Марі — стародавнє місто в пустелі

«ТОГО вечора, коли я повернувся до себе в кімнату після святкування з товаришами нашої удачі, в мене від захоплення паморочилась голова»,— згадує французький археолог Андре Парро. У січні 1934 року в Телль-Харірі (Сирія), неподалік від містечка Абу-Кемаль, що на річці Євфрат, група археологів на чолі з Андре Парро знайшла статую з таким написом: «Ламґімарі, цар Марі, верховний жрець Енліля». Ця знахідка зробила фурор серед археологів.

Нарешті знайшлося місто Марі! Чим це відкриття може зацікавити дослідників Біблії?

Чим цікаве місто Марі?

Хоча зі стародавніх текстів про існування міста Марі було відомо давно, ніхто не знав, де його шукати. Шумерські джерела говорили про те, що в Марі правила династія, яка протягом певного часу, можливо, панувала над всією Месопотамією. Збудоване на березі Євфрату, Марі було стратегічним пунктом на перехресті торговельних шляхів між Перською затокою й Ассирією, Месопотамією, Анатолією та Середземномор’ям. Товари, у тому числі дерево, метал і камінь — те, чого не вистачало  в Месопотамії,— перевозили безпосередньо через Марі. Мито на ці товари значно збагачувало місто, що сприяло зростанню його впливу в регіоні. Проте після завоювання Сирії Саргоном Аккадським місто втратило своє панівне становище.

Протягом приблизно 300 років після того, як Саргон завоював Марі, тут правили військові. За цей час місто якоюсь мірою відновило колишній добробут. Однак у часи останнього свого правителя, Зімріліма, Марі вже занепадало. Зімрілім зробив спробу зміцнити позиції держави кількома військовими походами, договорами і шлюбними союзами. Але приблизно 1760 року до н. е. цар Вавилону Хаммурапі завоював і зруйнував Марі, погубивши, як сказав Парро, «одну з найвидатніших цивілізацій стародавнього світу».

Зруйнування Марі виявилось величезною послугою для сучасних археологів та істориків. Поваливши стіни з цегли-сирцю, вояки Хаммурапі поховали деякі будівлі під 5-метровим шаром уламків. Завдяки цьому будівлі вбереглись від руйнування часом. Археологи виявили руїни храмів і палаців, а також безліч речових пам’яток і тисячі написів, які пролили світло на історію стародавньої цивілізації.

Чим руїни Марі можуть нас зацікавити? Згадаймо часи патріарха Авраама. Він народився 2018 року до н. е., тобто через 352 роки після Потопу, у десятому поколінні від Ноя. За наказом Бога Авраам залишив своє рідне місто Ур і пішов у Харан. У 1943 році до н. е., коли Аврааму було 75 років, він вийшов з Харана до землі Ханаан. «Подорож Авраама з Ура до Єрусалима [в Ханаан] відбувалась у часи Марі»,— вважає італійський археолог Паоло Маттіа. Отже, відкриття Марі допомагає уявити світ, в якому жив вірний Божий служитель Авраам * (Буття 11:10—12:4).

Про що говорять руїни?

Релігія процвітала в Марі, як і у всій Месопотамії. Вважалося, що людина зобов’язана поклонятися богам. Перед прийняттям важливих рішень люди завжди з’ясовували волю богів. Археологи знайшли залишки шістьох храмів. Серед них є Храм левів (деякі науковці вважають, що це храм Даґана, біблійного Даґона) і святилища богині родючості Іштар, а також бога сонця Шамаша. У цих храмах колись стояли статуї божеств, яким приносили жертви і до яких молилися. Поклонники цих божеств ставили на лави у святилищах свої зображення в молитовних позах з усміхненими обличчями, оскільки вірили, що ці статуї продовжують поклонятися богам  замість них самих. Андре Парро зазначив: «Статуя — як і свічка у католиків сьогодні, тільки ще більшою мірою — заміняла самого віруючого».

Найбільш видовищною знахідкою в Телль-Харірі є залишки величезного палацового комплексу, який називають ім’ям останнього його власника, царя Зімріліма. Французький археолог Луї-Уґ Вінсент назвав цей палац «перлиною архітектури стародавнього Сходу». Він займав понад 2,5 гектара та мав близько 300 кімнат і внутрішніх подвір’їв. Навіть у стародавні часи його вважали одним з чудес світу. «Він настільки прославився,— пише Жорж Ру у своїй книжці «Стародавній Ірак»,— що цар Угарита (на Сирійському узбережжі) був готовий послати свого сина за 600 кілометрів сушею, лише щоб він подивився «дім Зімріліма» («Ancient Iraq»).

