Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Запитання читачів

Запитання читачів

Запитання читачів

Чи апостол Павло не поступився своєю християнською вірою, коли сказав перед Синедріоном: «Я фарисей»?

Щоб зрозуміти Павлові слова з Дії 23:6, потрібно розглянути контекст.

Після нападу євреїв у Єрусалимі Павло звернувся до натовпу. Він зазначив, що був «вихований у цім місті [Єрусалимі], у ніг Гамаліїла докладно навчений Закону отців». Спершу люди слухали Павлів захист, але пізніше розгнівались, і воєначальник, який супроводжував апостола, забрав його у фортецю. Коли Павла зібралися бичувати, він сказав: «Хіба бичувати дозволено вам громадянина римського та ще й незасудженого?» (Дії 21:27—22:29).

На другий день воєначальник відвів Павла до єврейського вищого суду, Синедріону. Павло уважно розглянувся і побачив, що Синедріон складався із саддукеїв і фарисеїв. Апостол сказав: «Мужі-браття,— я фарисей, і син фарисея. За надію на воскресення мертвих мене судять!» Через ці слова між фарисеями і саддукеями розгорілася суперечка, «саддукеї-бо твердять, що немає воскресення, ані Ангола, ані духа, фарисеї ж оце визнають». Декотрі члени секти фарисеїв завзято сперечалися: «У чоловікові цьому ми жадного лиха не знаходимо!» (Дії 23:6—10).

Павло був знаний як дуже ревний християнин, тож він не міг би переконати Синедріон у тому, що є активним членом фарисейської секти. Фарисеї не потерпіли б з його сторони компромісу чи перекручення. Отже Павлові слова про те, що він фарисей, мали сприйматися в вузькому значенні, і присутні фарисеї мусили розуміти Павлові слова у контексті.

Коли Павло казав, що його судять за надію на воскресіння мертвих, він явно мав на увазі, що в цьому він був, як фарисей. У суперечці на цю тему Павлові погляди були подібні на погляди фарисеїв, а не саддукеїв, які не вірили у воскресіння.

Християнські переконання Павла не суперечили поглядам фарисеїв на декотрі пункти Закону, а також на такі питання, як воскресіння і віра в ангелів (Филип’ян 3:5). Тож у цьому Павло міг бути подібним до фарисеїв, і присутні в Синедріоні зрозуміли його слова саме в такому значенні. Таким чином Павло використав своє походження, щоб подолати упередження єврейського верховного суду.

Вагомий доказ того, що Павло не поступився своєю вірою, видно в тім, що Єгова надалі схвалював його. У ніч після того, як Павло сказав вищезазначені слова, Ісус промовив до нього: «Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкувати й у Римі!». Оскільки Павло мав Боже схвалення, слід зробити висновок, що він не поступився своєю християнською вірою (Дії 23:11).