Вестфальський мир — поворотний пункт в історії Європи

«РІДКО коли збирається разом стільки голів європейських держав, як сьогодні». Так сказав у жовтні 1998 року тодішній президент ФРН Роман Герцог. Його слухали чотири королі, чотири королеви, двоє князів, великий герцог та декілька президентів. Ця зустріч, організована Радою Європи, стала однією з найважливіших у 50-річній історії сучасної Німеччини. З якої ж нагоди було влаштовано зустріч?

На жовтень 1998 року припала 350 річниця Вестфальського миру. Часто мирні договори стають поворотними пунктами в історії, і з цього погляду Вестфальський мир займає серед них особливе місце. Його підписанням 1648 року закінчилася Тридцятилітня війна і народилася сучасна Європа як спільнота суверенних держав.

Старий лад захитався

У добу середньовіччя провідну роль у Європі відігравали Римо-католицька церква і Священна Римська імперія. Імперія складалася із сотень великих і малих володінь і охоплювала території теперішніх Австрії, Нідерландів, Бельгії, Люксембургу, частково Італії, Німеччини, східної Франції, Чеської Республіки та Швейцарії. Оскільки найбільшу частину імперії становили німецькі землі, вона була відома як Священна Римська імперія германської нації. Князі у ній правили на своїх землях майже незалежно від імператора. Імператорами були римо-католики з австрійської династії Габсбургів. Отже за часів імперії і папського правління Європу міцно тримали в своїх руках римо-католики.

Однак у XVI—XVII століттях старий лад захитався. По всій Європі ширилося невдоволення зловживаннями Римо-католицької церкви. Такі релігійні реформатори, як Мартін Лютер та Жан Кальвін, заклика́ли повернутися до біблійних цінностей. Лютер і Кальвін знайшли підтримку в широких мас. Почалась Реформація, з’явилися протестантські релігії. У результаті Реформації у Священній Римській імперії виокремились три релігії — католицька, лютеранська та кальвіністська.

Католики ставилися з підозрою до протестантів, а протестанти зневажали своїх суперників — католиків. Ця ситуація призвела до утворення на початку XVII століття Протестантської унії та Католицької ліги. Одні князі приєдналися до унії, інші — до ліги. Європа, і особливо імперія, опинилася на пороховій бочці. Коли ж нарешті вона вибухнула, почався конфлікт, який тривав 30 років.

Іскра запалює полум’я війни в Європі

Протестантські князі вимагали в Габсбургів більшої свободи поклоніння. Однак ті йшли на поступки дуже неохоче, а в 1617 і 1618 роках у Богемії (тепер Чеська Республіка) насильно закрили дві лютеранські церкви. Це настільки розгнівало дворян-протестантів,  що вони увірвалися в празький палац, схопили трьох католицьких чиновників і викинули їх з вікна горішнього поверху. Це стало іскрою, від котрої спалахнуло полум’я війни в Європі.

Хоча і протестанти, і католики вважалися послідовниками Князя миру, Ісуса Христа, вони билися між собою не на життя, а на смерть (Ісаї 9:6). У битві біля Білої гори Католицька ліга завдала нищівної поразки Протестантській унії, яка невдовзі розпалася. На ринковій площі у Празі стратили протестантів-дворян. По всій Богемії маєтки протестантів, які не зреклися своєї віри, конфіскували і передали католикам. У книжці «1648-й — війна і мир у Європі» («1648—Krieg und Frieden in Europa») про цю конфіскацію сказано: «Ніколи ще у Центральній Європі за такий короткий час не змінилося стільки землевласників».

Конфлікт у Богемії, який на початку мав релігійний характер, переріс у боротьбу за провідну роль на міжнародній арені. Протягом наступних тридцяти років у війну втягнулися Данія, Іспанія, Нідерланди, Франція і Швеція. Жадаючи збагачення й влади, католицькі і протестантські правителі нічим не гребували заради політичних переваг та економічних вигод. Історію Тридцятилітньої війни поділено на періоди, кожен з яких отримав назву залежно від того, яка країна виступала головним противником імператора. Переважно виділяють такі чотири періоди: богемсько-пфальцський, датський, шведський та французько-шведський. Здебільшого військові дії велися на території імперії.

Тогочасний арсенал складався з пістолетів, мушкетів, мортир та гармат. Зброя надходила переважно зі Швеції. Воювали і католики, і протестанти, які, йдучи у бій, вигукували «Санта Марія» або «З нами Бог». Війська грабували і спустошували німецькі землі, вояки ставились до своїх противників і мирного населення, як до тварин. Війна переросла у суцільні звірства. Як же це суперечило біблійному пророцтву: «Не підійме меча народ на народ, і більше не будуть навчатись війни!» (Михея 4:3).

У Німеччині виросло ціле покоління людей, які не знали, що таке мир, і втомлене війною населення прагнуло мирного життя. Мабуть, мир би встановили, якби не суперечність політичних інтересів тодішніх можновладців. Війна втратила релігійну спрямованість, на перший план виходила політика. Цікаво, що до цього спричинилась особа, яка мала високий духовний сан у католицькій церкві.

Роль кардинала Рішельє

Арман Жан дю Плессі, якого офіційно іменували кардиналом Рішельє, був  першим міністром Франції у 1624—1642 роках. Рішельє хотів зробити Францію могутньою європейською країною, тому намагався послабити владу Габсбургів, які теж були католиками. Яким же чином? Рішельє надавав грошову допомогу протестантським арміям німецьких земель, Данії, Нідерландів і Швеції, коли вони виступили проти Габсбурзької імперії.

