«Дорого куплені ви»
«Дорого куплені ви»
«Дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога» (1 КОРИНТЯН 6:20).
1, 2. а) Як, згідно з Мойсеєвим Законом, треба було поводитися з рабами-ізраїльтянами? б) Який вибір був у раба, що полюбив свого пана?
«У СТАРОДАВНЬОМУ світі рабство було дуже поширеним і загальноприйнятим,— говориться в «Ілюстрованому біблійному словнику Голмана» (англ.).— Економіка Єгипту, Греції та Риму базувалася на рабській праці. У першому християнському столітті кожна третя людина в Італії і кожна п’ята в інших місцях була рабом».
2 Хоча рабство існувало і в стародавньому Ізраїлі, Мойсеїв Закон гарантував єврейським рабам захист. Наприклад, у Законі було сказано, що ізраїльтянин може бути рабом не більше шести років. Сьомого року він мав ‘вийти дармо на волю’. А втім, вимоги щодо поводження з рабами були настільки справедливими й гуманними, що в Мойсеєвому Законі передбачалося: «Якщо раб той щиро скаже: «Полюбив я пана свого, жінку свою та дітей своїх,— не вийду на волю», то нехай його пан приведе його до суддів, і підведе його до дверей або до бічних одвірків, та й проколе пан його вухо йому шилом,— і він буде робити йому повіки» (Вихід 21:2—6; Левит 25:42, 43; Повторення Закону 15:12—18).
3. а) На яке рабство погоджувалися християни першого століття? б) Що спонукує нас служити Богові?
3 Таке добровільне рабство було прообразом того рабства, в якому перебувають правдиві християни. Наприклад, у своїх біблійних посланнях Павло, Яків, Петро та Юда називають себе рабами Бога і Христа (Тита 1:1; Якова 1:1; 2 Петра 1:1; Юди 1). Павло нагадав солунським християнам, що вони «навернулись до Бога від ідолів, щоб служити живому й правдивому Богові» (1 Солунян 1:9). Що спонукало тих християн добровільно стати Божими рабами? А що спонукувало ізраїльського раба відмовлятися від власної свободи? Хіба не любов до пана? Християнське рабство ґрунтується на любові до Бога. Коли ми пізнаємо й починаємо любити правдивого живого Бога, то відчуваємо бажання служити йому «усім серцем своїм і всією душею своєю» (Повторення Закону 10:12, 13). Однак що означає стати рабами Бога і Христа? Як це впливає на наше повсякденне життя?
«Усе на Божу славу робіть»
4. Як ми стаємо рабами Бога і рабами Христа?
4 Раб — це «особа, яка є законною власністю іншої особи або осіб і від якої вимагається абсолютного послуху». Ми стаємо законною власністю Єгови, коли присвячуємо йому своє життя й охрещуємося. «Ви не свої... Бо дорого куплені ви»,— говорить апостол Павло (1 Коринтян 6:19, 20). Ми куплені, безперечно, ціною викупної жертви Ісуса Христа, оскільки на її основі Бог визнає нас своїми слугами, без різниці, помазані ми християни чи їхні товариші з земною надією (Ефесян 1:7; 2:13; Об’явлення 5:9). Отже, від часу нашого хрещення ми належимо Єгові (Римлян 14:8). Оскільки ми куплені дорогоцінною кров’ю Ісуса Христа, то стаємо також і його рабами і зобов’язані виконувати його накази (1 Петра 1:18, 19).
5. Який головний обов’язок ми маємо, будучи рабами Єгови, і як його виконувати?
5 Раби мусять слухатися свого пана. Наше рабство добровільне, і перебувати в ньому нас спонукує любов до нашого Пана. У 1 Івана 5:3 (Хом.) говориться: «Це бо любов до Бога: берегти його заповіді. А заповіді його не тяжкі». Тож наш послух свідчить про любов до Бога, а також про підкорення йому. І це виявляється в усьому, що ми робимо. Павло сказав: «Коли ви їсте, чи коли ви п’єте, або коли інше що робите,— усе на Божу славу робіть!» (1 Коринтян 10:31). У своєму повсякденному житті, навіть у дрібницях, ми хочемо показувати, що є рабами Єгови (Римлян 12:11).
