Щасливі служителі Єгови

«Блаженні вбогі духом» (МАТВІЯ 5:3).

1. Що таке справжнє щастя і про що воно свідчить?

ЩАСТЯ — дорогоцінний скарб, яким володіє народ Єгови. Псалмоспівець Давид проголосив: «Блаженний народ, що Господь [«Єгова», НС] — йому Бог!» (Псалом 144:15). Блаженство, тобто щастя,— це відчуття благополуччя. Найбільше щастя, яке охоплює все наше єство, походить від розуміння того, що Єгова нас благословляє (Приповістей 10:22). Таке щастя є відображенням наших близьких стосунків з небесним Отцем і усвідомлення, що ми чинимо його волю (Псалом 112:1; 119:1, 2). Цікаво, що Ісус перелічив дев’ять причин, з яких нас можна вважати щасливими. Розглянувши ці причини в цій, а також у наступній статті, ми побачимо, яке щастя приносить вірне служіння «щасливому Богу» Єгові (1 Тимофія 1:11, НС).

Усвідомлення своїх духовних потреб

2. У якій ситуації Ісус говорив про щастя і якими були його перші слова?

² У 31 році н. е. Ісус виголосив одну з найвідоміших промов в історії. Її називають Нагірною проповіддю, оскільки Ісус звертався до слухачів з гірського схилу коло Галілейського моря. У Євангелії Матвія говориться: «Побачивши натовп, Він [Ісус] вийшов на гору. А як сів, підійшли Його учні до Нього. І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи: Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне» (Матвія 5:1—3, курсив наш). Перші слова Ісуса перекладені тут буквально. А в «Перекладі нового світу Святого Письма»  (англ.) їх передано так: «Щасливі ті, що усвідомлюють свої духовні потреби, бо їм належить царство небесне».

3. Як смиренність сприяє нашому щастю?

³ У своїй проповіді на горі Ісус вказав, що людина буде набагато щасливішою, якщо усвідомлюватиме свою духовну нужду. Смиренні християни, повністю усвідомлюючи свій гріховний стан, благають в Єгови прощення на основі Христової викупної жертви (1 Івана 1:9). Завдяки цьому вони знаходять душевний мир і справжнє щастя. «Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито» (Псалом 32:1; 119:165).

4. а) Як можна показувати, що ми усвідомлюємо свої духовні потреби і духовні потреби інших людей? б) Що сприяє нашому щастю, якщо ми усвідомлюємо свої духовні потреби?

⁴ Усвідомлення своїх духовних потреб спонукує нас щодня читати Біблію, споживати духовний харч, який ми «своєчасно» отримуємо від «вірного і мудрого раба», і регулярно відвідувати християнські зібрання (Матвія 24:45; Псалом 1:1, 2; 119:111; Євреїв 10:25). Любов до ближнього допомагає нам усвідомлювати духовні потреби людей і спонукує нас ревно проповідувати їм і навчати їх доброї новини про Царство (Марка 13:10; Римлян 1:14—16). Ділячись біблійними істинами з іншими, ми стаємо щасливими (Дії 20:20, 35). А ще більше щастя ми відчуваємо, коли роздумуємо про чудову надію на Царство і про благословення, які воно з собою принесе. Для «черідки малої», помазаних християн, ця надія на Царство означає безсмертне життя в небі, де вони будуть у Христовому царському уряді (Луки 12:32; 1 Коринтян 15:50, 54). А для «інших овець» вона означає вічне життя на райській землі під правлінням цього уряду (Івана 10:16; Псалом 37:11; Матвія 25:34, 46).

Як засмучені можуть бути щасливими

5. а) Яку думку передає слово «засмучені»? б) Як ці засмучені отримують утіху?

