Смерть — жахлива реальність!

«З ПЕРШОЇ миті життя у кожної людини існує постійна ймовірність померти,— написав англійський історик Арнольд Тойнбі.— І одного дня ця ймовірність неминуче стане доконаним фактом». Який великий смуток ми відчуваємо, коли смерть забирає рідну нам людину чи вірного друга!

Смерть супроводжує людство впродовж усієї його історії. Коли помирає хтось з наших близьких, ми відчуваємо страшну безпорадність. Ніхто не застрахований від смерті. Вона нікого не щадить. Ми стаємо наче малі діти: беззахисні, неспроможні щось змінити. Ніщо — ні багатство, ні сила — не в стані захистити нас від смерті. Мудрі та освічені не можуть її пояснити. Сильні голосять так само, як і слабі.

Давид, цар стародавнього Ізраїлю, зазнав невимовного горя, коли загинув його син Авесалом. Почувши про його смерть, Давид заплакав і вигукнув: «Сину мій, Авесаломе, сину мій! Сину мій, Авесаломе! О, якби я був помер замість тебе, Авесаломе! Сину мій, сину мій!» (2 Самуїла 19:1). Впливовий цар, який перемагав могутніх ворогів, не міг нічого вдіяти, хіба що в розпачі сказати, аби «останній ворог... смерть» замість сина забрала його (1 Коринфян 15:26).

Чи існує порятунок від смерті? Якщо так, то яка надія для померлих? Чи ми колись побачимо знову наших близьких, які заснули сном смерті? Біблійні відповіді на ці запитання ви знайдете у наступній статті.