6. Як на наші рішення в житті впливає те, що ми Божі раби? Наведіть приклад.
6 Наприклад, приймаючи рішення, ми хочемо бути обачними і зважати на волю нашого небесного Пана, Єгови (Малахії 1:6). Складні рішення можуть випробовувати наш послух Богові. Чи будемо ми слухатися його порад, а не бажань власного лукавого серця? (Єремії 17:9). Невдовзі після того, як незаміжня дівчина на ім’я Меліса охрестилася, нею почав цікавитися один молодий чоловік. Здавалося, він був хорошою людиною, до того ж вивчав Біблію зі Свідками Єгови. Однак один старійшина поговорив з Мелісою про те, чому мудро дотримуватися наказу Єгови виходити заміж «тільки в Господі» (1 Коринтян 7:39; 2 Коринтян 6:14). «Мені нелегко було послухатися цієї поради,— зізнається Меліса.— Але я вирішила, що оскільки я присвятилася Богові, щоб чинити його волю, то буду підкорятися його чітким настановам». Роздумуючи про подальші події, вона говорить: «Я так радію, що тоді прислухалася до поради. Той чоловік невдовзі перестав вивчати Біблію. Якби я зав’язала з ним стосунки, то тепер мала б невіруючого чоловіка».
7, 8. а) Чому ми не повинні надмірно дбати про те, щоб догодити людям? б) Поясніть на прикладі, як можна подолати страх перед людиною.
7 Будучи рабами Бога, ми не повинні ставати рабами людей (1 Коринтян 7:23). Звичайно, ніхто з нас не хоче бути білою вороною, але треба пам’ятати, що християни живуть за нормами, які відрізняються від світських. Павло запитав: «Чи людям дбаю я догоджати?» Після цього він зробив такий висновок: «Коли б догоджав я ще людям, я не був би рабом Христовим» (Галатів 1:10). Нам не можна піддаватися тиску оточення і старатися догоджати людям. Що ж робити, якщо нас спонукують стати такими, як усі?
8 Розгляньмо приклад Елени, юної християнки з Іспанії. Кілька її однокласників були донорами крові. Вони знали, що Елена, як Свідок Єгови, не здає кров, а також відмовляється від переливання крові. Коли з’явилася нагода пояснити свою позицію перед цілим класом, Елена зголосилася на виступ. «Якщо чесно, я дуже хвилювалась,— розповідає дівчина.— Але я добре підготувалася, і результати мене просто здивували. Чимало учнів почали мене поважати, а вчитель сказав, що йому дуже подобається те, що я роблю. А головне, я була задоволена, що захистила ім’я Єгови і змогла чітко пояснити свою позицію, яка ґрунтується на Біблії» (Буття 9:3, 4; Дії 15:28, 29). Будучи рабами Бога і Христа, ми дійсно вирізняємося серед інших. Проте ми можемо завоювати повагу людей, якщо готові з пошаною обстоювати свої переконання (1 Петра 3:15).
9. Чого ми вчимося від ангела, якого бачив апостол Іван?
9 Якщо пам’ятати, що ми Божі раби, то це допоможе нам залишатися смиренними. В одній ситуації апостол Іван був настільки вражений величним видінням небесного Єрусалима, що впав до ніг ангела, який служив Божим речником, впав, щоб йому поклонитися. «Таж ні! — сказав ангел.— Бо я співслуга [«співраб», Турконяк] твій і братів твоїх пророків, і тих, хто зберігає слова цієї книги. Богові вклонися!» (Об’явлення 22:8, 9). Який чудовий приклад цей ангел подав усім Божим рабам! Деякі християни мають у зборі відповідальне становище. Однак Ісус сказав: «Хто великим із вас хоче бути,— хай буде слугою він вам. А хто з вас бути першим бажає,— нехай буде він вам за раба» (Матвія 20:26, 27). Як послідовники Ісуса, усі ми раби.
«Зробили лиш те, що повинні зробити були»
10. Наведіть біблійні приклади, які показують, що вірним служителям Бога не завжди було легко чинити його волю.
