Наслідуй приклад, поданий Ісусом
Наслідуй приклад, поданий Ісусом
«Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив» (ІВАНА 13:15).
1. Чому Ісус є прикладом для християн?
ЗА ВСЮ історію людства лише одна людина прожила ціле своє життя без гріха. Це був Ісус. Окрім нього, «немає людини, щоб вона не згрішила» (1 Царів 8:46; Римлян 3:23). Саме тому справжні християни вважають Ісуса досконалим прикладом для наслідування. Чотирнадцятого нісана 33 року н. е., незадовго до смерті, Ісус сам закликав своїх послідовників наслідувати його. Він сказав: «Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив» (Івана 13:15). Тої останньої ночі Ісус згадав кілька способів, у які християнам треба наслідувати його. Деякі з них ми розглянемо в цій статті.
Потрібне смирення
2, 3. Як Ісус подав досконалий приклад смиренності?
2 Коли Ісус заохочував своїх учнів наслідувати поданий ним приклад, він говорив про смиренність. Він неодноразово радив своїм послідовникам бути смиренними, а в ніч 14 нісана показав свою власну смиренність, умивши ноги апостолам. Тоді Ісус сказав: «Коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати» (Івана 13:14). Після цього він закликав своїх апостолів наслідувати поданий ним приклад. І це був справді чудовий зразок смиренності!
3 Апостол Павло повідомляє нам, що перед тим, як прийти на землю, Ісус існував «в Божій подобі». Незважаючи на це, він умалив себе і став простою людиною. Більш того, «Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної» (Филип’ян 2:6—8). Лише подумайте! Ісус — друга особа у всесвіті після Бога — погодився стати нижчим від ангелів, народитися безпорадним немовлям, виростати, підкоряючись недосконалим батькам, і насамкінець померти смертю зневаженого злочинця (Колосян 1:15, 16; Євреїв 2:6, 7). Яка смиренність! Чи в стані хтось наслідувати такі «самі думки», тобто склад розуму, і розвивати таку «покору»? (Филип’ян 2:3—5). Так, але це завдання не з легких.
4. Чим люди гордяться і чому гордість небезпечна?
4 Протилежністю смирення є гордість (Приповістей 6:16—19). Гордість стала причиною падіння Сатани (1 Тимофія 3:6, НС). Вона легко пускає коріння в серці людини, а позбутися її важко. Люди гордяться своєю країною, расою, національністю, маєтком, освітою, досягненнями, соціальним становищем, зовнішністю, спортивними здібностями і ще багато чим. Проте з погляду Єгови ніщо з цього не є важливим (1 Коринтян 4:7). Коли щось із перерахованого вище робить нас гордими, то воно завдає шкоди нашим взаєминам з Єговою. «Високий Господь,— але бачить низького, а гордого Він пізнає іздалека [«знає лише здалека», НС]» (Псалом 138:6; Приповістей 8:13).
Смиренні в колі братів
5. Чому необхідно, щоб старійшини були смиренними?
5 Ми не повинні гордитися навіть своїм внеском у служіння Єгові і своїми досягненнями в цьому; те саме можна сказати і про обов’язки в зборі (1 Хронік 29:14; 1 Тимофія 6:17, 18). По суті, чим вагоміші наші обов’язки, тим смиреннішими нам потрібно бути. Апостол Петро закликав старійшин: «Не пануйте над спадком Божим, але будьте для стада за взір» (1 Петра 5:3). Старійшини призначаються для того, щоб бути слугами і взірцями, а не панами і володарями (Луки 22:24—26; 2 Коринтян 1:24).
6. У яких сферах християнського життя нам потрібне смирення?
6 Смирення потрібне не лише старійшинам. Молоді особи могли б загордитися через те, що мають спритніший розум і більшу фізичну силу, ніж старші. Звертаючись до них, Петро писав: «Всі майте покору один до одного, бо «Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать» (1 Петра 5:5). Без сумніву, всім необхідне таке смирення, як у Христа. Смирення потрібне для того, щоб проповідувати добру новину, особливо якщо при цьому доводиться стикатися із байдужістю чи ворожістю. Треба мати смирення, щоб прийняти пораду чи спростити своє життя для більшої участі в служінні. Крім того, необхідні смирення, віра й мужність, коли нас публічно очорняють, а також коли ми зазнаємо судового переслідування чи зносимо брутальне гоніння (1 Петра 5:6).
