Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Господня Вечеря. Як її відзначати?

Господня Вечеря. Як її відзначати?

Господня Вечеря. Як її відзначати?

РОЗПОВІДАЮЧИ про Господню Вечерю, християнський апостол Павло написав: «Прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, узяв хліб, подяку віддав, і переломив, і сказав: «Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас ломається. Це робіть на спомин про Мене!» Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: «Ця чаша — Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене!» Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити,— смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде» (1 Коринтян 11:23—26).

Тут Павло говорить, що Ісус запровадив Господню Вечерю «ночі тієї, як виданий був» Юдою Іскаріотським юдейським релігійним провідникам, які змусили римлян розіп’ясти Христа. Ця вечеря відбулася пізнім вечором у четвер 31 березня 33 року. Ісус помер на стовпі мук у п’ятницю 1 квітня в другій половині дня. Оскільки, згідно з єврейським календарем, день тривав від вечора одного дня до вечора наступного, Господня Вечеря і смерть Ісуса Христа відбулися того ж дня — 14 нісана 33 року.

Ті, хто приймав від хліба й вина, повинні були ‘робити це на спомин’ про Ісуса. Тому Господню Вечерю називають також Спомином смерті Ісуса Христа.

Чому слід відзначати Спомин смерті Ісуса?

Це стає зрозуміло, якщо взяти до уваги значення Ісусової смерті. Ісус помер як головний поборник верховної влади Єгови. Цим він спростував закиди Сатани, ніби люди служать Богу лише з егоїстичних спонук (Йова 2:1—5; Приповістей 27:11). Померши досконалою людиною, Ісус також ‘душу Свою дав на викуп за багатьох’ (Матвія 20:28). Коли Адам згрішив проти Бога, він втратив досконалість і перспективу жити вічно. Але «так-бо Бог полюбив світ [людство], що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16). І справді, «заплата за гріх — смерть, а дар Божий — вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім» (Римлян 6:23).

Отже, смерть Ісуса Христа пов’язана з двома найбільшими виявами любові: Єгова виразив велику любов до людства тим, що віддав свого сина, а Ісус виразив саможертовну любов, добровільно віддавши своє людське життя. Спомин смерті Ісуса звеличує ці вияви любові. Оскільки Єгова та Ісус виявили любов до нас, чи ж нам не слід виразити свою вдячність? Ми можемо зробити це зокрема своєю присутністю на відзначенні Господньої Вечері.

Значення хліба і вина

Запроваджуючи Господню Вечерю, Ісус використав як символи хліб і чашу червоного вина. Взявши хліб, він «подяку віддав, і переломив, і сказав: «Прийміть, споживайте це тіло Моє, що за вас ломається» (1 Коринтян 11:24). Хліб треба було переломити, перш ніж передавати і їсти, тому що він був досить ламкий, зроблений з борошна і води без додавання розчини, тобто закваски чи дріжджів. У Біблії розчина символізує гріх (Матвія 16:11, 12; 1 Коринтян 5:6, 7). Ісус не був грішним, і його досконале людське тіло стало відповідною викупною жертвою за людей (1 Івана 2:1, 2). Тому слушно, що хліб, який символізував безгрішне людське тіло Христа, був без закваски.

Ісус також склав подяку за чашу чистого червоного вина і сказав: «Ця чаша — Новий Заповіт у Моїй крові» (1 Коринтян 11:25). Червоне вино у чаші символізувало кров Ісуса. Так само як кров жертовних биків і козлів скріпила Закон-угоду між Богом та ізраїльським народом 1513 року до н. е., кров Ісуса, яку він, померши, пролив, надала чинності новій угоді.

Хто може споживати?

Для того щоб визначити, хто має право споживати від символів на Спомині, треба розуміти, чого стосується нова угода і між ким вона укладена. У Біблії написано: «Ось дні настають,— говорить Господь,​— і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт... Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом! ...Їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха!» (Єремії 31:31—34).

Завдяки новій угоді люди можуть мати особливі стосунки з Богом Єговою. На основі цієї угоди певна група людей стає народом Єгови, а він стає їхнім Богом. Закон Єгови написаний у середині їхній, на їхньому серці, тому навіть ті, хто не належить до фізично обрізаних євреїв, можуть розвинути такі стосунки з Богом, які уможливлює нова угода (Римлян 2:29). Лука, що брав участь у написанні Біблії, розповідає про намір Бога «вибрати люд із поганів для Ймення Свого» (Дії 15:14). Згідно з 1 Петра 2:10, вони були «колись «ненарод», а тепер народ Божий». Святе Письмо називає їх «Ізраїлем Божим», тобто духовним Ізраїлем (Галатів 6:16; 2 Коринтян 1:21). Отже, нова угода укладена між Єговою і духовним Ізраїлем.

Останньої своєї ночі Ісус теж уклав угоду зі своїми учнями. Він сказав їм: «Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів» (Луки 22:29). Це угода про Царство. До неї залучено 144 000 осіб, узятих із недосконалих людей. Після воскресіння на небі вони будуть правити з Христом як царі і священики (Об’явлення 5:9, 10; 14:1—4). Отже, ті, що перебувають у новій угоді з Богом Єговою, також перебувають в угоді з Ісусом Христом. Тільки ці люди мають право споживати від символів на Господній Вечері.

