Чи в усьому тобі потрібні прямі біблійні накази?

КОЛИ ти був дитиною, твої батьки, мабуть, встановлювали для тебе чимало правил. Ставши дорослішим, ти почав розуміти, що вони робили це, бо дбали про твоє благополуччя. Тепер, як доросла людина, ти, очевидно, все ще дотримуєшся певних принципів, котрих тебе навчили батьки, хоча рішення вже приймаєш самостійно.

Наш небесний Отець Єгова дає нам у своєму Слові, Біблії, ряд прямих наказів. Наприклад, він забороняє ідолопоклонство, розпусту, перелюб і злодійство (Вихід 20:1—17; Дії 15:28, 29). ‘В усьому зростаючи’ духовно, ми починаємо розуміти, що Єгова дбає про наше благополуччя і дає закони не для того, аби просто обмежити нашу свободу (Ефесян 4:15; Ісаї 48:17, 18; 54:13).

Проте існує чимало ситуацій, стосовно яких немає прямих вказівок. І деякі люди думають, що за відсутністю прямого біблійного закону вони можуть поводитися так, як їм подобається. Вони заявляють, що якби Бог вважав за потрібне, то виразив би свою волю прямим наказом.

Люди, котрі мають такий погляд, часто роблять немудрі рішення, про які потім дуже шкодують. Вони не звертають уваги на те, що Біблія не лише викладає закони, але й допомагає дізнатися про Божий спосіб мислення. Вивчаючи Біблію та довідуючись про погляд Єгови в різних питаннях, ми набуваємо навчене Біблією сумління й отримуємо допомогу, щоб приймати рішення, які відображають його спосіб мислення. Чинячи так, ми тішимо його серце й пожинаємо добрі плоди мудрих рішень (Ефесян 5:1).

Гідні уваги приклади з Біблії

Коли ми читаємо в Біблії про Божих служителів стародавніх часів, то помічаємо, що вони брали до уваги Божий погляд на ту чи іншу ситуацію, навіть якщо й не отримували прямого наказу. Розгляньмо приклад Йосипа. У той час, коли він зіткнувся з неморальними пропозиціями Потіфарової дружини, не існувало натхненого Богом писаного закону щодо перелюбу. Однак хоча й не було прямого закону, Йосип зрозумів, що перелюб — це гріх не лише проти його власного сумління, але й «перед Богом» (Буття 39:9). Вочевидь, Йосип усвідомлював, що перелюб суперечить Божому погляду, а також висловленій в Едемі Божій волі (Буття 2:24).

Розгляньмо ще один приклад. У Дії 16:3 повідомляється, що Павло, перш ніж взяти Тимофія з собою в місіонерські подорожі, обрізав його. Проте, як ми читаємо в 4-му вірші, після цього Павло й Тимофій ходили по містах і передавали «постанови, які видали в Єрусалимі апостоли та старші». Серед тих постанов було й рішення про те, що християни не зобов’язані виконувати закон про обрı́зання! (Дії 15:5, 6, 28, 29). Чому ж тоді Павло вважав за необхідне, щоб Тимофій був обрізаний? «Через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька [Тимофія], що був геллен». Павло не хотів давати їм зайвий привід для спотикання. Він дбав про те, щоб християни ‘доручали себе кожному сумлінню людському перед Богом’ (2 Коринтян 4:2; 1 Коринтян 9:19—23).

 Такий спосіб мислення був характерний для Павла й Тимофія. Прочитаймо такі уривки, як Римлян 14:15, 20, 21 і 1 Коринтян 8:9—13; 10:23—33, і подивімось, як сильно Павло піклувався про духовний добробут інших, зокрема тих, хто міг би спіткнутися на чомусь, що, по суті, й не було неправильним. А про Тимофія Павло писав: «Я однодумця не маю ні одного, щоб щиріше подбав він про вас. Усі-бо шукають свого, а не Христового Ісусового. Та ви знаєте досвід його, бо він, немов батькові син, зо мною служив для Євангелії» (Филип’ян 2:20—22). Який же чудовий приклад подали нам ці двоє християн! Хоча й не існувало конкретного Божого наказу, вони не віддавали переваги власним інтересам і уподобанням, а, наслідуючи любов Єгови та його Сина, зважали на те, як їхні рішення можуть відбитися на духовності інших.

