Слово Єгови живе

Цікаві думки з книги Суддів

ЯК РЕАГУЄ Єгова, коли його народ відвертається від нього і починає поклонятися фальшивим богам? А що, коли ці люди знову й знову зраджують його і звертаються до нього за допомогою лише в скруті? Чи Єгова навіть у такому разі дбає про їхнє визволення? Книга Суддів дає відповіді на ці та інші важливі запитання. Написана пророком Самуїлом близько 1100 року до н. е., вона охоплює події приблизно 330 років — від смерті Ісуса Навина до сходження на трон першого царя Ізраїлю.

Книга Суддів — це частина Божого діяльного слова, або звістки, тому вона дуже цінна для нас (Євреїв 4:12). Записана в ній захоплива інформація допомагає нам зрозуміти Божу особистість. Беручи урок з того, про що ми з неї дізнаємося, ми зміцняємо свою віру. Також це допомагає нам міцно вхопитися за «правдиве життя», вічне життя в обіцяному Богом новому світі (1 Тимофія 6:12, 19; 2 Петра 3:13). Те, як Єгова визволяє свій народ, служить прообразом більшого визволення, яке він здійснить у майбутньому через свого Сина Ісуса Христа.

ДЛЯ ЧОГО БУЛИ ПОТРІБНІ СУДДІ?

(Суддів 1:1—3:6).

Після того як ізраїльтяни під проводом Ісуса Навина завдають поразки ханаанським царям, ізраїльські племена отримують свій спадок і оволодівають краєм. Однак ізраїльтяни не виганяють мешканців краю, і це стає для них справжньою пасткою.

Покоління, що приходить після днів Ісуса Навина, не знає «Господа, а також тих діл, які чинив Він Ізраїлеві» (Суддів 2:10). Більш того, ізраїльтяни вступають у шлюб з ханаанеянами і служать їхнім богам. Отож Єгова віддає свій народ в руки ворогів. Проте, зазнавши жорстоких утисків, сини Ізраїля звертаються за допомогою до правдивого Бога. У такій релігійній, соціальній і політичній атмосфері розгортаються події, в яких бере участь ряд суддів, призначених Єговою, щоб рятувати його народ від ворогів.

Відповіді на біблійні запитання:

1:2, 4. Чому плем’я Юди отримало право першим заволодіти наділеною йому землею? Цей привілей належав би племені Рувима, первородного сина Якова, але перед своєю смертю Яків передрік, що Рувим не буде «горувати» над іншими, втративши права первородного сина. Симеон і Левій, які колись повелися жорстоко, мали бути розпорошені по Ізраїлю (Буття 49:3—5, 7, Хом.). Тож наступним, кому міг дістатися цей привілей, був Юда, четвертий син Якова. Симеон пішов з Юдою та отримав невеличкі наділи землі, розкидані по великій території Юди * (Ісуса Навина 19:9).

1:6, 7. Чому переможеним царям відрубували великі пальці рук і ніг? Людина без великих пальців рук і ніг була непридатна до участі у війні. Як воїн міг би орудувати мечем чи списом, не маючи великих пальців на руках? А втративши великі пальці ніг, він не міг би належно утримувати рівновагу.

Уроки для нас:

2:10—12. Щоб не забувати «за всі добродійства» Єгови, нам необхідна програма регулярного вивчення Біблії (Псалом 103:2). Батьки повинні вкладати правду з Божого Слова в серця своїх дітей (Повторення Закону 6:6—9).

 2:14, 21, 22. Коли Єгова допускає, щоб з його неслухняним народом ставалися лиха, він робить це з певним наміром — з наміром покарати їх, очистити і спонукати їх навернутися до нього.

ЄГОВА ПРИЗНАЧАЄ СУДДІВ

(Суддів 3:7—16:31).

Захоплива розповідь про подвиги суддів починається описом того, як Отніїл кладе кінець восьмирічній залежності ізраїльського народу від одного з царів Месопотамії. Завдяки сміливій тактиці суддя Егуд вбиває товстого моавського царя Еґлона. Відважний Шамґар самотужки вбиває 600 філістимлян за допомогою кия для худоби. Заохочений Деворою, яка служить пророчицею, а також за підтримки Єгови, Барак зі своїм легкоозброєним десятитисячним військом розбиває вщент потужну армію Сісери. Єгова призначає суддею Гедеона і дає йому та його 300 воїнам перемогу над мідіянітянами.

