Непроста історія італійського перекладу Біблії

«БІБЛІЯ — одна з найбільш поширених книг у нашій країні [Італії], але її, мабуть, найменше читають. І досі майже ніхто не заохочує католиків ознайомлюватися з Біблією і не спонукує їх ставитись до неї як до Божого Слова. Є люди, які хочуть знати Біблію, але часто поряд немає нікого, хто пояснив би їм Слово Бога».

Ця заява, зроблена Асоціацією італійських єпископів у 1995 році, викликає ряд запитань. Чи багато людей читало Біблію в Італії у минулі століття? Чому вона була менш поширена в Італії, ніж в інших країнах? Чому Біблію тут і досі майже не читають? Відповіді на ці запитання може дати історія перекладу Біблії італійською мовою.

Протягом сотень років на основі латинської мови утворилися романські мови — іспанська, італійська, португальська, французька та інші. У європейських країнах, де колись широко вживалася латинська мова, поступово завойовували позиції простонародні мови, якими навіть почали писати книжки. Розвиток національних мов прямо вплинув на переклад Біблії. Річ у тім, що в певний період історії відмінності між церковною латинською мовою і народною мовою, з її діалектами і місцевими особливостями, стали настільки великими, що латинську розуміли тільки ті, хто отримав відповідну освіту.

Уже наприкінці X — на початку XI століття, якщо хтось із жителів Італії і мав примірник Вульгати, то прочитати його навряд чи міг. Протягом сотень років школи і нечисленні університети того часу перебували в руках церкви. Лише вибрані могли отримати освіту. Тому зрештою Біблія стала «закритою книгою». Однак чимало людей прагнули мати її і читати рідною мовою.

Загалом церква була проти перекладу Біблії, оскільки побоювалась так званих єресей. Як сказав історик Массімо Фірпо, «використати мову народу означало усунути мовний бар’єр [тобто використання латинської мови], який забезпечував церкві абсолютне право вирішувати усі релігійні питання». Отже, брак біблійної  освіти в Італії, який гостро відчувається й досі, можна пояснити цілою низкою культурних, релігійних і соціальних чинників.

Перші часткові переклади Біблії

Перші переклади окремих біблійних книг з латинської на італійську мову з’явились у XIII столітті. Ці рукописні переклади дуже дорого коштували. Майже повністю Біблія була перекладена італійською протягом XIV століття, причому біблійні книги перекладали різні люди в різних місцях і в різний час. Більшість цих анонімних перекладів посідали багаті чи освічені італійці, які тільки й мали можливість їх придбати. Навіть коли завдяки появі книгодрукування видавати книги стало набагато дешевше, Біблія, за словами історика Джільола Франьїто, була «доступна небагатьом».

Протягом століть переважна більшість італійців не вміла читати й писати. У час об’єднання Італії в 1861 році 74,7 відсотка населення були неписьменними. А коли 1870 року італійський уряд збирався зробити шкільну освіту безплатною і обов’язковою для всіх, папа Пій IX написав до короля лист, в якому закликав відхилити закон про освіту, назвавши його «лихом», що «цілком зруйнує католицькі школи».

Перша Біблія італійською

Перша повна Біблія італійською мовою була надрукована у Венеції 1471 року, приблизно через 16 років після того, як у Європі почали друкувати на верстаті з рухомими літерами. Ніколо де Малербі, чернець камальдолійського ордену, витратив на переклад вісім місяців. Він великою мірою використав доступні йому переклади, відредагував їх на основі латинської Вульгати і замінив деякі слова на широковживані у Венеції. Біблія у перекладі Малербі — це перша друкована Біблія італійською мовою, яка стала дуже популярною.

У Венеції переклад Біблії опублікував також Антоніо Бручіолі, гуманіст з протестантськими настроями, який так і не порвав остаточно з католицькою церквою. У 1532 році Бручіолі переклав Біблію з єврейської і грецької мов. Це була перша Біблія, перекладена італійською з мов оригіналу. Цей переклад не можна назвати зразком літературної мови, але з огляду на обмежене розуміння давніх мов у ті часи, його точність гідна подиву. У деяких місцях різних видань свого перекладу Бручіолі вжив Боже ім’я у формі «Ieova» (Єгова). Приблизно ціле сторіччя ця Біблія була поширеною серед італійських протестантів і релігійних інакодумців.

Інші італійські переклади — деякі з них опублікували католики — насправді були просто переглянутими виданнями Біблії Бручіолі. Жодний з цих перекладів не вийшов великим тиражем. А в 1607 році Джованні Діодаті, кальвіністський пастор, чиї батьки втекли зі Швейцарії від релігійних переслідувань, надрукував у Женеві ще один італійський переклад з мов оригіналу. Цим перекладом італійські протестанти послуговувалися не одне століття. На той час це був прекрасний переклад. Біблія Діодаті допомогла італійцям зрозуміти біблійні вчення. Однак на заваді розповсюдженню цього та інших біблійних перекладів стала церковна цензура.

