Знайти «одну дорогоцінну перлину»

«Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його» (МАТВІЯ 11:12).

1, 2. а) Яку рідкісну рису Ісус зобразив в одній зі своїх притч про Царство? б) Що Ісус сказав у притчі про дорогоцінну перлину?

ЧИ Є така річ, яку ви цінуєте настільки, що охоче пожертвували б усім, що маєте, аби тільки заволодіти нею? Хоча декотрі люди присвячують себе досягненню певної мети — наприклад здобуттю грошей, слави, влади чи якогось становища,— рідко трапляється щось настільки цінне, що хтось був би готовий віддати за це все, що має. Саме про таку рідкісну, але гідну похвали готовність Ісус Христос говорив в одній зі своїх важливих притч про Боже Царство.

² Цю притчу, або наочний приклад, Ісус розповів своїм учням наодинці. Її іноді називають притчею про дорогоцінну перлину. Ось що сказав Ісус: «Подібне... Царство Небесне до того [«мандрівного», НС] купця, що пошукує перел добрих, а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і [«негайно», НС] все продає, що має, і купує її» (Матвія 13:36, 45, 46). Чого Ісус хотів навчити своїх учнів за допомогою цієї притчі? І як ми можемо отримати користь з його слів?

Велика цінність перлів

3. Чому перли так цінувалися у стародавні часи?

³ З давніх часів перли цінувалися як прикраси. В одному джерелі зазначається, що, згідно з римським письменником Плінієм Старшим, перли стояли «на першому місці серед усіх коштовностей». На відміну від золота, срібла і багатьох коштовних каменів, перли створюються живими істотами. Відомо, що в тілі деяких видів молюсків відбувається нашарування перламутру навколо сторонніх тіл, наприклад піщинок, у результаті чого утворюються блискучі перлини. У стародавні часи найкращі перли збирали переважно в Червоному морі, у Перській затоці та в Індійському океані — далеко від Ізраїлю. Ось чому Ісус говорив про «мандрівного купця», який шукає добрих перлів. Щоб знайти справді цінні перлини, потрібно докласти великих зусиль.

4. Який головний урок Ісусової причті про мандрівного купця?

⁴ Хоча перли завжди були в ціні, головний урок Ісусової притчі, схоже, не  полягав у тому, щоб підкреслити їхню вартість. Ісус не просто порівняв Боже Царство до цінної перлини, а привернув увагу до «мандрівного купця, що пошукує перел добрих» і до того, що він зробив, коли знайшов одну з них. На відміну від звичайного торговця, цей мандрівний купець був, можна сказати, знавцем перлів, людиною, яка мала гостре око і могла помітити естетичну цінність перлини. Він відразу ж розпізнав би рідкісну річ, і його не можна було обманути другосортним товаром чи підробкою.

5, 6. а) Що особливо варте уваги в Ісусовій причті про купця? б) Що про спонуки мандрівного купця говорить притча про захований скарб?

⁵ Цей купець особливий також з іншого погляду. Звичайний купець спершу визначив би ринкову ціну перлини, щоб вирішити, скільки він може за неї заплатити і скільки пізніше отримає прибутку. Він також з’ясував би, чи є попит на такі перли, чи можна їх швидко продати. Іншими словами, він був би зацікавлений у тому, щоб якнайшвидше отримати прибуток зі своєї інвестиції, а не в тому, щоб заволодіти перлиною. Але купець з Ісусової притчі не такий. Він цікавиться не грошима чи прибутками. Він готовий пожертвувати всім, що має, можливо, всіма своїми маєтками, аби лиш здобути річ, яку шукав.

⁶ В очах більшості купців дії цього чоловіка з Ісусової притчі були б немудрими. Спритний комерсант і не подумав би піти на такий ризик. Але купець з Ісусової причті керувався іншими спонуками. Нагородою для нього була не фінансова вигода, а радість і задоволення від володіння цінною річчю. Ця думка підкреслюється у ще одній притчі, яку дав Ісус. Він сказав: «Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле» (Матвія 13:44). Так, радість, яка походить від того, що людина знайшла скарб і володіє ним, була для цього чоловіка достатньо вагомою спонукою, щоб віддати все, що він мав. Чи сьогодні є такі особи? Чи є скарби, варті такої жертви?

Ті, що зрозуміли велику цінність

7. Як Ісус показав, що він добре розумів велику цінність Царства?

⁷ У своїй притчі Ісус говорив про «Царство Небесне». Він, безумовно, сам розумів велику цінність Царства. Євангелія дають могутнє свідчення цьому. Після свого хрещення у 29 році н. е. Ісус «розпочав проповідувати й промовляти: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!» Протягом трьох з половиною років він навчав про Царство натовпи людей. Ісус сходив край уздовж і впоперек, «проходив містами та селами, проповідуючи та звіщаючи Добру Новину про Боже Царство» (Матвія 4:17; Луки 8:1).

