Слово Єгови живе

Цікаві думки з Першої книги Хронік

МИНУЛО близько 77 років відтоді, як після вавилонського вигнання євреї повернулися в рідний край. Намісник Зоровавель 55 років тому відбудував храм. Євреї повернулися на батьківщину насамперед з метою відновити в Єрусалимі правдиве поклоніння. Однак їм бракує ревності в служінні Єгові. Вони потребують підбадьорення, і саме таке підбадьорення міститься в Першій книзі Хронік.

Якщо не брати до уваги родоводи, то Перша книга Хронік охоплює приблизно 40-річний період, від смерті царя Саула і до смерті царя Давида. Вважається, що цю книгу написав священик Ездра в 460 році до н. е. Вона цікава для нас тим, що показує, як здійснювалося поклоніння в храмі, і містить подробиці стосовно родоводу Месії. Перша книга Хронік є частиною натхненого Божого Слова. Тож вона зміцняє нашу віру і допомагає ліпше зрозуміти Біблію (Євреїв 4:12).

ПЕРЕЛІК ІМЕН, ЯКИЙ МАЄ ВЕЛИКЕ ЗНАЧЕННЯ

(1 Хронік 1:1—9:44)

Ездра наводить детальний опис родоводів. Такі записи були необхідні принаймні з трьох причин. По-перше, вони були гарантією того, що священицьке служіння виконуватимуть тільки вповноважені особи. По-друге, допомагали в питаннях, пов’язаних з родовим спадком. По-третє, сприяли збереженню інформації про родову лінію, яка вела до Месії. Завдяки цим записам можна прослідкувати всю історію євреїв, починаючи від першої людини. Десять поколінь відділяють Адама від Ноя, ще десять — Ноя від Авраама. Після згадки про синів Ізмаїла, синів Авраамової наложниці Кетури і синів Ісава детально розповідається про родовід 12 синів Ізраїля (1 Хронік 2:1).

Багато уваги приділяється нащадкам Юди, оскільки з їхнього роду походив цар Давид. Ездра перелічує 14 поколінь від Авраама до Давида і 14 поколінь від Давида до часу вавилонського переселення (1 Хронік 1:27, 34; 2:1—15; 3:1—17; Матвія 1:17). Потім перелічуються нащадки племен, які жили на схід від Йордану, після чого наводиться родовід синів Левія (1 Хронік 5:1—24, 27). Далі викладено інформацію про деякі інші племена, що жили на захід від річки Йордану, а також детально говориться про родовід Веніямина (1 Хронік 8:1). Крім того, називаються імена тих, хто першим оселився в Єрусалимі після вавилонської неволі (1 Хронік 9:1—16).

Відповіді на біблійні запитання:

1:18. Хто був батьком Шелаха — Каїнам чи Арпахшад? (Луки 3:35, 36). Батьком Шелаха (Шалаха) був Арпахшад  (Буття 10:24; 11:12). Цілком можливо, що слово «Каїнам», вжите в Луки 3:36,— це неточно передане слово «халдеї». У такому разі в тексті оригіналу, імовірно, було сказано «сина халдея Арпахшада». Або ж імена Каїнам і Арпахшад стосуються одної й тої самої людини. Крім того, слід зазначити, що в деяких рукописах немає вислову «сина Каїнама».

2:15. Чи був Давид сьомим сином Єссея? Ні. У Єссея було вісім синів, а Давид був наймолодшим (1 Самуїла 16:10, 11; 17:12). Очевидно, один з Єссеєвих синів помер бездітним. І, оскільки інформація про нього не вплинула б на генеалогічні записи, Ездра не згадує його імені.

3:17. Чому в Луки 3:27 Шеалтіїла, сина Єхонії, названо сином Нері? Батьком Шеалтіїла був Єхонія. А Нері, ймовірно, дав йому за дружину свою дочку. Лука називає зятя Нері його сином так само, як він називає Йосипа сином Ілія, який був батьком Марії (Луки 3:23).

3:17—19. Ким доводилися один одному Зоровавель, Педая і Шеалтіїл? Зоровавель був сином Педаї, а Педая — братом Шеалтіїла. Але в Біблії Зоровавеля в деяких місцях названо сином Шеалтіїла (Матвія 1:12; Луки 3:27). Причиною цього могло бути те, що Педая помер і Зоровавеля виховував Шеалтіїл. Або ж Шеалтіїл помер бездітним, тоді Педая одружився з його удовою за звичаєм левірату, і первородним від цього шлюбу був Зоровавель (Повторення Закону 25:5—10).

5:1, 2. Що означало для Йосипа те, що він отримав право первородства? Це означало, що Йосип отримав подвійну частину спадку (Повторення Закону 21:17). Він став батьком двох племен — Єфрема і Манасії. Кожен з інших синів Ізраїля став родоначальником лише одного племені.

