Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Місце проведення конгресу — «Пуп землі»

Місце проведення конгресу — «Пуп землі»

Місце проведення конгресу — «Пуп землі»

Чи доводилось вам чути слова «Те піто о те генуа»? У перекладі з рапануйської мови, якою розмовляють корінні жителі острова Пасхи, ці слова означають «пуп землі». На цьому острові відбувся конгрес Свідків Єгови. Чому він був особливим?

ЗАГУБЛЕНИЙ, таємничий, екзотичний. Ось так часто описують острів Пасхи, або, як його називають остров’яни, Рапануї. Цей острів і справді загублений, адже він лежить далеко у південних водах Тихого океану за 3790 кілометрів від Сант-Яго (Чилі). Острів Пасхи увійшов до складу Чилі 9 вересня 1888 року.

Цей острів має форму трикутника площею 166 квадратних кілометрів, по кутах якого височать три згаслі вулкани. Він, як і багато інших островів Тихого океану, утворений вершинами велетенських підводних гір. Цілий острів Пасхи вважається природним пам’ятником. Але, звичайно, найбільше він прославився своїми загадковими кам’яними статуями моаї *.

Острів Пасхи приваблює не тільки своїми пейзажами та історичними місцями, але й широким вибором смачної їжі. Тут ростуть такі фрукти, як ананас, авокадо, папайя і дев’ять видів банана. А океан постачає величезну кількість різноманітних морських продуктів і риби.

Клімат острова м’який, регулярно йде дощ і з’являється веселка, тож гості острова насолоджуються чистим повітрям і милуються дивовижними явищами природи. Сьогодні на острові живе приблизно 3800 людей. Це нащадки перших поселенців і європейців, чилійців та людей інших національностей. Туризм — важлива галузь економіки острова. Сюди приїжджають сотні туристів з Європи й Азії.

Як були посіяні зерна правди

У «Щорічнику Свідків Єгови за 1982 рік» (англ.) розповідалось: «Протягом певного часу на острові Пасхи був лише один вісник. Духовну підтримку [ця сестра] отримувала, листуючись з місіонеркою, що працювала у філіалі [в Чилі]. Згодом ця вісниця повернулась на материк, але нам відомо, що на острові були передплатники журналу «Вартова башта». У квітні 1980 року, на наш подив, нам зателефонували з острова: одна особа запитувала, коли саме треба відзначати Спомин. Того ж року на острів переїхала подружня пара з міста Вальпараїсо і почала проводити вивчення Біблії із зацікавленими. У квітні 1981 року на острові вперше було проведено Спомин, на який прийшло 13 осіб. Як же чудово, що добра новина прийшла і в цей далекий край!»

Згодом, 30 січня 1991 року, філіал доручив подружжю спеціальних піонерів Даріо і Вінні Фернандес поїхати на острів Пасхи. Брат Фернандес пригадує: «Ми летіли п’ять годин, щоб потрапити в цю найбільш ізольовану точку землі, культура якої оповита таємницею». З допомогою місцевого брата і сестри, що недавно переїхала на острів зі своїми двома дітьми, відразу було організовано проведення зібрань і проповідування. Незважаючи на спротив родичів, релігійний запал та певні звичаї, властиві полінезійській культурі, брати і сестри переконалися, що Єгова благословляє їхню діяльність. Брат і сестра Фернандес більше не служать спеціальними піонерами, але вони залишились на острові і виховують свого сина, який тут народився. Сьогодні на острові служить 32 вісники Царства. Серед них є корінні жителі, а також ті, хто переселився на острів або переїхав спеціально, щоб служити там, де існує більша потреба у вісниках Царства.

Підготовка районного конгресу

Оскільки Острів Пасхи лежить дуже далеко від материка, тричі на рік програми спеціального одноденного, районного і обласного конгресів місцевому збору передають на відеокасетах. Однак наприкінці 2000 року Комітет чилійського філіалу розглянув можливість провести перший конгрес на острові. Районний конгрес призначили на листопад 2001 року і запросили на цю особливу подію деяких братів і сестер з різних частин Чилі. З огляду на розклад літаків конгрес проводився в неділю і понеділок.

