Королівська Біблія — видатна наукова праця

ПОЧАТОК XVI сторіччя. Іспанський корабель прямує зі своєї батьківщини до Італії. На борту в нього надзвичайно цінний вантаж — більшість друкованих примірників Комплютенської поліглоти. Ці примірники Біблії було видано в період з 1514 по 1517 рік. Зненацька на морі здіймається дуже сильний шторм. Команда намагається врятувати корабель, але її зусилля марні. Корабель йде на дно разом з безцінним вантажем.

У результаті тієї катастрофи виникла потреба в новому виданні поліглоти. Зрештою за цю нелегку справу взявся досвідчений друкар Крістоф Плантен. Для здійснення такого колосального завдання йому потрібно було, щоб хтось фінансував справу. Плантен звертається до короля Іспанії Філіпа II. Перш ніж прийняти рішення, король радиться з іспанськими вченими, зокрема з відомим біблеїстом Беніто Аріасом Монтано. Вчений сказав королю Філіпу: «Крім того, що це діло послужить Богу і буде корисним для вселенської церкви, воно принесе вам пошану і велику славу королівському імені Вашої Величності».

Переглянуте видання Комплютенської поліглоти мало стати значним культурним здобутком. Тому Філіп II вирішив повністю підтримати починання Плантена. Король доручив Аріасу Монтано величезне завдання. Той мав редагувати працю, яка отримала назву Королівська Біблія, або Антверпенська поліглота *.

Філіп II був настільки зацікавлений у просуванні роботи  над цією поліглотою, що хотів отримувати пробний відбиток кожної сторінки. Кожну сторінку слід було відсилати з Антверпена в Іспанію, де монарх мав прочитати її і внести відповідні виправлення. Плантен, звичайно ж, не збирався чекати, аж поки король перевірить і поверне йому кожну сторінку. Тож Філіп II отримав лише першу надруковану сторінку поліглоти і, можливо, ще кілька початкових сторінок. Тим часом справжню перевірку успішно здійснював Монтано, якому допомагали троє професорів з Левена, а також юна донька Плантена.

Він дорожив Божим Словом

Аріас Монтано почувався добре серед антверпенських учених. Він полюбився Плантену за свої ліберальні погляди, і їхня дружба та співпраця тривали все життя. Монтано відзначався не тільки своєю освіченістю, але й сильною любов’ю до Божого Слова *. Ще замолоду він дуже хотів отримати освіту, щоб повністю присвятити себе вивченню Святого Письма.

Аріас Монтано вважав, що переклад Біблії повинен бути якомога буквальнішим. Він намагався точно перекласти оригінальний текст, завдяки чому читач отримав би доступ до правдивого Божого Слова. Монтано дотримувався девізу Еразма Роттердамського, який заохочував учених «проповідувати про Христа з оригіналу». Протягом багатьох століть люди не могли проникнути у зміст первісних текстів Святого  Письма, тому що переклади латинською мовою були важкозрозумілими.

Особливості Королівської Біблії

Свого часу Альфонсо де Замора переглянув і підготував рукописи для видання Комплютенської поліглоти. Вони потрапили до рук Аріаса Монтано, який використав їх для роботи над Королівською Біблією *.

Спочатку Королівська Біблія мала бути другим виданням Комплютенської поліглоти, але вона стала чимось набагато більшим, ніж просто переглянутим виданням. До неї ввійшли єврейський і грецький тексти Септуагінти, взяті з Комплютенської поліглоти, а також інші тексти разом з об’ємним додатком. Нова поліглота складалася з восьми томів. На її друкування пішло п’ять років, з 1568 до 1572 року. Це дуже короткий час з огляду на складність роботи над цим виданням. Зрештою було надруковано 1213 примірників.

Комплютенська поліглота, видана 1517 року, стала «пам’ятником друкарському мистецтву». Нова ж, Антверпенська поліглота, перевершила свою попередницю за змістом і в технічному плані. Вона стала ще однією віхою в історії друку і, що важливіше, у створенні стандартного тексту Біблії.

Нападки противників Божого Слова

Не дивно, що в цього точного перекладу Біблії невдовзі з’явилися противники. Незважаючи на те, що видання Антверпенської поліглоти отримало схвалення папи і Аріас Монтано мав репутацію шанованого вченого, його було звинувачено перед інквізицією. Противники Монтано заявили, що його праця вторувала заново переглянутому латинському тексту, виданому Сантесом Пан’їно. Переклад цього вченого  з єврейського і грецького оригіналів претендував на більшу точність, ніж Вульгата, перекладена багато століть до того. Вороги також звинуватили Монтано в тому, що він, намагаючись зробити точний переклад Біблії, звернувся до мов оригіналу. Це вони вважали єрессю.

Представники інквізиції навіть заявили, що «королю не зробило честі те, що цю справу пов’язують з його королівським іменем». Вони висловили незадоволення з приводу того, що Монтано не віддав належної пошани загальноприйнятій Вульгаті. Висунувши такі звинувачення, вороги  все ж не мали достатньої підстави, щоб засудити Монтано і його поліглоту. Врешті-решт Королівська Біблія отримала визнання і стала стандартним текстом для вивчення в різних університетах.