⁵ Наступна причина для щастя, яку навів Ісус, може здаватися суперечливою. Він сказав: «Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені» (Матвія 5:4). Як хтось може бути засмученим і водночас щасливим? Щоб зрозуміти значення Ісусових слів, треба з’ясувати, яке засмучення він має на увазі. Учень Яків пояснює, що засмучувати нас повинен наш власний гріховний стан. Він пише: «Очистьте руки, грішні, та серця освятіть, двоєдушні! Журіться, сумуйте та плачте! Хай обернеться сміх ваш у плач, а радість у сум! Упокоріться перед Господнім лицем,— і Він вас підійме!» (Якова 4:8—10). Особи, які щиро сумують через свій гріховний стан, відчувають утіху, коли дізнаються, що зможуть отримати прощення гріхів, якщо віритимуть у Христову викупну жертву і виявлятимуть щире каяття, чинячи волю Єгови (Івана 3:16; 2 Коринтян 7:9, 10). Завдяки цьому вони можуть мати дорогоцінні взаємини з Єговою і надію жити вічно, щоб служити йому і прославляти його. Це приносить їм глибоке відчуття щастя (Римлян 4:7, 8).

6. У якому розумінні деякі люди засмучені і що їм приносить утіху?

⁶ Ісусові слова стосуються також тих, хто сумує через жахливу ситуацію на землі. Ісус застосував до себе пророцтво з Ісаї 61:1, 2, в якому говориться: «Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав Мене благовістити сумирним,  послав Мене перев’язати зламаних серцем... щоб потішити всіх, хто в жалобі». Це доручення стосується також і помазаних християн, які ще живуть на землі. Виконувати його їм допомагають їхні товариші, «інші вівці». Усі вони беруть участь в особливій праці, роблячи символічні знаки на чолах «людей, що зідхають та стогнуть над усіма тими гидотами, що робляться в його середині», тобто всередині відступницького Єрусалима, який є прообразом християнського світу (Єзекіїля 9:4). Таким засмученим людям приносить утіху «добра новина про царство» (Матвія 24:14, НС). Вони почуваються щасливими, коли дізнаються, що зла система Сатани невдовзі поступиться своїм місцем праведному новому світу Єгови.

Щасливі лагідні

7. Що означає слово «лагідний»?

⁷ Продовжуючи свою Нагірну проповідь, Ісус сказав: «Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони» (Матвія 5:5). Лагідність інколи вважають ознакою слабохарактерності. Але насправді це не так. Пояснюючи значення слова, перекладеного як «лагідні», один біблеїст написав: «Основною характерною рисою [лагідної] людини є те, що вона повністю контролює себе. Це не безвільна м’якість, сентиментальність чи пасивність. Це сила, яка перебуває  під контролем». Ісус сказав: «Я тихий [«лагідний», Хом.] і серцем покірливий» (Матвія 11:29). Проте він відважно обстоював принципи праведності (Матвія 21:12, 13; 23:13—33).

8. З чим тісно пов’язана лагідність і чому потрібно виявляти цю рису в стосунках з іншими?

⁸ Отже, лагідність тісно пов’язана з самовладанням. Апостол Павло, говорячи про риси, з яких складається «плід духа», згадав лагідність і здержливість, тобто самовладання (Галатів 5:22, 23). Лагідність слід розвивати з допомогою святого духу. Ця християнська риса сприяє миру з членами збору, а також з іншими людьми. Павло писав: «Зодягніться, як Божі вибранці, святі та улюблені, у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння. Терпіть один одного, і прощайте» (Колосян 3:12, 13).

9. а) Чому лагідність не обмежується стосунками з іншими людьми? б) Як лагідні «вспадкують землю»?

