Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Хто є правдивими християнами?

Хто є правдивими християнами?

Хто є правдивими християнами?

«ХРИСТИЯНСТВО існує лише там, де знання про Христа відображаються у вченнях і на ділі» («Бути християнином», нім.). Цими словами швейцарський теолог Ганс Кюнґ виразив очевидну істину: правдиве християнство є тільки там, де щирі люди застосовують Ісусові вчення.

А що станеться з людьми й організаціями, які лише на словах є послідовниками Христа, а на ділі не застосовують його вчень? Сам Ісус сказав, що багато хто буде стверджувати, що є християнином. Такі люди, за його словами, вказуватимуть на різні діла. Вони говоритимуть Ісусу: «Хіба ми не твоїм ім’ям пророкували і не твоїм ім’ям виганяли демонів, і хіба не твоїм ім’ям здійснювали багато могутніх діл?» А що відповість їм Ісус? У його несподіваній відповіді звучить осуд: «Я ніколи не знав вас! Відійдіть від мене всі, хто чинить беззаконня» (Матвія 7:22, 23).

Яка ж це сильна пересторога для всіх, «хто чинить беззаконня», кажучи, що слідує за Ісусом! Розгляньмо дві основні вимоги, викладені Ісусом для людей, які хочуть, щоб він визнав їх правдивими християнами, а не відвернувся від них і не вважав їх тими, хто чинить беззаконня.

«Коли між вами буде любов»

Одна з Ісусових вимог така: «Даю вам нову заповідь: любіть одні одних. Як я вас полюбив, так любіть одні одних і ви. По тому всі розпізнають, що ви мої учні, коли між вами буде любов» (Івана 13:34, 35).

Ісус очікує, що його послідовники по-справжньому любитимуть одні одних, а також інших людей. Відтоді, як Ісус був на землі, чимало християн виконували й виконують цю вимогу. А що сказати про більшість релігійних організацій, які стверджували, що є християнськими? Чи керувалися вони любов’ю у своїх ділах? Звичайно, що ні. Навпаки, вони активно підтримували незліченні війни та військові конфлікти, в яких проливалась кров невинних людей (Об’явлення 18:24).

Те саме твориться й тепер. Народи, які заявляють, що є християнськими, брали провід у масових убивствах під час двох світових війн XX сторіччя. Не так давно, 1994 року, представники так званих християнських церков чинили страшенні звірства і вдавались до цілеспрямованого геноциду в Руанді. «Люди, які пішли одні проти одних у цьому кровопролитті,— написав колишній англіканський архієпископ Десмонд Туту,— сповідували одну й ту саму віру. Більшість з них були християнами».

«Якщо ви і далі перебуватимете в моїй науці»

Другу головну вимогу для правдивих християн Ісус висловив так: «Якщо ви і далі перебуватимете в моїй науці, то справді будете моїми учнями. Ви пізнаєте правду, і правда зробить вас вільними» (Івана 8:31, 32).

Ісус очікував від своїх послідовників, що вони перебуватимуть у його науці, тобто будуть дотримуватися його вчень. Замість того релігійні вчителі лише стверджували, що йдуть слідами Христа, а насправді, за словами теолога Кюнґа, «чимраз більше переймали грецькі ідеї». Ті вчителі замінили вчення Ісуса вченнями про безсмертя душі, чистилище, поклоніння Марії, клас духівництва тощо. Ці ідеї були запозичені з язичницьких релігій, а також від різних філософів (1 Коринфян 1:19—21; 3:18—20).

Релігійні вчителі також створили незбагненний догмат про Трійцю і цим підвищили Ісуса до становища, на яке він ніколи не претендував. Таким чином вони відвернули людей від поклоніння єдиному небесному Батьку, Єгові, на якого Ісус постійно звертав увагу (Матвія 5:16; 6:9; Івана 14:28; 20:17). «Коли Ісус говорить про Бога,— пише Ганс Кюнґ,— він має на увазі Бога стародавніх патріархів: Авраама, Ісака та Якова, а саме — Бога Ягве... Для Ісуса він є одним і єдиним Богом». Скільки людей сьогодні, коли йтиметься про Ісусового Бога й Батька, відразу подумають про Ягве, або Єгову, як це ім’я зазвичай вимовляється українською мовою?

Релігійні провідники відкинули Ісусову заповідь залишатися нейтральними щодо політичних справ. У дні Ісуса Галілея «була серцем націоналізму», як зазначає письменник Тревор Марро. Щоб здобути політичну й релігійну свободу, багато юдейських патріотів брало в руки зброю. Чи Ісус дав своїм учням вказівку вдаватися до таких методів? Ні. Він радше казав їм: «Ви не належите світу» (Івана 15:19; 17:14). А ось церковні провідники, замість того щоб залишатися нейтральними, створили, за словами ірландського письменника Х’юберта Батлера, «войовничі й політичні вчення церкви». Як каже цей письменник, «політичне християнство майже завжди є мілітаристським. І коли політичні діячі та священнослужителі про щось домовляються, то церква в обмін на певні привілеї благословляє збройні сили держави».

