Підйом до Дна на острові Саба

ГОЛЛАНДСЬКИЙ острів Саба був колись пристановищем для піратів, які борознили води Карибського моря у пошуках здобичі. Тепер цей крихітний острівець, що лежить за 240 кілометрів на схід від Пуерто-Рико, населяють приблизно 1600 жителів, 5 з яких є Свідками Єгови. Однак цих відважних служителів цікавить щось набагато цінніше, ніж здобич. Вони старанно шукають людей, ‘схильних до вічного життя’ (Дії 13:48, НС).

Уперше остров’яни почули добру звістку про Боже Царство 22 червня 1952 року, коли Свідки Єгови прибули на 18-метровій шхуні «Сібія» і кинули якір біля берегів острова Саба (Матвія 24:14). Місіонери Ґест Макі і Стенлі Картер піднялися стежкою, яку називають «Леддер» (що в перекладі означає «Драбина»), в якій зроблено 500 кам’яних сходинок. Стежка в’ється вгору до села Боттом (у перекладі «Дно»), адміністративного центру острова *. Упродовж сотень років ця вузька стежина була єдиним шляхом до помешкань остров’ян.

Перший звіт про християнську працю свідчення на Сабі був опублікований у «Щорічнику Свідків Єгови за 1966 рік» (англ.). Цей звіт повідомляв, що на острові діє лише один Свідок. Згодом протягом кількох років добру новину тут проповідувала сім’я з Канади. А недавно Рассел і Кейті, немолода подружня пара зі США, побували на Сабі і взяли участь у проповідуванні  місцевим жителям. Ось що вони розповіли.

У гості на Сабу

Ми з дружиною прилетіли в гості до Рональда, який у 1990–х роках був єдиним Свідком на цьому острові. Він і зустрів нас в аеропорту. Наш подарунок — маленька коробка з овочами — дуже сподобався Рональду, адже на острові не вирощують сільськогосподарських культур для продажу. Потім ми сіли у невеличку вантажівку і поволі, зиґзаґами, почали підійматись на гору Сцінері (у перекладі «Мальовничий куток»), на вершину згаслого вулкана.

Машина зупинилася в селі Гелс-Ґейт (що значить «Ворота в пекло»), і Рональд перевірив, чи на дошці оголошень є запрошення на недільну публічну промову. Запрошення висіло, тож Рональд заскочив у машину, і ми продовжили їхати далі вгору до найбільшого на цьому острові села — Віндвордсайд («Навітряна сторона»). Це мальовниче село розкинулось на навітряній стороні острова, 400 метрів над рівнем моря. В’їжджаючи на подвір’я Рональдового будинку, ми помічаємо яскравий напис на ґанку: «Зал Царства Свідків Єгови».

Під час обіду я поставив запитання, яке й привело нас на острів: «Як так сталося, що ти почав проповідувати на Сабі?»

«У 1993 році закінчилось будівництво філіалу Свідків Єгови у Пуерто-Рико, а ми з дружиною хотіли продовжувати служіння в закордонному призначенні,— розповів Рональд.— Трошки раніше ми були на Сабі з іще однією парою піонерів і дізналися, що на острові живе 1400 мешканців і немає жодного Свідка. Тому ми повідомили філіал у Пуерто-Рико про своє бажання переїхати на острів.

Усе йшло добре, тож ми зрештою отримали дозвіл на переїзд. На жаль, через два роки моя дружина смертельно захворіла, і ми повернулись до Каліфорнії. Після її смерті я знову приїхав на Сабу. Просто я люблю доводити кожну справу до кінця».

Проповідування від дому до дому на острові Саба

Вітальня в Роновому столітньому домі служить ще й Залом Царства *. Ми снідали в кухні просто неба і готувалися до служіння, аж раптом пішов дощ. Після сніданку небо трохи проясніло, і ми вирушили в Боттом у служіння від дому до дому. В кожному домі Рон вітав господарів на ім’я. Ми говорили про останні місцеві новини. Більшість людей знають Рона і знають про його служіння, багато хто охоче брав біблійну літературу.

Нелегко вести записи про те, де живуть зацікавлені звісткою про Царство, якщо не познайомитися з мешканцями села. Чому? Тому що, як пояснив Рональд, «згідно з законом, усі будинки повинні бути пофарбовані одним кольором». І справді, коли я оглянувся навколо, то помітив, що всі будинки білі з червоними дахами.

Після обговорення біблійного питання з господарями будинків ми запрошували їх послухати у неділю публічну біблійну промову в Залі Царства. Коли Рон нікуди не виїжджає з острова, він виступає з промовами щотижня. Тепер на Сабі проводиться 17 вивчень Біблії. Двадцять осіб прийшли 2004 року на Спомин смерті Христа. Це, здається, мало, але 20 осіб становить 1 відсоток усього населення острова.

Свідки Єгови не жаліють сил, щоб повідомити якомога більше людей про спасіння від Бога. І на острівцях, таких, як Саба, і на континентах Свідки Єгови вірно виконують завдання ‘навчати всі народи’ (Матвія 28:19).

І ось наш візит підійшов до кінця. Підіймаючись на літак, ми прощаємося з Рональдом. Ми ніколи не забудемо днів, проведених на острові Саба і будемо пам’ятати стрімку дорогу до села Боттом.

[Примітки]

[Карти на сторінці 10]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ПУЕРТО-РИКО

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 10]

Тло: www.sabatourism.com