Самсон перемагає завдяки силі від Єгови

МСТИВІ поневолювачі вибрали йому очі і змусили тяжко працювати. Потім із в’язниці його привели в язичницький храм розважати публіку і виставили на посміховисько тисячам людей. Цей в’язень не був ані злочинцем, ані командувачем ворожої армії. Він поклонявся Єгові і служив суддею Ізраїля протягом 20 років.

Як же Самсон, найсильніша людина на землі, опинився в такому принизливому становищі? Чи вдалось йому врятуватися завдяки своїй надзвичайній силі? Звідки у Самсона була така сила? Чи можна чогось навчитися з історії його життя?

Він буде «спасати Ізраїля»

Сини Ізраїля часто відходили від правдивого поклоніння. Тому, оскільки вони «й далі робили зло в Господніх очах... Господь віддав їх у руку филистимлян на сорок літ» (Суддів 13:1).

Історія Самсона почалася з того, що ангел Єгови з’явився неплідній дружині ізраїльтянина Маноаха і сказав їй, що вона народить сина. «Бритва не торкнеться його голови,— говорив жінці ангел,— бо дитя те буде Божим назореєм від утроби,— і він зачне спасати Ізраїля з руки филистимлян» (Суддів 13:2—5). Ще до зачаття Самсона Єгова призначив йому особливе завдання. Від самого народження Самсон мав стати назореєм, тобто людиною, обраною для особливого виду священного служіння.

«Вона люба очам моїм»

Самсон зростав, і «Господь благословляв його» (Суддів 13:24). Якось Самсон звернувся до свого батька й матері, кажучи: «Я нагледів у Тімні жінку з филистимських дочок, а тепер візьміть її мені за жінку» (Суддів 14:2). Уявіть, як здивувалися батьки. Замість того щоб спасати Ізраїля з руки філістимлян, їхній син зажадав одружитися з філістимлянкою. Одружитися з поклонницею язичницьких богів означало порушити Божий Закон (Вихід 34:11—16). Тому батьки заперечили: «Чи ж нема жінки  серед дочок братів твоїх та серед усього мого народу, що ти йдеш узяти жінку з необрізаних филистимлян?» Але Самсон наполягав: «Візьми її мені, бо вона люба очам моїм» (Суддів 14:3).

Як слід розуміти, що певна філістимлянка була «люба» Самсонові? Ці слова говорять не про «її вроду і привабливість,— зазначається в енциклопедії Мак-Клінтока й Стронґа,— а про те, що вона підходила для певної мети». У чому ж полягала ця мета? В Суддів 14:4 сказано, що Самсон «шукав зачіпки з филистимлянами». Ось чому Самсон зацікавився тією жінкою. Коли він став дорослим, «Дух Господній почав діяти в ньому», тобто спонукувати його до дій (Суддів 13:25). Отже, і дивне прохання Самсона, і діяльність його як судді в Ізраїлі пояснюється впливом духу Єгови. Чи отримав Самсон нагоду, якої шукав? Розгляньмо спочатку, як Єгова запевнив його у своїй підтримці.

Самсон прямував до Тімни, міста, в якому жила його майбутня наречена. Він дійшов «аж до тімненських виноградників,— розповідає Біблія,— аж ось навпроти нього ричить левчук. І зійшов на нього Дух Господній, і він розірвав того левчука». Коли виявилась незвичайна сила Самсона, поряд нікого не було. Чи можна вважати, що у цій ситуації Єгова хотів запевнити Самсона в тому, що він, назорей, здатний виконувати Боже завдання? Біблія про це не говорить, але Самсон, безумовно, розумів, що така незвичайна сила не його заслуга, а походить від Бога. Він міг не сумніватись у тому, що Єгова допоможе йому в справах, які чекали на нього попереду. Поборовши лева, Самсон відчув більшу впевненість у собі, і він «зійшов, і говорив до тієї жінки, і вона стала улюблена в Самсонових очах» (Суддів 14:5—7).

