Чи обов’язково належати до якоїсь церкви?

«ЩОБ вірити в Бога, я не мушу належати до якоїсь релігії чи постійно ходити до церкви!» Так каже багато людей. Деякі навіть говорять, що на природі можна відчути ближчий зв’язок з Богом, ніж у церкві під час релігійної служби. У наш час дуже поширена думка про те, що для віри в Бога зовсім не обов’язково належати до якоїсь релігії чи релігійної організації.

Однак є люди, які щиро переконані в протилежному. Вони твердять, що належати до церкви і ходити на релігійні служби потрібно, і що це навіть необхідна умова для того, щоб отримати Боже схвалення. Тому питання про належність до релігії важливе не тільки для статистики чи наукових досліджень. І оскільки йдеться про взаємини з Богом, чи ж не правильно було б дізнатися про його думку? Отже, що стосовно піднятого питання написано в його Слові, Біблії?

Стосунки Бога з людьми у давні часи

Приблизно 4400 років тому землю поглинули води Потопу. Така подія не могла минути безслідно, тому народи по цілому світі мають старовинні перекази про Потоп. Хоча ці перекази і різняться подробицями, в них є багато спільного. Наприклад, усі вони розповідають, що під час Потопу врятувалося лише кілька людей і деякі тварини.

Чи ті кілька людей пережили Потоп випадково, лише завдяки вдалому збігу обставин? Згідно з Біблією, це сталось не випадково. Слід зауважити, що Бог не повідомляв про потоп кожного жителя землі зокрема. Він сказав про Потоп  Ною, а той вже попереджав інших людей (Буття 6:13—16; 2 Петра 2:5).

Врятуватися можна було лише, належачи до згуртованої групи людей і виконуючи вказівки, які Бог давав Ною. Навіть тварини врятувались у ковчезі саме з цією групою людей, тому що Ной отримав докладні вказівки щодо збереження тварин (Буття 6:17—7:8).

Через сотні років нащадки Ноя по лінії його сина Сима стали рабами в Єгипті. Бог мав на меті звільнити їх і привести в землю, яку обіцяв їхньому прабатькові Аврааму. І знову ж таки про це було сказано не кожному зокрема, а спочатку обраним для народу керівникам — Мойсею і його брату Аарону (Вихід 3:7—10; 4:27—31). Колишні раби вийшли з Єгипту групою, потім отримали біля гори Сінай Божий закон і стали народом Ізраїль (Вихід 19:1—6).

Ті ізраїльтяни врятувалися лише тому, що належали до організованої Богом групи людей і виконували вказівки призначених керівників. До цієї групи, яку Бог, без сумніву, схвалював, мали можливість приєднатися навіть деякі єгиптяни. Вони вийшли з Єгипту разом з ізраїльтянами і завдяки цьому могли отримувати Божі благословення (Вихід 12:37, 38).

У першому столітті Ісус почав проповідувати і збирати навколо себе учнів. Він приділяв їм особисту сердечну увагу, враховуючи індивідуальні потреби кожного, і об’єднав їх у групу. Одинадцятьом вірним апостолам Ісус сказав: «Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх, і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів» (Луки 22:28, 29). Згодом Божий святий дух зійшов на учнів, коли ті зібралися групою (Дії 2:1—4).

З цих прикладів видно, що в минулому люди, з якими Бог підтримував зв’язок, завжди були організовані у певну групу. Ті кілька осіб, які отримували від Бога вказівки,— Ной, Мойсей, Ісус та інші — повинні були передавати його волю згуртованій групі людей. Немає підстав вважати, що у наш час Бог підтримує зв’язок з кожним своїм служителем окремо, а не з групою. Звідси випливає запитання: чи має значення, до якої саме релігії належати? Це дуже важливе питання, і його ми розглянемо в наступній статті.

[Ілюстрація на сторінці 4]

З давніх-давен Бог давав керівництво організованій групі людей.