Запитання читачів

Чому ізраїльтянам було дозволено одружуватися з поневоленими жінками з інших народів, хоча Мойсеїв Закон забороняв їм споріднюватися з чужинцями? (Повторення Закону 7:1—3; 21:10, 11).

Робити це було дозволено з огляду на особливі обставини. Єгова наказав ізраїльтянам зруйнувати міста сімох ханаанських народів і вбити всіх їхніх жителів (Повторення Закону 20:15—18). Щодо інших народів, то єдиними дорослими людьми, які могли залишитися в живих, були незаймані жінки, яких брали у полон (Числа 31:17, 18; Повторення Закону 20:14). Ізраїльтянин міг одружитися з такою жінкою, але тільки за умови, що вона зробить перед цим певні кроки.

Стосовно кроків, які мала зробити така жінка, в Біблії сказано: «Вона оголить свою голову й обітне свої нігті. І здійме вона з себе одіж полону свого, і осяде в твоєму домі, та й буде оплакувати батька свого та матір свою місяць часу, а по тому ти ввійдеш до неї й станеш їй чоловіком, і вона стане тобі за жінку» (Повторення Закону 21:12, 13).

Захоплена в полон незаймана жінка, яку ізраїльтянин хотів узяти за дружину, повинна була поголити собі голову. Обстригання волосся було ознакою жалоби чи душевних страждань (Ісаї 3:24). Наприклад, коли патріарх Йов утратив усіх своїх дітей, а також усе майно, він на знак жалоби обстриг на голові волосся (Йова 1:20). Жінка з іншого народу мусила також ‘обітнути свої нігті’, імовірно, щоб її руки не виглядали привабливо, навіть якби нігті були нафарбовані (Повторення Закону 21:12). Крім того, поневолена жінка мала зняти з себе «одіж полону свого». Що це означало? Коли язичницьким містам загрожувало неминуче завоювання, тамтешні жінки, як правило, вбирались у свій найкращий одяг. Вони робили це, сподіваючись, що у такий спосіб зможуть здобути ласку своїх поневолювачів. Полонені жінки, будучи в жалобі, мусили зняти таке вбрання.

Поневолена жінка, яка мала стати дружиною ізраїльтянина, повинна була протягом одного місяця за місячним календарем оплакувати своїх загиблих близьких. Завойовані міста мали бути сплюндровані настільки, що в цієї жінки не лишилося б жодних родинних і соціальних зв’язків. Оскільки ізраїльські воїни нищили її ідолів, то зникали також предмети, яким вона поклонялася. Крім того, місяць жалоби служив періодом очищення, протягом якого поневолена жінка звільнялася від усього, що було пов’язане з її колишнім способом поклоніння.

Проте якщо говорити про іноземних жінок взагалі, то справа стояла інакше. Тут застосовувався принцип: «Не споріднюйся з ними: дочки своєї не даси його синові, а його дочки не візьмеш для сина свого» (Повторення Закону 7:3). Чому було накладено таке обмеження? У Повторення Закону 7:4 говориться: «Бо він відверне сина твого від Мене, і вони служитимуть іншим богам». Отже, ця заборона була дана ізраїльтянам з метою захистити їх від релігійного осквернення. Однак іноземна жінка, котра перебувала в ситуації, описаній у Повторення Закону 21:10—13, не становила такої загрози. Усі її родичі були мертві, а її ідоли — знищені. Вона не мала контакту з представниками фальшивої релігії. За таких обставин ізраїльтянам дозволялося одружуватися з жінками із інших народів.