⁹ Однак лагідність не обмежується стосунками з іншими людьми. Ми виявляємо свою лагідність, якщо охоче підкоряємося верховній владі Єгови. Найліпший приклад у цьому подав Ісус Христос. Під час свого земного життя він був лагідним і цілковито підкорявся волі Отця (Івана 5:19, 30). Ісус — головний спадкоємець землі, адже він її призначений Правитель (Псалом 2:6—8; Даниїла 7:13, 14). Разом з ним цей спадок отримують 144 000 «співспадкоємців», які вибрані «від людей», аби царювати «над землею» (Римлян 8:17; Об’явлення 5:9, 10, НС; 14:1, 3, 4; Даниїла 7:27). Христос і його співправителі керуватимуть мільйонами чоловіків та жінок, які в Біблії порівнюються до овець. На цих людях сповняться слова пророчого псалма: «Покірні вспадкують землю,— і зарозкошують миром великим» (Псалом 37:11; Матвія 25:33, 34, 46).

Щасливі ті, що прагнуть праведності

10. Як ‘голодні та спрагнені праведності’ можуть бути нагодовані?

¹⁰ Наступна причина для щастя, яку назвав Ісус, промовляючи на схилі пагорба в Галілеї, така: «Блаженні голодні та спрагнені правди [«праведності», СМ], бо вони нагодовані будуть» (Матвія 5:6). Для християн норми праведності встановлює Єгова. Отже, ‘голодні та спрагнені праведності’, по суті, прагнуть Божого керівництва. Такі особи добре усвідомлюють свою гріховність та недосконалість і бажають догоджати Єгові. Якими ж щасливими вони почуваються, коли дізнаються з Божого Слова, що, покаявшись і шукаючи прощення на основі викупної жертви Христа, вони будуть визнані праведними в Божих очах! (Дії 2:38; 10:43; 13:38, 39; Римлян 5:19).

11, 12. а) Як помазані християни стають праведними? б) Як втамовується спрага праведності, яку мають товариші помазанців?

¹¹ Ісус сказав, що такі особи будуть щасливі, адже «Бог задовільнить їхню потребу» (Матвія 5:6, СМ). Помазані християни, покликані царювати з Христом у небі, отримують «виправдання для життя», тобто проголошуються праведними для життя (Римлян 5:1, 9, 16—18). Єгова всиновлює їх як духовних синів. Вони стають Христовими співспадкоємцями, покликаними стати царями і священиками в уряді небесного Царства (Івана 3:3; 1 Петра 2:9).

¹² Товариші помазаних християн ще не проголошені праведними для життя. Проте Єгова наперед приписує їм певну міру праведності на підставі їхньої віри в Христову пролиту кров (Якова  2:22—25; Об’явлення 7:9, 10). Вони вважаються праведними як друзі Єгови і мають перспективу пережити велику скорботу (Об’явлення 7:14). Їхня спрага праведності буде і далі втамовуватися, коли під правлінням «нового неба» вони стануть частиною нової землі, «де оселиться праведність» (2 Петра 3:13, СМ; Псалом 37:29).

Щасливі милосердні

13, 14. Як ми можемо бути милосердними на ділі і яку користь від цього отримаємо?

¹³ Далі у своїй Нагірній проповіді Ісус сказав: «Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть» (Матвія 5:7). Слово «милість» може асоціюватися з милосердям, яке виявляє суддя, коли не накладає на злочинця повного покарання, передбаченого законом. Однак у Біблії слова, котрі перекладаються як «милість» і «милосердя», насамперед передають думку про доброзичливе, співчутливе ставлення до когось, що приносить полегшення тим, хто опинився у скруті. Отже, милостива, тобто милосердна, людина виявляє співчуття на ділі. Ісусова притча про милосердного самарянина містить чудовий приклад людини, яка ‘вчинила милість’ тому, хто потребував допомоги (Луки 10:29—37).