Послуговуючись Їфтахом, Єгова визволяє ізраїльтян від аммонітян. Серед 12 чоловіків, які судять Ізраїль, є також Тола, Яір, Івцан, Елон і Авдон. Період суддів закінчується Самсоном, який бореться з філістимлянами.

Відповіді на біблійні запитання:

4:8. Чому Барак наполягав, щоб пророчиця Девора пішла з ним на поле бою? Очевидно, Барак вважав себе неспроможним самостійно виступити проти війська Сісери. Коли б пророчиця була з ним, це запевняло б самого Барака та його людей у тому, що їх веде Єгова, і вони почувалися б впевненіше. Отже, те, що Барак наполягав, щоб Девора супроводжувала його, було ознакою не слабкості, а міцної віри.

5:20. Як зірки воювали з неба на боці Барака? У Біблії не сказано, що́ саме мається тут на увазі: допомога ангелів, метеоритні дощі, витлумачені мудрецями Сісери як передвістя біди, чи, може, почуті Сісерою астрологічні прогнози, які не справдилися. Проте, без сумніву, це був прояв Божого втручання.

7:1—3; 8:10. Чому Єгова сказав, що 32 000 воїнів Гедеона буде забагато, щоб виступити проти ворожого війська, в якому налічувалося 135 000? Тому що перемогу Гедеону і його воїнам давав Єгова. Бог не хотів, щоб їм здавалося, ніби вони перемогли мідіянітян власними силами.

11:30, 31. Чи Їфтах мав на думці принесення в жертву людини, коли давав  свою обітницю? Така думка не могла б прийти Їфтахові в голову, адже Мойсеїв Закон вимагав: «Нехай не знайдеться між тобою такий, хто переводить свого сина чи дочку свою через огонь» (Повторення Закону 18:10). А втім, Їфтах говорив дійсно про людину, а не про тварину. Тварин, яких можна було приносити в жертву, ізраїльтяни навряд чи тримали б у домі. До того ж приношення в жертву тварини не було б чимось особливим. Їфтах розумів, що першим, хто вийде з дому, щоб зустріти його, може бути його дочка. Ця особа мала бути принесена «в цілопалення», тобто присвячена винятково для служіння Єгові при святилищі.

Уроки для нас:

3:10. Успіх у духовних справах залежить не від мудрості людини, а від духу Єгови (Псалом 127:1).

3:21. Егуд орудував мечем вміло і мужньо. Нам потрібно набувати майстерності у володінні «мечем духовним, який є Слово Боже». Це означає, що нам треба сміливо використовувати в служінні Святе Письмо (Ефесян 6:17; 2 Тимофія 2:15).

6:11—15; 8:1—3, 22, 23. Ми можемо взяти для себе три важливі уроки з Гедеонової скромності: 1) отримуючи якесь призначення в служінні, ми повинні замислюватись над пов’язаною з ним відповідальністю, а не роздумувати про славу і престиж, які це призначення могло б нам принести; 2) маючи справу з людьми, які люблять сперечатися, мудро виявляти скромність; 3) скромність допоможе нам не бути надто охочими до видатного становища.

6:17—22, 36—40. Нам теж необхідно бути обережними і «не кожному духові [«натхненому вислову», НС]» вірити. Натомість треба випробовувати «духів [«натхнені вислови», НС], чи від Бога вони» (1 Івана 4:1). Було б мудро, якби новий християнський старійшина, перш ніж дати комусь пораду, звертався до більш досвідченого старійшини, аби переконатися, що ця порада міцно ґрунтується на Божому Слові.

6:25—27. Гедеон виявляв обачність і тому не дратував своїх противників без потреби. Проповідуючи добру новину, нам важливо бути обережними, щоб не ображати інших своєю манерою говорити.

7:6. Коли йдеться про служіння Єгові, ми повинні бути пильними, подібно до 300 Гедеонових воїнів.

9:8—15. Яке ж безглуздя — поводитися гордо та амбіціозно прагнути видатного становища чи влади!

 11:35—37. Добрий приклад Їфтаха, безумовно, посприяв тому, що його дочка розвинула міцну віру і дух саможертовності. Сьогодні батьки можуть подавати такий приклад своїм дітям.

11:40 (НС). Своєю похвалою ми можемо підбадьорювати тих, хто служить Єгові з духом готовності.