У 1635 році Рішельє вперше посилає французькі війська на війну. У книжці «Хай живе мир!» («vivat pax—Es lebe der Friede!») про останній період війни говориться: «Тридцятилітня війна перестала бути релігійним конфліктом... Вона перетворилась на боротьбу за провідну політичну роль в Європі». Війна почалася як релігійний конфлікт між католиками і протестантами, а закінчилась тим, що католики разом з протестантами воювали проти католиків. Католицька ліга, ослаблена вже на початку 1630-х років, була розпущена 1635 року.

Мирні переговори у Вестфалії

Європа лежала в руїнах, усюди вбивали й ґвалтували, ширились хвороби. Поступово прагнення миру поглиблювалось усвідомленням того, що в цій війні перемогти неможливо. У згаданій книжці «Хай живе мир!» зазначається, що «наприкінці 1630-х можновладці нарешті зрозуміли, що військова міць вже не допоможе їм досягти свого». Але як же домовитися про такий жаданий мир?

Імператор Священної римської імперії Фердінанд III, король Франції Людовік XIII та королева Швеції Кристина домовились провести мирні переговори, у яких братимуть участь усі сторони конфлікту. Для переговорів обрали два міста — Оснабрюкк і Мюнстер у німецькій провінції Вестафалія. Так вирішили тому, що ці міста лежали на півдорозі між столицями Швеції і Франції. Понад 150 делегацій (до складу деяких з них входило надзвичайно багато радників) прибували на місце переговорів починаючи з 1643 року. Католицькі посланники зібралися в Мюнстері, а протестантські делегати приїхали в Оснабрюкк.

Перш за все з’ясували формальності, тобто було визначено, які титули і звання мають посланники, де вони сидітимуть і як саме відбуватимуться процедури, пов’язані з переговорами. Відтак почалися власне мирні переговори, при чому свої пропозиції делегації передавали одна одній через посередників. Через майже п’ять років — а війна тим часом тривала — сторони домовилися про умови миру. Вестфальський мир складався з кількох договорів. Один договір був підписаний між імператором Фердінандом III та Швецією, а інший — між імператором і Францією.

Щойно стало відомо про підписання миру, почалися святкування. Над багатьма містами небо спалахувало феєрверками, били церковні дзвони, салютували гармати, на вулицях співали. Чи відтепер Європа може сподіватися тривалого миру?

Чи тривалий мир можливий?

Вестфальським миром було визнано принцип суверенітету. Це означало, що кожна сторона договору визнавала територіальні права усіх інших сторін і зобов’язувалась не втручатися у внутрішні справи іншої держави. Тоді народилася сучасна Європа як спільнота суверенних держав. Однак договір не був однаково вигідний для всіх.

Франція стала найвпливовішою державою, Нідерланди і Швейцарія здобули незалежність. Для німецьких князівств,  розорених війною, умови миру не були цілком задовільними. Долю Німеччини багато в чому визначили інші держави. У «Новій британській енциклопедії» говориться: «Вигоди і втрати німецьких князів залежали від того, що вважали вигідним для себе провідні держави — Франція, Швеція й Австрія». Німецькі землі не об’єдналися в одну державу, а залишились, як і раніше, роздробленими. Крім того, деякі області, а також частини головних річок Німеччини — Рейну, Ельби й Одеру — потрапили під контроль інших держав.

Католики, лютерани та кальвіністи отримали рівні права. Це сподобалось не всім. Папа Інокентій X з обуренням оголосив договір незаконним і недійсним. Але встановлені тоді релігійні кордони здебільшого залишалися незмінними протягом трьох століть. І хоча про свободу совісті тоді не йшлося, до неї було зроблено крок.

Мирним договором завершилася Тридцятилітня війна і припинилися майже всі воєнні дії. Це була остання велика релігійна війна в Європі. Війни велися і потім, але їхньою основною причиною ставала вже не релігія, а політика і комерція. Однак це не означає, що релігія більше не відігравала жодної ролі у воєнних діях в Європі. Наприклад, під час Першої і Другої світових воєн німецькі солдати мали на пряжках вже відоме гасло «З нами Бог». У цих жахливих війнах католики і протестанти з одного боку знову стали проти католиків і протестантів з другого.

Вестфальський договір не приніс тривалого миру. І все ж невдовзі покірні люди житимуть у мирі. Бог Єгова встановить вічний мир на землі за посередництвом Месіанського Царства свого сина Ісуса Христа. Під правлінням цього уряду буде лише одна правдива релігія, яка об’єднуватиме, а не розділятиме людей. Воєн вже не буде — ані релігійних, ані будь-яких інших. Яке ж настане щасливе життя, коли Царство обійме владу над землею і «без кінця буде множитися... мир!» (Ісаї 9:5, 6).

[Вставка на сторінці 21]

Війна почалась як конфлікт між католиками і протестантами, а закінчилась тим, що католики разом з протестантами воювали проти католиків.

[Вставка на сторінці 22]

Солдати йшли у бій, вигукуючи «Санта Марія» або «З нами Бог».

[Ілюстрація на сторінці 21]

Кардинал Рішельє.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Лютер, Кальвін і папа сперечаються. Малюнок XVI сторіччя.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 20]

З книжки Spamers Illustrierte Weltgeschichte VI

[Відомості про ілюстрації, сторінка 23]

Суперечка релігійних провідників: з книжки Wider die Pfaffenherrschaft; карта: The Complete Encyclopedia of Illustration/J. G. Heck