Чи твої учні приносять плід правди?

КОЛИ юнак на ім’я Ерік сказав, що більше не хоче бути Свідком Єгови, це боляче вразило його батьків. Вони не помічали, що до цього йде. Ще хлопчиком Ерік вивчав Біблію разом з сім’єю, ходив на християнські зібрання та проповідував із членами збору. Він нібито був у правді. Але тільки коли син пішов з дому, батьки збагнули, що біблійна правда не була в його серці. Це приголомшило їх і завдало сильного болю.

Подібні почуття можуть охопити й нас, якщо людина, з якою ми вивчаємо Біблію, несподівано відмовляється від вивчення. Тоді виринає питання: «Чому я не помічав, що до цього йде?» Але чи можливо ще до того, як станеться духовна катастрофа, визначити, чи наші учні приносять плід правди? І як переконатися, що правда глибоко впливає на наше серце і серце тих, кого ми вчимо? Ключ до відповіді на ці запитання дав Ісус у відомій притчі про сіяча.

Правда повинна торкнутися серця

«Зерно — це Боже Слово,— сказав Ісус. — А те, що на добрій землі,— це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці,— і плід приносять вони в терпеливості» (Луки 8:11, 15). Отже, для того щоб правда про Царство спонукала учнів приносити плід, вона повинна вкоренитися в їхньому символічному серці. Ісус запевнив нас, що, коли Божа правда торкнеться доброго серця, воно одразу почне змінюватись і приносити плід, наче добре насіння в добрій землі. Якого ж плоду повинні ми очікувати?

Важливо не тільки бачити те, що людина робить, але й знати, що відбувається в її серці. Сам по собі факт регулярної участі у поклонінні ще не дає повного уявлення про стан серця (Єремії 17:9, 10; Матвія 15:7—9). Дивімося глибше. Повинні помітно змінитися бажання, спонуки і пріоритети. Людина має розвивати нову особистість згідно з Божою волею (Ефесян 4:20—24). Візьмімо такий приклад. Коли солуняни почули добру новину, то, як повідомляє Павло, вони швидко прийняли її як слово Бога. Але у тому, що «Слово Боже... діє в [них]», Павло переконався згодом, коли солуняни виявили витривалість, вірність і любов (1 Солунян 2:13, 14; 3:6).

Безумовно, з часом виявиться, що́ є в серці людини, яка вивчає Біблію, і це підтверджує випадок Еріка (Марка 7:21, 22; Якова 1:14, 15). На жаль, коли про певні погані риси людини вже свідчать її вчинки, то якось вплинути на неї буває надто пізно. Тому важливо помічати слабкості ще до того, як вони стануть духовною пасткою. Нам слід уважно вдивлятись у символічне серце. Як же це робити?

Вчись у Ісуса

Звичайно, Ісус умів безпомилково читати серця людей (Матвія 12:25). Ніхто з нас не здатний на це. Однак Ісус показав, що ми теж можемо розпізнавати прагнення  та спонуки людей і помічати, що для них найважливіше у житті. Досвідчений лікар застосовує різні методи діагностики, щоб дізнатись, яка хвороба вразила фізичне серце пацієнта. Так і Ісус, застосовуючи Боже Слово, вичерпував і викривав «думки та наміри серця», коли їх ніхто ще не помічав (Приповістей 20:5; Євреїв 4:12).

Наприклад, якось Ісус вказав Петру на його слабкість, що згодом і справді стала для нього пасткою. Ісус знав, що Петро любив його. Він навіть щойно довірив Петрові «ключі... від Царства» (Матвія 16:13—19). Знав Ісус і про те, що за його апостолами стежить Сатана і що невдовзі люди будуть змушувати учнів поступитися своїми поглядами. Очевидно, Ісус помітив, у чому слаба віра деяких учнів, і не промовчав, а вказав, що їм слід змінити. Зверни увагу, як він завів про це мову.

