Страшні удари смерті

«ШЕСТИРІЧНЕ ДІВЧА ВЧИНИЛО САМОГУБСТВО». У статті з таким заголовком розповідалося про трагічну загибель маленької дівчинки Джекі. Її мати незадовго до того померла від невиліковної хвороби. Перед тим як кинутись під поїзд, Джекі сказала своїм рідним, що хоче «стати ангелочком і бути з мамою».

Яну було 18, коли він попросив священика пояснити, чому його батько мусив померти від раку. Священик сказав, що батько Яна був хорошою людиною і Бог захотів, аби він потрапив на небо. Після цього пояснення Ян вирішив, що йому не потрібен такий жорстокий Бог. Життя здавалось юнаку беззмістовним, і він віддався розвагам. Ян перепробував усе: алкоголь, наркотики, розпусту. Він уже й сам не знав, куди прямує.

«Знають живі, що помруть»

Згадані вище сумні випадки свідчать про те, що іноді смерть людини, особливо раптова, руйнує життя її близьких. Звичайно, усім відомий факт, який Біблія описує так: «Знають живі, що помруть» (Екклезіяста 9:5). Однак чимало людей намагається забути цю неприємну істину. А ви? Так багато справ вимагає нашого часу й уваги, що ми не схильні замислюватись про смерть, яка здається ще дуже далекою.

«Більшість людей бояться смерті і намагаються не думати про неї»,— сказано в енциклопедії «Уорлд бук». Проте нещасний випадок чи небезпечна хвороба раптом змушують подивитися смерті у вічі. Або ж похорон друга чи родича нагадує нам про сумний кінець кожної людини.

І все ж на похоронах часто кажуть щось на зразок: «Життя продовжується». І справді, життя іде далі. Воно навіть набирає таких темпів, що старість приходить зовсім несподівано. А тоді смерть уже не здається такою далекою. Доводиться дедалі частіше ходити на похорони, йде з життя чимраз більше давніх друзів. У похилому віці людей починає турбувати запитання: «Коли прийде моя черга?».

Таємниця

Ніхто не заперечує невідворотності смерті, а от те, що стається після смерті, для багатьох є таємницею. Численні несумісні одне з одним пояснення цього питання змушують скептиків вважати їх марними суперечками про невідоме. Тим часом прагматики кажуть, що «ми живемо тільки раз», тож треба брати від життя все можливе.

Інші ж не хочуть повірити, що смерть — це кінець усього. Але й вони не  уявляють собі чітко, що ж відбувається після смерті. Хтось вважає, що життя продовжується в місці вічного блаженства, а хтось думає, що знову буде жити, наприклад, ставши якоюсь іншою людиною.

Засмучені родичі покійного обов’язково запитують себе: «Куди потрапляють померлі?» Кілька років тому члени однієї футбольної команди їхали на змагання. Раптом вантажівка врізалась у їхній мікроавтобус, і він кілька разів перевернувся і злетів з дороги. П’ятеро футболістів загинули. Жінка, яка втратила у цій катастрофі сина, не знала, як жити далі. Її мучило питання, чи син десь існує. Вона постійно приходила до нього на могилу і вголос годинами розмовляла з ним. «Я вірю, що після смерті щось є, але не знаю, що саме»,— журилася вона.

Безумовно, ставлення до смерті впливає на наше життя. Оскільки існують різні погляди на смерть, виникає ряд питань. Подумайте, як би ви на них відповіли. Чи слід просто забути про смерть? Чи загроза смерті повинна затьмарювати наше життя? Чи можуть родичі померлих дізнатися, що сталося з близькою їм людиною після смерті? Чи смерть має залишатися таємницею?