Запитання читачів

Як Самсон міг торкатися мертвих тіл, убитих ним людей, і при цьому залишатися назореєм?

У стародавньому Ізраїлі людина могла добровільно скласти обітницю і на певний час стати назореєм *. Той, хто складав цю обітницю, повинен був дотримуватися вимоги: «Усі дні посвячення його Господеві не підійде він до мертвого тіла, навіть через батька свого та через матір свою, через брата свого та через сестру свою не занечиститься ними, коли б вони померли». А що, коли хтось «помре при ньому несподівано»? Тоді його назорейство буде осквернене випадковим доторканням до мертвого тіла і «перші дні його будуть надаремні», тобто не будуть йому зараховані. Йому доведеться пройти церемонію очищення і розпочати період свого назорейства знову (Числа 6:6—12).

Проте назорейство Самсона було іншим. Ще до Самсонового народження ангел Єгови сказав його матері: «Ось ти зачнеш, і сина породиш, і бритва не торкнеться його голови, бо дитя те буде Божим назореєм від утроби,— і він зачне спасати Ізраїля з руки филистимлян» (Суддів 13:5). Самсон не складав обітниці назорейства. Назореєм його призначив сам Бог, і це служіння мало тривати все життя. Тому обмеження стосовно доторкання до мертвого тіла не стосувалося його випадку. Інакше, як би він міг знову розпочати своє довічне назорейство, яке почалося від його народження, коли б випадково доторкнувся до мертвого тіла? Тож очевидно, що вимоги для тих, хто був назореєм протягом усього життя, дещо різнилися від вимог для добровільних назореїв.

Розгляньмо, що́ Єгова наказав Самсону, Самуїлу та Івану Хрестителю — трьом згаданим у Біблії назореям, які виконували своє служіння протягом усього життя. Як уже зазначалося раніше, Самсону не можна було підстригати волосся на голові. У випадку із Самуїлом його матір Анна ще до зачаття дитини склала таку обітницю: «Я дам його Господеві на всі дні життя його, а бритва не торкнеться його голови» (1 Самуїла 1:11). Про Івана Хрестителя ангел Єгови сказав,  що він «ні вина, ні п’янкого напою не питиме» (Луки 1:15). Крім того, «Іван мав одежу собі з верблюжого волосу, і пояс ремінний на стегнах своїх; а пожива для нього була сарана та мед польовий» (Матвія 3:4). Жодному з цих трьох чоловіків не було заборонено наближатися до мертвого тіла.

Самсон був назореєм і водночас одним із суддів, яких Єгова настановляв, щоб рятувати ізраїльтян від рук грабіжників (Суддів 2:16). Виконуючи своє призначення, йому доводилось торкатися мертвих тіл. Якось Самсон вбив 30 філістимлян і зняв з них одяг. Іншого разу він «сильно побив їх [своїх ворогів] дошкульною поразкою». Також він узяв свіжу ослячу щелепу і вбив нею тисячу чоловік (Суддів 14:19; 15:8, 15). Усе це Самсон робив, маючи схвалення і підтримку Єгови. У Святому Письмі він згадується серед людей зразкової віри (Євреїв 11:32; 12:1).

Чи означають слова про те, що Самсон розірвав лева так, «як розривають ягня [«козеня», Кул.]», що за його днів було звичайним розривати козенят?

Не існує свідчень про те, що за часів ізраїльських суддів було звичайним розривати козенят. У Суддів 14:6 говориться: «Зійшов на нього [Самсона] Дух Господній, і він розірвав того левчука, як розривають ягня, а в руці його не було нічого». Очевидно, ці слова вжиті лише для порівняння.

Слово «розірвав» може мати два значення. Самсон міг розірвати леву пащу або ж якимось чином розірвати його, взявши за кінцівки. Якщо мається на увазі перше, то зрозуміло, що людині під силу зробити те саме з козеням. У такому разі проведена паралель показує, що Самсону здолати голіруч лева було не складніше, ніж козеня. А що, коли Самсон розірвав лева, вхопивши його за кінцівки? Тоді ці слова не що інше, як порівняння. І його суть у тому, що дух Єгови наділив Самсона силою, аби виконати завдання, яке вимагало надзвичайної фізичної сили. Хоч би як там було, слова, записані в Суддів 14:6, показують, що з допомогою Єгови могутній лев був для Самсона анітрохи не страшнішим, ніж козеня для звичайної людини.

[Примітка]