У Матвія 16:21 сказано: «Із того часу Ісус став виказувати [«розкривати», СМ] Своїм учням, що Він мусить... постраждати... і вбитому бути». Ісус не просто розповідав, що з ним станеться. Найімовірніше, він наводив такі біблійні вірші, як Псалом 22:15—19, Ісаї 53:10—12, які показують, що Месія повинен постраждати і померти. Важливо, що Ісус, прочитавши уривки з Писань, дав Петру та іншим учням можливість висловитись зі всією щирістю. Отже, як вони поставились до того, що невдовзі почнуться переслідування?

Хоч яким дивним це може видаватись, покваплива відповідь Петра, такого сміливого і завзятого учня, виявила помилковість його міркувань. «Змилуйся, Господи,— такого Тобі хай не буде»,— промовив він. Підхід Петра був неправильним, тому що, як сказав Ісус, Петро ‘думав не про Боже, а про людське’. І цей серйозний недолік міг призвести до плачевних наслідків. Що зробив Ісус після цього? Докоривши Петрові, він звернувся до нього і до інших учнів: «Коли хоче хто йти вслід за Мною,— хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною». Навівши думки з Псалма 49:9 і 62:13, Ісус лагідно нагадав, що можливість жити вічно залежить від Бога, а не від людей, які не можуть спасти (Матвія 16:22—28).

Хоча згодом Петро і піддався на якийсь час страху і тричі відрікся від Ісуса, ця та інші розмови, безумовно, посприяли його швидкому духовному одужанню (Івана 21:15—19). Лише через 50 днів Петро вже сміливо свідчив перед натовпом в Єрусалимі про воскресіння Ісуса. Протягом наступних тижнів, місяців і років Петра неодноразово затримували, били та ув’язнювали, але він мужньо усе це витерпів, подаючи видатний приклад безстрашності і непорочності (Дії 2:14—36; 4:18—21; 5:29—32, 40—42; 12:3—5).

Чого ми можемо навчитися з цього? Чи ти помітив, як Ісус виявив і викрив, що було в серці Петра? Спочатку він вибрав доречні вірші зі Святого Письма і зосередив увагу свого учня на конкретній проблемі. Потім він дав Петру можливість щиро висловитись. І нарешті дав біблійну настанову, щоб Петро міг змінити своє  мислення. Можливо, ти думаєш, що не здатний навчати так добре, як Ісус, але розгляньмо два випадки, які показують, як підготовка до розмови і надія на Єгову допоможе кожному з нас наслідувати Ісусів приклад.

Як дізнатися, що у серці людини

Одному християнину стало відомо, що його двоє синів, які ходили в перший і другий класи, взяли без дозволу зі столу вчительки цукерки. Тоді він покликав їх на розмову. Як розповів цей брат, він не закрив очі на їхній вчинок, ніби це була невинна хлопчача витівка, а «спробував дізнатися, що підштовхнуло їх до цього поганого вчинку».

Батько попросив хлопців згадати історію Ахана, записану в 7-му розділі книги Ісуса Навина. Діти одразу зрозуміли, про що йдеться, і в усьому зізналися, бо їх уже непокоїло сумління. Тоді батько дав їм прочитати Ефесян 4:28, де говориться: «Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює... щоб мати подати нужденному». Вплив біблійної поради підсилило те, що діти повинні були купити цукерки і подарувати їх вчительці.

«Як тільки ми помічали прояви якихось неправильних спонук,— розповів цей християнин,— то одразу, так би мовити, виривали їх з корінням. І потім, обговорюючи те чи інше питання, прищеплювали на їхнє місце добрі й чисті спонуки». Навчаючи дітей, він з дружиною наслідував приклад Ісуса, і завдяки цьому отримав дуже добрі результати. Обидва сини були запрошені у всесвітній центр у Брукліні і служать там уже понад 25 років.

А ось як одна християнка змогла допомогти жінці, з якою вивчала Біблію. Ця жінка приходила на зібрання, брала участь у проповідуванні і вже сказала, що хоче охреститися. Однак було видно, що вона більше покладалася на себе, ніж на Єгову. «Вона була незаміжньою і непомітно для себе звикла ні від кого не залежати,— пригадує сестра.— Я боялася, що вона невдовзі цілковито знесилиться або зазнає духовного краху».

