Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Не піддавайтеся неправильному мисленню!

Не піддавайтеся неправильному мисленню!

Не піддавайтеся неправильному мисленню!

КОЛИ на патріарха Йова обрушилося лихо, до нього прийшли троє його товаришів: Еліфаз, Білдад і Цофар. Вони прийшли, щоб поспівчувати Йову і потішити його (Йова 2:11). Найвпливовішим і, можливо, найстаршим з них був Еліфаз. Саме він заговорив першим і сказав найбільше. Про який спосіб мислення свідчать промови Еліфаза?

Еліфаз, згадуючи про надзвичайний випадок, який з ним стався, сказав: «Дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм... Він стояв, але я не пізнав його вигляду,— образ навпроти очей моїх був і тихий голос почув я» (Йова 4:15, 16). Що це за дух вплинув на Еліфазове мислення? Критичний тон подальших слів цього чоловіка показує, що тим духом, безперечно, не був Божий праведний ангел (Йова 4:17, 18). Це була зла духовна істота. Інакше, чому б тоді Єгова докорив Еліфазу і його двом приятелям за те, що вони говорили неправду? (Йова 42:7). Еліфаз потрапив під демонічний вплив. Його висловлювання відображали безбожне мислення.

Які думки можна виділити зі слів Еліфаза? Чому важливо остерігатися неправильного мислення? І що нам робити, щоб не піддаватися такому мисленню?

«Рабам Своїм Він не йме віри»

В усіх трьох промовах Еліфаз розвиває думку, що Бог дуже вимогливий і, хоч би як старалися його служителі, вони не отримають його схвалення. «Таж рабам Своїм Він не йме віри,— промовив Еліфаз до Йова,— і накладає вину й на Своїх Анголів» (Йова 4:18). Пізніше Еліфаз сказав про Бога: «Він навіть святим Своїм не довіряє, і не виправдані в очах Його небеса» (Йова 15:15). А потім він запитав: «Що Всемогутній має з того, що ти справедливий?» (Йова 22:3, Хом.). Білдад думав так само, оскільки він зазначив: «[Богу] навіть місяць не світить, і в очах Його й зорі не ясні» (Йова 25:5).

Ми мусимо пильнувати, щоб не перейняти такого мислення. Інакше ми почали б вважати, що Бог вимагає від нас надто багато. А такий погляд підривав би наші взаємини з Єговою. Крім того, як ми реагували б на картання, якби почали так міркувати? Замість того щоб смиренно прийняти виправлення, ми, можливо, стали б у серці ‘гніватися на Господа’ і затаїли б на нього образу (Приповістей 19:3). Наскільки духовно згубними були б наслідки цього!

«Чи для Бога людина корисна?»

З думкою про надмірну вимогливість Бога тісно пов’язана думка про те, що він вважає людей непотрібними. У третій промові Еліфаза міститься запитання: «Чи для Бога людина корисна?» (Йова 22:2). Еліфаз мав на увазі, що людина непотрібна Богові. Подібно висловився Білдад: «Як може людина бути праведною перед Богом, і як може бути чистим, від жінки народжений?» (Йова 25:4). Як випливає з такого міркування, Йов, простий смертний, не мав права навіть думати про те, щоб досягти праведного стану перед Богом.

Сьогодні дехто страждає від негативного погляду на самого себе. Можливо, розвитку такого мислення посприяли певні чинники, як-от: виховання, життєві труднощі або те, що людина стала жертвою ненависті через національність чи етнічне походження. Крім того, страждань заподіюють людині Сатана і його демони. Їм приносить задоволення завдавати комусь болю. Якщо їм вдається змусити людину думати, що їй не під силу догоджати Всемогутньому Богу, то вона швидше може впасти у відчай. З часом така людина могла б віддалитися, а то й взагалі відступити від живого Бога (Євреїв 2:1; 3:12).

Інколи наші можливості обмежені через похилий вік і проблеми зі здоров’ям. Нам може здаватися, що ми робимо дуже мало в служінні Царству, порівняно з тим, скільки ми робили, коли були молодші, здоровіші й сильніші. Наскільки ж важливо усвідомлювати, що Сатана і демони хочуть, аби ми почувалися нікчемними в Божих очах! Не піддаваймося такому мисленню.

Як не піддаватися негативному мисленню

Хоча Йов і зазнавав страждань, спричинених Сатаною Дияволом, він сказав: «Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе» (Йова 27:5). Завдяки любові до Бога Йов був сповнений рішучості залишатися непорочним, хоч би що трапилося. Ніщо не могло змінити його рішення. Власне у цьому й полягає секрет, як не піддаватися негативному мисленню. Нам слід пізнати любов Бога і вчитися бути від усього серця вдячними йому за неї. Ми повинні також поглиблювати свою любов до Бога. Це досягається за допомогою регулярного вивчення Божого Слова і молитовних роздумів над тим, про що ми дізнаємось.

