«Меч за Господа та за Гедеона!»

ВОНИ вкривають землю, немов сарана. Після них родючі поля перетворюються на пустелю. Спустошення відбувається у той час, коли в Ізраїлі правлять судді. Ізраїльтяни в розпачі. Адже сім років поспіль, щойно посіяне насіння починає проростати, на край навалюються нищівні орди мідіянітян, амаликитян і синів Кедему, тобто жителів Сходу. Загарбники їдуть верхи на верблюдах. Ватаги цих мародерів розбрідаються по землі в пошуках пасовищ, знищуючи всю рослинність. Ізраїльтяни не мають ні ослів, ні биків, ні овець. Гніт мідіянського правління настільки тяжкий, що зубожілий ізраїльський люд утікає до підземних сховків у горах, печерах і місцях, куди важко дістатися.

Що призвело народ до такого жалюгідного становища? Ізраїльтяни-відступники поклоняються лжебогам. Єгова у свою чергу залишає їх, через що вони потрапляють до рук гнобителів. Коли Ізраїлеві сини більше не в силі зносити гніт, вони кличуть до Єгови. Чи він послухає їх? Чого можна навчитися з того, що сталося з Ізраїлем? (Суддів 6:1—6).

Обережний землероб чи «хоробрий муж»?

Селяни в Ізраїлі молотять пшеницю, як правило, за допомогою волів просто неба. Тоді в процесі віяння зерна легкий вітерець підхоплює полову і здмухує її з зерна. Однак з огляду на можливу навалу загарбників, метою яких є пустошити землю, віяння зерна просто неба було б надто помітним. Тому заховавшись від мідіянітян, Гедеон молотить пшеницю у виноградному чавилі — ймовірно, великому, захованому від очей чані, витесаному з каменю (Суддів 6:11). Там збіжжя можна молотити, либонь, ціпком і лише в невеликих кількостях. Та Гедеон пристосовується до таких обставин.

Уявіть собі здивування Гедеона, коли йому з’являється ангел Єгови і каже: «Господь з тобою, хоробрий муже!» (Суддів 6:12). Щойно Гедеон потаємно молотив зерно у виноградному чавилі, тому він, мабуть, відчуває себе далеко не хоробрим. Проте у цих словах звучить впевненість Бога в тому, що Гедеон може стати хоробрим ізраїльським вождем. А втім, Гедеону треба самому в цьому переконатися.

Коли Єгова вповноважує Гедеона ‘спасти Ізраїля з мідіянської руки’, цей чоловік скромно каже: «О, Господи мій,— чим я спасу Ізраїля? Ось моя тисяча найнужденніша в Манасії, а я наймолодший у домі батька свого». Обережний Гедеон просить у Бога ознаки, для того щоб упевнитися, що Бог буде з ним, коли він виступить проти мідіянітян. Єгова охоче задовольняє розсудливе Гедеонове прохання. Тож коли Гедеон приносить своєму гостеві-ангелу дарунка у вигляді їжі, зі скелі знімається вогонь і поїдає те приношення. Після того як Єгова допоміг Гедеону подолати страх, цей чоловік будує на тому місці жертовник (Суддів 6:12—24).

«Нехай змагається з ним Ваал»

Але найбільша проблема для ізраїльтян — не мідіянський гніт, а те, що вони поневолені поклонінням Ваалові. Єгова — «Бог заздрісний», і ніхто не може служити йому в належний спосіб, поки поклоняється іншим богам (Вихід 34:14). Отже, Єгова наказує Гедеону знищити Ваалового жертовника, який збудував Гедеонів батько, і стяти святе дерево. Гедеон боїться того, як зреагує його батько й інші, якщо він зробить це  вдень. Тому Гедеон діє під покровом ночі, і йому допомагають десять слуг.

Гедеон виявляє обережність небезпідставно. Адже коли тамтешні поклонники Ваала дізнаю́ться про вчинене Гедеоном «святотатство», вони вимагають його смерті. Однак у розмові з ними Гедеонів батько Йоаш наводить незаперечний аргумент: якби Ваал був Богом, він зміг би за себе заступитись. При цьому Йоаш влучно називає сина Єруббаалом, що означає «Нехай змагається з ним Ваал» (Суддів 6:25—32).

Бог завжди благословляє своїх служителів за те, що вони сміливо обстоюють правдиве поклоніння. Коли на територію Ізраїлю вторгаються мідіянітяни та їхні союзники, ‘Дух Господній сходить на Гедеона’ (Суддів 6:34). Під дією духу, діючої сили Бога, Гедеон збирає військо з колін Манасії, Асира, Завулона і Нефталима (Суддів 6:35).

Підготовка до бою

Хоча тепер Гедеон має військо, яке налічує 32 000 осіб, все ж він просить Бога про ознаку. Якщо розстелене ним на току вовняне руно буде вогким від роси, а земля — сухою, то це свідчитиме, що Бог за його допомогою врятує Ізраїля. Єгова здійснює це чудо, а Гедеон просить у Бога підтвердження ще раз і отримує його. Цього разу все стається навпаки — земля вкривається росою, а руно залишається сухим. Чи Гедеон надмірно обережний? Очевидно, ні, бо Єгова відповідає на його прохання про запевнення (Суддів 6:36—40). Ми не сподіваємося, що такі чудеса відбуватимуться сьогодні. Однак ми можемо отримувати керівництво і запевнення від Єгови з його Слова.

Далі Бог каже, що в Гедеона забагато воїнів. Якщо ізраїльтяни такою кількістю вступлять у бій і переможуть ворога, то вони можуть запишатися, говорячи, що врятували себе самі. Але заслуга за перемогу Ізраїля мусить належати Єгові. Як бути в такій ситуації? Гедеон повинен вчинити відповідно до Мойсеєвого Закону — попросити лякливих відділитися від війська. При цьому відходить 22 000 чоловіків, і з Гедеоном залишається тільки 10 000 (Повторення Закону 20:8; Суддів 7:2, 3).