10 Недосконалим людям не завжди легко чинити Божу волю. Пророк Мойсей не виявив готовності, коли Єгова попросив його піти й вивести ізраїльтян з єгипетського рабства (Вихід 3:10, 11; 4:1, 10). Йона, отримавши завдання проголошувати звістку осуду жителям Ніневії, «встав... щоб утекти до Таршішу з-перед Господнього лиця» (Йони 1:2, 3). Барух, писар пророка Єремії, скаржився, що змучився (Єремії 45:2, 3). Як нам реагувати, коли наші особисті бажання чи вподобання йдуть урозріз із виконанням Божої волі? Дізнатись про це нам допоможе Ісусова притча.
11, 12. а) Коротко перекажіть Ісусову притчу, записану в Луки 17:7—10. б) Який урок ми отримуємо з Ісусової притчі?
11 Ісус розповів про раба, який цілий день пас у полі отару свого пана. Коли цей раб повернувся додому стомлений після приблизно 12 годин важкої праці, його пан не запропонував йому сісти і добре повечеряти. Натомість він сказав: «Приготуй що вечеряти, і підпережись, і мені прислуговуй, аж поки я їстиму й питиму, а потому ти сам будеш їсти та пити». Раб міг подбати про свої потреби лише після того, як послужить панові. Ісус завершив свою притчу такими словами: «Так і ви, коли зробите все вам наказане, то кажіть: «Ми — нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були!» (Луки 17:7—10).
12 Ісус навів таку притчу не для того, щоб показати, ніби Єгова не цінує нашого служіння йому. Біблія ясно говорить: «Не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім’я Його ви» (Євреїв 6:10). Суть Ісусової притчі в тому, що раб не може догоджати собі або зосереджуватися на власній вигоді. Коли ми присвятилися Богові і вирішили бути його рабами, то погодилися ставити його волю вище від своєї. Ми повинні підкоряти власну волю Божій.
13, 14. а) За яких обставин нам, можливо, доведеться боротися з власними схильностями? б) Чому нам слід підкорятися волі Єгови?
13 Щоб регулярно вивчати Боже Слово і публікації «вірного і мудрого раба», іноді треба докладати неабияких зусиль (Матвія 24:45). Особливо це потрібно в тому випадку, якщо нам завжди було важко читати або якщо в публікації обговорюються «Божі глибини» (1 Коринтян 2:10). І все ж таки, хіба не слід нам виділяти час на особисте вивчення? Можливо, нам доведеться змушувати себе сідати й неквапно розглядати якийсь матеріал. Але як же без цього розвинути смак до «страви твердої [призначеної] для дорослих»? (Євреїв 5:14).
14 А що, коли ми приходимо додому втомлені після довгого робочого дня? Тоді нам, можливо, доводиться змушувати себе йти на християнські зібрання. А декому за своєю природою важко проповідувати незнайомим людям. Навіть Павло визнавав, що бувають часи, коли ми звіщаємо добру новину «недобровільно» (1 Коринтян 9:17). Але ми це робимо тому, що так велить нам Єгова — наш небесний Пан, якого ми любимо. І хіба ми не відчуваємо задоволення та відсвіження, коли докладаємо зусиль, щоб займатися вивченням, відвідувати зібрання і проповідувати? (Псалом 1:1, 2; 122:1; 145:10—13).
Не озираймося назад
15. Як Ісус подав приклад підкорення Богові?
15 Ісус Христос у неперевершений спосіб підкорявся своєму небесному Отцю. «Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене»,— сказав він своїм учням (Івана 6:38). Відчуваючи сильні муки в Гефсиманському саду, він молився: «Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене... Та проте,— не як Я хочу, а як Ти» (Матвія 26:39).
16, 17. а) Як нам слід ставитися до того, що ми залишили позаду? б) Чому можна сказати, що Павло реалістично оцінив світські перспективи, назвавши їх сміттям?