13:8. Навчаючи своїх дітей, батьки повинні молитися до Єгови про керівництво і дотримуватися його настанов (2 Тимофія 3:16).

14:16, 17; 16:16. Якщо плачем і докучанням тиснути на когось, то можна зіпсувати взаємини з цією особою (Приповістей 19:13; 21:19).

ІНШІ ЗЛОЧИНИ В ІЗРАЇЛІ

(Суддів 17:1—21:25).

Остання частина книги Суддів містить розповіді про дві надзвичайні події. Перша пов’язана з чоловіком на ім’я Миха, який ставить у своєму домі ідола і запрошує левита служити для нього священиком. Зруйнувавши місто Лаїш (Лешем), ізраїльтяни з племені Дана будують своє власне місто і називають його Дан. Використовуючи ідола Михи і взявши його священика, вони запроваджують у Дані іншу форму поклоніння. Лаїш було захоплено, очевидно, ще до смерті Ісуса Навина (Ісуса Навина 19:47).

Друга подія відбувається невдовзі після смерті Ісуса Навина. Масовий статевий злочин, скоєний деякими чоловіками міста Ґів’а, що належало Веніяминовому племені, призводить до майже цілковитого знищення цього племені. Живими залишається тільки 600 чоловіків. Однак було вжито заходів, щоб вони могли знайти собі дружин, і за часів правління Давида їхня чисельність становить вже близько 60 000 воїнів (1 Хронік 7:6—11).

Відповіді на біблійні запитання:

17:6; 21:25. Чи не призводило до анархії те, що «кожен робив, що правдиве було в його очах»? Необов’язково, адже Єгова добре подбав, щоб його люди мали керівництво. Він дав їм Закон, а також священиків, які мали навчати їх про його дороги. Використовуючи урім і туммім, первосвященик міг довідатися про Божу волю щодо важливих справ (Вихід 28:30). Крім того, у кожному місті були старші чоловіки, які могли дати мудру пораду. Коли ізраїльтянин користувався всім цим, то мав добрий орієнтир для свого сумління. Якщо він у такий спосіб робив те, «що правдиве було в його очах», то отримував хороші результати. Але якщо людина нехтувала Законом і на власний розсуд приймала рішення стосовно поведінки і поклоніння, то результати були поганими.

20:17—48. Чому Єгова дозволив, щоб плем’я Веніямина двічі завдало поразки іншим племенам, хоча саме воно заслуговувало на покарання? Дозволивши, щоб вірні племена спочатку зазнали значних втрат, Єгова випробував їхню рішучість викоренити зло в Ізраїлі.

Уроки для нас:

19:14, 15. Небажання жителів Ґів’и виявити гостинність свідчило про моральний занепад. Біблія закликає християн: «Будьте гостинні» (Римлян 12:13).

Прийдешнє визволення

Ще трохи, і Боже Царство, на чолі якого стоїть Ісус Христос, знищить злий світ і принесе велике визволення праведним і невинним (Приповістей 2:21, 22; Даниїла 2:44). Тоді «згинуть усі вороги» Єгови, а ті, «хто любить Його», будуть «як сонце, що сходить у силі своїй» (Суддів 5:31). Тож будьмо серед тих, хто любить Єгову, застосовуючи в житті все, чого навчаємося з книги Суддів.

Через усі розповіді книги Суддів червоною ниткою проходить така незаперечна істина: послух Єгові веде до благословень, непослух — до плачевних наслідків (Повторення Закону 11:26—28). Як же важливо підкорятись «від серця» волі Бога, яку він нам відкриває! (Римлян 6:17; 1 Івана 2:17).

[Примітка]

[Карта на сторінці 25]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

«Поставив Господь суддів, і вони рятували їх від руки їхніх грабіжників» (Суддів 2:16).

СУДДІ

1. Отніїл

2. Егуд

3. Шамґар

4. Барак

5. Гедеон

6. Тола

7. Яір

8. Їфтах

9. Івцан

10. Елон

11. Авдон

12. Самсон

ДАН

МАНАСІЯ

НЕФТАЛИМ

АСИР

ЗАВУЛОН

ІССАХАР

МАНАСІЯ

ҐАД

ЄФРЕМ

ДАН

ВЕНІЯМИН

РУВИМ

ЮДА

[Ілюстрація на сторінці 26]

Який урок ти отримав з того, що Барак наполягав, аби Девора пішла з ним на поле бою?