Бог вважає, що у війську все ще надто багато воїнів. Він наказує Гедеону привести народ до води. За словами юдейського історика Йосифа Флавія, Гедеон підвів своїх вояків до річки в спекотну пору дня. Отже, Гедеон має нагоду спостерігати за тим, як вони п’ють воду. Лише 300 чоловіків зачерпують воду однією рукою і хлепчуть з неї, спостерігаючи тим часом, чи бува не з’явиться поблизу ворог. Лише ці 300 пильних воїнів мають піти з Гедеоном (Суддів 7:4—8). Уявіть себе на їхньому місці. Число ваших ворогів сягає 135 000. Безумовно, ви мусите дійти висновку, що перемога можлива лише завдяки силі Єгови, а не вашій власній.

Бог просить Гедеона взяти з собою слугу і піти у розвідку в табір мідіянітян. Пробравшись туди, Гедеон підслуховує, як один чоловік розповідає сон своєму другові. У відповідь той без вагань пояснює  значення сну: Бог постановив віддати мідіянітян у руку Гедеона. Саме це й треба було почути Гедеону. Тепер він упевнений, що Єгова дасть йому і його 300 воїнам перемогу над мідіянітянами (Суддів 7:9—15).

Стратегія бою

Гедеон розподіляє 300 чоловіків на три відділи, по 100 воїнів у кожному. Усім воїнам він дає по сурмі і порожньому глеку. У кожному глеку сховано смолоскип. Гедеон наказує воїнам спостерігати за ним і робити все точно так, як він. Коли він засурмить у сурму, вони повинні засурмити у свої і крикнути: «Меч за Господа та за Гедеона!» (Суддів 7:16—18, 20).

Триста ізраїльських воїнів тихо підкрадаються до ворожого табору. Вечір, приблизно десята година. Щойно змінилася сторожа. Схоже, настав найзручніший для нападу момент. Адже мусить пройти трохи часу, перш ніж очі вартових, які тільки-но заступили на варту, звикнуть до темряви.

Який же страх зараз охопить мідіянітян! Тишу раптом порушує брязкіт 300 розбитих глеків. Гучно сурмлять 300 сурм і кричать 300 чоловіків. Мідіянітяни приголомшені, особливо викриком: «Меч за Господа та за Гедеона!» Через крики мідіянітян загальний галас ще більше посилюється. В сум’ятті вони не відрізняють друга від ворога. Триста мужів, завмерши, стоять на призначених їм місцях, а Бог тимчасом спрямовує мечі ворогів один проти одного. Табір кидається врозтіч, але шлях до втечі відрізано. Ізраїльтяни вдаються до виснажливого переслідування ворожого війська і добивають його рештки. Це назавжди звільняє край від загрози мідіянської навали. Нарешті тривалому і кривавому поневоленню покладено кінець (Суддів 7:19—25; 8:10—12, 28).

Навіть після здобуття такої перемоги Гедеон залишається скромним. Єфремляни, очевидно, почуваються ображеними через те, що їх не покликали до бою. Коли вони намагаються посваритися з Гедеоном, він веде себе м’яко. Його лагідна відповідь відвертає гнів єфремлян і заспокоює їх (Суддів 8:1—3; Приповістей 15:1).

Тепер, коли встановлено мир, ізраїльтяни настійно прохають Гедеона стати їхнім царем. Яка ж спокуса! Але Гедеон не піддається їй. Він не забуває, хто насправді здобув перемогу над мідіянітянами. Гедеон заявляє народові: «Не буду панувати над вами я, і не буде панувати над вами син мій,— Господь пануватиме над вами» (Суддів 8:23).

Однак Гедеон, як недосконала людина, не завжди виявляв розсудливість. З якоїсь невідомої причини він, використовуючи воєнну здобич, робить ефод і ставить його у своєму місті. У повідомленні говориться, що весь Ізраїль починає чинити «перелюб» з цим ефодом. Ізраїльтяни поклоняються ефоду, і він стає пасткою навіть для Гедеона та його дому. Проте Гедеон не став закоренілим ідолопоклонником, тому що у Святому Письмі він згадується як чоловік, котрий виявляв віру в Єгову (Суддів 8:27; Євреїв 11:32—34).

Уроки для нас

У розповіді про Гедеона міститься і пересторога, і підбадьорення. Нам дається пересторога: якби через нашу непокірність Єгова забрав від нас свій дух і благословення, то наш духовний стан був би подібний до стану зубожілих мешканців краю, спустошеного сараною. Ми живемо в тяжкі часи, і нам завжди треба пам’ятати про те, що благословення Єгови «збагачає, і смутку воно не приносить з собою» (Приповістей 10:22). Ми маємо благословення Бога, тому що ‘служимо Йому всім серцем та всією душею’. Інакше Єгова залишив би нас (1 Хронік 28:9).

З розповіді про Гедеона ми можемо почерпнути і підбадьорення. Адже у ній чітко показано, що Єгова може врятувати своїх служителів з будь-якої скрути, використовуючи при цьому навіть тих, хто здається слабким чи безпорадним. Гедеон і його 300 воїнів були спроможні здолати 135 000 мідіянітян. Це доводить, що в Бога безмежна сила. Ми можемо опинитися в скрутному становищі, і нам могло б здаватися, ніби вороги набагато чисельніші від нас. Але біблійне повідомлення про Гедеона заохочує нас покладатися на Єгову, який благословляє і рятує всіх, хто виявляє в Нього віру.