Лжевчителі зрікаються Ісуса

Апостол Павло попередив про відступництво у правдивому християнському зборі. Павло сказав, що після його смерті з-поміж тих, хто сповідуватиме християнство, з’являться «люті вовки», які «будуть перекручувати правду, щоб потягти за собою учнів» (Дії 20:29, 30). «Вони прилюдно заявляють, що знають Бога, але своїми вчинками зрікаються його» (Тита 1:16). Апостол Петро так само перестеріг, що лжевчителі «потай впровадять згубне сектантство та зречуться навіть власника, який купив їх». За словами Петра, через їхню погану поведінку люди «говоритимуть зневажливо про дорогу правди» (2 Петра 2:1, 2). Фахівець з грецької мови В. Е. Вайн каже, що зректися в такий спосіб Христа означає «зректися Батька і Сина, відступивши од віри і поширюючи згубні вчення».

Як Ісус ставиться до людей, котрі кажуть, що є його учнями, але свідомо не перебувають у його науці і не відповідають іншим його вимогам? Ісус попередив: «Хто зречеться мене перед людьми, того і я зречуся перед моїм небесним Батьком» (Матвія 10:33). Звичайно, Ісус не зречеться людини, яка з усіх сил намагається бути вірною, але допустилась помилки. Наприклад, апостол Петро тричі зрікся Ісуса, але покаявся й отримав прощення (Матвія 26:69—75). Однак Ісус зрікається осіб чи організацій, які є вовками в овечій одежі. Вони роблять вигляд, що наслідують Христа, а насправді свідомо і вперто відкидають його вчення. Про таких лжевчителів Ісус сказав: «По їхніх плодах розпізнаєте їх» (Матвія 7:15—20).

Зі смертю апостолів розквітає відступництво

Коли фальшиві християни почали зрікатися Христа? Невдовзі після його смерті. Ісус перестеріг, що Сатана Диявол незабаром посіє серед «доброго насіння» «бур’яни», тобто між правдивими християнами з’являться фальшиві. Ісус посадив це «добре насіння» під час свого служіння (Матвія 13:24, 25, 37—39). Апостол Павло застеріг християн, що вчителі, які вводять в оману, вже діяли в той час. Згідно з його словами, основна причина, чому вони відійшли від вчень Ісуса Христа, полягала в тому, що ці люди не мали справжньої «любові до правди» (2 Фессалонікійців 2:10).

Апостоли Ісуса Христа за свого життя стримували це відступництво. Проте після їхньої смерті релігійні провідники за допомогою «могутніх діл, фальшивих знаків, пророчих чуд, неправедності і всілякого обману» відводили чимраз більше людей від правди, якої навчав Ісус і його апостоли (2 Фессалонікійців 2:3, 6—12). З часом, як пише англійський філософ Бертран Рассел, ранній християнський збір перетворився на релігійну організацію, яка «ви́кликала б здивування в Ісуса і навіть у Павла».

Відродження правдивого християнства

Факти говорять самі за себе. Після смерті апостолів Христові вчення здебільшого не впливали на те, що здійснювалося в ім’я Христа. Але це не означає, що Ісус не дотримався обіцянки перебувати зі своїми послідовниками «всі дні, аж до закінчення цієї системи» (Матвія 28:20). Можемо бути впевнені, що відтоді, як він промовив ці слова, на землі були вірні служителі, серед яких «знання про Христа відображалися у вченнях і на ділі». Ісус Христос виконав свою обіцянку допомагати таким людям. Вони ж намагалися виявляти любов, що вирізняє правдивих християн, і непорушно дотримуватись Ісусових учень.

Більш того, Ісус пообіцяв, що в останні дні цієї системи він збере своїх вірних учнів у християнський збір, який можна буде чітко розпізнати і за допомогою якого він сповнятиме свою волю (Матвія 24:14, 45—47). У наш час Ісус користується цим збором, щоб зібрати «великий натовп», до якого належать чоловіки, жінки і діти «з усіх націй, племен, народів та мов». Під проводом Ісуса ці люди об’єднуються в «отару одну», для якої він є «одним пастирем» (Об’явлення 7:9, 14—17; Івана 10:16; Ефесян 4:11—16).

Тож не майте нічого спільного з жодною організацією, яка за минулі два тисячоліття зганьбила ім’я Христа і знеславила християнство. Інакше, як сказав Ісус Христос апостолу Івану, ви можете «зазнати кар, посланих на неї», коли в близькому майбутньому Бог виконає свій присуд (Об’явлення 1:1; 18:4, 5). Твердо постановіть бути серед правдивих Божих поклонників, про яких говорив пророк Михей. Він розповів, що «наприкінці днів» вони, як представники правдивого християнства, будуть підкорятися вказівкам Бога і «ходити стежками Його», сприяючи чистому поклонінню (Михея 4:1—4). Видавці цього журналу з радістю допоможуть вам зрозуміти, хто є цими правдивими поклонниками Бога.

[Ілюстрації на сторінці 5]

Чому правдиві християни не беруть участі у війнах?

[Відомості про джерела]

Солдати, зліва: U.S. National Archives photo; солдат з вогнеметом, справа: U.S. Army Photo

[Ілюстрації на сторінці 7]

Ісус встановив для своїх правдивих послідовників такі головні вимоги: між ними має бути любов і вони повинні перебувати в його науці.