Чи важливо, що інші думають про нас?

МАЙЖЕ кожен любить, щоб його хвалили. Похвала для нас приємна, приносить задоволення. Вона навіть пробуджує в нас бажання удосконалюватись. І навпаки, нам дуже прикро, коли ми помічаємо, що хтось нас не схвалює. Від чиїхось холодних слів чи критичного зауваження у нас опускаються руки. Думка інших про нас може сильно вплинути на те, що ми самі думаємо про себе.

Помилкою було б не зважати на те, що́ інші думають про нас. Навіть корисно знати, як нашу поведінку оцінюють збоку. Оцінка, що ґрунтується на високих моральних принципах, може благотворно вплинути на нас, спонукати до праведної поведінки (1 Коринтян 10:31—33). Однак часто судження людей бувають дуже несправедливими. Наприклад, несправедливо ставились до Ісуса Христа первосвященики та інші, адже «кричали вони й говорили: «Розіпни, розіпни Його!» (Луки 23:13, 21—25). Не варті уваги погляди, в основі яких лежить неправдива інформація або заздрість чи упередження. Отже, погляди інших людей слід розглядати проникливо і підходити до них з розсудливістю.

Чия думка важлива?

Нам потрібне схвалення тих людей, з якими нас об’єднує правдиве поклоніння. Це родичі, що поділяють нашу віру, і християнські брати й сестри (Римлян 15:2; Колосян 3:18—21). Для нас дуже важливі любов і повага з боку співвіруючих, а також взаємне підбадьорення (Римлян 1:11, 12, НС). ‘У покорі ми маємо один одного за більшого від себе’ (Филип’ян 2:2—4). Крім того, для нас важливе і цінне схвалення тих, хто бере серед нас провід,— старійшин збору (Євреїв 13:17).

Про нас також «мають добре відгукуватись сторонні» (1 Тимофія 3:7, НС). Як приємно, коли невіруючі родичі, співробітники та сусіди поважають нас. А ще ми намагаємось справляти добре враження на людей, яким проповідуємо, щоб вони були схильні слухати звістку про Царство. Наша репутація морально чистих і чесних людей приносить Богові славу (1 Петра 2:12). З іншого боку, ми ніколи не повинні поступатися біблійними принципами чи лукавити заради прихильності інших. Слід визнати, що неможливо догодити кожному. Ісус сказав: «Коли б ви зі світу були, то своє світ любив би. А що ви не зі світу, але Я вас зі світу обрав, тому світ вас ненавидить» (Івана 15:19). Чи можна заслужити повагу тих, хто протидіє нам?

Як заслужити повагу противників

«За Ім’я Моє будуть усі вас ненавидіти,— попередив Ісус.— А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений» (Матвія 10:22). Палаючи ненавистю, люди висувають проти нас злобні звинувачення. Іноді упереджені представники влади звинувачують  нас у підривній діяльності. Противники твердять, що ми є шкідливою сектою, існуванню якої слід покласти край (Дії 28:22). Цим обвинуваченням часом можна протидіяти, застосовуючи пораду апостола Петра: «Завжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із лагідністю та зі страхом [«глибокою повагою», НС]» (1 Петра 3:15). Більше того, ми повинні вживати «слово здорове, неосудливе, щоб противник був засоромлений, не мавши нічого лихого казати про нас» (Тита 2:8).

Звичайно, ми намагаємося очистити своє ім’я від звинувачень, але коли на нас зводять наклепи, не слід занепадати духом або опускати рук. Досконалого Божого Сина, Ісуса, звинувачували у богохульстві, закликах до бунту і навіть спіритизмі (Матвія 9:3; Марка 3:22; Івана 19:12). Ганьбили також апостола Павла (1 Коринтян 4:13). Як Ісус, так і Павло не звертали уваги на наклепи, а займалися своєю справою (Матвія 15:14). Вони знали, що ніколи не завоюють схвалення своїх ворогів, оскільки «ввесь світ лежить у злі» (1 Івана 5:19). Сьогодні ми теж стикаємось з наклепницькими звинуваченнями. Але нам не варто боятися цього (Матвія 5:11).

Чия думка важить найбільше

Думка людей про нас великою мірою залежить від їхніх спонук і від того, що́ вони про нас чули. Одні нас хвалять і поважають, інші ганьблять і ненавидять. Однак якщо ми керуємося біблійними принципами, то маємо усі підстави бути щасливими і зберігати душевний спокій.

Апостол Павло написав: «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2 Тимофія 3:16, 17). Бог Єгова і його Син Ісус Христос будуть прихильні до нас, якщо ми з вдячністю приймаємо Боже Слово як дороговказ у всіх своїх справах. У кінцевому підсумку для нас найважливіша думка Єгови і його Сина. Саме вона свідчить про те, чого ми варті насправді. Від схвалення цих двох осіб залежить навіть наше життя (Івана 5:27; Якова 1:12).

[Вставка на сторінці 30]

«Мені соромно визнати, але в глибині душі я прагну похвали». (ІНДІЙСЬКИЙ ПОЕТ РАБІНДРАНАТ ТАГОР)

[Ілюстрації на сторінці 31]

Думка наших співвіруючих має вагу.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 30]

Culver Pictures