«Поглинута смерть перемогою»

УЯВІТЬ, що ви читаєте газету, а в ній замість заголовку «Шестирічне дівча вчинило самогубство» інший — «Поглинута смерть перемогою». Звичайно, жодна газета ще ніколи не могла цього написати. Однак саме так написано в книзі, якій уже тисячі років,— у Біблії.

Біблія дуже чітко пояснює, що таке смерть. Крім того, вона розповідає не тільки про те, чому ми помираємо, але й про стан померлих і про надію на майбутнє для них. Вона також говорить про знаменний час, коли можна буде всіх повідомити: «Поглинута смерть перемогою» (1 Коринтян 15:54).

У Святому Письмі про смерть розповідається звичайною, а не таємничою мовою. Наприклад, смерть не раз уподібнюється до сну. А про тих, хто помирає, говориться, що вони ‘засинають смертним сном’ (Псалом 13:4; 1 Солунян 4:13, НС; Івана 11:11—14). Смерть також названо ворогом (1 Коринтян 15:26). Найголовніше ж те, що Біблія допомагає нам зрозуміти, чому смерть уподібнюється до сну, чому люди вмирають і як цей ворог буде нарешті переможений.

Чому люди вмирають?

Перша книга Біблії розповідає про те, як Бог створив першу людину, Адама, і поселив у раю (Буття 2:7, 15). На початку свого життя Адам отримав певне завдання. Він також знав, що йому дещо суворо заборонено. Стосовно одного  з дерев у Едемському саду Бог сказав Адамові: «Не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш» * (Буття 2:17). З цього Адам міг зробити висновок, що смерть не є невідворотною. Вона результат порушення Божого закону.

На жаль, Адам зі своєю дружиною Євою не послухався Бога. Ці люди знехтували волею свого Творця і тяжко поплатилися за це. «Ти порох,— і до пороху вернешся»,— так Бог сказав про наслідки гріха (Буття 3:19). Люди стали недосконалими, а недосконалість, або гріховність, вела до смерті.

Свою ваду — гріх — Адам з Євою передали нащадкам, тобто усьому людству. Можна сказати, що гріх — це як спадкова хвороба. Адам і сам утратив можливість жити, не зазнаючи смерті, і передав недосконалість своїм дітям. Люди стали заручниками гріха. У Біблії говориться: «Як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Римлян 5:12).

«Ввійшов до світу гріх»

Цю спадкову ваду, тобто гріх, неможливо побачити. Гріх — це успадкована від наших прабатьків моральна і духовна недосконалість, яка позначається і на фізичному здоров’ї. Однак Біблія розповідає про те, що Бог уможливив звільнення від гріха. Ось як про це написав апостол Павло: «Заплата за гріх — смерть, а дар Божий — вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім» (Римлян 6:23). У своєму Першому листі до коринтян Павло виклав запевнення, яке вважав дуже важливим: «Як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть» (1 Коринтян 15:22).

Ісус Христос відіграє ключову роль в усуненні гріха і смерті. Він сказав, що прийшов на землю, щоб «послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох» (Матвія 20:28). Коли викрадають людину, то звільнити її можна лише за певний викуп. Якщо говорити про людство взагалі, то для того, щоб звільнити нас від гріха і смерті, потрібний викуп, а це — Ісусове досконале життя * (Дії 10:39—43).

Для того щоб заплатити викуп, Бог послав Ісуса на землю, де він приніс би своє життя в жертву. «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього... мав життя вічне» (Івана 3:16). До того як зазнати жертовної смерті, Ісус свідчив про правду’ (Івана 18:37). Під час свого служіння він принагідно розповідав правду про смерть.

«Дівча... спить»

На землі Ісус не раз бачив смерть. Він сумував за тими, хто помирав, але він також добре знав, що йому самому доведеться передчасно померти (Матвія  17:22, 23). Мабуть, за кілька місяців до страти Ісуса помер його близький друг Лазар. Те, що відбувалося далі, допоможе зрозуміти погляд Ісуса на смерть.

Коли Ісус почув, що Лазар помер, він сказав: «Друг наш Лазар заснув,— та піду розбудити Його». Учні подумали, що, оскільки Лазар просто відпочиває, йому покращає. Тому Ісус сказав прямо: «Умер Лазар» (Івана 11:11—14). Отже, Ісус прирівняв смерть до сну. Можливо, важко збагнути, що таке смерть, але, що таке сон, ми знаємо. Під час глибокого нічного сну ми не усвідомлюємо, скільки часу спливає і що відбувається навколо нас. Тобто ми перебуваємо у стані тимчасової втрати свідомості. Біблія розповідає, що саме у такому стані перебувають померлі. В Екклезіяста 9:5 написано: «Померлі нічого не знають».

