Тваринний світ звеличує Єгову

ВЕЛИЧ Єгови виявляється у тваринному світі. Про тварин Бог дбає, як і про людей (Псалом 145:16). Наскільки ж неправильно було б скаржитися на Того, хто створив і нас, і тварин! Хоча Йов був праведним чоловіком, він «уважав душу свою справедливішою за Бога». Тому Йов потребував картання (Йова 32:2; 33:8—12; 34:5).

Приклади, взяті з тваринного світу, показали Йову, що люди не мають права ставити під сумнів Божий спосіб дій. Як же це очевидно зі слів, які Єгова промовив до свого служителя Йова!

Вони не потребують допомоги від людей

Йов не міг відповісти на Божі запитання про тваринний світ (Йова 38:39—41). Зрозуміло, що Єгова, піклуючись про лева і крука, не потребує допомоги від людей. Круки літають повсюди в пошуках їжі, але насправді вони отримують її від Бога (Луки 12:24).

Коли Бог запитав Йова про диких тварин, йому також не було що відповісти (Йова 39:1—8). Жодна людина не може захистити гірського козла і лані. Людині важко навіть підібратися поближче до  гірського козла! (Псалом 104:18). Що ж до лані, то завдяки даному Богом інстинкту вона напередодні родів усамітнюється в лісі. Потім лань доглядає за новонародженими, але коли вони «набираються сил», то «відходять і більше... не вертаються». Відтоді молоді тварини дбають про себе самі.

Зебра пасеться, де хоче, а для дикого осла домівкою є пустиня. Йов не зміг би перевозити вантажі на дикому ослі. Ця тварина пасеться на пагорбах, шукаючи «усього зеленого». Вона не проміняє свою волю на корм, який легше роздобути у місті. «Не чує [дикий осел] крику погонича», бо швидко втікає від людини, коли вона вторгається в його володіння.

Далі Бог згадав «однорога», тобто дикого бика (Йова 39:9—12). Про нього англійський археолог Остен Лейярд написав: «З того, як дикого бика зображали на багатьох барельєфах, можна зробити висновок, що його вважали не менш грізним і благородним звіром, ніж лева. Часто на зображеннях можна побачити, як сам цар виступає під час полювання проти цієї тварини або як її переслідують і піші воїни, і вершники». («Ніневія та її залишки», англ., 1849 рік, том II, стор. 326). Однак жодна мудра людина не намагатиметься приборкати нестримного дикого бика (Псалом 22:22).

Птахи звеличують Єгову

Після того Бог ставить Йову запитання про птахів (Йова 39:13—18). Лелека, або бусел, літає високо в небі, ширяючи на сильних крилах (Єремії 8:7). А страус хоча й змахує крилами, але літати не може. На відміну від лелеки цей птах не відкладає яєць у гнізді, звитому на дереві (Псалом 104:17). Він вириває в піску ямку і туди робить кладку яєць. Однак страус не полишає їх назовсім. Як самець, так і самка доглядають за яйцями, що присипані піском і зберігаються при відповідній температурі.

Може здатися, що страус ‘забуває про мудрість’, коли бачить хижака, бо поводиться так, ніби втікає. Проте в енциклопедії «Тварини Біблії» (англ.) говориться: «Страус навмисне махає крилами, щоб привернути до себе увагу будь-якого звіра чи людини, поява котрих віщує небезпеку, і таким чином відводить їх від яєць».

А в якому розумінні страус «сміється з коня та з його верхівця»? Видання «Уорлд бук енсайклопідія» каже: «Страус не спроможний літати, але він відомий як швидкий бігун. Завдяки своїм високим ногам він може робити кроки 4,6 метра завдовжки і при цьому бігти зі швидкістю 64 кілометри за годину».

 Бог дає силу коневі

Потім Бог запитав Йова про коня (Йова 39:19—25). У давнину воїни билися верхи на конях. Також коні тягнули колісниці, в кожній з яких був керманич і, можливо, два воїни. Бойовий кінь, пориваючись у битву, ірже і б’є копитом землю. Його ніщо не страшить, і він не тікає, побачивши меч. На звук сурми бойовий кінь реагує так, немов кричить: «Ага!» Він поривається вперед, ‘ковтаючи землю’. Проте бойовий кінь підкоряється своєму верхівцю.

За допомогою порівняння археолог Лейярд описує цю тварину так: «Арабський кінь слухняний як ягня, і для керування ним достатньо лише повода. Але коли він чує воєнний клич племені і бачить, як здригається спис у руках вершника, його очі спалахують вогнем, налиті кров’ю ніздрі широко роздуваються, шия величаво згинається, а хвіст і грива підіймаються й розвіваються за вітром» («Знахідки в Ніневії і Вавилоні», англ., 1853 рік, стор. 330).

Подумайте про сокола й орла

Єгова знову звернув увагу Йова на птахів (Йова 39:26—30, Хом.). Ширяє «сокіл, на південь простягає крила». Сапсана, або сокола звичайного, в «Книзі рекордів Гіннесса» (англ.) названо найшвидшим птахом на землі. Як сказано в цій книжці, він «досягає рекордної швидкості, коли, кружляючи над місцевістю, каменем падає вниз з величезної висоти або коли ловить жертву в повітрі». Під кутом падіння 45 градусів сапсан може розвинути швидкість 349 кілометрів за годину!