16 Ісус Христос хоче, щоб ми вірно трималися свого рішення бути Божими рабами. Він сказав: «Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства» (Луки 9:62). Нам, як рабам Бога, безумовно, не личить зосереджуватись на тому, що ми залишили позаду. Натомість цінуймо все, що ми здобули, вирішивши стати Божими рабами. Павло писав филип’янам: «Усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа» (Филип’ян 3:8).
17 Подумайте про те, що́ Павло вважав за сміття і від чого відмовився заради духовних нагород, які отримують Божі раби. Він залишив позаду не лише вигоди цього світу, але й перспективу стати провідником юдаїзму. Якби Павло продовжив сповідувати юдаїзм, то цілком можливо, що досягнув би становища, подібного до становища Симеона, сина Павлового вчителя Гамаліїла (Дії 22:3; Галатів 1:14). Симеон став провідником фарисеїв і попри деякі свої сумніви відіграв видатну роль у повстанні юдеїв проти Риму в 66—70 роках н. е. Під час цього конфлікту, за різними даними, він загинув від рук юдейських екстремістів чи римських воїнів.
18. Наведіть приклад того, як духовні досягнення приносять винагороду.
18 Чимало Свідків Єгови наслідують приклад Павла. «Через кілька років після школи я почала працювати виконавчим секретарем в одного відомого лондонського адвоката,— розповідає Джін.— Робота мені подобалась, і я заробляла непогані гроші, але глибоко в серці розуміла, що могла б робити більше в служінні Єгові. Зрештою я звільнилася за власним бажанням і розпочала піонерське служіння. Я така щаслива, що близько 20 років тому зробила цей крок! Повночасне служіння збагатило моє життя більше, ніж це могла зробити будь-яка секретарська робота. Немає більшого задоволення, ніж бачити, як Слово Єгови змінює чиєсь життя. Дуже приємно вносити в цей процес свою частку. Те, що ми даємо Єгові, є нічим у порівнянні з тим, що отримуємо».
19. Що нам слід постановити і чому?
19 З часом наші обставини можуть змінюватися. Проте незмінним залишається наше присвячення Богові. Ми й далі є рабами Єгови, і він дозволяє нам самим вирішувати, як найліпше використовувати свій час, сили, здібності тощо. Тож наші рішення стосовно цього можуть відображати нашу любов до Бога. Вони також показують, наскільки ми готові йти на жертви (Матвія 6:33). Хіба ми не повинні постановити за будь-яких обставин віддавати Єгові найліпше? Павло писав: «Коли є охота, то приємна вона згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого хто не має» (2 Коринтян 8:12).
«Маєте плід ваш»
20, 21. а) Який плід приносять Божі раби? б) Як Єгова винагороджує тих, хто віддає йому найліпше?
20 Бути рабом Бога не обтяжливо. Навпаки, завдяки цьому ми уникаємо згубної форми рабства, яка позбавляє людину щастя. «Тепер, звільнившися від гріха й ставши рабами Богові,— писав Павло,— маєте плід ваш на освячення, а кінець — життя вічне» (Римлян 6:22). Як раби Бога, ми маємо плід на освячення, тобто пожинаємо плоди святої, іншими словами, морально чистої поведінки. Крім того, в майбутньому це приведе до вічного життя.
21 Єгова виявляє щедрість до своїх рабів. Коли ми робимо в служінні все, що в наших силах, він відчиняє нам «небесні отвори» і виливає на нас «благословення аж надмір» (Малахії 3:10). Як же чудово бути рабами Єгови вічно!
Чи ви пригадуєте?
• Чому ми стаємо Божими рабами?
• Як ми показуємо, що підкоряємося Божій волі?
• Чому треба бути готовими ставити волю Єгови вище від власної?
• Чому нам не слід озиратися назад?
[Запитання для вивчення]
[Ілюстрація на сторінках 16, 17]
Добровільне рабство в Ізраїлі було прообразом рабства, в якому перебувають християни.
[Ілюстрація на сторінці 17]
Ми стаємо Божими рабами, коли охрещуємося.
[Ілюстрації на сторінці 17]
Християни на перше місце в житті ставлять Божу волю.
[Ілюстрація на сторінці 18]
Мойсей не виявив готовності, коли мав прийняти призначення.