«Випробовуйте самих себе»

«Досліджуйте самих себе, чи ви у вірі; випробовуйте самих себе» (2 КОРИНТЯН 13:5, Хом.).

1, 2. а) Як на нас можуть вплинути сумніви щодо правильності наших переконань? б) Через що деякі християни в стародавньому Коринті, можливо, опинилися на роздоріжжі?

ПОДОРОЖУЮЧИ, мандрівник опиняється на роздоріжжі. Він не знає точно, який шлях приведе його до цілі, і тому розпитує про це інших подорожніх. Але їхні відповіді суперечать одна одній. Розгублений, він просто не в змозі продовжувати свою подорож. Ми опинимося в подібному стані, якщо в нас виникатимуть сумніви щодо правильності наших переконань. Така невпевненість може стати нам на заваді у прийнятті рішень, і тоді ми не будемо знати, куди йти далі.

² У першому столітті в християнському зборі грецького міста Коринта виникла ситуація, яка могла привести декого в стан розгубленості. «Передніші апостоли» намагалися підірвати авторитет апостола Павла. Вони заявляли: «Листи його... важкі та міцні, але особисто присутній — слабий, а мова його незначна» (2 Коринтян 10:7—12; 11:5, 6). Такий погляд, можливо, позбавив деяких коринтських християн упевненості в тому, що вони йдуть правильним шляхом.

3, 4. Чому нам варто приділити увагу настанові, яку Павло дав коринтянам?

³ Павло заснував збір у Коринті, коли відвідав це місто 50 року н. е. Він залишався там «рік і шість місяців, навчаючи в них Слова Божого», і «багато з коринтян, почувши, увірували й охристились» (Дії 18:5—11). Павло щиро турбувався про духовне благополуччя співвіруючих у Коринті. До того ж коринтяни писали до нього, потребуючи порад у деяких питаннях (1 Коринтян 7:1). І Павло дав їм чудову настанову.

⁴ «Досліджуйте самих себе, чи ви у вірі; випробовуйте самих себе»,— написав Павло (2 Коринтян 13:5, Хом.). Застосування цієї поради мало захистити братів у Коринті від сумнівів щодо того, яким шляхом іти. Таку саму користь вона може принести й нам. Тож як застосовувати Павлову пораду? Як ми можемо досліджувати самих себе, чи ми у вірі? І що означає випробовувати самих себе?

«Досліджуйте самих себе, чи ви у вірі»

5, 6. За допомогою якого еталона ми можемо досліджувати самих себе, чи ми у вірі, і чому це ідеальний еталон?

⁵ Під час досліджень, як правило, є досліджуваний об’єкт, а також еталон чи стандарт, відповідно до якого проводяться ці дослідження. У нашому випадку об’єктом дослідження є не віра, тобто прийняті нами віровчення. Таким об’єктом є ми самі. Щоб дослідити, інакше кажучи, перевірити себе, ми маємо досконалий еталон. В одній з пісень, складених псалмоспівцем Давидом, містяться такі слова: «Господній Закон досконалий,— він зміцнює душу. Свідчення Господа певне,— воно недосвідченого умудряє. Справедливі  Господні накази, бо серце вони звеселяють. Заповідь Господа чиста,— вона очі просвітлює» (Псалом 19:8, 9). У Біблії зібрані досконалі закони Єгови і його справедливі накази, його надійні свідчення і чисті заповіді. Це ідеальний еталон для самоперевірки.

⁶ Стосовно того, що говорить нам Бог, апостол Павло сказав: «Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного,— проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця» (Євреїв 4:12). Без сумніву, Боже слово може перевірити наше серце, тобто дослідити, які ми всередині. Як зробити, щоб гостре й діяльне Боже слово стало живим і для нас? Псалмоспівець чітко показав, що́ для цього потрібно. Він співав: «Блажен муж, що... в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує» (Псалом 1:1, 2). «Закон Господній» записано в Божому Слові, Біблії. Нам треба знаходити насолоду в читанні Слова Єгови. Ми повинні виділяти час на те, щоб роздумувати над ним. При цьому нам слід перевіряти себе, або досліджувати, відповідно до того, що записано в Біблії.

7. Який основний спосіб досліджувати, чи ми у вірі?

⁷ Отже, основний спосіб досліджувати, чи ми у вірі,— це читати Боже Слово, роздумувати над ним і перевіряти, наскільки наша поведінка узгоджується з тим, про що ми дізнаємо́ся. Як чудово, що ми маємо чимало допоміжних засобів, щоб ліпше розуміти Боже Слово.