8. Що Ісус робив, аби показати, чого досягне Царство?

⁸ Ісус чинив багато чуд по всьому краю: зціляв хворих, годував голодних, підкоряв стихії і навіть воскрешав померлих. Цим він також показав, чого досягне Боже Царство (Матвія 14:14—21; Марка 4:37—39; Луки 7:11—17). Зрештою він довів свою відданість Богові і Царству, коли віддав своє життя, прийнявши мученицьку смерть на стовпі мук. Ісус жив і помер заради Царства, подібно до того мандрівного купця, який охоче віддав усе, що мав, за «дорогоцінну перлину» (Івана 18:37).

9. Яку рідкісну рису виявили Ісусові ранні учні?

 ⁹ Ісус не тільки зосереджувався сам на Царстві, але також зібрав невелику групу послідовників. Ці люди теж добре розуміли велику цінність Царства. Один з них — це Андрій, який спершу був учнем Івана Хрестителя. Почувши Іванове свідчення, що Ісус — це «Агнець Божий», Андрій та ще один з Іванових учнів, ймовірно син Зеведея Іван, відразу захотіли піти до Ісуса і повірили в нього. Але це ще був не кінець. Андрій негайно пішов до свого брата Симона і сказав йому: «Знайшли ми Месію». Симон, який став відмий як Кифа, або Петро, а також Пилип і його друг Нафанаїл невдовзі визнали, що Ісус — Месія. Нафанаїл навіть сказав Ісусові: «Ти — Син Божий, Ти — Цар Ізраїлів» (Івана 1:35—49).

Спонукані до дій

10. Як відреагували учні, коли Ісус прийшов і покликав їх через якийсь час після їхньої першої зустрічі?

¹⁰ Захоплення, яке Андрій, Петро, Іван та інші відчули, коли знайшли Месію, можна порівняти до радості купця, що знайшов дорогоцінну перлину. Що вони тепер робитимуть? Євангелія не розповідають нам про те, що вони робили відразу після зустрічі з Ісусом. Очевидно, більшість з них повернулися до своїх звичайних занять. Але через півроку-рік Ісус знову зустрів Андрія, Петра, Івана та Іванового брата Якова, заставши їх за рибальством на Галілейському морі *. Ісус сказав їм: «Ідіть за Мною,— Я зроблю вас ловцями людей». Як вони відреагували? Про Петра та Андрія в Матвієвій розповіді сказано: «Вони зараз покинули сіті, та й пішли вслід за Ним». А щодо Якова та Івана читаємо: «Зараз залишили човна та батька свого,— та й пішли вслід за Ним». Лука додає, що вони «покинули  все,— та й пішли вслід за Ним» (Матвія 4:18—22; Луки 5:1—11).

11. Чому учні одразу відгукнулися на запрошення Ісуса?

¹¹ Чи негайний відгук учнів був поспішним рішенням? Аж ніяк! Хоча після першої зустрічі з Ісусом вони і повернулися до рибальства, свого родинного заняття, безсумнівно, побачене й почуте справило глибокий вплив на їхні серця і розуми. Протягом майже року вони мали багато часу, щоб обдумати все це. Тепер настав час приймати рішення. Чи вони будуть, як той мандрівний купець, якого настільки схвилювало знайдення дорогоцінної перлини, що він, за словами Ісуса, пішов і негайно зробив усе потрібне, аби придбати перлину? І справді, побачене й почуте зворушило їхні серця. Вони зрозуміли, що настав час діяти. Тож, як каже Біблія, вони без вагань залишили все і стали послідовниками Ісуса.

12, 13. а) Яким був відгук багатьох людей, які слухали Ісуса? б) Що Ісус сказав про своїх вірних учнів і на що вказують його слова?

¹² Наскільки ж відрізнялися ці вірні особи від інших, про яких пізніше згадується в євангельських оповідях! Ісус зцілив чи нагодував багатьох людей, але ті продовжували займатися власними справами (Луки 17:17, 18; Івана 6:26). Дехто навіть відмовлявся стати Ісусовим послідовником у відповідь на Ісусове запрошення (Луки 9:59—62). Однак про вірних осіб Ісус пізніше сказав: «Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його» (Матвія 11:12).

¹³ Що означають вирази «здобувається силою» і «вживає зусилля»? Щодо грецьких дієслівних форм, від яких походять ці вирази, в «Тлумачному словнику слів Старого й Нового Завіту» (В. Е. Вайн, англ.) говориться: «Це дієслово вказує на сильні старання». А біблеїст Генріх Меєр стосовно цього вірша зазначає: «Так описуються наполегливі й невпинні зусилля і боротьба за прийдешнє Месіанське царство... Інтерес до царства виявляється гостро та енергійно (вже не спокійно чи вичікувально)». Тих декілька осіб, як той мандрівний купець, швидко зрозуміли, що́ мало справжню цінність, і з готовністю віддали все, що мали, заради Царства (Матвія 19:27, 28; Филип’ян 3:8).

