,— говориться у звіті «Юґенд» за 2002 рік. У газеті «Нойє цюрхер цайтунґ» якось було написано: «Кожен потребує комусь довіряти. Довір’я поліпшує життя [такою мірою, що стає] необхідною умовою довголіття». Без довір’я, писалося далі в газеті, «людина просто не може нормально жити».

Отже, наша основна потреба — довіряти іншим. Кому ж можна довіряти і при цьому не бути зрадженим?

Надійся на Господа всім своїм серцем

«Надійся на Господа всім своїм серцем»,— говорить Біблія (Приповістей 3:5). Боже Слово неодноразово закликає нас довіряти нашому Творцю, Богу Єгові.

Чому Богу можна довіряти? По-перше, тому що Бог Єгова святий. Пророк Ісая написав: «Свят, свят, свят Господь Саваот» (Ісаї 6:3). Чи думка про святість відштовхує вас? Навпаки, вона повинна приваблювати. Адже святість Єгови свідчить про те, що він чистий, далекий від будь-якого лиходійства й абсолютно надійний. Він ніколи не зловживає владою і ніколи не зраджує.

Крім того, ми можемо довіряти Богу тому, що він здатний підтримувати тих, хто служить йому, і хоче це робити. Він має надзвичайну силу, керується досконалою справедливістю і мудрістю. Його спонукує  безприкладна любов. «Бог є любов»,— написав апостол Іван (1 Івана 4:8). Бог все робить з любові. Завдяки святості та іншим винятковим рисам Єгова є досконалим Отцем — тим, кому ми можемо повністю довіряти. Ніщо і ніхто не заслуговує більшого довір’я, ніж Єгова.

Довіряй Єгові і будь щасливим

Єгові можна довіряти також тому, що він розуміє нас ліпше, ніж будь-хто інший. Він знає, що людина дуже потребує надійних, постійних і довірливих взаємин з Творцем. Ті, хто має такі взаємини, почувають себе набагато безпечніше за інших. «Блаженна людина, що Бога вчинила своєю твердинею»,— такий висновок зробив цар Давид (Псалом 40:5). З цими словами цілком погоджуються сьогодні мільйони людей.

Доріс жила в Домініканській Республіці, Греції, Німеччині та США. Вона говорить: «Я щаслива, що можу довіряти Єгові. Він знає, як подбати про мої фізичні, духовні й емоційні потреби. Він найліпший друг». Вольфганг, який працює юрисконсультом, висловився так: «Чудово, що можеш покластися на когось, хто щиро турбується про тебе, здатний діяти у твоїх інтересах і навіть обов’язково буде діяти!» Хем народився в Азії, але зараз живе в Європі. Він сказав: «Я впевнений у тому, що все в руках Єгови і що він не робить помилок. Отож я з радістю покладаюсь на нього».

Звичайно, кожен з нас потребує довіряти не тільки нашому Творцю, але й людям. Тому Єгова, наш мудрий і досвідчений друг, вчить нас, яким людям довіряти. Уважно читаючи Біблію, ми знайдемо його поради.

Люди, яким можна довіряти

«Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема» (Псалом 146:3). Це твердження, натхнене Богом, допомагає нам зрозуміти, що багато людей не заслуговують нашої довіри. Навіть ті, кого у світі шанують як «князів»,— скажімо, висококваліфіковані фахівці у певній галузі знань чи діяльності,— не заслуговують нашого довір’я автоматично. Вказівки, які вони дають, часто помилкові, тому довір’я до таких «князів» може швидко змінитися розчаруванням.

Однак ми не повинні через це ставитися з недовір’ям до кожного. Слід обачно вибирати людей, яким можна було б довіряти. Якими критеріями керуватись? Тут допоможе приклад з історії стародавнього Ізраїлю. Коли потрібно було обрати чоловіків для виконання  відповідального доручення, Мойсею порадили: «Ти наздриш зо всього народу мужів здібних, богобоязливих, мужів справедливих, що ненавидять зиск» (Вихід 18:21). Чого ми вчимося з цієї поради?