Через якийсь час Самсон знову йшов до Тімни, щоб забрати жінку додому, і «звернув із дороги побачити падло лева,— аж ось рій бджіл у тілі того лева та мед». Самсон запам’ятав це і використав для того, щоб загадати загадку 30 філістимським дружкам, що були на його весіллі: «З їдячого вийшло їстивне, а з сильного вийшло солодке». За правильну відповідь Самсон пообіцяв 30 сорочок і змін одежі. Якби вони відповіли неправильно, то повинні були б стільки ж одежі віддати йому. Філістимляни думали протягом трьох днів. На четвертий день вони почали залякувати Самсонову жінку: «Намов свого чоловіка, і нехай  він розгадає нам ту загадку, щоб ми не спалили вогнем тебе та дім твого батька». Яка жорстокість! Якщо філістимляни не жаліли своїх одноплемінників, то як же вони утискали ізраїльтян! (Суддів 14:8—14; 14:15, Хом.).

Налякана жінка домоглася від Самсона відповіді на загадку. Ця зрадлива жінка не кохала Самсона, тож одразу розповіла все дружкам. Самсон розумів, завдяки чому вони розгадали загадку, і сказав: «Якби ви не орали моєю телицею, то ви загадки не відгадали б моєї». Нагода, на яку він чекав, з’явилася. «Зійшов на нього Дух Господній, і він пішов до Ашкелону, та й побив з них тридцятеро чоловік, і пороздягав їх, і віддав ті зміни одежі тим, що розгадали загадку» (Суддів 14:18, 19).

Чи Самсон убив людей в Ашкелоні, щоб помститися? Ні. Він як обраний Богом визволитель ізраїльтян виконав Божий вирок. Послуговуючись Самсоном, Єгова почав боротьбу з людьми, які жорстоко гнобили його народ. Ця боротьба повинна була продовжуватись, і наступна нагода покарати філістимлян трапилась Самсонові, коли він відвідав свою дружину.

Одинокий воїн

Самсон повернувся до Тімни і дізнався, що його тесть видав свою дочку заміж за іншого, оскільки вирішив, що Самсон зненавидів її. Це, здавалось, обурило Самсона. Він піймав 300 лисиць, зв’язав їх по двоє і прив’язав між хвостів смолоскипи. Пари лисиць побігли і попідпалювали лани, виноградники й оливкові сади. Річний урожай трьох головних сільськогосподарських культур Філістеї загинув. Розлючені філістимляни були безжальні. Вони звинуватили у всьому Самсонову дружину та її батька і спалили їх. Цей жорстокий вчинок дав Самсонові ще один привід виступити проти філістимлян. «Він сильно побив їх дошкульною поразкою» (Суддів 15:1—8).

Чи ізраїльтяни побачили, що Бог Єгова благословляє Самсона, і приєдналися до нього, щоб покласти край пануванню філістимлян? Ні. Щоб не гнівати філістимлян, плем’я Юди послало 3000 чоловіків схопити призначеного Богом керівника і віддати його ворогам. Ця зрада стала для Самсона ще одним приводом завдати удару філістимлянам. Коли його мали передати в руки ворогів, «зійшов на нього Дух Господній, і стали ті сукані шнури, що на раменах його, як лляні, що перегоріли в огні,— і поспадали з його рук пута його». Тоді він підібрав із землі ослячу щелепу і вбив нею тисячу ворогів (Суддів 15:10—15).

Самсон звернувся до Єгови: «Ти дав у руку Свого раба це велике спасіння, а тепер я помру від прагнення, і впаду в руку необрізаних». Єгова почув молитву Самсона і відповів на неї. «І пробив Бог джерело... і вийшла з нього вода,— і він напився, і вернувся його дух, і він ожив» (Суддів 15:18, 19).