8. Як публікації «вірного і мудрого раба» допомагають нам досліджувати самих себе, чи ми у вірі?

⁸ Через публікації «вірного і мудрого раба», в яких пояснюється Святе Письмо, Єгова відкриває нам свої вчення і настанови (Матвія 24:45). Наприклад, звернімо увагу на рамку «Запитання для роздумів» у кінці майже кожного розділу книжки «Наблизьтесь до Єгови» *. Завдяки цій особливості книжки ми маємо чудову нагоду для розмірковування. Безліч тем, які обговорюються в наших журналах «Вартова башта» і «Пробудись!», також допомагають нам досліджувати самих себе, чи ми у вірі. Про статті на основі книги Приповістей, які друкувалися в недавніх номерах «Вартової башти», одна християнка сказала: «Для мене ці статті дуже практичні. Вони допомагають мені перевіряти, чи справді моя мова, поведінка і склад розуму відповідають праведним нормам Єгови».

9, 10. Які допоміжні засоби надав нам Єгова, щоб ми могли досліджувати самих себе, чи ми у вірі?

⁹ Крім того, ми постійно отримуємо керівництво та підбадьорення на зібраннях збору і конгресах. Такі зустрічі Бог передбачив для тих, про кого Ісая писав: «Станеться на кінці днів, міцно поставлена буде гора дому Господнього на шпилі гір, і піднята буде вона понад згір’я,— і полинуть до неї всі люди. І підуть численні народи та й скажуть: «Ходіть та зберімось на гору Господню... і доріг Своїх Він нас навчить, і ми підемо стежками Його» (Ісаї 2:2, 3). Навчатися доріг Єгови — це, безумовно, велике благословення.

¹⁰ Не можна не згадати і про поради, які ми отримуємо від духовно зрілих християн, у тому числі від старійшин. Про них у Біблії сказано: «Браття, як людина й упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности,  сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти» (Галатів 6:1). Як же ми вдячні, що Єгова у такий спосіб допомагає нам виправлятися!

11. Що потрібно, аби досліджувати самих себе, чи ми у вірі?

¹¹ Наші публікації, християнські зібрання, старійшини — це чудові дари від Єгови. Але щоб досліджувати себе, чи ми у вірі, потрібен самоаналіз. Отож, коли ми читаємо публікації або чуємо пораду, яка ґрунтується на Біблії, нам треба запитувати себе: «Чи ці слова можна застосувати до мене? Чи роблю я це? Чи тримаюся всіх християнських учень?» Наше ставлення до інформації, яку ми отримуємо з вищезгаданих джерел, впливає на наш духовний стан. «Людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота,— говориться в Біблії.— Духовна ж людина судить усе» (1 Коринтян 2:14, 15). Хіба не потрібно нам мати позитивний, духовний погляд на те, про що ми читаємо в наших книжках, журналах та інших публікаціях, а також на те, що чуємо на зібраннях або від старійшин?

«Випробовуйте самих себе»

12. Що означає випробовувати самих себе?

¹² Випробовувати самих себе означає, зокрема, робити самооцінку. Можливо, ми й у правді. Але який при цьому рівень нашої духовності? Випробовувати себе — значить шукати докази своєї зрілості і щирої вдячності за духовні дари.

13. Як ми доводимо свою зрілість, згідно з Євреїв 5:14?

¹³ Які докази християнської зрілості нам треба шукати в собі? Апостол Павло писав: «Страва тверда — для дорослих [«для тих, хто зрілий», СМ], що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло» (Євреїв 5:14). Ми доводимо свою зрілість тим, що навчаємо своє чуття. Щоб досягти успіхів, спортсмену потрібно тренувати м’язи регулярними вправами. Подібно й нам необхідно тренувати своє чуття постійним застосуванням біблійних принципів.

14, 15. Чому нам необхідно докладати зусиль, щоб вивчати глибини Божого Слова?

¹⁴ Однак щоб тренувати чуття, спочатку треба набути знань. Для цього необхідно проводити ретельне особисте вивчення. Якщо ми регулярно займаємось особистим вивченням, особливо вивченням глибин Божого Слова, наше чуття вдосконалюється. У «Вартовій башті» вже багато років обговорюються різні глибокі теми. Як ми реагуємо, коли натрапляємо на статті, в яких розглядаються більш глибокі істини? Чи не уникаємо ми їх лише тому, що в них міститься «дещо тяжко зрозуміле»? (2 Петра 3:16). Ні, ми, навпаки, докладаємо ще більше зусиль, щоб зрозуміти їх (Ефесян 3:18).