Біблія — «закрита книга»

«Церква завжди виконувала свій обов’язок нагляду за книжками, однак до винаходу книгодрукування не було потреби складати каталог заборонених книжок, адже небезпечні рукописи просто спалювали»,— говориться в італійській католицькій енциклопедії («Enciclopedia Cattolica»). Навіть після початку Реформації  церкви декількох європейських країн зробили все можливе, щоб припинити розповсюдження так званих єретичних книг. Перелом наступив після Тридентського собору 1546 року, на якому було розглянуто питання перекладу Біблії простонародними мовами. Думки розділилися. Одні виступали за заборону перекладів, оскільки вважали, що Біблія народною мовою — це «джерело і початок усіх єресей». Інші ж виступали проти заборони, зазначаючи, що «противники», тобто протестанти, звинуватять церкву в тому, що вона забороняє перекладати Біблію через намагання приховати обман.

Розбіжності призвели до того, що Собор не зайняв якоїсь певної позиції, а тільки узаконив автентичність Вульгати, на яку спиралася католицька церква. Однак викладач Папського салезіанського університету в Римі Карло Буццетті зазначив, що постанова про визнання «автентичності» Вульгати «насправді підтримувала ідею про те, що це єдина законна Біблія». Подальші події свідчили саме про це.

У 1559 році папа Павло IV опублікував перший «Індекс заборонених книг», тобто перелік праць, які католикам не можна було читати, продавати, перекладати і зберігати в себе. Вважалося, що ці книжки шкідливі і загрожують вірі й моральності. «Індекс» забороняв читати переклади Біблії народною мовою, у тому числі переклад Бручіолі. Тих, хто не підкорявся забороні, відлучали від церкви. У 1596 році «Індекс» було розширено. Церква більше не дозволяла перекладати чи друкувати Біблію мовою народу, а вже перекладені Біблії знищувала.

На початку XVII століття на площах перед церквами дедалі частіше спалювали Біблії. Люди звикли до того, що Святе Письмо — це книга єретиків, і цей погляд зберігся досі. Тоді майже всі Біблії і біблійні коментарі з публічних та приватних бібліотек були знищені, і протягом наступних 200 років ніхто з католиків не перекладав Біблію італійською мовою. Біблії, які в Італії таємно, під страхом конфіскації передавали з рук в руки, були перекладені протестантами. Історик Маріо Чіньйоні написав: «Миряни не читали Біблію сотні років. Вона стала майже цілком закритою книгою, і мільйони італійців за своє життя не прочитали й сторінки з неї».

 Послаблення заборони

Згодом папа Бенедикт XIV своїм декретом від 13 червня 1757 року змінив попереднє рішення і «дозволив публічне читання перекладів народною мовою, ухвалених папським престолом і виданих під наглядом єпископів». У зв’язку з цим Антоніо Мартіні, який пізніше став архієпископом Флоренції, почав підготовку до перекладу Вульгати. Першу частину він опублікував 1769 року, а завершив роботу 1781. В одному католицькому джерелі говориться, що переклад Мартіні став «першим справді достойним особливої уваги». До його появи католики, які не розуміли латинської мови, не могли читати узаконеної церквою Біблії. А протягом наступних 150 років переклад Мартіні був єдиним, який дозволяли читати католикам в Італії.

Великі зміни почалися після II Ватиканського собору. У 1965 році документ «Dei Verbum» уперше підтримав «відповідні й точні переклади... різними мовами, особливо з оригінальних текстів священних книг». Незадовго до цього, 1958 року, Папський біблійний інститут опублікував «перший повний католицький переклад з оригінальних текстів». У цьому перекладі кілька разів вживається Боже ім’я у формі «Jahve» (Ягве).

Протидія поширенню Біблії мовою народу принесла багато шкоди, і наслідки цієї протидії відчутні досі. Як сказав Джільола Франьїто, вона призвела до того, що «у свідомості віруючих вкоренився сумнів щодо їхнього права думати і покладатися на власне сумління». Крім того, людям нав’язали традиції, які багато католиків вважає важливішими за Біблію. І хоч тепер італійці вміють читати, усе це відчужило їх від Святого Письма.

Однак проповідницька діяльність Свідків Єгови підвищила інтерес до Біблії італійською мовою. У 1963 році Свідки опублікували «Християнські Грецькі Писання. Переклад нового світу» італійською мовою. У 1967 році було видано «Переклад нового світу» цілої Біблії. Тільки в Італії було розповсюджено понад 4 000 000 примірників цього перекладу. «Переклад нового світу», в якому вживається Боже ім’я, Єгова, відзначається точною передачею змісту оригінальних текстів.

Свідки Єгови ходять від дому до дому, зачитують і пояснюють усім охочим, яку надію можна почерпнути зі Святого Письма (Дії 20:20). Коли ви наступного разу зустрінете Свідків Єгови, попросіть їх показати, що́ у вашій Біблії говориться про чудову Божу обітницю — незабаром закласти нову землю, на якій «перебуватиме праведність» (2 Петра 3:13).

[Карта на сторінці 13]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Венеція

РИМ

[Ілюстрація на сторінці 15]

У перекладі Бручіолі вживається Боже ім’я у формі «Ieova» (Єгова).

[Ілюстрація на сторінці 15]

Італійські переклади Біблії в «Індексі заборонених книг» були позначені як небезпечні.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 13]

Титульна сторінка Біблії: Biblioteca Nazionale Centrale di Roma

[Відомості про ілюстрації, сторінка 15]

Переклад Бручіолі: Biblioteca Nazionale Centrale di Roma; «Індекс»: Su concessione del Ministero per i Beni e le Attività Culturali