Ще до призначення тих чоловіків на відповідальні становища було видно, що вони мають угодні Богу риси. Вони вже показали, що виявляють страх та благоговіння перед Богом і бояться його розгнівати. Кожен бачив, що ці чоловіки зі всіх сил намагаються дотримуватись Божих норм. Вони ненавиділи зиск, а це свідчило про моральну силу, завдяки якій вони не зловживатимуть владою та довір’ям заради власних інтересів чи інтересів родичів або друзів.

Чи ж не було б мудро керуватись тими ж критеріями, коли постає питання, кому довіряти? Чи поведінка ваших знайомих показує, що вони бояться Бога? Чи вони рішуче настроєні виконувати його вимоги? Чи вони добропорядні й не схильні до злого? Чи притаманна їм чесність, яка не дозволить їм маніпулювати обставинами на свою користь? Безумовно, ті люди, яким властиві названі риси, достойні довір’я.

Не знеохочуйся випадковими розчаруваннями

Щоб розвинути довір’я до когось, потрібно терпеливості і часу. Мудро було б розвивати своє довір’я поступово. Яким чином? Протягом якогось періоду спостерігати за людиною, звертаючи увагу на те, як вона поводиться у певних ситуаціях. Чи можна на неї покластися у дрібних справах? Наприклад, чи повертає ця людина позичене, чи вчасно приходить на домовлену зустріч? Якщо так, то їй можна довіряти й у більш важливих речах. На це вказує такий принцип: «Хто вірний у найменшому,— і у великому вірний» (Луки 16:10). Розбірливість і терпеливість допоможе нам уникнути гірких розчарувань.

А що ж, коли хтось таки розчарував нас? Ті, хто вивчає Біблію, пригадують, як апостоли підвели Ісуса Христа у ніч його арешту. Юда Іскаріотський зрадив його, а інші учні розбіглися в страху. Петро навіть тричі відрікся від нього. Однак Ісус бачив, що тільки Юда діяв умисно. Ісуса зрадили у дуже важливий, критичний момент, але вже через кілька тижнів він показав, що довіряє 11 апостолам (Матвія 26:45—47, 56, 69—75; 28:16—20). Іноді ми вважаємо, ніби хтось не виправдав нашого довір’я. Подумаймо, чи це свідчить про те, що людині вже взагалі не можна довіряти, чи то лише її тимчасова слабкість.

Чи я заслуговую довір’я?

Коли ми вирішуємо, хто достойний нашого довір’я, то заради справедливості мусимо запитати себе: «Чи я сам заслуговую довір’я? За якими мірками слід визначати свою і чиюсь надійність?»

Звісно, надійна людина завжди говоритиме правду (Ефесян 4:25). Вона не буде заради особистої вигоди пристосовувати інформацію так, щоб догодити співрозмовникам. Коли вона щось обіцяє, то зробить усе, що може, аби дотримати слова (Матвія 5:37). Коли їй розповідають щось по секрету, вона не видає таємниці і не розпускає пліток. Надійна людина зберігає вірність у шлюбі. Вона не розглядає порнографії, не заглиблюється у чуттєві фантазії і не фліртує (Матвія 5:27, 28). Той, хто достойний нашого довір’я, сумлінно працює, щоб забезпечити себе і свою сім’ю, та не шукає легкого заробітку за чийсь  рахунок (1 Тимофія 5:8). Ці розумні критерії, які ґрунтуються на Біблії, допоможуть нам розпізнати людей, достойних нашого довір’я. Крім того, коли ми самі намагаємось відповідати цим вимогам, то інші зможуть покладатися і на нас.

Як добре буде жити у світі, де усім можна буде довіряти і де ніколи не доведеться розчаруватися через зраду! Чи такий світ лише нездійсненна мрія? Для тих, хто довіряє біблійним пророцтвам, ні, адже Слово Бога передрікає чудову «нову землю», де вже не буде підступності, брехні та визискування, не буде горя, хвороб і навіть смерті (2 Петра 3:13; Псалом 37:11, 29; Об’явлення 21:3—5). Чи ж не варто більше дізнатися про таку перспективу? Свідки Єгови охоче нададуть вам інформацію на цю та інші важливі теми.

[Ілюстрація на сторінці 4]

Недовірливість позбавляє щастя.

[Ілюстрація на сторінці 5]

Єгова, як ніхто інший, достойний нашого довір’я.

[Ілюстрації на сторінці 7]

Усі потребують взаємин, основаних на обопільному довір’ї.