7, 8. Як ми можемо розвивати смирення?
7 Як можна побороти гордість і поводитися смиренно, вважаючи інших ‘за більших від себе’? (Филип’ян 2:3). Потрібно дивитися на себе так, як на нас дивиться Єгова. Ісус пояснив, який склад розуму правильний: «Так і ви, коли зробите все вам наказане, то кажіть: «Ми — нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були» (Луки 17:10). Пам’ятаймо, все, що робив Ісус, набагато перевершує те, що можемо зробити ми. Але Ісус при цьому був смиренним.
8 Крім того, щоб розвинути належний погляд на самих себе, можна просити допомоги в Єгови. Подібно до псалмоспівця, ми можемо молитися: «Навчи мене доброго розуму та познавання, бо в заповіді Твої вірую я» (Псалом 119:66). Єгова допоможе нам розвинути розумне, врівноважене ставлення до самих себе і поблагословить нас за нашу смиренність (Приповістей 18:12). Ісус сказав: «Хто-бо підноситься,— буде понижений, хто ж понижується, той піднесеться» (Матвія 23:12).
Правильний погляд на добро і зло
9. Як Ісус ставився до добра і зла?
9 Хоча Ісус 33 роки прожив серед недосконалих людей, він залишився безгрішним (Євреїв 4:15). Пророкуючи про Месію, псалмоспівець сказав: «Ти полюбив справедливість, а беззаконня зненавидів» (Псалом 45:8; Євреїв 1:9). У цьому християни також намагаються наслідувати Ісуса. Вони не лише вміють розрізняти добро і зло, але й ненавидять зло та люблять добро (Амоса 5:15). Це допомагає їм боротися проти вроджених грішних схильностей (Буття 8:21; Римлян 7:21—25).
10. Якщо ми ‘робимо лихе’, не виявляючи каяття, то що цим показуємо?
10 Фарисею Никодиму Ісус сказав: «Кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його. А хто робить за правдою, той до світла йде, щоб діла його виявились, бо зроблені в Бозі вони» (Івана 3:20, 21). Поміркуймо: Іван називає Ісуса «Світлом правдивим», що «просвічує кожну людину» (Івана 1:9, 10). А Ісус говорить, що коли хтось «робить лихе», тобто щось неправильне, неприємне для Бога, то він ненавидить світло. Можете собі уявити: така особа ненавидить Ісуса і все, що з ним пов’язане? Проте саме таку позицію займають ті, хто грішить, не виявляючи каяття. Вони, ймовірно, дивляться на ситуацію по-іншому, але Ісус, безперечно, дивиться на неї саме так.
Як розвинути такий погляд на добро і зло, який мав Ісус
11. Що потрібно, якщо ми бажаємо розвинути такий погляд на добро і зло, який був у Ісуса?
11 Нам необхідно чітко розуміти, що є добром, а що злом з погляду Єгови. Такого розуміння можна набути лише через вивчення Божого Слова. Вивчаючи Біблію, варто молитися, подібно до псалмоспівця: «Дороги Твої дай пізнати мені, Господи, стежками Своїми мене попровадь» (Псалом 25:4). Але не забуваймо, що Сатана вдається до обману (2 Коринтян 11:14). Він може замаскувати зло, щоб для необачного християнина воно здавалося прийнятним. Отже, нам слід глибоко роздумувати над тим, що вивчаємо, і неухильно дотримуватися настанов «вірного і мудрого раба» (Матвія 24:45—47). Вивчення, молитва і розмірковування над отриманими знаннями допоможуть нам досягти зрілості і бути серед тих, що «мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло» (Євреїв 5:14). Тоді ми будемо схильні ненавидіти зло і любити добро.
