Гроші й мораль — уроки історії

СЬОМОГО квітня 1630 року майже чотири сотні людей на чотирьох кораблях вирушили з Англії до Америки. Серед пасажирів було чимало освічених людей, успішних комерсантів, були навіть члени парламенту. Їхня країна переживала економічну кризу, яку поглиблювала Тридцятилітня війна (1618—1648 рр.). Отож вони зважились полишити свої доми й родичів, згорнути підприємницьку діяльність і податись на пошуки ліпшого життя.

То не були просто шукачі легкого хліба. Усі вони — ревні пуритани — втікали від релігійного переслідування *. Вони прагнули заснувати в Америці громаду, яка жила б за Божими принципами. Ці люди мріяли почати нове життя: щоб і вони, і їхні діти мали матеріальний достаток та при цьому не поступалися б принципами. Невдовзі після прибуття до Сейлема (штат Массачусетс) вони отримали право поселитись на невеличкому клаптику океанського побережжя. Свій новий дім вони назвали Бостоном.

Невдалі спроби

Джон Вінтроп, провідник і губернатор нової колонії, з усіх сил сприяв тому, щоб і громада, і кожен її член збільшували свої статки. Він хотів, аби люди мали як гроші, так і високу моральність. Але багатьом важко було втримувати рівновагу між матеріальним і духовним. Розуміючи це, Вінтроп став пояснювати, яку роль у житті побожних людей має відігравати матеріальне багатство.

Вінтроп, як і інші лідери пуритан, вірив, що немає нічого поганого в прагненні стати заможним. На його думку, головна мета багатства — можливість допомагати іншим. Тому чим заможніша людина, тим більше вона зможе робити добра. Історик Патриція О’Тул пише: «Чи не найбільше пуритани турбувалися своїм збагаченням. Матеріальний достаток свідчив про Боже благословення, але разом з тим підштовхував до гріхів плоті... і до гордості, яка вважалась гріхом».

 Щоб уникнути гріхів, до яких може довести багатство й розкоші, Вінтроп заохочував вести помірковане та скромне життя. Проте дуже швидко підприємницький дух спонукав поселенців противитись намаганням Вінтропа змусити їх жити побожно і в любові до ближнього. З’явились розкольники, котрі обурювалися, що Вінтроп, як вони казали, втручався в їхнє особисте життя. Дехто почав агітувати за те, щоб створити виборний орган, який вирішував би справи громади. А деякі навіть переселились у сусідній Коннектикут, щоб там спокійно займатися своїми справами.

О’Тул пише: «Сприятлива нагода, процвітання, демократія — то були рушійні сили в житті пуритан Массачусетса. Тому в них розвивалися самолюбні прагнення, які абсолютно суперечили ідеям Вінтропа про взаємодопомогу і доброчинність». Вінтроп помер 1649 року. Він прожив 61 рік і під кінець життя зубожів. Поселення, попри багато випробувань, зуміло вціліти. На жаль, Вінтроп так і не побачив сповнення своїх мрій.

Пошуки тривають

Утопічні ідеї Джона Вінтропа побудувати краще суспільство не померли разом з ним. Щороку сотні тисяч людей емігрують з Африки, Південно-Східної Азії, Східної Європи та Латинської Америки до інших країн з надією на краще життя. Деякі з них піддаються на агітацію сотень нових і нових книжок, веб-сайтів, лекцій, котрі обіцяють розкрити секрет того, як стати багатим. Нині, як і за часів пуритан, чимало людей мріє мати гроші і водночас не втрачати своїх моральних цінностей.

Дуже часто намагання сумістити одне і друге приносить гіркі розчарування. Хто прагне розбагатіти, нерідко поступається заради цього своїми моральними принципами, а навіть втрачає віру в Бога. Тому варто запитати себе: «Чи можна бути заможним і разом з тим залишатися щирим християнином? Чи колись існуватиме таке суспільство, в якому всі люди служитимуть Богові й будуть багатими матеріально і духовно?» Відповіді на ці запитання можна знайти в Біблії, і ми їх розглянемо в наступній статті.

[Примітка]

[Відомості про ілюстрації, сторінка 3]

Boats: The Complete Encyclopedia of Illustration/J. G. Heck; Winthrop: Brown Brothers