¹⁵ А що, коли нам важко проводити особисте вивчення? Дуже важливо  розвивати до цього прагнення * (1 Петра 2:2). Щоб досягати зрілості, потрібно привчати себе до твердої страви — більш глибоких істин з Божого Слова. Інакше наше чуття буде лише обмеженим. Проте щоб доводити свою духовну зрілість, недостатньо просто набувати чуття. Ми повинні щодня застосовувати у своєму житті знання, які отримуємо завдяки старанному особистому вивченню.

16, 17. Як учень Яків показав, що необхідно бути «виконавцями слова»?

¹⁶ Коли ми виявляємо вдячність за правду ділами віри, то стає очевидним, хто ми. Учень Яків за допомогою яскравого прикладу описав, як нам оцінювати себе в цьому плані. Він написав: «Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють. Бо хто слухач слова, а не виконавець, той подібний людині, що риси обличчя свого розглядає у дзеркалі,— бо розгляне себе та й відійде, і зараз забуде, яка вона є. А хто заглядає в закон досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забудько слухач, але виконавець діла,— і він буде блаженний у діянні своїм» (Якова 1:22—25).

¹⁷ По суті, Яків говорить: «Вдивляйтеся в дзеркало Божого слова й оцінюйте себе. Робіть це з наполегливістю та уважно розглядайте себе у світлі того, що знаходите в Божому слові. А тоді довго пам’ятайте, що побачили. У чому потрібно, виправляйтесь». Дотримуватися цієї поради не завжди легко.

18. Чому нелегко дотримуватися поради Якова?

¹⁸ Візьмімо для прикладу вимогу брати участь у праці проповідування про Царство. «Серцем віруємо для праведности,— писав Павло,— а устами [«прилюдно», НС] ісповідуємо для спасіння» (Римлян 10:10). Щоб устами прилюдно сповідувати свою віру для спасіння, потрібні певні зміни. Адже більшості з нас нелегко проповідувати. А щоб проповідувати з ревністю і відводити цій праці належне місце у своєму житті, необхідні ще більші зміни і жертви (Матвія 6:33). Однак, стаючи виконавцями дорученого Богом діла, ми радіємо, оскільки цим несемо хвалу Єгові. Тож чи ми ревні вісники Царства?

19. Що має включатися в наші діла віри?

¹⁹ Що має включатися в наші діла віри? Павло говорить: «Чого ви від мене й навчилися, і прийняли, і чули та бачили,— робіть те! І Бог миру буде з вами» (Филип’ян 4:9). Отже, буде чітко видно, хто ми, коли робитимемо  те, чого навчилися, що прийняли, почули та побачили,— все, чому ми присвятили своє життя як Христові учні. «Це та дорога,— простуйте ви нею!» — закликає нас Єгова через пророка Ісаю (Ісаї 30:21).

20. Які люди є справжнім благословенням для збору?

²⁰ Чоловіки й жінки, які ретельно вивчають Боже Слово, які ревно проповідують добру новину, зберігають непорочність і віддано підтримують Боже Царство,— це велике благословення для збору. Їхня присутність додає збору, в якому вони служать, стабільності. Вони приносять велику користь, особливо з огляду на те, що потрібно дбати про велике число нових людей. Беручи до серця Павлову пораду ‘досліджувати самих себе, чи ми у вірі, і випробовувати самих себе’, ми теж справлятимемо на інших позитивний вплив.

Знаходьте радість у виконанні Божої волі

21, 22. Як ми можемо знаходити радість у виконанні Божої волі?

²¹ Цар стародавнього Ізраїлю Давид співав: «Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій — у мене в серці» (Псалом 40:9). Давид знаходив насолоду у виконанні Божої волі. Чому? Тому що закон Єгови був у нього в серці. Давид точно знав, яким шляхом йому йти.

²² Коли Божий закон і в нашому серці, то ми не сумніваємося, яким шляхом нам іти. Ми знаходимо радість у виконанні Божої волі. Отож виявляймо запопадливість, служачи Єгові від усього серця (Луки 13:24).

[Примітки]

Чи ви пригадуєте?

• Як можна досліджувати самих себе, чи ми у вірі?

• Що означає випробовувати самих себе?

• Як ми можемо доводити, що є зрілими християнами?

• Як діла віри допомагають нам оцінювати себе?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 23]

Чи відомо тобі, який основний спосіб досліджувати, чи ти у вірі?

[Ілюстрація на сторінці 24]

Ми доводимо свою християнську зрілість, коли тренуємо своє чуття.

[Ілюстрації на сторінці 25]

Ми випробовуємо самих себе, коли стаємо не ‘забудьками слухачами, але виконавцями діла’.