Запитання читачів

Чому Давид, вірний слуга Єгови, дозволяв своїй дружині Мелхолі тримати домашнього божка, як видно з 1 Самуїла 19:12, 13?

Розгляньмо коротко цю ситуацію. Коли Мелхола почула про задум царя Саула вбити Давида, вона негайно вжила заходів. Біблія каже: «Мелхола спустила Давида через вікно, і він пішов, і втік, і врятувався. І взяла Мелхола домашнього божка, [який розмірами і формою, очевидно, був подібний до чоловіка], і поклала до ліжка, а подушку з козячого волосу поклала в головах його, та й прикрила плащем». Коли Саулові посланці прибули, щоб схопити Давида, його дружина Мелхола скала: «Він хворий». Ці хитрощі дозволили виграти час, і Давидові вдалося втекти (1 Самуїла 19:11—16).

Археологічні знахідки свідчать про те, що в стародавні часи домашні божки, або, як їх іще називають, терафи, використовувалися не лише в релігійних цілях, але також в юридичних. Їх можна порівняти з сьогоднішніми документами на підтвердження права власності чи письмовими заповітами. Очевидно, володіння терафами могло за деяких обставин дати зятю право претендувати на власність померлого тестя. Можливо, саме тому колись Рахіль забрала з собою терафів свого батька і він так старався їх повернути. У тому випадку чоловік Рахілі, Яків, нічого не знав про її вчинок (Буття 31:14—34).

Коли ізраїльтяни стали народом, вони отримали Десять Заповідей, друга з яких чітко забороняла робити ідолів (Вихід 20:4, 5). Пізніше пророк Самуїл, посилаючись на той закон у розмові з царем Саулом, сказав: «Непокірливість — як гріх ворожбитства, а свавільство — як провина та служба бовванам» (1 Самуїла 15:23). З огляду на це навряд чи терафи використовувалися в Ізраїлі як підтвердження права на спадок. І все-таки виглядає так, що ця стародавня форма єврейського марновірства залишилася у деяких ізраїльських родинах (Суддів 17:5, 6; 2 Царів 23:24). Те, що Мелхола серед свого майна тримала терафа, свідчить, що її серце не було цілком з Єговою. Давид або не знав про божка, або мирився з цією ситуацією тому, що Мелхола була дочкою царя Саула.

Своє ставлення до виключної відданості Єгові Давид виразив у таких словах: «Великий Господь і прославлений вельми, і Він найгрізніший над богів усіх! Бо всі боги народів — божки, а Господь небеса сотворив!» (1 Хронік 16:25, 26).

[Ілюстрація на сторінці 29]

Друга з Десяти Заповідей забороняла робити ідолів, таких, як цей тераф.

[Відомості про джерело]

З книжки The Holy Land, Vol. II, 1859