«Мудрий зважає на кроки свої»

МУДРА людина практична і кмітлива, вона тверезо мислить і глибоко проникає в суть речей, вона розсудлива й обачна. Така людина не лукава і не підступна. «Кожен розумний за мудрістю робить»,— говориться у Приповістей 13:16. Справді, дуже добре бути мудрим і розсудливим.

Як мудрість виражається в нашому повсякденному житті? Як виявляти мудрість у прийнятті рішень, ставленні до людей і як мудро поводитись у різних життєвих ситуаціях? У чому користь розсудливості? Яких бід уникають розсудливі люди? Цар стародавнього Ізраїлю Соломон розповів про це в книзі Приповістей 14:12—25 *.

Мудро вибирай життєвий шлях

Для того щоб приймати мудрі рішення і досягти життєвого успіху, вкрай потрібне вміння відрізняти добре від поганого. Біблія застерігає: «Буває, дорога людині здається простою, та кінець її — стежка до смерти» (Приповістей 14:12). Отже, ми повинні навчитися відрізняти, що́ насправді добре, а що тільки здається таким. В оригіналі Біблії в цьому вірші сказано «стежки́» до смерті, тобто таких неправильних доріг багато. Розгляньмо, чого нам слід остерігатися й уникати.

Загалом багатих і знаменитих людей вважають гідними поваги і захоплення. Хтось може думати, що успіхи цих людей — доказ того, що вони все роблять правильно. Однак як чимало з них набули багатства і слави? Чи завжди їхні вчинки порядні? Крім того, є люди, котрі надзвичайно ревно виступають за свої релігійні переконання. Але чи їхня щирість доводить правильність переконань? (Римлян 10:2, 3).

Щось може здаватися правильним через самообман. Приймати рішення на основі власного розуміння означає покладатися на своє серце, а воно — лукавий порадник (Єремії 17:9). Якщо наше сумління не навчене, то зло ми будемо вважати добром. Що ж допоможе нам знайти правильний шлях?

Щоб набути «чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло», нам не обійтися без старанного особистого вивчення глибоких істин з Божого Слова. Більше того, ми повинні привчати ці чуття звичкою, тобто постійно застосовувати біблійні принципи (Євреїв 5:14). У жодному разі не можна допускати, щоб те, що лише здається правильним, звело нас з «вузької тієї дороги, що веде до життя» (Матвія 7:13, 14).

Коли «болить серце»

Чи може людина бути щасливою, коли не має душевного спокою? Чи сміх і розваги полегшують глибокий біль? Чи мудро шукати розраду в алкоголі, наркотиках або намагатися розвіятись розпусним життям? Ні. «Іноді і від сміху  болить серце»,— говорить мудрий цар (Приповістей 14:13а).

Сміхом можна замаскувати біль, але неможливо його усунути. «Для всього свій час»,— сказано в Біблії. Дійсно, буває «час плакати і час реготати, час ридати і час танцювати» (Екклезіяста 3:1, 4). Якщо пригнічення не відступає, з ним треба боротись і в разі необхідності звертатися за ‘мудрими радами’ (Приповістей 24:6) *. Сміх і розваги потрібні, але їхня цінність відносно невелика. Щоб застерегти проти неналежних і нестримних розваг, Соломон сказав: «Закінчення радости — смуток» (Приповістей 14:13б).

Як наситяться підступний і добрий?

«Хто підступного серця, насититься той із доріг своїх,— продовжує цар Ізраїлю,— а добра людина — із чинів своїх» (Приповістей 14:14). Як же підступний і добрий наситяться плодами своїх учинків?

Підступна людина не збирається відповідати за свої вчинки перед Богом. Тому вона й не вважає, що потрібно чинити те, що Єгова схвалює (1 Петра 4:3—5). Ця людина насититься, тобто буде задоволена, плодами свого життя, в якому на першому місці стоять матеріальні цінності (Псалом 144:11—15а). А добра людина прагне духовного і в усьому твердо тримається Божих праведних норм. Тож добра людина насичується плодами своїх учинків тому, що Єгова є її Богом і вона має незрівнянну радість від служіння Всевишньому (Псалом 144:15б).