Звідки ті, хто має право вживати від символів на Спомині, знають, що вони перебувають в особливих стосунках з Богом і що вони є співспадкоємцями Христа? Павло пояснив: «Сам Цей [святий] Дух свідчить разом із духом нашим [настроєністю розуму], що ми — діти Божі. А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись» (Римлян 8:16, 17).

Своїм святим духом, або діючою силою, Бог помазує співспадкоємців Христа. Завдяки цьому вони впевнені, що є спадкоємцями Царства. Це породжує в помазаних християн небесну надію. Вони сприймають усе, що в Біблії написано про небесне життя, як інформацію, скеровану саме до них. Крім того, вони готові пожертвувати усім, що пов’язане із земним життям, у тому числі самим життям на землі й усіма людськими стосунками. Хоча помазані духом християни розуміють, що життя в Раю на землі буде чудовим, вони не сподіваються там жити (Луки 23:43). Їхня непохитна небесна надія з’явилась не під впливом помилкових релігійних поглядів, а завдяки дії Божого духу. Тому вони по праву споживають від символів на Спомині.

Припустімо, хтось не повністю впевнений у тому, чи з ним укладено нову угоду і угоду про Царство. А що, коли він не має свідчення Божого духу про належність до співспадкоємців Христа? Тоді такій людині не слід приймати від символів на Спомині. Безсумнівно, Богу не сподобалося б, якби хтось свідомо представляв себе покликаним бути небесним царем і священиком, а насправді не мав такого покликання (Римлян 9:16; Об’явлення 22:5).

Як часто відзначати Спомин?

Чи слід відзначати смерть Ісуса щотижня чи щодня? Христос запровадив Господню Вечерю і був несправедливо вбитий у день Пасхи. Пасху святкували лише раз на рік, 14 нісана, і нею відзначали звільнення Ізраїля з єгипетського рабства (Вихід 12:6, 14; Левит 23:5). Отже, смерть Христа, «нашої Пасхи», потрібно відзначати лише раз на рік, а не щотижня чи щодня (1 Коринтян 5:7). Християни проводять Господню Вечерю так, як це робив Ісус.

Що ж тоді означають слова Павла: «Кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити,— смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде»? (1 Коринтян 11:26). У цьому вірші Павло казав, що кожного разу, як помазані християни прийматимуть від символів, вони будуть звіщати про свою віру у викупну жертву Ісуса.

Помазані християни мають відзначати смерть Христа «до приходу Господнього». Тож Спомин буде проводитись аж до часу, коли Ісус прийде, щоб взяти своїх помазаних послідовників у небо, воскресивши їх до духовного життя під час своєї «присутності» (1 Солунян 4:14—17НС). Це узгоджується зі словами Христа, які він сказав 11 вірним апостолам: «А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я — були й ви» (Івана 14:3).

Що Спомин означає для вас?

Чи для того, щоб отримати користь від Ісусової жертви і жити вічно на землі, треба споживати від символів на Спомині? Ні. Ніщо у Біблії не вказує на те, що такі богобоязливі люди, як Ной, Авраам, Сарра, Ісак, Ревека, Йосип, Мойсей і Давид, після воскресіння на землі будуть приймати від символів. Однак і вони, і всі інші люди, які хочуть жити вічно на землі, мають вірити в Бога і Христа, а також у дар Єгови — викупну жертву Ісуса (Івана 3:36; 14:1). Для того щоб жити вічно, ви теж повинні мати таку віру. Ваша присутність на відзначенні річниці Христової смерті нагадає вам про цю велику жертву і збільшить вдячність за неї.

Апостол Іван так підкреслив важливість Ісусової жертви: «Пишу я до вас [помазанців], щоб ви не грішили! А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем,— Ісуса Христа, Праведного. Він ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу» (1 Івана 2:1, 2). Помазанці можуть по праву сказати, що жертва Ісуса є дійсним викупом за їхні гріхи. Але Ісусова жертва є також жертвою за гріхи всього світу, і завдяки цьому жити вічно зможуть усі покірні люди.

Чи ви прийдете 4 квітня 2004 року на відзначення смерті Ісуса? Свідки Єгови будуть відзначати цю урочистість по цілому світі. Якщо ви прийдете, то зможете послухати дуже важливу біблійну промову. Ви почуєте нагадування про те, як багато зробили для нас Бог Єгова та Ісус Христос. Крім того, вас збагатить спілкування з тими, хто глибоко поважає Бога і Христа, а також цінує Ісусову викупну жертву. Ця урочистість зміцнить ваше прагнення отримати нагороду — вічне життя, яке можливе завдяки незаслуженій доброті Бога. Нехай ніщо не стане вам на заваді прийти на це зворушливе урочисте зібрання, яким віддається шана нашому небесному Отцю Богу Єгові.

[Ілюстрація на сторінці 5]

Смерть Ісуса пов’язана з двома найбільшими виявами любові.

[Ілюстрація на сторінці 6]

Прісний хліб і вино символізують Ісусове безгрішне тіло і його пролиту кров.