Звернімо увагу на Ісуса Христа, який є для нас головним взірцем. У Нагірній проповіді він ясно показав, що той, хто розуміє дух Божих законів, дотримується їх, навіть коли стосовно якихось дій немає конкретних наказів або заборон (Матвія 5:21, 22, 27, 28). Ісус, Павло й Тимофій, а також Йосип не вважали, що в разі відсутності конкретного Божого закону людина може діяти так, як їй подобається. Щоб пристосуватися до Божого способу мислення, ці чоловіки жили відповідно до двох заповідей, котрі Ісус назвав найбільшими,— любити Бога і любити ближнього (Матвія 22:36—40).

Погляд сьогоднішніх християн

Безперечно, до Біблії не можна ставитись як до юридичного документа, сподіваючись, що в ній будуть детально розписані всі наші обов’язки. Ми дуже тішимо серце Єгови, коли прагнемо у своїх діях відображати його спосіб мислення, навіть якщо і немає конкретного закону, котрий можна було б застосувати в нашій ситуації. Інакше кажучи, замість того щоб у всьому очікувати прямих Божих вказівок, ми можемо докладати зусиль, аби ‘розуміти, що́ є воля Господня’ (Ефесян 5:17, курсив наш; Римлян 12:2). Чому це тішить Єгову? Тому що таким чином ми показуємо, що більше піклуємося не про власні вподобання і права, а про те, щоб догоджати йому. Це також доводить, що ми настільки цінуємо його любов, що хочемо наслідувати її, аби така любов стала основою всіх наших спонук (Приповістей 23:15; 27:11). До того ж, коли людина поводиться відповідно до вказівок зі Святого Письма, покращується її духовне, а часто й фізичне здоров’я.

Подивімось, як цей принцип можна застосовувати в особистих справах.

Вибір розваг

Для прикладу, уявімо собі юнака, котрий хоче придбати певний музичний альбом. Він чув кілька пісень з цього альбому, і вони йому дуже сподобалися. Але хлопець вагається, бо на обкладинці зазначено, що там містяться пісні відверто сексуального змісту і вживаються непристойні слова. Крім того, він знає, що в багатьох записах цього артиста виявляється дух озлобленості та агресивності. Цей молодий чоловік любить Єгову і тому цікавиться його поглядом у згаданій справі. Як йому зрозуміти позицію Єгови в цьому питанні?

 У своєму листі до Галатів апостол Павло перелічує учинки тіла, а потім говорить про плід Божого духу. Що включає плід Божого духу, ви, мабуть, знаєте,— це любов, радість, мир, довготерпіння, доброзичливість, доброта, віра, лагідність і самовладання. А що можна зарахувати до вчинків тіла? Павло пише: «Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п’янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!» (Галатів 5:19—23).

Звернімо увагу на останній вислів у цьому списку — «подібне до цього». Павло не навів повного переліку всього, що можна було б назвати учинками тіла. Але це не підстава, аби думати, ніби, згідно з Біблією, людині дозволяється робити все, що Павло не включив до списку вчинків тіла. Натомість читачі повинні скористатися своєю проникливістю, аби визначити, що ще, можливо, не увійшло до списку, але є «подібне до цього». Особи, котрі, не виявляючи каяття, чинять те, що хоча й не згадується Павлом, але є «подібне до цього», не успадкують благословень Божого Царства.

Отже, нам слід розуміти, тобто розпізнавати, що́ не подобається Єгові. Чи це важко? Уяви собі, що лікар порадив тобі споживати більше фруктів та овочів і не їсти тістечок, морозива й подібного до цього. Чи складно буде визначити, до якого ряду належить торт? А тепер знову подивімося на плід Божого духу й учинки тіла. До якого зі списків належить вищезгаданий музичний альбом? Безсумнівно, він не має нічого спільного з любов’ю, доброзичливістю, самовладанням та іншими рисами, пов’язаними з плодом Божого духу. Непотрібен прямий закон, аби зрозуміти, що така музика йде врозріз з Божим способом мислення. Ті ж самі принципи стосуються і матеріалу для читання, фільмів, телепрограм, комп’ютерних ігор, веб-сайтів і так далі.