Уроки для нас:

1:1—9:44. Родоводи реальних людей є доказом того, що весь устрій правдивого поклоніння ґрунтується не на міфах, а на фактах.

4:9, 10. Єгова відповів на палку молитву Ябеца про те, щоб мирним шляхом розширити границі його території, завдяки чому на ній могло б жити більше богобоязливих людей. Нам теж потрібно від усього серця молитися про ріст числа Божих служителів, тимчасом як ми ревно відшукуємо нових учнів.

5:10, 18—22. За днів царя Саула племена, що жили на схід від Йордану, перемогли агарян, незважаючи на те, що агаряни більш ніж удвічі переважали їх кількістю. Це стало можливим завдяки тому, що воїни цих племен довіряли Єгові і покладалися на його допомогу. Цілковито покладаймося на Єгову в духовній війні, в якій противники значно переважають нас чисельністю (Ефесян 6:10—17).

9:26, 27. Левити-придверники мали дуже відповідальне призначення. Їм були довірені ключі від входів до святих місць у храмі. Вони кожного дня сумлінно відчиняли ворота. Нам довірено відповідальність відвідувати людей у нашій території, щоб допомогти їм прийти до поклоніння Єгові. Хіба не повинні й ми бути такими ж сумлінними, як левити-придверники?

 ЦАРЮВАННЯ ДАВИДА

(1 Хронік 10:1—29:30)

Розповідь починається з того, що цар Саул та троє його синів гинуть у битві з філістимлянами біля гори Ґілбоа. Давид, син Єссея, стає царем над племенем Юди. Чоловіки з усіх племен приходять у Хеврон і настановляють Давида царем над усім Ізраїлем (1 Хронік 11:1—3). Невдовзі після цього він завойовує Єрусалим. Згодом ізраїльтяни «з радісним криком, і зі звуком рога... граючи на цитрах та на арфах» переносять до Єрусалима ковчег заповіту (1 Хронік 15:28).

Давид висловлює бажання побудувати дім для правдивого Бога. Єгова залишає це право за Соломоном, але укладає з Давидом угоду про Царство. Давид веде боротьбу проти ворогів Ізраїля. Єгова дає йому перемогу за перемогою. Неправомірний перепис ізраїльтян призводить до загибелі 70 000 осіб. Отримавши від ангела вказівку поставити жертовник для Єгови, Давид купляє ділянку землі в євусеянина Орнана. Давид починає ‘заготовляти безліч усього’ для будівництва надзвичайно величного храму для Єгови (1 Хронік 22:5). Давид організовує служіння левитів. У цій книзі їхні обов’язки описано детальніше, ніж в інших місцях Писань. Цар і народ роблять щедрі пожертви на храм. Після 40 років правління Давид помирає «ситий днями, багатством та славою», і замість нього царем стає його син Соломон (1 Хронік 29:28).

Відповіді на біблійні запитання:

11:11 (НС). Чому в цьому вірші, на відміну від 2 Самуїла 23:8, згадується про 300, а не про 800 вбитих? «Головним між трьома» найбільш доблесними воїнами Давида був Яшов’ам, або Йошев-Башшевет. Іншими двома були Єлеазар і Шамма (2 Самуїла 23:8—11, Кул.). Відмінність між двома описами подій існує, можливо, тому, що йдеться про різні ситуації, пов’язані з однією й тою самою людиною.

11:20, 21. Яке становище посідав Авішай (Авшай) у порівнянні зі становищем трьох найсильніших воїнів Давида? Авішай не належав до числа трьох найсильніших воїнів, які служили Давиду. Однак, як показано в 2 Самуїла 23:18, 19, він був головою 30 воїнів і «найбільше поважаний» серед них. Він мав славу, подібну до слави трьох найсильніших воїнів, оскільки повторив подвиг Яшов’ама.

12:8. В якому розумінні обличчя ізраїльтян з племені Ґада були подібні на «обличчя лев’ячі»? Ці відважні воїни перебували з Давидом у пустелі. У них відросло довге волосся, через що вони нагадували лютих левів.

13:5. Що таке «єгипетський Шіхор»? Єврейською «Шіхор» — це «річка». Дехто думає, що мова йде про один з рукавів Нілу. Проте здебільшого прийнято вважати, що у цьому вірші йдеться про «єгипетський потік», а точніше про долину цього потоку — довгий яр, який слугував південно-західною межею Обітованої землі (Числа 34:2, 5; Буття 15:18).

16:30. У якому значенні перед лицем Єгови має затремтіти земля? У єврейській мові слово, перекладене як «затремтіти», буквально означає «мати сильні  болі». Воно передає думку про благоговійний страх перед Єговою і глибоку повагу до нього.