¹⁴ Щоб зазнати щастя, яке відчувають милостиві, нам потрібно робити добро тим, хто переживає скруту (Галатів 6:10). Ісус співчував людям, яких бачив. Наприклад, Біблія описує ситуацію, коли він «змилувався над ними, бо були, «немов вівці, що не мають пастуха». І зачав їх багато навчати» (Марка 6:34). Ісус розумів, що найважливішими були духовні потреби людства. Ми теж можемо виявляти співчуття і милосердя до інших, ділячись з ними тим, чого вони найбільше потребують,— «доброю новиною про царство» (Матвія 24:14, НС). Крім того, можна надавати практичну допомогу старшим співхристиянам, удовам і сиротам, а також утішати «пригнічені душі» (1 Солунян 5:14, НС; Приповістей 12:25; Якова 1:27). Завдяки цьому ми не лише почуватимемося щасливими, але й відчуємо на собі милосердя Єгови (Дії 20:35; Якова 2:13).

Чисті серцем і миротворці

15. Як ми можемо бути чисті серцем, а також миротворцями?

¹⁵ Шосту й сьому причини для щастя Ісус сформулював так: «Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть» (Матвія 5:8, 9). Чисте серце є не лише морально чистим, але й духовно незаплямованим і цілковито відданим Єгові (1 Хронік 28:9; Псалом 86:11). Миротворці живуть у мирі зі своїми християнськими братами, а також, наскільки це залежить від них, і з іншими людьми (Римлян 12:17—21). Вони дотримуються принципу «шукай миру й женися за ним» (1 Петра 3:11).

16, 17. а) Чому помазанців названо «синами Божими» і як вони можуть «бачити Бога»? б) Як «інші вівці» можуть «бачити Бога»? в) Як і коли «інші вівці» стануть у повному розумінні «синами Божими»?

¹⁶ Чисті серцем і миротворці отримують обіцянку про те, що вони «синами  Божими стануть» і «будуть бачити Бога». Помазані християни стають зачатими духом «синами» Єгови. Він усиновлює їх вже під час їхнього земного життя (Римлян 8:14—17). Приєднуючись після свого воскресіння до Христа в небі, вони служать у присутності Єгови і справді бачать його (1 Івана 3:1, 2; Об’явлення 4:9—11).

¹⁷ Миролюбні «інші вівці» служать Єгові під керівництвом Доброго Пастиря, Ісуса Христа, який стає для них «Отцем вічности» (Івана 10:14, 16; Ісаї 9:5). Ті, хто витримає остаточне випробування після Тисячолітнього правління Христа, будуть усиновлені Єговою як його земні сини і матимуть «волю слави синів Божих» (Римлян 8:21; Об’явлення 20:7, 9). З нетерпінням чекаючи цього, вони звертаються до Єгови, називаючи його своїм Отцем, оскільки вони присвятили йому життя і визнають його своїм Життєдавцем (Ісаї 64:8). Подібно до таких чоловіків давнини, як Йов і Мойсей, вони можуть «бачити Бога» очима віри (Йова 42:5; Євреїв 11:27). ‘Очима свого серця’, а також завдяки точному знанню Бога вони бачать чудові риси Єгови і намагаються наслідувати його, виконуючи його волю (Ефесян 1:18; Римлян 1:19, 20; 3 Івана 11).

18. Хто сьогодні знаходить справжнє щастя, з огляду на перші сім причин для щастя, які навів Ісус?

¹⁸ Ми побачили, що ті, хто усвідомлює свої духовні потреби, засмучені, лагідні, голодні і спраглі праведності, милостиві, чисті серцем, а також миротворці знаходять справжнє щастя в служінні Єгові. Однак вони завжди стикаються з протидією, навіть зазнають переслідування. Чи це затьмарює їхнє щастя? Це запитання обговорюватиметься в наступній статті.

Повторення

• Якого щастя зазнають ті, хто усвідомлює свої духовні потреби?

• Як засмучені отримують утіху?

• Як можна виявляти лагідність?

• Чому треба бути милосердними, чистими серцем і миротворцями?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 10]

«Блаженні вбогі духом».

[Ілюстрації на сторінці 10]

«Блаженні милостиві».

[Ілюстрація на сторінці 10]

‘Блаженні голодні та спрагнені праведності’