Воскресіння — вчення, яке торкається вас

«Маю надію я в Бозі... що настане воскресення праведних і неправедних» (ДІЇ 24:15).

1. Як перед Синедріоном було підняте питання про воскресіння?

НАПРИКІНЦІ своєї третьої місіонерської подорожі 56 року н. е. апостол Павло перебував у Єрусалимі. Після того як його арештували римляни, йому дозволили стати перед єврейським високим судом, Синедріоном (Дії 22:29, 30). Подивившись на членів суду, він помітив, що деякі з них були саддукеями, а інші — фарисеями. Між цими двома групами була одна суттєва відмінність. Саддукеї заперечували воскресіння, фарисеї ж вірили в нього. Щоб показати свою позицію в цьому питанні, Павло заявив: «Мужі-браття,— я фарисей, і син фарисея. За надію на воскресення мертвих мене судять!» Цим він спричинив замішання серед присутніх (Дії 23:6—9).

2. Чому Павло був готовий обстоювати свою віру у воскресіння?

² Багато років до того по дорозі в Дамаск Павло бачив видіння, в якому чув голос Ісуса. Павло навіть запитав Ісуса: «Що я, Господи, маю робити?» Ісус відповів: «Уставай та й іди до Дамаску, а там тобі скажуть про все, що тобі призначено робити». Павло прийшов до Дамаска, і там дбайливий християнський учень Ананій знайшов його і сказав: «Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника [воскреслого Ісуса], і почув голос із уст Його» (Дії 22:6—16). Отож не дивно, що Павло був готовий обстоювати свою віру у воскресіння (1 Петра 3:15).

Публічне проголошення надії на воскресіння

3, 4. Як Павло обстоював надію на воскресіння і чого ми можемо навчитися на його прикладі?

³ Згодом Павло став перед римським намісником Феліксом. Тертил, як «промовець» від імені євреїв, звинуватив Павла в тому, ніби він є провідником якоїсь секти і підбурює людей до заколоту. У відповідь Павло рішуче заявив: «Признаюсь тобі, що в дорозі оцій, яку звуть вони єрессю, я Богові отців служу». Після цього він перейшов до головного питання: «Маю надію я в Бозі,— чого й самі вони сподіваються,— що настане воскресення праведних і неправедних» (Дії 23:23, 24; 24:1—8, 14, 15).

⁴ Приблизно через два роки Порцій Фест, наступник Фелікса, запропонував царю Іроду Агріппі разом з ним допитати ув’язненого Павла. Фест пояснив йому, що обвинувачі не погоджуються з Павловим твердженням «про якогось Ісуса померлого... що живий Він». На свій захист Павло сказав: «Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?» Потім він заявив: «Поміч  від Бога одержавши, я стою аж до дня сьогоднішнього та свідкую малому й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має,— що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам» (Дії 24:27; 25:13—22; 26:8, 22, 23). Як же рішуче Павло обстоював надію на воскресіння! І ми можемо, подібно до Павла, впевнено звіщати про те, що буде воскресіння. Але як на це реагуватимуть інші люди? Імовірно, так само, як вони реагували на Павлові слова.

5, 6. а) Яку реакцію викликало те, що апостоли обстоювали воскресіння? б) Що нам потрібно в той час, як ми ділимося своєю надією на воскресіння?

⁵ Розгляньмо, що трапилося раніше, під час другої місіонерської подорожі Павла (близько 49—52 років н. е.), коли він відвідав Афіни. Він проповідував людям, які вірили в численні божества, і звертав їхню увагу на те, що Бог має намір праведно судити населену землю через призначеного ним чоловіка. Цим чоловіком був не хто інший, як Ісус. Павло пояснив, що на доказ цього Бог воскресив Ісуса. Якою була реакція людей? Ми читаємо: «Як почули ж вони про воскресення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: «Про це будемо слухати тебе іншим разом [«послухаємо тебе знов», Кул.]» (Дії 17:29—32).