12. Яка біблійна порада допомагає нам уникати беззаконня?
12 Якщо ми ненавидимо зло, то не дозволимо розвиватися в нашому серці неправильним бажанням. Через багато років після Ісусової смерті апостол Іван написав: «Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської, бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва,— це не від Отця, а від світу» (1 Івана 2:15, 16).
13, 14. а) Чому любов до того, що у світі, небезпечна для християн? б) Що нам робити, аби в нас не розвинулася любов до того, що пропонує світ?
13 Дехто може думати, що не все в цьому світі є злом. Хоча це й справді так, світ і його принади можуть легко відволікти нас від служіння Єгові. І світ не пропонує нам нічого, що могло б наблизити нас до Бога. Тож, коли ми починаємо любити те, що у світі, навіть якщо воно саме по собі не є неправильним, ми стаємо на небезпечний шлях (1 Тимофія 6:9, 10). Але у світі є багато справді поганого, того, що може нас зіпсувати. Якщо ми дивимося фільми і телепрограми, в яких зображається насилля, статева неморальність чи гонитва за матеріальним, то все це може стати для нас чимось прийнятним, а згодом перерости в спокусу. Якщо ми товаришуємо з людьми, котрі переймаються насамперед тим, як підняти рівень свого життя або яким бізнесом зайнятись, то такі справи можуть стати найважливішими і для нас (Матвія 6:24; 1 Коринтян 15:33).
14 Проте якщо ми знаходимо насолоду в Слові Єгови, то «пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва» не будуть для нас такими привабливими. Також якщо ми спілкуємося з людьми, які ставлять на перше місце інтереси Божого Царства, то станемо подібними до них — почнемо любити те, що люблять вони, й уникати того, чого вони уникають (Псалом 15:4; Приповістей 13:20).
15. Як нас, подібно до Ісуса, зміцнятимуть любов до праведності і ненависть до беззаконня?
15 Ненависть до беззаконня і любов до праведності допомагали Ісусу зосереджуватися на «радості, яка була перед Ним» (Євреїв 12:2). Так само може бути і з нами. Ми знаємо, що «минається і світ, і його пожадливість». Цей світ може запропонувати нам лише короткочасні задоволення. А «хто Божу волю виконує, той повік пробуває» (1 Івана 2:17). Оскільки Ісус чинив Божу волю, він відкрив людям перспективу жити вічно (1 Івана 5:13). Тож усі наслідуймо його, отримуючи користь із його непорочності.
Перед лицем переслідувань
16. Чому Ісус закликав своїх послідовників любити одне одного?
16 Ісус вказав на ще один спосіб, в який учні мають його наслідувати: «Оце Моя заповідь,— щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив» (Івана 15:12, 13, 17). Християни люблять своїх братів з багатьох причин. У даній ситуації Ісус насамперед мав на думці те, що їх ненавидітиме світ. Він сказав: «Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас... «Раб не більший за пана свого». Як Мене переслідували,— то й вас переслідувати будуть» (Івана 15:18, 20). Тож християни подібні до Ісуса навіть у тому, що їх переслідують. Їм потрібно розвивати сильні узи любові, щоб витримувати цю ненависть.
17. Чому світ ненавидить правдивих християн?
17 Чому ж світ ненавидить християн? Тому що, як і Ісус, вони «не від світу» (Івана 17:14, 16). Вони зберігають нейтралітет у воєнних і політичних справах, а також дотримуються біблійних принципів, поважають святість життя і живуть за високими моральними нормами (Дії 15:28, 29; 1 Коринтян 6:9—11). Правдиві християни ставлять перед собою в першу чергу духовні, а не матеріалістичні цілі. Вони живуть у світі, але, як писав Павло, ‘як би не користуються’ ним, іншими словами, не користуються ним сповна (1 Коринтян 7:31). Звичайно, дехто хвалить Свідків Єгови за те, що вони дотримуються високих моральних норм. Проте Свідки Єгови не йдуть на компроміс, аби лише заслужити похвалу чи визнання. У результаті більшість людей у світі не розуміють їх, а багато хто і ненавидить.
