Чи можна врятувати церкви?

«ЛЮДИ у Великобританії все ще вірять у Бога, але не хочуть мати якісь зобов’язання перед Христом»,— каже Стівен Тіромве, священнослужитель з Уганди. Близько 20 років тому він пережив люті чистки у своїй церкві в Уганді. Сьогодні він проповідує у чоловічому клубі англійського міста Лідс, виголошує десятихвилинні промови, перш ніж його аудиторія переключиться на гру бінго.

Подібну духовну кризу переживає недавно сформована Англіканська місія в Америці. «У США тепер живе найбільше англомовних людей, які не належать до жодної церкви і не цікавляться духовним,— сказано на веб-сайті цієї місії.— Наша країна стає полем для місіонерської діяльності». Розчарувавшись через невдалі зусилля змінити свою церкву зсередини, нова місія відмовилась від традиції і приєдналася до азіатських та африканських лідерів, щоб почати «місіонерську кампанію в США».

Але чому африканські, азіатські та латиноамериканські місіонери «спасають душі» у країнах Європи та Північної Америки, які, здавалося б, є християнськими?

Хто кого спасає?

Вже понад чотириста років віддані європейські місіонери супроводжували колоніальну експансію в Африку, Азію, Південну Америку та на тихоокеанські території. Вони мали на меті донести свою релігію до так званих язичників у тих краях. З часом американські колонії, які нібито були засновані на християнських принципах, приєдналися до європейських країн і навіть випередили їх у заснуванні власних євангельських місій по цілому світі. Тепер же ситуація радикально змінилася.

 «Змістився центр [номінального християнства]»,— каже Ендрю Уоллс, директор і засновник Центру вивчення християнства за межами країн Заходу. У 1900 році 80 відсотків людей, які вважали себе християнами, жили або в Європі, або в Північній Америці. Однак сьогодні 60 відсотків таких людей живе в Африці, Азії та Латинській Америці. У недавньому повідомленні для преси говорилося: «Католицькі церкви у Європі покладаються на священиків з Філіппін та Індії», і «кожен шостий священик в американських католицьких парафіях запрошений з іншої країни». Африканські протестанти у Нідерландах, як правило, вихідці з Гани, вважають себе «місіонерською церквою на світському континенті». А євангелісти з Бразилії сьогодні ведуть хрестовий похід у різних частинах Великобританії. Один оглядач зазначає: «Християнський місіонерський рух скерувався у зворотному напрямку».

Назріває буря

У країнах Європи і Північної Америки, у яких слабшає вплив церков, місіонери і справді можуть бути потрібні. «У Шотландії менше як 10 відсотків християн регулярно ходить до церкви»,— зазначає один журнал. Ще нижчі показники у Франції та Німеччині. Під час опитувань «приблизно 40 відсотків американців і 20 відсотків канадців кажуть, що вони регулярно ходять до церкви», говориться в іншому повідомленні. На противагу цьому відвідуваність на Філіппінах сягає майже 70 відсотків, і подібна ситуація існує в інших країнах, що розвиваються.

Цікаво, що парафіяни у Північній півкулі менше дотримуються традиції, ніж у Південній. Наприклад, католики у Сполучених Штатах чи в Європі під час опитувань виражають дедалі сильнішу недовіру церковній владі і вимагають більшої участі парафіян у справах церкви та рівних прав для жінок. Проте католики у Південній півкулі переважною більшістю підтримують традиційну позицію церкви у цих питаннях. Через те що у Південній півкулі на відміну від Північної стає більше людей, які підтримують церкву, виникають передумови для конфронтації. Філіп Дженкінс, історик і релігієзнавець, передбачає: «Дуже ймовірно, що через десять-двадцять років жодна зі складових частин християнського світу не визнаватиме інші спільноти дійсно чи цілковито християнськими».

З огляду на ці тенденції Уоллс каже, що виникає настійне питання: «Як африканські, азіатські, латиноамериканські, північноамериканські та європейські християни можуть співіснувати у тій самій церкві, щиро визнаючи ту саму віру?» А що думаєте ви? Чи може церква вижити у розділеному світі? Що може бути основою правдивої християнської єдності? У наступній статті будуть дані біблійні відповіді разом з чіткими доказами, що об’єднана християнська громада вже процвітає по цілому світі.

[Ілюстрація на сторінці 4]

У цій колишній церкві тепер міститься музичне кафе.

[Відомості про джерело]

AP Photo/Nancy Palmieri