⁶ З подібною реакцією зіткнулися Петро та Іван невдовзі після П’ятдесятниці 33 року н. е. І знову провідну роль у суперечці відігравали саддукеї. У Дії 4:1—4 описано, що відбувалося: «Коли промовляли вони до народу оце, до них приступили священики, і влада сторожі храму й саддукеї, обурюючись, що навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих». А втім, реакція інших людей була позитивною. «Багато хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таких було тисяч із п’ять». Без сумніву, ми можемо сподіватися, що наші слова про надію на воскресіння викликатимуть різну реакцію. Тому нам необхідно зміцняти свою віру в це вчення.

Віра і воскресіння

7, 8. а) Як, згідно з посланням до коринтського збору першого століття, віра може бути даремною? б) Як правильне розуміння надії на воскресіння вирізняє правдивих християн?

⁷ Не всім, хто став християнином у I столітті н. е., було легко погодитися з надією на воскресіння. Нелегко це було і для деяких членів коринтського збору. Павло писав їм: «Я передав вам найперш, що й прийняв,— що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням». На доказ цього Павло нагадав їм, що воскреслий Христос «з’явився нараз більше як п’ятистам браттям, що більшість із них живе й досі» (1 Коринтян 15:3—8). Після цього Павло навів такі аргументи: «Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих,— як же дехто між вами говорять, що немає воскресення мертвих? Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес! Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!» (1 Коринтян 15:12—14).

⁸ І справді, вчення про воскресіння є настільки важливим, що християнська віра даремна, якщо не визнавати його правдивим. Більш того, правильне розуміння цього вчення відрізняє правдивих християн від фальшивих (Буття 3:4; Єзекіїля 18:4). Тому Павло включає вчення про воскресіння до «початків науки» християнства. Постановімо ж «досягти зрілості» (СМ). «Зробимо й це,—  запевняє нас Павло,— коли Бог дозволить» (Євреїв 6:1—3).

Надія на воскресіння

9, 10. Що мається на увазі, коли в Біблії говориться про воскресіння?

⁹ Щоб ще більше зміцнити свою віру у воскресіння, розгляньмо такі питання: що мається на увазі, коли в Біблії говориться про воскресіння? Як вченням про воскресіння звеличується любов Єгови? Відповіді на ці запитання наблизять нас до Бога і водночас допоможуть навчати інших людей (2 Тимофія 2:2; Якова 4:8).

¹⁰ Слово «воскресіння» є перекладом грецького слова, яке буквально означає «вставання знову». Яку думку воно передає? Згідно з Біблією, надія на воскресіння — це впевненість у тому, що померлі можуть знову жити. Крім того, Біблія показує, що людина воскресає або в людському, або в духовному тілі. Це залежить від того, яку надію вона має — земну чи небесну. Які ж дивовижні любов, мудрість і сила Єгови, що виявляються через цю чудову перспективу воскресіння!

11. Яке воскресіння чекає на помазаних Божих служителів?

¹¹ Ісус воскрес у духовному тілі, і його помазані брати теж отримують під час воскресіння духовне тіло, завдяки якому можуть служити в небі (1 Коринтян 15:35—38, 42—53). Вони разом служитимуть правителями Месіанського Царства, яке принесе на землю райські умови життя. Помазанці утворюють царське священство, що підпорядковується Ісусу як Первосвященику. Завдяки їм людство в новому праведному світі зможе отримати користь з Христової викупної жертви (Євреїв 7:25, 26; 9:24; 1 Петра 2:9; Об’явлення 22:1, 2). А поки що помазанці, які все ще живуть на землі, бажають залишитися вгодними Богові. Після смерті вони одержать нагороду — воскресіння до безсмертного духовного життя в небі (2 Коринтян 5:1—3, 6—8, 10; 1 Коринтян 15:51, 52; Об’явлення 14:13). «Бо коли ми з’єдналися подобою смерти Його, то з’єднаємось і подобою воскресення»,— писав Павло (Римлян 6:5). Але що сказати про тих, хто воскресне до життя на землі в людському тілі? Як надія на воскресіння може наблизити їх до Бога? Ми можемо багато чого навчитися з прикладу Авраама.

