Запитання читачів

Ісус наказав своїм послідовникам: «Позичайте, не ждучи нічого назад». Чи він мав на увазі, що їм не слід очікувати не лише відсотків, але й навіть повернення позиченої суми?

Ісусові слова, записані в Луки 6:35, легше за все зрозуміти в контексті Мойсеєвого Закону. У ньому Бог наказував ізраїльтянам давати безпроцентні позички іншим ізраїльтянам, які залишилися без засобів до існування і потребували допомоги (Вихід 22:24; Левит 25:35—37; Матвія 5:42). Ці позички надавалися не для комерційних справ з метою отримання прибутку. Натомість такі безпроцентні позички були потрібні для того, щоб полегшити становище бідних і знедолених. Адже було б дуже немилосердно наживатися за рахунок ближнього, який зносить економічні труднощі. Проте позикодавець мав отримати свої гроші назад і як гарантію іноді брав заставу (Повторення Закону 15:7, 8, Кул.).

Ісус підтримав вимогу Мойсеєвого Закону і навіть розширив її. Він сказав, що тому, хто надає допомогу, не слід очікувати «нічого назад». Подібно до стародавніх ізраїльтян, християни час від часу стикаються з економічними труднощами та іншими обставинами, через які можуть опинитися в нужді, навіть залишитися без засобів до існування. Якщо християнський брат, опинившись у такому скрутному становищі, просить про фінансову допомогу, то чи не було б виявом доброти відгукнутися на його прохання? Безперечно, щира любов спонукає співхристиянина допомогти братові, котрий через незалежні від нього причини зіткнувся з серйозними фінансовими проблемами (Приповістей 3:27). Такому нужденному брату можна було б подарувати певну суму грошей, нехай вона буде навіть меншою від тої, яку можна позичити (Псалом 37:21).

У першому столітті н. е. братам у Юдеї загрожував голод. Апостола Павла і Варнаву було призначено доставити їм пожертви, зроблені християнами в Малій Азії (Дії 11:28—30). Так само й сьогодні, коли стається лихо, християни часто посилають дари своїм нужденним братам. Роблячи це, вони дають добре свідчення іншим людям (Матвія 5:16). Звичайно, важливо зважати на склад розуму і ситуацію того, хто шукає допомоги. Чому він опинився в нужді? Варто взяти до уваги Павлові слова: «Як хто працювати не хоче,— нехай той не їсть!» (2 Солунян 3:10).

Якщо брат, котрий просить позичку, не є у тяжкій нужді і потребує лише тимчасової підтримки, аби знову стати на ноги після певних фінансових труднощів, то безпроцентна позичка може бути доречною. За таких обставин позичання грошей з наміром отримати всю суму назад не суперечило б Ісусовим словам, записаним у Луки 6:35. Слід укласти письмову угоду, і той, хто отримує позичку, повинен докласти всіх зусиль, щоб повернути її відповідно до умов угоди. Християнська любов має спонукувати позичальника повернути позичену суму, так само як любов спонукала позикодавця дати її.

Тому, хто обдумує можливість дати комусь позичку (чи дарунок), варто зважати також на становище власної сім’ї. Наприклад, чи не позначиться це на його здатності дбати про потреби членів своєї сім’ї? Адже саме цьому, згідно з Біблією, надається перевага (2 Коринтян 8:12; 1 Тимофія 5:8). І все ж таки християни шукають нагод виявляти любов одне до одного на ділі, роблячи це відповідно до біблійних принципів (Якова 1:27; 1 Івана 3:18; 4:7—11).