Радісне хвилювання охопило 33 делегатів, що вирушали у подорож на перший районний конгрес на цьому далекому острові. Як же приємно було після довгого перельоту через Тихий океан зустрітися з місцевими братами, які чекали в аеропорту! За традицією, прибулим подарували чудові гірлянди з квітів. Потім гостей повезли на місця нічлігу, а після короткої екскурсії по острову призначені взяти участь у програмі конгресу, зустрілися в Залі Царства.

Несподіване оголошення

Коли делегати їхали на конгрес, вони з подивом почули, як місцевий священик розповідає по радіо про їхній приїзд. Він казав, що туристи з материка будуть ходити по домах і говорити про кінець світу. Хоча священик закликав своїх парафіян не слухати гостей, його виступ посприяв розповсюдженню новини про прибуття на острів великої групи Свідків Єгови. Це викликало інтерес в остров’ян. Протягом наступних днів делегати конгресу тактовно ділилися з ними доброю новиною.

Початок конгресу

У неділю зранку, в перший день конгресу, місцеві брати стояли на вході в Зал Царства і вітали делегатів словами: «Іорана Кое! Іорана Кое!», тобто «Ласкаво просимо!» Деякі сестри прийшли в традиційних костюмах, а волосся прикрасили в полінезійському стилі чудовими квітами.

Після музичного вступу сто голосів з’єдналися у співі пісні «Будьте стійкі, непохитні!». Ніколи ще ця пісня так не звучала на острові. Місцеві брати були зворушені до сліз, коли головуючий програми привітав усіх місцевою рапануйською мовою. Під час обідньої перерви троє Свідків символізували своє присвячення Богу водним хрещенням. Коли програма першого дня добігала кінця, всі відчули, що ще більше зблизилися з Єговою й усім братством (1 Петра 5:9).

Проповідування перед програмою

З певних причин програма другого дня районного конгресу почалася після обіду. Отож делегати, скориставшись ситуацією, пішли вранці проповідувати. Які результати мало їхнє служіння?

Літня жінка, матір восьми дітей, сказала Свідкам, що не хоче говорити з ними, бо є католичкою. Свідки пояснили, що розмовляють про такі поширені проблеми, як наркоманія і труднощі в сім’ї. Тоді жінка погодилась їх вислухати.

Одна місцева жителька похилого віку зустріла Свідків дуже непривітно. Вона сказала їм повернутися на континент і там говорити з людьми, які так жорстоко поводяться з іншими. Свідки пояснили, що розповідають добру новину про Царство кожній людині і на острів приїхали для того, щоб відвідати конгрес — зібрання, яке може допомогти усім зростати в любові до Бога (Матвія 24:14). Вони запитали, чи жінка хотіла б отримати довге життя в райських умовах, таких, як на острові, але без хвороб і смерті. Коли Свідки згадали про те, як багато років на острові існують вулканічні кратери, жінка замислилася над короткочасністю життя і запитала: «Чому наше життя таке коротке?» Вона була здивована, побачивши слова, записані у Біблії в Псалмі 90:10.

У той момент Свідки раптом почули з-за дверей крик. Вони не зрозуміли жодного слова, але жінка пояснила, що це зневажливо висловлюються про Свідків і не хочуть, аби ті приходили. Однак співрозмовниця Свідків була нуа, тобто найстарша дочка в сім’ї, і після смерті батька саме вона вирішувала, що в найліпших інтересах для родини. Звернувшись до родичів рідною мовою, вона стала на захист братів, а потім охоче взяла літературу. В кінці того тижня жінка їхала машиною зі своїм братом і побачила Свідків. Вона попросила його зупинитись. Попри невдоволення свого брата ця жінка попрощалася зі Свідками і побажала їм успіхів у служінні.

Хоча декотрі остров’яни спершу відкидали звістку, яку їм проповідували вісники з континенту, але Свідки переконалися, що насправді мешканці Рапануї доброзичливі і привітні. Більшість з них охоче слухали добру новину. Варто згадати, що з 20 Свідків, які охрестилися на острові, шестеро були корінними остров’янами. Один із них пізнав правду, слухаючи з іншої кімнати, як проходило біблійне вивчення з його дружиною. Нині вони обоє є охрещеними Свідками, і цей чоловік — службовий помічник у зборі.