Воскресіння і дружба з Єговою

12, 13. Яку вагому підставу для віри у воскресіння мав Авраам?

¹² Авраам, названий «другом Божим», мав велику віру (Якова 2:23). Павло тричі згадує Авраамову віру, коли в 11-му розділі Послання до євреїв перераховує вірних чоловіків і жінок (Євреїв 11:8, 9, 17). Остання згадка звертає нашу увагу на те, яку віру виявив Авраам, коли покірно приготувався принести в жертву свого сина Ісака. Авраам був переконаний, що Єгова обов’язково сповнить свою обітницю щодо насіння, яке мало прийти через Ісака. Навіть якби Ісак помер,  будучи принесеним у жертву, Авраам «розумів, що Бог має силу й воскресити з мертвих».

¹³ Коли Єгова побачив, наскільки сильна Авраамова віра, він подбав про те, щоб замість Ісака в жертву була принесена тварина. Але, як пояснив Павло, пов’язані з Ісаком події були прообразом: «[Авраам] одержав його [Ісака] на прообраз» (Євреїв 11:19). Більш того, Авраам вже мав вагому підставу для віри у воскресіння. Хіба Єгова не відновив репродуктивну здатність Авраама, щоб у старості він зміг зі своєю дружиною Саррою дати життя сину, Ісаку? (Буття 18:10—14; 21:1—3; Римлян 4:19—21).

14. а) Чого чекав Авраам, згідно з Євреїв 11:9, 10? б) Що має відбутися з Авраамом, щоб він зміг отримати в новому світі благословення від правління Царства? в) Як ми можемо отримати благословення, які принесе Царство?

¹⁴ Павло сказав, що Авраам був чужинцем, який мешкав у наметах і «чекав... міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець» (Євреїв 11:9, 10). Це не було буквальне місто, як Єрусалим, де стояв Божий храм. Це було символічне місто. Воно символізувало Боже небесне Царство, що складається з Ісуса Христа і 144 000 його співправителів. Цих 144 000 осіб у небесній славі Біблія називає також «містом святим, Новим Єрусалимом», «невістою» Христа (Об’явлення 21:2). У 1914 році Єгова звів Ісуса на престол як Месіанського Царя небесного Царства і наказав йому правити серед його ворогів (Псалом 110:1, 2; Об’явлення 11:15). Щоб Авраам, «друг Божий», зміг отримати благословення від правління цього Царства, він мав би жити знову. Подібно й нам, щоб отримати благословення, які принесе з собою Царство, треба буде жити в Божому новому світі, переживши Армагеддон разом з іншими членами великого натовпу або ж воскреснувши з мертвих (Об’явлення 7:9, 14). А що лежить в основі надії на воскресіння?

Божа любов — основа надії на воскресіння

15, 16. а) Як перше пророцтво, записане в Біблії, дає нам підстави для надії на воскресіння? б) Як віра у воскресіння може наближати нас до Єгови?

¹⁵ Якщо ми матимемо близькі взаємини з нашим люблячим небесним Отцем, міцну віру, подібну до Авраамової, а також будемо слухатися Божих наказів, то Єгова визнає нас праведними і вважатиме своїми друзями. Тоді ми зможемо отримати благословення, які принесе з собою правління Царства. Перше пророцтво, записане в Божому Слові у Буття 3:15, дає нам підстави надіятися на воскресіння і на дружбу з Богом. У цьому пророцтві передрікається не лише те, що буде розчавлено голову Сатані, але й те, що буде вжалене в п’яту Насіння Божої жінки. Це насіння, образно кажучи, було вжалене в п’яту, коли Ісус помер на стовпі. Його воскресіння на третій день зцілило цю рану й дало йому можливість рішуче виступити проти «того, хто має владу смерти, цебто диявола» (Євреїв 2:14).