Тому сестра вирішила обговорити з жінкою Матвія 6:33, щоб заохотити її змінити життєві пріоритети — віддати найважливіше місце Царству і довіряти, що Єгова подбає про неї. Вона прямо запитала жінку: «Ти звикла ні від кого не залежати, тож чи не важко тобі покладатися на інших, у тому числі на Єгову?» Жінка визнала, що вона перестала молитися. Тоді вісниця заохотила її скористатись порадою з Псалма 55:23 і покласти свій тягар на Єгову, тому що, як говориться в 1 Петра 5:7, «Він опікується вами». Ці слова торкнулися серця жінки. Сестра розповідає: «Це був один з тих небагатьох випадків, коли я бачила, як вона плаче».

Нехай правда діє в тобі

Велику радість ми відчуваємо, коли наші учні відгукуються на біблійну правду. А для того щоб ефективно допомагати іншим, потрібно самим подавати добрий приклад (Юди 22, 23). Усі ми повинні ‘зі страхом і тремтінням виконувати своє спасіння’ (Филип’ян 2:12). Для цього необхідно, щоб світильник Святого Письма регулярно освітлював наші власні серця  і ми знаходили в собі ті погляди, бажання й уподобання, які слід змінити (2 Петра 1:19).

Наприклад, чи не зменшився останнім часом твій запал у християнській діяльності? Якщо зменшився, то чому? Однією з причин може бути те, що ти занадто покладаєшся на себе. Як визначити, чи не властива тобі самовпевненість? Прочитай Огія 1:2—11 і поміркуй над ходом думок Єгови в його зверненні до євреїв, які повернулися з полону. Запитай себе: чи я не надто переймаюся своїм фінансовим становищем і матеріальним добробутом? Чи справді я вірю, що Єгова подбає про мою сім’ю, якщо я буду віддавати перевагу духовному? Чи схильний я насамперед дбати про себе? Якщо тобі потрібно змінити підхід до справ, не бійся, починай діяти. Біблійні поради, як наприклад з Матвія 6:25—33, Луки 12:13—21 та 1 Тимофія 6:6—12, допомагають засвоїти врівноважений погляд на матеріальні потреби і майно — погляд, завдяки якому Єгова і далі благословлятиме тебе (Малахії 3:10).

Чесна самооцінка може відкрити тобі очі на серйозні недоліки. Щоправда, визнавати свої слабкості буває вкрай неприємно. Але коли ти з любов’ю допомагаєш своїй дитині, або тому, з ким вивчаєш Біблію, чи навіть берешся за себе самого,— хоч би якою делікатною була проблема,— це може стати першим кроком на шляху до спасіння (Галатів 6:1).

А якщо твої зусилля, здається, не приносять результатів? Не опускай відразу рук. Спроби виправити недосконале серце вимагають тактовності, часу й іноді призводять до розчарування. Однак твої зусилля можуть увінчатися успіхом.

Ерік, про якого ми розповідали на початку, згодом схаменувся і знову почав ‘ходити у правді’ (2 Івана 4). Ось що він сказав: «Лише коли я зрозумів, що́ втратив, то вернувся до Єгови». Завдяки допомозі батьків Ерік тепер вірно служить Єгові. Хоча колись його обурювали неодноразові спроби батьків спонукати його до самоаналізу, тепер Ерік глибоко їм вдячний. «У мене чудові батьки,— каже він.— Вони мене завжди любили».

Коли ми проливаємо світло Божого Слова на серця учнів, то виражаємо свою сердечну доброзичливість (Псалом 141:5). Продовжуй аналізувати серце своїх дітей і людей, з якими вивчаєш Біблію, щоб виявити, чи вони дійсно формують у собі нову християнську особистість. Завдяки тому, що ти ‘добре орудуєш словом правди’, ця правда благотворно впливатиме на тебе самого та інших людей (2 Тимофія 2:15, Левицький).

[Ілюстрація на сторінці 29]

Ісус викрив слабкість Петра.

[Ілюстрація на сторінці 31]

Використовуй Біблію, щоб дізнатися, що в серці людини.