Вір не в «кожнісіньке слово»

Протиставляючи вчинки недосвідченої і мудрої людини, Соломон говорить: «Вірить безглуздий [«недосвідчений», НС] в кожнісіньке слово, а мудрий зважає на кроки свої» (Приповістей 14:15). Мудра людина не є легковірною. Вона вірить не всьому, що чує, і не покладається  на погляди інших. Натомість вона зважає на кроки свої і діє свідомо, зібравши всю доступну інформацію.

Візьмімо, наприклад, питання «Чи існує Бог?» Недосвідчена людина схильна дотримуватись поширеного погляду або ж керується думкою відомих людей. А мудра людина аналізує факти. Вона роздумує над такими віршами, як Римлян 1:20 та Євреїв 3:4. Коли йдеться про духовні питання, мудра людина не буде просто переймати думку релігійних лідерів. Вона ‘випробовує духів [«натхнені вислови», НС], чи від Бога вони’ (1 Івана 4:1).

Справді, варто слухатися поради вірити не в «кожнісіньке слово». Особливо серйозно повинні до неї поставитися ті, хто уповноважений давати поради членам християнського збору. Цим особам слід мати повне уявлення про те, що відбулося в тому чи іншому випадку. Щоб дати правильну пораду і бути безсторонніми, вони повинні уважно слухати і збирати інформацію від усіх учасників справи (Приповістей 18:13; 29:20).

Людину розважливу ненавидять

Цар указав на ще одну відмінність між мудрим і нерозумним, сказавши: «Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гнівається та сміливий. Скорий на гнів учиняє глупоту, а людина лукава [«розважлива», НС] зненавиджена» (Приповістей 14:16, 17).

Мудра людина боїться наслідків неправильних учинків. Тому вона обачна і приймає пораду, яка допомагає їй уникати всього лихого. Нерозумна ж людина не має страху перед поганими вчинками. Самовпевнена, вона зухвало відкидає поради. Через свою схильність гніватися вона чинить безглуздо.

У мові оригіналу слово, перекладене як «лукава», має два значення. У позитивному розумінні воно передає думку про розважливість, проникливість або кмітливість (Приповістей 1:4; 2:11; 3:21). У негативному — може означати злі думки або злісність (Псалом 37:7; Приповістей 12:2; 24:8).

Якщо у вірші мається на увазі «людина лукава», то неважко зрозуміти, чому її ненавидять. Однак якщо йдеться про розважливу людину, то чому ж до неї ставляться неприязно? Її ненавидять ті, кому бракує цієї риси. Наприклад, світ ненавидить розважливих людей, які вирішили бути «не зі світу» (Івана 15:19). Люди висміюють молодих розважливих християн за те, що вони протистоять шкідливому тиску оточення, намагаючись утримуватися від неналежної поведінки. У цілому правдиві поклонники Бога зненавиджені цим світом, який лежить у владі Сатани Диявола (1 Івана 5:19).

«Поклоняться злі»

Є ще одна відмінність розважливої, або проникливої, людини, від недосвідченої. «Нерозумні [«недосвідчені», НС] глупоту вспадкують, а мудрі знанням коронуються» (Приповістей 14:18). Недосвідченим бракує проникливості, і вони знову й знову роблять нерозсудливий вибір. А мудрі прикрашені знанням, подібно як царів увінчує корона.

«Поклоняться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного»,— говорить мудрий цар (Приповістей 14:19). Це означає, що добрі врешті-решт переможуть злих. Варте уваги сучасне зростання кількості Божого народу і його чудовий спосіб життя. Деякі противники, зауваживши, що Єгова так благословляє своїх слуг, «поклоняться» символічній небесній жінці Єгови, від імені якої на землі виступає останок помазаних духом християн. Навіть якщо противники не зроблять цього раніше, в Армагеддоні вони будуть змушені визнати, що земна частина Божої  організації дійсно представляє її небесну частину (Ісаї 60:1, 14; Галатів 6:16; Об’явлення 16:14, 16).