¹⁶ Павло нагадує нам, що «Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками» (Римлян 5:8). Цінування цієї  незаслуженої доброти наближає нас до Ісуса і до нашого люблячого небесного Отця (2 Коринтян 5:14, 15).

17. а) Яку надію виразив Йов? б) Що в Йова 14:15 говориться про Єгову і які почуття це у вас викликає?

¹⁷ Йов, вірний чоловік дохристиянської епохи, також сподівався на воскресіння. Сатана завдав йому чимало страждань. На відміну від своїх фальшивих товаришів, які жодного разу не згадали про воскресіння, Йов черпав утіху з цієї надії. Він запитав: «Коли хтось умре, хіба оживе знову?» — і сам же дав відповідь: — «Я б дожидав увесь час моєї служби, аж поки не прийшла б для мене заміна». Звертаючись до свого Бога, Єгови, він стверджував: «Ти кликнув би, і я тобі відповів би». Далі Йов описав почуття нашого люблячого Творця: «Ти прагнув би діла рук твоїх» (Йова 14:14, 15, Хом.). Так, Єгова дуже чекає того часу, коли вірні йому люди, воскреснувши, повернуться до життя. Як же сильно це наближає нас до нього, коли ми роздумуємо про любов і незаслужену доброту, які він виявляє до нас, незважаючи на нашу недосконалість! (Римлян 5:21; Якова 4:8).

18, 19. а) Яку перспективу має Даниїл? б) Що ми розглянемо в наступній статті?

¹⁸ Пророк Даниїл, якого Божий ангел назвав «мужем любим», провів довге життя у вірному служінні (Даниїла 10:11, 19). Він залишався непорочним в очах Єгови від часу, коли потрапив у вигнання 617 року до н. е. і до самої смерті. А помер він через якийсь час після того, як 536 року до н. е., в третій рік правління перського царя Кіра, отримав видіння (Даниїла 1:1; 10:1). У цей третій рік правління Кіра Даниїл бачив видіння, в якому на зміну одним світовим державам приходять інші, апогеєм чого має стати велика скорбота (Даниїла 11:1—12:13). Даниїл не міг повністю зрозуміти це видіння, тому запитав ангела, який приніс йому звістку: «Мій пане, який цьому кінець?» У відповідь ангел звернув його увагу на «час кінця», коли «розумні — зрозуміють». А яка перспектива була в самого Даниїла? Ангел пояснив: «Ти... відпочинеш, і встанеш на свою долю під кінець тих днів» (Даниїла 12:8—10, 13). Даниїл повернеться «за воскресіння праведних» під час Тисячолітнього царювання Христа (Луки 14:14).

 ¹⁹ Ми живемо протягом завершального етапу часу кінця. Христове тисячолітнє правління тепер уже ближче, ніж тоді, коли ми стали віруючими. Отже кожному з нас слід запитати себе: «Чи потраплю я в новий світ, щоб мати нагоду спілкуватися з Авраамом, Йовом, Даниїлом та іншими вірними чоловіками й жінками?» Ми обов’язково потрапимо туди, якщо тільки будемо залишатися близькими до Єгови і слухатися його наказів. У наступній статті ми ще детальніше обговоримо надію на воскресіння і дізнаємося, хто буде воскрешений.

Чи ви пригадуєте?

• Якою була реакція людей, коли Павло заявив про свою надію на воскресіння?

• Чому надія на воскресіння відрізняє правдивих християн від фальшивих?

• Звідки ми знаємо, що Авраам, Йов і Даниїл вірили у воскресіння?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 8]

Павло впевнено звіщав перед намісником Феліксом про надію на воскресіння.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Чому Авраам вірив у воскресіння?

[Ілюстрація на сторінці 12]

Йов черпав утіху з надії на воскресіння.

[Ілюстрація на сторінці 12]

Даниїл повернеться під час воскресіння праведних.