Раннє підтвердження біблійного канону

«ЗДАЄТЬСЯ, кожен рядок написаний спеціально, щоб привернути увагу тих, хто цікавиться історією раннього християнства». Так було охарактеризовано один давній документ. Знаєте який?

Ви, може, чули про так званий фрагмент Мураторі, або канон Мураторі. Чим він цікавий? Канон Мураторі — це найстаріший відомий науці список біблійних книг, які ввійшли до Християнських Грецьких Писань.

Можливо, ви ніколи не задумувались, чому до Біблії належить та чи інша книга. Проте був час, коли люди вагалися, які книги вважати канонічними. Канон Мураторі містить перелік книг, які вважаються натхненими Богом. Надзвичайно важливо знати, які саме книги входять до складу Біблії. Отже, що свідчить канон Мураторі про книги, які нині складають Християнські Грецькі Писання? Але спершу розповімо трохи про сам цей список.

Цікава знахідка

Канон Мураторі — це фрагмент старовинного рукописного кодексу, який складається з 76 пергаментних аркушів розміром 27 на 17 сантиметрів. Цей документ названий на честь видатного італійського історика Лодовіко Антоніо Мураторі (1672—1750), котрий знайшов його в Бібліотеці Амброзіана (Мілан, Італія). Мураторі опублікував свою знахідку 1740 року. Схоже, сам рукопис зробили у VIII сторіччі в древньому монастирі Боббіо, що неподалік міста П’яченца (північ Італії). На початку XVII сторіччя рукопис перевезли до Бібліотеки Амброзіана.

Фрагмент Мураторі написаний латинню. Він містить 85 рядків тексту з 10-ї й 11-ї сторінок кодексу і є копією з давніших рукописів, яку переписувач не дуже акуратно виконав. Але деякі його помилки вдалося виявити  шляхом порівняння з тим самим текстом, що входив у чотири різні манускрипти XI та XII століть.

Коли його укладено?

Коли з’явився оригінал канону Мураторі? Його, здається, було написано грецькою мовою за багато сторіч до появи латинського перекладу, знайденого в Бібліотеці Амброзіана. Як встановили час написання канону? У ньому згадана небіблійна книга «Пастир», однак зазначено, що її написав Герм «зовсім недавно, за нашого часу, в місті Римі». Науковці твердять, що Герм написав цю книгу в II сторіччі, приблизно між 140 та 155 роками. Отже, зрозуміло, чому появу грецького оригіналу канону Мураторі відносять до періоду між 170 і 200 роками.

Прямі й непрямі згадки про Рим підштовхують на думку, що канон уклали саме в цьому місті. Однак авторство приписують різним людям — Клименту Александрійському, Мелітону Сардійському або Полікрату Ефеському. Та більшість учених схиляється до того, що канон уклав Іпполіт, який був досить плідним автором, писав грецькою і жив у Римі за часу написання канону. Але вас, можливо, більше цікавить сам зміст цього документа.

Його зміст

Канон Мураторі — не просто список книг Християнських Грецьких Писань. Він містить коротку інформацію як про книги, так і про їхніх авторів. У цьому рукописі бракує перших кілька рядків, і, здається, він раптово обривається. Першим у списку стоїть Євангеліє від Луки, біля нього зазначено, що його написав лікар (Колосян 4:14). Також сказано, що книга Луки — це третє Євангеліє. Тож логічно зробити висновок, що у втрачених початкових рядках були згадки про Євангелія від Матвія і Марка. Крім того, у каноні Мураторі книга Івана названа четвертим Євангелієм.

У каноні теж підтверджено, що Дії апостолів написав Лука для «найдостойнішого Теофіла» (Луки 1:3; Дії 1:1). Далі йде перелік листів апостола Павла: до Коринфян (2 листи), Ефесян, Филип’ян,  Колосян, Галатів, Фессалонікійців (2 листи), Римлян, Филимона, Тита і Тимофія (2 листи). Лист до Юди і два листи Івана також згадані як натхнені Богом. Про існування першого листа Івана є непряма згадка в короткому коментарі до Євангелія від Івана. Останньою у списку стоїть книга Апокаліпсис, тобто Об’явлення, яку також віднесено до натхнених Богом книг.

Цікавий факт: у каноні згадано Апокаліпсис від Петра. Однак при цьому зазначено, що, на думку декого, християни не повинні читати цієї книги. Автор застерігає проти фальшивок, яких за його часу вже було досить багато. У каноні Мураторі зазначено, що їх не можна приймати нарівні з натхненими писаннями, подібно як «жовч недобре змішувати з медом». Документ також згадує інші книги, котрі не можна вважати натхненими писаннями, оскільки вони, наприклад «Пастир» Герма, з’явились після закінчення апостольського періоду або були написані спеціально на підтримку різних єресей.

Вас, можливо, дивує, чому вище не було згадано про лист до Євреїв, два листи Петра і лист Якова. Д-р Джефрі Марк Ганеман, згадавши про вправність переписувача манускрипту, зазначив: «Логічно припустити, що колись канон містив нині втрачені згадки про інші книги, серед яких могли бути лист Якова, лист до Євреїв (і 1 Петра)» («Фрагмент Мураторі та становлення канону», англ.).

Канон Мураторі підтверджує, що більшість книг, які увійшли до Християнських Грецьких Писань, вважались канонічними вже у II сторіччі. Звичайно, канонічність біблійних книг, тобто тих, котрі узаконені як Святе Письмо, не залежить від того, чи ці книги згадуються у тому чи іншому стародавньому документі. Адже лише зміст цих книг визначає, чи вони були написані під впливом святого духу. Справді, кожна біблійна книга мала одного автора — Бога Єгову і всі вони гармонійно доповнюють одна одну. Власне така гармонія й узгодженість 66 канонічних книг Біблії свідчить про їхню цілісність та довершеність. Тому до них потрібно ставитись як до правдивого натхненого Слова Єгови, збереженого до наших днів (1 Фессалонікійців 2:13; 2 Тимофія 3:16, 17).

[Ілюстрація на сторінці 13]

Лодовіко Антоніо Мураторі.

[Ілюстрація на сторінці 14]

Бібліотека Амброзіана.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Канон Мураторі.

[Відомості про джерело]

Diritti Biblioteca Ambrosiana. Vietata la riproduzione. Aut. No. F 157 / 05

[Відомості про ілюстрації, сторінка 13]

Fragments: Diritti Biblioteca Ambrosiana. Vietata la riproduzione. Aut. No. F 157 / 05; Muratori, based on line art: © 2005 Brown Brothers