Ісус також порівняв смерть до сну тому, що людей можна пробудити від смерті завдяки Божій силі. Якось Ісус прийшов у дім, де родина гірко оплакувала щойно померлу дівчинку. «Не вмерло дівча, але спить»,— сказав Ісус. Потім він підійшов до мертвої, взяв її за руку, і вона «встала». Іншими словами, дівчинка встала з мертвих (Матвія 9:24, 25).

Подібним чином Ісус підняв з мертвих свого друга Лазаря. Але перш ніж зробити це чудо, він потішив сестру Лазаря Марту такими словами: «Воскресне твій брат». А вона впевнено відповіла: «Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне» (Івана 11:23, 24). Зрозуміло, Марта очікувала, що колись у майбутньому всі Божі служителі воскреснуть.

Що ж саме означає воскресіння? Грецьке слово «воскресіння» («ана́стасіс») буквально означає «вставання» і стосується того, що встають мертві. Комусь це може здаватися неправдоподібним, але, розповівши, що мертві почують його голос, Ісус сказав: «Не дивуйтесь цьому» (Івана 5:28). Ісус, перебуваючи на землі, воскресив кількох людей. Це доводить, що, згідно зі сказаним у Біблії, мертві, які залишилися в пам’яті Бога, прокинуться від свого довгого «сну». В Об’явлення 20:13 передречено: «Дало море мертвих, що в ньому, і смерть і ад [спільна могила людства] дали мертвих, що в них».

Чи ці воскреслі люди, як Лазар, повернуться до життя, а потім постаріють і знову помруть? Божий намір не такий. Біблія запевняє нас у тому, що прийде час, коли «не буде вже смерти». Отже, ніхто вже не старітиме і не помиратиме (Об’явлення 21:4).

Смерть — це ворог. Люди мають ще багато ворогів, наприклад, хвороби і старість, які також приносять чимало страждань. Бог обіцяє перемогти їх усіх і цим нарешті виконати вирок над найбільшим ворогом людства. «Як ворог останній — смерть знищиться» (1 Коринтян 15:26).

Коли ця обітниця сповниться, люди матимуть досконале життя, що не затьмариться  гріхом і смертю. А тим часом нас може потішати те, що наші близькі, які померли, відпочивають, і якщо вони залишились у Божій пам’яті, то воскреснуть у відповідний час.

Розуміння того, що таке смерть, надає життю сенсу

Чітке розуміння того, що таке смерть і воскресіння, допомагає інакше дивитися на життя. Яну, про якого ми розповіли у попередній статті, було за двадцять, коли він дізнався, що в Біблії написано про смерть. «У глибині душі я сподівався, що тато десь є,— говорить Ян.— Тому, дізнавшись, що він просто спить смертним сном, я спочатку розчарувався». Але коли Ян прочитав про Божу обітницю воскресити мертвих, він дуже зрадів, що знову зможе побачити свого батька. «Уперше в житті я заспокоївся»,— згадує Ян. Отже, правильне розуміння смерті принесло йому душевний мир і спокій.

Стівен, двадцятиоднорічний син Клайва і Бренди, загинув у тій аварії, що згадувалась у попередній статті. Хоча Клайв і Бренда знали, що говориться в Біблії про смерть, їм було важко пережити цю раптову втрату. Зрештою, смерть — це ворог, який завдає болісних ударів. Знання з Біблії про стан померлих поступово полегшило біль. Бренда говорить: «Завдяки розумінню того, що таке смерть, ми взяли себе в руки і були здатні жити далі. Звичайно, і дня не проходить, щоб ми не уявляли собі часу, коли Стівен прокинеться від свого глибокого сну».

«Де твоє, смерте, жало?»

Безсумнівно, знання про те, в якому стані перебувають померлі, допоможе врівноважено ставитись до життя. Смерть не повинна бути таємницею. Ми можемо насолоджуватись життям без хворобливого страху перед цим підступним ворогом. А розуміння того, що смерть не обов’язково забирає життя назавжди, допомагає не жити заради задоволень, говорячи собі, що «життя таке коротке». Нас потішає, що ті наші близькі, які померли і перебувають у Божій пам’яті, сплять і чекають на воскресіння. Це також допомагає нам жити далі.

Справді, можна із впевненістю дивитись у майбутнє, адже Бог Єгова, Життєдавець, знищить смерть назавжди. Яке ж це буде щастя, коли ми запитаємо: «Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?» (1 Коринтян 15:55).

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 5]

Непокора Адама і Єви призвела до смерті.

[Ілюстрація на сторінці 6]

Ісус узяв дівчинку за руку, і вона встала.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Чимало людей очікують часу, коли їхні рідні і близькі прокинуться, як Лазар, від смертного сну.