Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Комплютенська поліглота. Її історичне значення

Комплютенська поліглота. Її історичне значення

Комплютенська поліглота. Її історичне значення

ПРИБЛИЗНО в 1455 році у справі видавництва Біблії відбулася справжня революція. Йоганн Гутенберг вперше у світі виготовив Біблію за допомогою друкарського верстата з рухомими літерами. Відтоді поширення Біблії вже не обмежувалося нечисленними рукописними копіями. Нарешті Біблію можна було видавати великими тиражами, причому це вимагало відносно низьких витрат. Уже невдовзі Біблія стала найпоширенішою у світі книгою.

Гутенберг друкував Біблію латинською мовою. Але європейські біблеїсти невдовзі зрозуміли, що їм потрібен достовірний текст Біблії мовами, якими вона була написана на початку,— єврейською і грецькою. Католицька церква єдиним прийнятним перекладом Біблії вважала латинську Вульгату. Однак цей переклад мав два суттєвих недоліки. По-перше, у XVI сторіччі більшість людей не розуміла латинської мови. По-друге, за тисячу років з вини переписувачів у текст Вульгати вкралося чимало помилок.

І перекладачам, і дослідникам була потрібна Біблія тими мовами, якими вона писалася на початку, а також її поліпшений переклад латиною. У 1502 році кардинал Хіменес де Сіснерос, політичний радник і духівник королеви Іспанії Ізабелли I, вирішив задовольнити їхні потреби, причому всього одним виданням. Це видання має історичне значення, оскільки послужило основою для перекладів Біблії. Воно відоме тепер як Комплютенська поліглота. Сіснерос задумав створити поліглоту — Біблію з паралельним текстом кількома мовами — і включити до неї найбільш достовірні тексти єврейською, грецькою і латинською мовами, а також деякі частини арамейською. Друкарство в ті часи перебувало на ранньому етапі свого розвитку, тому здійснення такої праці мало стати віхою в друкарському мистецтві.

Свою нелегку працю Сіснерос почав з того, що придбав велику кількість стародавніх єврейських манускриптів, яких в Іспанії було немало. Також він зібрав різні грецькі і латинські манускрипти. Вони мали лягти в основу тексту поліглоти. Укладання тексту Сіснерос доручив групі дослідників, яких він об’єднав у новоутвореному університеті Алькала-де-Енарес (Іспанія). Серед вчених, які отримали запрошення до співпраці, був Еразм Роттердамський, але цей знаменитий мовознавець відхилив пропозицію.

На укладання цієї монументальної праці дослідники витратили десять років, після чого знадобилося ще чотири роки, щоб її надрукувати. Виникло чимало технічних проблем, адже в іспанських друкарів не було комплектів єврейських, грецьких і арамейських шрифтів. Тому Сіснеросу довелося скористатись послугами видатного друкаря Арнальдо Ґіллєрмо Брокаріо, аби підготувати шрифти для цих мов. Зрештою у 1514 році дійшла черга друкарів. Робота над шеститомником завершилася повністю 10 липня 1517 року, лише за чотири місяці до смерті кардинала. Було надруковано близько 600 примірників повної праці, і це під час розквіту іспанської інквізиції! *

Структура праці

Кожна сторінка поліглоти містила багато інформації. Чотири томи, відведені під Єврейські Писання, мали таку структуру: в центрі кожної сторінки поміщався текст Вульгати, у зовнішньому стовпчику — єврейський текст, а у внутрішньому — грецький текст з підрядковим перекладом на латинську мову. На полях подавалися корені багатьох єврейських слів. А в нижній частині усіх сторінок, відведених під П’ятикнижжя, видавці помістили Таргум Онкелоса (вільний переказ тексту перших п’яти книг Біблії арамейською мовою) разом з його латинським перекладом.

П’ятий том поліглоти містив Грецькі Писання. В одному з двох стовпчиків був надрукований грецький текст, а в другому — паралельний латинський текст, узятий з Вульгати. Щоб читач міг зіставити тексти обома мовами, в кожному стовпчику маленькими літерами були позначені слова, які відповідали одне одному. Грецький текст поліглоти став першим з надрукованих повних зібрань Грецьких Писань, тобто «Нового Завіту». Невдовзі після нього вийшло друком видання, підготовлене Еразмом Роттердамським.

Дослідники настільки старанно перевіряли текст п’ятого тому перед тим, як його надрукувати, що в ньому є лише 50 друкарських помилок. Завдяки такій ретельності учених це видання, на думку сучасних критиків, переважає славнозвісний грецький текст Еразма Роттердамського. Вишуканість грецького шрифту не поступалася перед невигадливою красою старовинних унціальних рукописів. У своїй книжці Роберт Проктор стверджує: «Заслуга Іспанії в тому, що створений нею перший грецький друкарський шрифт, без сумніву, найкращий з усіх будь-коли виготовлених грецьких шрифтів» («Друкування грецькою мовою в п’ятнадцятому столітті», англ.).

Шостий том поліглоти складався з різноманітних посібників для вивчення Біблії. У ньому містився словник єврейської та арамейської мов з латинським покажчиком до нього, а також давалися пояснення щодо граматики єврейської мови і значень грецьких, єврейських та арамейських власних назв. Не дивно, що Комплютенську поліглоту визнано «пам’ятником друкарському мистецтву і біблійній науці».

Сіснерос хотів, щоб ця праця «розбудила згаслий інтерес до вивчення писань». Проте він не мав бажання зробити Біблію доступною для широкого загалу. Кардинал вважав, що «Слово Боже має бути оповите таємничістю і недосяжне для простолюдина». Також, на його думку, «Писання повинні обмежуватися трьома стародавніми мовами, якими з Божого дозволу було зроблено напис над головою його розп’ятого Сина» *. З цієї причини до Комплютенської поліглоти не увійшов переклад іспанською мовою.

