Запитання читачів

Коли апостол Іван писав, що «досконала любов проганяє страх геть», що він мав на увазі під висловом «досконала любов» і який «страх» вона проганяє?

«Страху немає в любові,— писав апостол Іван,— але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має муку. Хто ж боїться, той не досконалий в любові» (1 Івана 4:18).

Контекст вірша показує, що Іван обговорював свободу мови, а саме зв’язок між любов’ю до Бога і свободою мови, коли звертаємось до нього. Це видно з 17-го вірша: «Любов удосконалюється з нами так, що ми маємо відвагу [«свободу мови», НС] на день судний». Від того, наскільки християнин любить Бога і відчуває Божу любов, залежить має він свободу мови чи ні, коли звертається до Бога в молитві.

Вислів «досконала любов» досить значущий. Слово «досконалий» у Біблії не завжди означає досконалість в абсолютному сенсі, тобто у найвищому ступені. Часто мається на увазі відносне значення цього слова. Наприклад, у своїй Нагірній проповіді Ісус сказав: «Будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний». Ісус говорив своїм послідовникам, що коли б вони любили тільки тих, хто любить їх, така любов була б неповною, недостатньою. Вони повинні удосконалювати, тобто робити повною, свою любов, виявляючи її навіть до ворогів. Подібно й Іван, коли писав про «досконалу любов», мав на увазі любов до Бога, яка є щиросердою, повною, яка впливала б на всі сторони життя людини (Матвія 5:46—48; 19:20, 21).

Звертаючись до Бога в молитві, християнин усвідомлює свою гріховність і недосконалість. Однак коли його любов до Бога цілком розвинута і він глибоко відчуває Божу любов, його не стримуватиме страх бути засудженим чи відкинутим. Натомість він матиме свободу мови, зможе висловлювати те, що в нього на серці, і просити прощення на основі викупної жертви, яку Бог з любов’ю надав через Ісуса Христа. Він відчуватиме впевненість, що Бог прихильно слухає його благання.

Як можна ‘удосконалити любов’ і завдяки цьому ‘прогнати страх’ бути засудженим чи відкинутим? Апостол Іван сказав: «Хто додержує Його [Боже] слово, у тому Божа любов справді вдосконалилась» (1 Івана 2:5). Подумайте, якщо Бог полюбив нас, коли ми були грішниками, чи ж він не любитиме нас ще більше, якщо ми дійсно покаємось і старанно будемо додержувати його Слово? (Римлян 5:8; 1 Івана 4:10). Справді, доки ми залишаємось вірними, то можемо мати таке ж запевнення, яке мав апостол Павло, коли говорив про Бога: «Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас,— як же не дав би Він нам із Ним і всього?» (Римлян 8:32).