До просторого внутрішнього двору цього укріпленого палацу можна було потрапити через єдиний вхід, обабіч якого височіли башти. На троні, що стояв на спеціальному підвищенні, останній цар Марі Зімрілім вирішував воєнні, комерційні і дипломатичні справи, виносив вироки та приймав гостей і послів. У палаці були кімнати для гостей, яких частували на славу на розкішних царських бенкетах. Тут готували печену, смажену і варену яловичину, баранину, м’ясо газелі, рибу і птицю. Усе це подавали з гострим часниковим соусом і різноманітними овочами та сирами. На десерт їли  свіжі, сушені або зацукровані фрукти і вигадливих форм вироби з тіста. Для тамування спраги гостям подавали пиво й вино.

У палаці дотримувались вимог гігієни. Археологи знайшли ванні кімнати з теракотовими ваннами й унітазами без сидінь. Підлога і нижня частина стін у цих кімнатах були вкриті захисним шаром бітуму. Стічні води відводилися через цегляні жолоби і глиняні труби, які були водонепроникні завдяки бітумному покриттю. Ця каналізаційна система справна і досі, через близько 3500 років. Коли три жінки з царського гарему смертельно захворіли, розпорядження щодо них були суворі: хвора жінка повинна бути на карантині; «хай ніхто не п’є з її чашки, не їсть за її столом і не сидить на її стільці».

Що розповідають архіви?

Очолювана Парро група знайшла близько 20 000 клинописних табличок аккадською мовою. Серед табличок є листи та адміністративно-господарські записи. Опублікована лише третина матеріалів цих архівів. Але й вона складає 28 томів. У чому полягає значення цих табличок? «До відкриття архівів Марі,— говорить Жан-Клод Марґерон, голова Археологічної місії в Марі,— ми майже нічого не знали про історію, суспільні інститути і повсякденне життя Месопотамії і Сирії початку другого тисячоліття. Завдяки [табличкам] розгорнулася нова сторінка історії». Як писав Парро, архіви «розкривають дивовижну подібність між відображеним у них життям народів і тим, що розповідає про часи патріархів Старий Завіт».

Таблички, знайдені в Марі, проливають світло також на деякі біблійні уривки. Наприклад, стало відомо, що у ті часи царі-завойовники захоплювали гарем ворога. Тож, коли зрадник Ахітофел порадив Давидовому сину Авесалому заволодіти батьковими наложницями, це не було чимось новим (2 Самуїла 16:21, 22).

З 1933 року в Телль-Харірі провели 41 сезон археологічних розкопок. Однак досі вивчено лише 8 зі 110 гектарів території Марі. Попереду нас, мабуть, чекає ще багато відкриттів у Марі, цьому стародавньому місті в пустелі.

[Примітка]

[Карта на сторінці 10]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Перська затока

Ур

МЕСОПОТАМІЯ

Євфрат

МАРІ

АССИРІЯ

Харан

АНАТОЛІЯ

ХАНААН

Єрусалим

Середземне море (Велике море)

[Ілюстрація на сторінці 11]

У цьому документі цар Марі Ядунлім хвалиться своїми досягненнями в будівництві.

[Ілюстрація на сторінці 11]

Відкриття цієї статуї Ламґімарі допомогло знайти місто Марі.

[Ілюстрація на сторінці 12]

Ебіх-Іль, правитель Марі, в позі молитви.

[Ілюстрація на сторінці 12]

Підвищення в палаці, на якому, можливо, стояла статуя богині.

[Ілюстрація на сторінці 12]

Руїни Марі, серед яких видно конструкції з цегли-сирцю.

[Ілюстрація на сторінці 12]

Ванна кімната в палаці.

[Ілюстрація на сторінці 13]

Стела, присвячена перемозі Нарамсіна, завойовника Марі.

[Ілюстрація на сторінці 13]

Серед руїн палацу знайдено приблизно 20 000 клинописних табличок.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 10]

© Mission archéologique française de Tell Hariri - Mari (Syrie)

[Відомості про ілюстрації, сторінка 11]

Document: Musée du Louvre, Paris; statue: © Mission archéologique française de Tell Hariri - Mari (Syrie)

[Відомості про ілюстрації, сторінка 12]

Statue: Musée du Louvre, Paris; podium and bathroom: © Mission archéologique française de Tell Hariri - Mari (Syrie)

[Відомості про ілюстрації, сторінка 13]

Victory stele: Musée du Louvre, Paris; palace ruins: © Mission archéologique française de Tell Hariri - Mari (Syrie)