Продовження конгресу

Після обіду почалася програма другого дня конгресу. Як і попереднього дня, крім 32 місцевих братів і сестер та 33 делегатів, конгрес відвідало чимало зацікавлених осіб. Близько ста присутніх вислухало програму, у тому числі публічну промову «Як любов та віра перемагають цей світ». Ті, хто прийшов на конгрес, безсумнівно, побачили яскравий вияв любові, яка існує серед служителів Єгови, навіть якщо вони належать до різних культур (Івана 13:35).

У період конгресу районний та обласний наглядачі провели спеціальну зустріч з піонерами. Її відвідали троє місцевих сталих піонерів і делегати, які були сталими або спеціальними піонерами. Усі вони отримали величезне підбадьорення.

Після конгресу кілька місцевих братів, які працюють екскурсоводами, показали делегатам визначні місця на острові. Вони відвідали каменоломні, де колись витесувалися моаї, побачили кратери вулканів, де в давнину відбувались змагання, і, звичайно ж, чудовий піщаний пляж Анакена, де перші поселенці зійшли на берег острова *.

Востаннє делегати конгресу та місцеві брати і сестри провели разом час на книговивченні. Після зібрання місцеві Свідки приємно здивували гостей, подавши традиційні страви. Крім того, у народних костюмах вони гарно станцювали місцевий народний танок. Гості, а також брати і сестри з острова були впевнені, що зусилля, спрямовані на організацію конгресу, цілком виправдані.

Усі приїжджі делегати відчували глибоку симпатію до братів і сестер з віддаленого острова, з якими вони провели чудовий тиждень. Важко було розставатись. Тепер вони будуть підтримувати нові знайомства, а також завжди пам’ятатимуть духовне підбадьорення. В аеропорту місцеві брати подарували делегатам зроблені власноруч намиста з морських мушель.

Полишаючи острів, делегати обіцяли: «Іорана! Іяу хе хокі маі е Рапа Нуї ее», що означає: «До побачення! Я повернусь до тебе, Рапануї». Вони бажають повернутися, щоб відвідати своїх нових друзів і членів духовної родини на цьому екзотичному, далекому, загадковому і привітному острові Пасхи.

[Примітки]

^ абз. 4 Дивіться журнал «Пробудись!» за 22 червня 2000 року, опублікований Свідками Єгови.

^ абз. 27 На кратері вулкана Рано-Рараку можна побачити багато петрогліфів, тобто наскельних зображень. З вулкана Рано-Као колись починалися змагання між тими, хто хотів керувати островом. Учасники змагань мусили спуститися зі скелі, пропливти до одного з острівців, знайти там яйце пташки, повернутися на головний острів, знову вилізти на скелю і при цьому не розбити яйця.

[Рамка на сторінці 24]

Проповідування на острові Пасхи

Приблизно за два роки до цього незабутнього конгресу на острів приїхав районний наглядач з дружиною. Тут у них було чимало приємних випадків. Наприклад, уявіть їхнє здивування, коли сестра, яка проводжала їх до місця нічлігу, нагадала їм, що 16 років тому з нею, тоді ще підлітком, вони вивчали Біблію на півдні Чилі. Отже, згодом це зерно дало плоди на острові Пасхи.

Ця пара мала ще ось такий смішний випадок. Власник магазину сувенірів взяв «Переклад нового світу Святого Письма» і підручник для вивчення Біблії «Знання, яке веде до вічного життя», видані Свідками Єгови. Коли Свідки знову прийшли до нього, чоловік сказав, що не може читати цю Біблію. Виявилось, що йому дали Біблію французькою, а не іспанською мовою! Це непорозуміння було швидко залагоджено, і з допомогою місцевих Свідків і, звичайно ж, Біблії його рідною мовою чоловік побачив, що Біблію не так вже й важко зрозуміти.

[Карта на сторінці 22]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ОСТРІВ ПАСХИ

ЧИЛІ

[Ілюстрації на сторінці 23]

Двоє з охрещених на районному конгресі.

[Ілюстрації на сторінці 25]

Схил вулкану Рано-Рараку; вставка: дикі плоди гуаяви, які ростуть на острові.