Корисне знаряддя для перекладу Біблії

Антверпенська поліглота не була розрахована на широкий загал, а втім, невдовзі вона стала корисним знаряддям для перекладачів Біблії. Подібно до своєї попередниці, Комплютенської поліглоти, вона посприяла появі уточненого варіанта тексту Святого Письма. Також ця поліглота допомогла перекладачам краще розуміти мови оригіналу. Вона посприяла створенню перекладів Біблії кількома основними європейськими мовами. Наприклад, у праці «Кембриджська історія Біблії» (англ.) сказано, що перекладачі відомого видання 1611 року «Біблія короля Якова», або «Авторизований переклад» (англ.), послуговувалися Антверпенською поліглотою як цінним засобом у перекладі зі стародавніх мов. Крім того, Королівська Біблія мала істотний вплив на роботу над двома значимими поліглотами, виданими в XVII сторіччі. (Дивіться інформацію в рамці «Поліглоти»).

Одним з багатьох достоїнств Антверпенської поліглоти є те, що вона вперше дала європейським біблеїстам можливість вивчати сирійський переклад Грецьких Писань. Текст сирійською мовою був поміщений поряд з буквальним перекладом латинською. Сирійський переклад став дуже цінним доповненням до поліглоти, оскільки був одним з найдавніших перекладів Християнських Грецьких Писань. Переклад сирійською, датований V століттям н. е., опирався на манускрипти, які датувалися II століттям н. е. Як сказано в «Міжнародній стандартній біблійній енциклопедії» (англ.), «важлива роль [сирійської] Пешітти в текстології є загальновизнаною. Це одне з найбільш стародавніх і цінних свідчень старожитньої традиції».

Ні розбурхане море, ні нападки іспанської інквізиції не завадили тому, щоб у 1572 році на світ з’явилось удосконалене й розширене видання Комплютенської поліглоти, а саме Королівська Біблія. Історія Антверпенської поліглоти — це ще один приклад того, яких зусиль докладали деякі щирі люди, щоб обстоювати Боже Слово.

Можливо, навіть не усвідомлюючи цього, вони своєю самовідданою працею засвідчили правдивість пророчих слів Ісаї. Майже три тисячоліття тому він написав: «Трава засихає, а квітка зів’яне, Слово ж нашого Бога повіки стоятиме» (Ісаї 40:8).

[Примітки]

[Вставка на сторінці 13]

‘Слово нашого Бога повіки стоятиме’.

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 12]

ПОЛІГЛОТИ

«Поліглота — це Біблія, в якій текст подається кількома мовами,— пояснює іспанський учений Федеріко Перес Кастро.— Однак поліглотою прийнято також називати Біблію, в якій міститься біблійний текст, поданий оригінальними мовами. Якщо брати таке вузьке значення цього терміна, то існує дуже мало поліглот».

1. Комплютенська поліглота (1514—1517), роботу над якою фінансував кардинал Сіснерос, була видана в Алькала-де-Енарес (Іспанія). Цей шеститомник містив біблійний текст чотирма мовами: єврейською, грецькою, арамейською і латинською. Перекладачі, які трудилися в XVI столітті, отримали таким чином стандартний текст Писань єврейською і арамейською мовами.

2. Антверпенська поліглота (1568—1572), видана Беніто Аріасом Монтано, містила крім тексту Комплютенської поліглоти текст Пешітти — переклад сирійською Християнських Грецьких Писань, а також текст Таргуму — арамейський переклад Йонатана. Єврейський текст, в якому стояли позначки голосних і наголосів, було переглянуто відповідно до загальноприйнятого єврейського тексту за редакцією Якоба бен Хаїма. Таким чином для перекладачів Біблії Антверпенська поліглота стала стандартним текстом Єврейських Писань.

3. Паризька поліглота (1629—1645). Видання цієї праці фінансував французький адвокат Ґі Мішель ле Же. Для її створення використовувався текст Антверпенської поліглоти. Але ця праця містила також деякі самарянські й арабські тексти.

4. Лондонська поліглота (1655—1657), видана Браєном Волтоном, також базувалася на Антверпенській поліглоті. До Лондонської поліглоти ввійшли стародавні переклади Біблії ефіопською і перською мовами, хоча ці переклади суттєво не посприяли глибшому розумінню біблійного тексту.

[Відомості про джерела]

Banner and Antwerp Polyglots (two underneath): Biblioteca Histórica. Universidad Complutense de Madrid; Antwerp Polyglot (on top): By courtesy of Museum Plantin-Moretus/Stedelijk Prentenkabinet Antwerpen; London Polyglot: From the book The Walton Polyglot Bible, Vol. III, 1655-​1657

[Ілюстрація на сторінці 9]

Філіп II, король Іспанії.

[Відомості про джерело]

Філіп II: Biblioteca Nacional, Madrid

[Ілюстрація на сторінці 10]

Аріас Монтано.

[Відомості про джерело]

Монтано: Biblioteca Histórica. Universidad Complutense de Madrid

[Ілюстрація на сторінці 10]

Старовинні друкарські верстати в Антверпені (Бельгія).

[Відомості про джерело]

Верстати: By courtesy of Museum Plantin-Moretus/Stedelijk Prentenkabinet Antwerpen

[Ілюстрації на сторінці 11]

Зліва: Крістоф Плантен і титульна сторінка Антверпенської поліглоти.

[Відомості про джерело]

Титульна сторінка і Плантен: By courtesy of Museum Plantin-Moretus/Stedelijk Prentenkabinet Antwerpen

[Ілюстрація на сторінці 11]

Вгорі: 15-й розділ книги Вихід, текст у чотирьох колонках.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 9]

Титульна сторінка і Плантен: By courtesy of Museum Plantin-Moretus/Stedelijk Prentenkabinet Antwerpen

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 13]

Biblioteca Histórica. Universidad Complutense de Madrid