Наприклад, в Івана 3:16 говориться: «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого». Єгова сильно любить людство, і ця любов Бога виявляється в його стосунках з людьми протягом тривалого часу. Коли ми роздумуємо над прикладами давнини, то ще більше цінуємо Єгову і поглиблюємо свою любов до нього. А це допомагає нам не піддаватися неправильному або негативному мисленню.

Поміркуйте над тим, як Єгова повівся з Авраамом у той час, коли збирався знищити Содом і Гоморру. Авраам вісім разів звертався до Єгови щодо Його присуду. І жодного разу Єгова не виказав роздратування чи незадоволення. Навпаки, Божі слова принесли Аврааму запевнення і потіху (Буття 18:22—33). Коли пізніше Бог урятував Лота і його сім’ю з Содому, Лот попросив дозволу втекти не в гори, а в поблизьке містечко. Єгова відповів: «Ось Я прихиливсь до твого прохання, щоб не зруйнувати міста, про яке ти казав» (Буття 19:18—22). Чи показують ці випадки, що Єгова суворий, немилосердний і владний правитель? Звичайно ж, ні. Вони засвідчують, що насправді він добрий, милосердний, чуйний і сповнений любові Владика.

Думку про те, що Бог вишукує в інших помилки і що ніхто не в стані догодити йому, спростовують приклади ізраїльських чоловіків давнини, а саме: Аарона, Давида і Манасії. Аарон був винний у трьох серйозних проступках. Він зробив золоте теля, приєднався до своєї сестри Маріям, коли вона критикувала Мойсея, а також не освятив і не вшанував Бога при водах Меріви. Однак Єгова бачив в Аароні добре і дозволив йому далі служити первосвящеником аж до смерті (Вихід 32:3, 4; Числа 12:1, 2; 20:9—13).

Цар Давид протягом свого правління скоїв кілька тяжких гріхів: учинив перелюб, був винний у смерті невинного чоловіка і зробив незаконний перепис населення. Проте Єгова бачив Давидове розкаяння і віддано дотримувався угоди з Давидом про Царство, дозволивши йому бути царем до кінця життя (2 Самуїла 12:9; 1 Хронік 21:1—7).

Юдейський цар Манасія понаставляв жертовники для Ваала, перепроваджував своїх синів через вогонь, сприяв поширенню спіритизму і побудував жертовники фальшивим богам у дворах храму. Але коли Манасія виявив щире каяття, Єгова простив його, звільнив з неволі і повернув йому царську владу (2 Хронік 33:1—13). Чи діяв би так Бог, якому ніхто не може догодити? Безумовно, ні!

Лжеобвинувача викрито

Нас не повинно дивувати те, що власне Сатана є уособленням тих пороків, в яких він звинувачує Єгову. Сатана жорстокий і надмірно вимогливий. Це добре видно з того, що у лжерелігіях давніх часів існував звичай приносити в жертву дітей. Ізраїльтяни-відступники спалювали своїх синів і дочок у вогні. Але Єгові навіть думка про таке не приходила на серце (Єремії 7:31).

Не Єгова, а Сатана вишукує в інших помилки. В Об’явлення 12:10 Сатану названо «тим, хто братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч». Що ж до Єгови, псалмоспівець сказав: «Якщо, Господи, будеш зважати на беззаконня,— хто встоїть, Владико? Бо в Тебе пробачення» (Псалом 130:3, 4).

Коли неправильне мислення кане в небуття

Яке полегшення, напевно, відчули ангели, коли з неба було скинуто Сатану Диявола і його демонів! (Об’явлення 12:7—9). Відтоді ці злі духовні створіння більше не могли впливати на діяльність небесної сім’ї Єгови (Даниїла 10:13).

Мешканці землі радітимуть у близькому майбутньому. Незабаром ангел, який сходить із неба і має ключі від безодні та великі кайдани у своїй руці, зв’яже Сатану та його демонів і кине їх до безодні, що символізує стан бездіяльності (Об’явлення 20:1—3). Яке ж полегшення ми відчуємо, коли це відбудеться!

А поки що ми мусимо остерігатися неправильного мислення. Якщо ми помічаємо, що в нашому розумі з’являються неправильні чи негативні думки, то потрібно не піддаватися їм і зосереджувати свій розум на любові Єгови. Тоді ‘мир Божий, що вищий від усякого розуму, берегтиме серця наші та наші думки’ (Филип’ян 4:6, 7).

[Ілюстрація на сторінці 26]

Йов не піддався негативному мисленню.

[Ілюстрація на сторінці 28]

Лот пізнав, що Єгова чуйний Владика.