Вульгата і тексти мовами оригіналу

Сама природа поліглоти викликала певні незгоди серед дослідників, що брали участь у її створенні. Відомий іспанський учений Антоніо де Небріха * відповідав за перегляд тексту Вульгати, який мав увійти до цього багатомовного видання Біблії. Хоча католицька церква вважала Вульгату Ієроніма єдиним дозволеним перекладом Біблії, Небріха бачив потребу порівняти текст Вульгати з текстами на мовах оригіналу: єврейській, арамейській і грецькій. Він хотів виправити очевидні помилки, які вкралися до існуючих копій Вульгати.

Прагнучи усунути всі розбіжності між Вульгатою і текстами на мовах оригіналу, Небріха закликав Сіснероса: «Запаліть знову два незапалені світочі нашої релігії — єврейську і грецьку мови. Винагородіть тих, хто віддається цій справі». Крім того, він зробив таку пропозицію: «Щоразу, коли в латинських рукописах Нового Завіту виявляються якісь розбіжності, ми повинні повертатися до грецьких рукописів. Щоразу, коли є неузгодженість між різними латинськими рукописами або між латинськими і грецькими рукописами Старого Завіту, ми повинні шукати точності, звертаючись до єврейських першоджерел».

Як до цього поставився Сіснерос? У пролозі до Біблії-поліглоти він чітко виразив свою позицію: «Ми помістили [латинську] версію святого Ієроніма між єврейською версією і [грецькою] Септуагінтою, наче між синагогою і східною церквою; це як двоє розбійників — один зліва, а другий справа — і Ісус, тобто римська [латинська] церква, в середині». Отже, Сіснерос не дозволив Небріха корегувати текст латинської Вульгати відповідно до текстів мовами оригіналу. Зрештою Небріха вирішив відмовитися від подальшої участі в цьому проекті, аби його ім’я не фігурувало у зв’язку з цим переглянутим виданням, яке мало значні недоліки.

«Comma Johanneum»

Звичайно, виготовлення в Алькала-де-Енарес багатомовної Біблії стало величезним кроком вперед у створенні поліпшеного тексту на тих мовах, якими Біблія писалась на початку. Проте в деяких випадках перевага віддавалася не науковим фактам, а традиції. До Вульгати ставилися з настільки високою пошаною, що видавці вважали своїм обов’язком у кількох місцях внести зміни в грецький текст Нового Завіту, щоб він відповідав латинському, а не навпаки. Одне з таких місць — це широковідомий фальсифікований уривок, що отримав назву comma Johanneum *. Цієї фрази не було в жодному ранньому грецькому рукописі. Очевидно, вона була додана через кілька сторіч після того, як Іван написав свого листа. Її не було також і в найстаріших латинських рукописах Вульгати. Тому Еразм Роттердамський усунув цю вставку зі свого грецького «Нового Завіту».

Видавці Комплютенської поліглоти не захотіли відмовитися від вірша, який протягом багатьох сторіч входив до традиційного тексту Вульгати. Отож вони зберегли цю фальсифіковану вставку в латинському тексті і вирішили перекласти її й додати до грецького тексту, щоб у такий спосіб узгодити обидва стовпчики.

Основа нових перекладів Біблії

Цінність Комплютенської поліглоти полягає не лише в тому, що в ній уперше було надруковано повний текст Грецьких Писань і текст Септуагінти. Так само як грецький «Новий Завіт» Еразма Роттердамського став так званим «прийнятим текстом» Грецьких Писань (основою для численних перекладів на інші мови), єврейський текст Комплютенської поліглоти став стандартним текстом Єврейсько-арамейських Писань *. Вільям Тиндаль використовував єврейський текст цієї поліглоти як основу для перекладу Біблії на англійську мову.

Отже, праця групи дослідників, які створили Комплютенську поліглоту, помітно посприяла розвитку біблеїстики. Це видання з’явилося саме в той час, коли Біблію, через ріст у Європі інтересу до неї, почали перекладати на мови, зрозумілі для більшості людей. Поліглота стала ще одним кроком на шляху до очищення і збереження грецького і єврейського текстів Біблії. А це узгоджується з Божим наміром, відповідно до якого «слово Господнє очищене», «Слово... нашого Бога повіки стоятиме» (Псалом 18:31; Ісаї 40:8; 1 Петра 1:25).

[Примітки]

^ абз. 6 Шістсот примірників було надруковано на папері і шість — на пергаменті. У 1984 році обмеженим тиражем вийшло з друку факсимільне видання.

^ абз. 12 Єврейською, грецькою і латинською мовами (Івана 19:20).

^ абз. 14 Небріха вважають піонером серед іспанських гуманістів (учених-вільнодумців). У 1492 році він видав першу «Граматику кастильської мови» («Gramática castellana»). Через три роки він вирішив присвятити решту свого життя дослідженню Святого Письма.

^ абз. 18 Ця фальсифікована вставка, додана в деяких перекладах Біблії до 1 Івана 5:7, звучить так: «На небі: Отець, Слово й Святий Дух, і ці троє — Одно».

^ абз. 21 За розповіддю про працю Еразма Роттердамського дивіться журнал «Вартова башта» за 15 вересня 1982 року, сторінки 8—11 (англ.).

[Ілюстрація на сторінці 29]

Кардинал Хіменес де Сіснерос.

[Відомості про джерело]

Biblioteca Histórica. Universidad Complutense de Madrid

[Ілюстрація на сторінці 30]

Антоніо де Небріха.

[Відомості про джерело]

Biblioteca Histórica. Universidad Complutense de Madrid

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 28]

Biblioteca Histórica. Universidad Complutense de Madrid