16:1, 37—40; 21:29, 30; 22:19. Як було організовано поклоніння в Ізраїлі з часу перенесення ковчега заповіту в Єрусалим і до часу, коли було побудовано храм? Ковчег не був у скинії протягом багатьох років до того, як Давид переніс його в Єрусалим і помістив у зроблений ним намет. Після перенесення ковчег залишався в наметі в Єрусалимі, а скинія стояла в Ґів’оні, де первосвященик Садок і його брати здійснювали жертвоприношення згідно з Мойсеєвим Законом. Такий устрій існував до завершення будівництва храму в Єрусалимі. Після цього скинію перенесли з Ґів’она в Єрусалим, а ковчег помістили в Святеє Святих храму (1 Царів 8:4, 6).

Уроки для нас:

13:11. Замість того щоб гніватися і звинувачувати у своїх невдачах Єгову, ми повинні все проаналізувати і постаратися побачити причини того, що сталося. Безумовно, Давид так і зробив. Він узяв урок зі своєї помилки і згодом успішно переніс ковчег до Єрусалима в належний спосіб *.

14:10, 13—16; 22:17—19. Нам потрібно завжди молитися до Єгови і шукати його керівництва, перш ніж зробити щось, що може вплинути на нашу духовність.

16:23—29. На першому місці в нашому житті має стояти поклоніння Єгові.

18:3. Єгова завжди сповняє свої обіцянки. Через Давида він сповнив обіцянку дати Авраамовим нащадкам весь Ханаан — «від річки Єгипту аж до річки великої, до річки Ефрата» (Буття 15:18; 1 Хронік 13:5).

21:13—15. Єгова наказав ангелу припинити покарання, оскільки глибоко співчуває своєму народу, коли той страждає. Без сумніву, «дуже велике Його милосердя» *.

22:5, 9; 29:3—5, 14—16. Давид виявив дух щедрості, хоча його й не було вповноважено збудувати храм Єгови. Що спонукало його до цього? Давид усвідомлював, що все, що він має, він здобув лише завдяки великодушності Єгови. Почуття вдячності повинне спонукувати й нас виявляти дух щедрості.

24:7—18. Давид організував 24 священицькі черги. Цей устрій все ще був чинним, коли Захарію, батькові Івана Хрестителя, з’явився ангел Єгови, який сповістив його про майбутнє народження Івана. Будучи священиком «з черги Авı́ї», Захарій в той час виконував свої обов’язки в храмі (Луки 1:5, 8, 9). Особливістю правдивого поклоніння є те, що воно пов’язане з реальними людьми, а не міфічними персонажами. Віддано співпрацюючи з «вірним і розсудливим рабом» у добре організованому поклонінні Єгові, ми пожинатимемо благословення (Матвія 24:45).

Служімо Єгові «всією душею»

Перша книга Хронік — це не тільки родоводи. У ній розповідається про те, як Давид переніс ковчег заповіту в Єрусалим, і про його великі перемоги. Ми дізнаємося про підготовку до будівництва храму і про те, що було організовано священицькі черги левитів. Усе, про що Ездра розповів у Першій книзі Хронік, безперечно, принесло користь ізраїльтянам і допомогло їм почати знову ревно поклонятися Єгові в храмі.

Який же чудовий приклад подав Давид, ставлячи поклоніння Єгові на перше місце у своєму житті! Він не шукав слави для себе, а намагався виконувати Божу волю. Як радив Давид, служімо Єгові «всім серцем та всією душею» (1 Хронік 28:9).

[Примітки]

[Таблиця/Ілюстрації на сторінках 8—11]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Покоління від Адама до Ноя (1056 років)

4026 рік до н. е. Адам

130 років ⇩

Сиф

105 ⇩

Енош

90 ⇩

Кенан

70 ⇩

Магалел’їл

65 ⇩

Яред

162 ⇩

Енох

65 ⇩

Метушелах

187 ⇩

Ламех

182 ⇩

2970 рік до н. е.— народився НОЙ

Покоління від Ноя до Авраама (952 роки)

2970 рік до н. е. Ной

502 роки ⇩

Сим

100 ⇩

ПОТОП 2370 рік до н. е.

Арпахшад

35 ⇩

Шелах

30 ⇩

Евер

34 ⇩

Пелеґ

30 ⇩

Реу

32 ⇩

Серуґ

30 ⇩

Нахор

29 ⇩

Терах

130 ⇩

2018 рік до н. е.— народився АВРААМ

Від Авраама до Давида: 14 поколінь (911 років)

2018 рік до н. е. Авраам

100 років

Ісак

60 ⇩

Яків

бл. 88 ⇩

Юда

⇩

Перец

⇩

Хецрон

⇩

Рам

⇩

Аммінадав

⇩

Нахшон

⇩

Салмон

⇩

Боаз

⇩

Овед

⇩

Єссей

⇩

1107 рік до н. е.— народився ДАВИД