Орли літають зі швидкістю понад 130 кілометрів за годину. Йов порівняв скороминучість життя зі швидкістю польоту орла, який шукає здобич (Йова 9:25, 26). Бог дає нам силу все витримати і наче наділяє нас невтомними крилами ширяючого орла (Ісаї 40:31). У польоті орел використовує висхідні повітряні потоки. Цей птах кружляє в такому потоці, який підіймає його все вище і вище. Коли орел досягає певної висоти, то зісковзує на сусідній висхідний потік. Так він може годинами залишатися у височині, витрачаючи мінімальну кількість енергії.

Орел «гніздо собі на [недосяжній] висоті звиває», аби ніщо не загрожувало його пташенятам. Єгова створив орла так, що той робить це інстинктивно. І оскільки Бог наділив цього птаха гострим зором, «очі його бачать далеко». Завдяки тому, що орел здатний швидко фокусувати на чомусь свій погляд, він спроможний протягом довгого спуску тримати в полі зору свою жертву або ж тушу тварини. Орел може живитися трупами здохлих тварин, тож «де труп — і він там». Цей птах ловить дрібних тваринок і приносить їх своїм малятам.

Єгова картає Йова

Перш ніж поставити Йову наступні запитання, Бог картає його. Як Йов реагує на це? Він упокорюється перед Богом і охоче приймає подальші поради (Йова 40:1—14).

Розглядаючи цю частину натхненої оповіді про Йова, ми можемо навчитися чогось дуже важливого: жодна людина не має вагомих підстав скаржитися на Всемогутнього.  Нам слід говорити і поводитися так, щоб догоджати нашому небесному Батькові. Більш того, ми повинні передусім дбати про освячення святого імені Єгови і виправдання його права на верховну владу.

Бегемот прославляє Бога

Бог знову звертає увагу Йова на тваринний світ і ставить йому запитання про бегемота, якого ще називають гіпопотамом (Йова 40:15—24). Дорослий гіпопотам іноді сягає 4—5 метрів завдовжки і важить близько 3600 кілограмів. «Сила [бегемота] в його стегнах» — м’язах задньої частини тулуба. Товстелезна шкура на животі захищає коротконогого бегемота, коли він волочить своє тіло по кам’янистому руслу річки. Безумовно, якщо брати до уваги масивне тіло, величезну пащу і могутні щелепи бегемота, то людина не йде з ним у жодне порівняння.

Бегемот виходить з річки, щоб їсти «траву». Але щоб ця тварина наситилась, їй, здається, потрібна зелень мало не з цілої гори! Щодня бегемот з’їдає 90—180 кілограмів рослинності. Задовольнивши свій апетит, бегемот влягається в тіні тополь або під колючими деревами, названими в українському перекладі Біблії «лотосами». Коли ж річка виходить з берегів, то гіпопотам пливе проти стрімкого потоку, тримаючи голову над поверхнею води. З огляду на велетенську пащу і грізні ікла бегемота Йов не відважився б продірявити гаком його ніздрю.

Левіятан несе Богу хвалу

Далі Йов чує про левіятана (Йова 40:25—41:26). Єврейське слово, що перекладається як левіятан, означає «тварина з борознами». Очевидно, йдеться про крокодила. Чи міг Йов зробити левіятана забавкою для діточок? Звісно, що ні! Несподівані зустрічі з цією істотою неодноразово доводили, що вона небезпечна. І справді, якби людина поклала свою руку на левіятана, то дуже швидко пожалкувала б про це.

Коли на ранковій зорі левіятан висовує з води голову, його очі стають «як повіки зорі світової». Костисті пластини на шкурі левіятана щільно прилягають одна до одної, і їх важко прострелити, а тим більше проколоти мечем чи списом. Своїм черевом крокодил, немов бороною, проорює замулені береги річки. У своїй люті він збиває воду, і вона піниться, «неначе кипуче мастило» (Кул.). Маючи солідний розмір, шкіряний панцир, а також зброю — грізну пащу й могутній хвіст,— левіятан нічого не боїться.

Йов зрікається своїх слів

Йов визнав, що ‘говорив про те, чого не розумів, про чуда, йому не збагненні’ (Йова 42:1—3). Він прийняв картання від Бога, зрікся своїх слів і покаявся. Бог суворо докорив приятелям Йова, а його рясно поблагословив (Йова 42:4—17).

Як же мудро пам’ятати про те, що відбулося з Йовом! Ми, можливо, не можемо відповісти на всі запитання, які Бог йому поставив. Але ми можемо і повинні цінувати численні й різноманітні чудеса творива, які звеличують Єгову.

[Ілюстрація на сторінці 13]

Гірський козел.

[Ілюстрація на сторінці 13]

Крук.

[Ілюстрація на сторінці 13]

Левиця.

[Ілюстрація на сторінці 14]

Зебра.

[Ілюстрація на сторінці 14]

Страус відходить від яєць, але не полишає їх назовсім.

[Ілюстрація на сторінці 14]

Страусині яйця.

[Ілюстрація на сторінках 14, 15]

Сапсан.

[Відомості про джерело]

Falcon: © Joe McDonald/Visuals Unlimited

[Ілюстрація на сторінці 15]

Арабський кінь.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Беркут.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Бегемот, якого ще називають гіпопотамом.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Вважається, що левіятан — це могутній крокодил.