До пошуків приєднуються інші

14. Як Ісус приготував своїх апостолів до праці проповідування Царства і яким був результат?

¹⁴ Ісус продовжував своє служіння, навчаючи інших і допомагаючи їм шукати Царства. Спершу він вибрав 12 з-поміж своїх учнів і призначив їх апостолами, тобто своїми посланцями. Ісус дав їм детальні вказівки про те, як вони мають виконувати своє служіння, а також попередив їх про труднощі, які чекають на них попереду (Матвія 10:1—42; Луки 6:12—16). Протягом наступних двох років вони супроводжували Ісуса в його проповідницьких подорожах по краю, близько з ним спілкуючись. Вони слухали його промови, спостерігали за його могутніми ділами і бачили його особистий приклад (Матвія 13:16, 17). Все це, безсумнівно, глибоко вплинуло на них, так що, подібно до мандрівного купця, вони ревно і від усього серця шукали Царства.

15. Яку справжню причину для радості Ісус навів своїм учням?

¹⁵ Окрім 12 апостолів Ісус «призначив... і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста  та місця, куди Сам мав іти» (Луки 10:1—12). Він сказав також і їм про випробування і труднощі, що чекали попереду, і наказав їм говорити: «Наблизилося Царство Боже до вас» (Луки 10:1—12). Коли 70 учнів повернулися, вони дуже раділи і дали Ісусові такий звіт: «Господи,— навіть демони коряться нам у Ім’я Твоє». Але Ісус, можливо на їхнє здивування, сказав, що їх чекає ще більша радість через їхню ревність до Царства. Він пояснив їм: «Не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі» (Луки 10:17, 20).

16, 17. а) Що Ісус сказав своїм вірним апостолам в останню ніч, коли був з ними? б) Як потішили і підбадьорили апостолів Ісусові слова?

¹⁶ Зрештою Ісус 14 нісана 33 року н. е., в останню ніч, коли він був з апостолами, започаткував Господню Вечерю і наказав їм відзначати цю подію. Того вечора Ісус сказав 11 апостолам, які залишилися: «Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх, і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів, щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих» (Луки 22:19, 20, 28—30).

¹⁷ Якою ж радістю мали сповнитися серця апостолів, коли вони почули від Ісуса ці слова! Їм була запропонована найвища честь, яку могла мати людина (Матвія 7:13, 14; 1 Петра 2:9). Як той мандрівний купець, вони багато віддали, щоб іти за Ісусом у пошуках Царства. І тепер вони отримали запевнення, що їхні жертви не були даремні.

18. Кому ще, крім 11 апостолів, Царство мало принести благословення?

¹⁸ Апостоли, присутні з Ісусом тої ночі, були не єдині, хто мав зазнати благословень Царства. Божа воля полягала в тім, щоб 144 000 осіб були включені в угоду і стали співправителями Ісуса Христа у славетному небесному Царстві. Крім того, апостол Іван бачив у видінні, як «натовп великий, що його зрахувати не може ніхто... стояв перед престолом і перед Агнцем... І волали вони гучним голосом, кажучи: «Спасіння нашому Богові, що сидить на престолі, і Агнцеві». Цей натовп — це земні піддані Царства * (Об’явлення 7:9, 10; 14:1, 4).

19, 20. а) Яку нагоду отримують люди з усіх народів? б) Яке питання буде розглядатись у наступній статті?

 ¹⁹ Незадовго перед тим, як Ісус зійшов у небо, він наказав своїм вірним послідовникам: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!» Амінь» (Матвія 28:19, 20). Отже, люди з усіх народів мали прийти і стати учнями Ісуса Христа. Як мандрівний купець шукав дорогоцінну перлину, так вони з усього серця шукали б Царства, зосереджуючись на небесній чи земній нагороді.

²⁰ Ісусові слова вказують, що праця робити людей учнями мала тривати аж до «кінця віку». Тож виникає питання: чи є у наш час особи, подібні до того купця, які готові віддати все в пошуках Божого Царства? Це питання буде розглядатись у наступній статті.

[Примітки]

Чи ви можете пояснити?

• Який головний урок притчі про мандрівного купця?

• Як Ісус показав, що розумів велику цінність Царства?

• Що спонукало Андрія, Петра, Івана та інших негайно відгукнутися на Ісусове запрошення?

• Яка чудова нагода з’явилась у людей з усіх народів?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 10]

«Покинули все,— та й пішли вслід за Ним».

[Ілюстрація на сторінці 12]

Перед вознесінням у небо Ісус наказав своїм послідовникам робити людей учнями.