Прийнятний зовнішній вигляд

У Біблії також надаються принципи, які мають впливати на наші рішення щодо одягу та зовнішнього вигляду. Завдяки цьому кожен християнин може отримувати керівництво, щоб його зовнішній вигляд був прийнятним і приємним. У цьому питанні людина, яка любить Бога, бачить нагоду робити не все, що подобається їй самій, а те, що тішитиме її небесного Отця. Як ми вже побачили, коли Єгова не дав конкретних вказівок стосовно певної справи, то це не означає, що йому все одно, як поводитимуться його служителі. У різних місцевостях загальноприйнятими є різні стилі, й навіть в одній і тій самій місцевості вони можуть час від часу змінюватися. Але Бог дав основні принципи, якими його служителі повинні керуватися завжди й усюди.

Наприклад, у 1 Тимофія 2:9, 10 сказано: «Так само й жінки,— у скромнім убранні, з соромливістю та невинністю,— нехай прикрашають себе не плетінням волосся, не коштовними шатами, але добрими вчинками, як то личить жінкам, що присвячуються на побожність». Отож християнські жінки — як і чоловіки — повинні зважати на те, якого зовнішнього вигляду сподіваються люди в їхній місцевості від осіб, «що присвячуються на побожність». Насамперед християнину варто замислитись над тим, яке враження складеться в інших про біблійну звістку, котру він несе, коли вони звернуть увагу на його зовнішній вигляд (2 Коринтян 6:3). Християнин подаватиме добрий приклад, коли не стане надто турбуватися про свої вподобання або уявлювані права, а думатиме про те, щоб не дратувати людей або не доводити їх до спотикання (Матвія 18:6; Филип’ян 1:10).

Якщо християнин бачить, що певний стиль зовнішності зачіпає чиїсь почуття чи доводить когось до спотикання, він може  наслідувати приклад апостола Павла і в першу чергу дбати про духовне благополуччя інших, а не про власні вподобання. Павло сказав: «Будьте наслідувачами мене, як і я Христа!» (1 Коринтян 11:1). А про Ісуса Павло писав: «Христос не Собі догоджав». Павло допомагає всім християнам зрозуміти такий принцип: «Ми, сильні, повинні нести слабості безсилих, а не собі догоджати. Кожен із нас нехай догоджає ближньому на добро для збудування» (Римлян 15:1—3).

Нам потрібно розвивати проникливість

Що допоможе нам розвивати проникливість, аби знати, як догодити Єгові, навіть коли ми не отримали від нього конкретних вказівок стосовно певного питання. Наша проникливість зростатиме, якщо ми будемо кожного дня читати Боже Слово, регулярно вивчати його і роздумувати над прочитаним. Такий ріст не відбувається швидко. Подібно до фізичного росту дитини, духовний ріст є поступовий і його не можна помітити відразу. Тому варто виявляти терпіння і не опускати рук, якщо ми не бачимо негайних змін на краще. З іншого боку, навіть через довгий час наша проникливість не розвинеться сама собою. Цей час має бути заповнений регулярним розглядом Божого Слова, як уже зазначалося вище, і ми повинні всіма силами застосовувати це Слово у своєму житті (Євреїв 5:14).

Можна сказати, що, тимчасом як Божі закони випробовують наш послух, Божі принципи випробовують глибину нашої духовності і нашого бажання догоджати небесному Отцю. Зростаючи духовно, ми дедалі більше будемо зосереджуватися на тому, щоб наслідувати Єгову та його Сина. Ми прийматимемо всі рішення, з готовністю узгоджуючи їх з Божим поглядом на справи, що розкривається у Святому Письмі. Якщо всіма своїми вчинками ми будемо тішити небесного Отця, то збільшуватиметься й наша радість.

[Ілюстрації на сторінці 23]

У різних місцях загальноприйнятими є різні стилі, але, вибираючи одяг, ми повинні керуватися біблійними принципами.