Самсон цілеспрямовано боровся з філістимлянами. Для того щоб виступити проти ворогів Бога, він зупинився в Газі у домі однієї блудниці. У ворожому місті він міг знайти нічліг тільки там. Він не збирався розважатися з блудницею. Опівночі Самсон вийшов із дому тієї жінки, вирвав двері міської брами й обидва бічні одвірки і виніс їх на верхів’я гори поблизу Хеврона. Самсону довелося подолати близько 60 кілометрів, і він зробив це зі схваленням Бога та завдяки силі від нього (Суддів 16:1—3).

Святий дух незвичайним чином впливав на Самсона, тому що складалися  незвичайні обставини. Сучасні вірні служителі Бога можуть покладатися на те, що цей же дух наділить силою і їх. Ісус запевнив своїх послідовників у тому, що Єгова «подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього» (Луки 11:13).

Чому Єгова ‘відступився від Самсона’?

Самсон покохав жінку на ім’я Деліла. П’ять філістимських володарів прагнули позбутися Самсона і звернулись по її допомогу. Вони сказали Делілі: «Намов його та й побач,— у чому його велика сила, і чим переможемо його». За зраду кожен володар пропонував їй «тисячу й сто шеклів срібла» (Суддів 16:4, 5).

П’ять тисяч п’ятсот шекелів — це величезна сума. Авраам заплатив 400 шекелів за місце поховання своєї дружини, а раба продавали всього лише за 30 шекелів (Буття 23:14—20; Вихід 21:32). Володарі філістимських міст вирішили підкупити Делілу, а не використати її почуття єдності зі своїми одноплемінниками. Це може означати, що вона була ізраїльтянкою. В усякому разі, Деліла погодилась на пропозицію.

Тричі Самсон вводив в оману Делілу, і тричі вона зраджувала його, намагаючись віддати в руки ворогів. Але «сталося, коли вона докучала йому своїми словами по всі дні, та напирала на нього, то знетерпеливилася душа його на смерть». Врешті-решт Самсон розказав правду: його волосся ніколи не було стрижене, і якщо його зістригти, він ослабне і стане звичайною людиною (Суддів 16:6—17).

Цим Самсон погубив себе. Підступна Деліла влаштувала так, що йому поголили голову. Однак його сила не була буквально у волоссі. Воно лише символізувало його особливі стосунки з Богом. Самсон допустив, щоб йому поголили голову, тобто він дозволив собі опинитися в ситуації, яка загрожувала його назорейству. Саме тому «Господь відступився від нього». Тепер філістимляни перемогли його, осліпили і кинули у в’язницю (Суддів 16:18—21).

З цього ми можемо взяти для себе дуже важливий урок. Ми повинні дорожити нашими стосунками з Єговою. Якщо ми якимось чином нехтуємо нашим християнським присвяченням, то як же можна очікувати, що Бог буде благословляти нас?

«Нехай помру я разом із филистимлянами»

Тріумфуючи, філістимляни дякували своєму богові Даґону за поразку Самсона. З нагоди святкування перемоги, вони повели свого бранця до храму Даґона. Однак Самсон знав справжню причину своєї поразки, знав, чому Єгова відступився від нього. Тож Самсон покаявся, а поки він був у в’язниці, його волосся відросло. Що ж він зробить тепер, коли його поставили перед кількома тисячами філістимлян?

«Владико Господи,— став молитися Самсон,— згадай же про мене, та зміцни мене тільки цього разу, Боже, і нехай я пімщу филистимлянам одну пімсту за двоє очей своїх». Тоді він схопив обидва серединні стовпи будівлі і з силою «обперся на них». І що ж сталося? «І впав той дім на володарів та на ввесь той народ, що в ньому... І були ті померлі, що він повбивав їх при своїй смерті, численніші за тих, що повбивав їх за свого життя» (Суддів 16:22—30).

Силою з Самсоном ніхто не міг зрівнятися, і завдяки їй він вчинив славні подвиги. Однак найголовнішим є те, що у Божому Слові Самсон названий серед людей, сильних вірою (Євреїв 11:32—34).

[Ілюстрація на сторінці 26]

Завдяки чому Самсон мав силу?