«Ласкавий до вбогих»

Соломон записав таке спостереження про людську природу: «Убогий зненавиджений навіть ближнім своїм, а в багатого друзі численні» (Приповістей 14:20). Як точно сказано про недосконалих людей! Вони схильні до егоїзму і тому віддають перевагу багатим. Хоча багатий має чимало друзів, вони так само непостійні, як його багатство. Отже, нам не варто зав’язувати дружбу за допомогою грошей чи лестощів.

А що, коли чесна самоперевірка показує, що ми підлещуємося до багатих і погорджуємо незаможними? Слід глибоко усвідомлювати, що Біблія засуджує небезсторонність. Вона говорить: «Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласкавий до вбогих — блаженний» (Приповістей 14:21).

Нам слід уважно ставитись до тих, хто опинився в тяжких обставинах (Якова 1:27). Як це робити? Ми можемо ділитися з ними своїми засобами до існування, тобто грошима, їжею, а також у разі потреби своїм помешканням, і приділяти їм особисту увагу (1 Івана 3:17). Щасливий той, хто прихильний до таких людей, адже «блаженніше давати, ніж брати» (Дії 20:35).

Як їм ведеться?

Принцип «що тільки людина посіє, те саме й пожне» стосується як мудрої, так і нерозумної людини (Галатів 6:7). Мудра людина робить добре, а нерозумна задумує лихо. «Чи ж не збочують тії, що замишляють лихо?» — запитує мудрий цар. Так, вони збочують, або збиваються з пуття. «Милість і правда тим, хто добро замишляє» (Приповістей 14:22, Хом.). До тих, що роблять добро, люди ставляться доброзичливо, і Бог теж милостивий до них.

Показуючи зв’язок між успіхом та старанною працею, між невдачею та багатослів’ям з бездіяльністю, Соломон сказав: «Кожна праця приносить достаток, але праця уст [«пуста балаканина», Хом.] в недостаток веде» (Приповістей 14:23). Цей принцип, безумовно, стосується і нашої теократичної діяльності. Старанна участь у християнському служінні приносить добрий результат — ми знайомимо багатьох людей з рятівною правдою, що міститься в Божому Слові. Віддане виконання будь-яких теократичних доручень приносить нам радість і задоволення.

«Корона премудрих — їхня мудрість [«їх багацтво», Кул.], а вінець нерозумних — глупота» (Приповістей 14:24). Це може означати, що мудрість, якої прагне мудра людина, стає для неї багатством і увінчує її, тобто прикрашає. А нерозумний здобуває лише безглуздя. Як говориться в одному довіднику, ця притча може також означати, що «багатство — це прикраса тих, хто добре його використовує... а нерозумні мають лише своє безглуздя». У всякому разі, мудрому ведеться ліпше, ніж нерозумному.

«Свідок правдивий визволює душі,— каже цар Соломон,— а свідок обманливий — брехні торочить» (Приповістей 14:25). Звичайно, ці слова слушні стосовно розгляду справи в суді, але розгляньмо, як їх можна застосувати й у нашому служінні. Проповідування про Царство і підготовка учнів пов’язані зі свідченням про правду з Божого Слова. Це свідчення звільняє щиросердих людей від лжерелігії і рятує їхнє життя. Слідкуючи постійно за собою і за тим, як навчаємо, ми врятуємо і себе, і тих, хто нас слухає (1 Тимофія 4:16). Тож намагаймося бути мудрими в усіх сферах життя.

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 18]

Для того щоб відрізняти добро від зла, нам не обійтися без старанного вивчення глибоких істин з Божого Слова.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Чи отримує людина справжнє задоволення від життя, в якому на першому місці стоять матеріальні цінності?