18, 19. Як християни поводяться під час переслідування, наслідуючи приклад Ісуса?
18 Ісусові апостоли переконалися в сильній ненависті цього світу, коли Ісуса було заарештовано і страчено. Також вони побачили і те, як Ісус поводився, зіткнувшись із такою ненавистю. Релігійні противники Ісуса прийшли в Гефсиманський сад арештувати його. Петро спробував заступитися за нього з мечем у руках, але Ісус сказав йому: «Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча,— від меча і загинуть» (Матвія 26:52; Луки 22:50, 51). Раніше ізраїльтяни боролися зі своїми ворогами з мечем у руках. Однак тепер ситуація змінилася. Боже Царство було «не із світу цього» і не мало державних кордонів, які доводилося б захищати (Івана 18:36). Петро невдовзі мав стати частиною духовного народу, члени якого мали отримати «громадянство в небі» (Галатів 6:16; Филип’ян 3:20, 21, Хом.). Тому з того часу Ісусові послідовники, зіткнувшись із ненавистю і переслідуванням, мусили поводитися так, як це робив Ісус,— безстрашно, але водночас мирно. Вони мали з упевненістю залишати справи в руках Єгови і покладатися на те, що він дасть їм силу вистояти (Луки 22:42).
19 Минули роки, і Петро написав: «Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його... Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував, але передав Тому, Хто судить справедливо» (1 Петра 2:21—23). Як і попереджав Ісус, християни протягом історії зазнавали жорстокого переслідування. І в першому столітті, і в наш час вони наслідували приклад Ісуса й виявляли вірність та стійкість, мирно зберігаючи непорочність (Об’явлення 2:9, 10). Нехай кожен з нас чинить так само, коли цього вимагатимуть обставини (2 Тимофія 3:12).
«Зодягніться Господом Ісусом Христом»
20—22. Як християни ‘зодягаються Господом Ісусом Христом’?
20 Павло писав до збору в Римі: «Зодягніться Господом Ісусом Христом, а догодження тілу не обертайте на пожадливість» (Римлян 13:14). Християни, образно кажучи, вбираються в Ісуса, як в одяг. Вони намагаються наслідувати його риси й дії настільки, що стають відображенням — нехай навіть і недосконалим — свого Господа (1 Солунян 1:6).
21 Ми ‘зодягаємося Господом Ісусом Христом’, якщо вивчаємо життя Ісуса і докладаємо зусиль, щоб жити так, як жив він. Ми наслідуємо його смиренність, любов до праведності, ненависть до беззаконня, любов до братів, а також те, що він не був частиною світу і виявляв стійкість, коли зносив страждання. Ми ‘догодження тілу не обертаємо на пожадливість’, тобто не зосереджуємо своє життя на досягненні світських цілей чи задоволенні плотських бажань. Натомість, приймаючи рішення або розв’язуючи якусь проблему, ми запитуємо себе: «А як повівся б у цій ситуації Ісус? Яких дій він очікував би від мене?»
22 І нарешті ми наслідуємо Ісуса, коли активно проповідуємо добру новину (Матвія 4:23; 1 Коринтян 15:58). Також і в цьому він є зразком для християн. А про те, як вони наслідують Ісуса в проповідуванні, ми поговоримо в наступній статті.
Чи ви можете пояснити?
• Чому християнину необхідно бути смиренним?
• Як можна розвинути правильний погляд на добро і зло?
• Як християни поводяться під час переслідування, наслідуючи приклад Ісуса?
• Як можливо ‘зодягнутися Господом Ісусом Христом’?
[Запитання для вивчення]
[Ілюстрація на сторінці 7]
Ісус подав досконалий приклад смиренності.
[Ілюстрація на сторінці 8]
Смирення потрібне в кожній сфері християнського життя, в тому числі й у проповідуванні.
[Ілюстрація на сторінці 9]
Сатана може зробити так, що неправильні розваги здаватимуться християнину чимось прийнятним.
[Ілюстрація на сторінці 10]
Любов до наших братів зміцнить нас під час переслідувань.