Ідіть та робіть учнями людей, хрестячи їх

«Ідіть та робіть учнями людей з усіх народів, хрестячи їх... навчаючи їх дотримуватися всього того, що я вам наказав» (МАТВІЯ 28:19, 20).

1. Яку обіцянку дали ізраїльтяни біля підніжжя гори Сінай?

БЛИЗЬКО 3500 років тому цілий народ дав обітницю Богові. Ізраїльтяни, які зібралися біля підніжжя гори Сінай, проголосили: «Усе, що Господь говорив, зробимо!» Відтоді Ізраїль став народом, присвяченим Богу, його «особливою власністю» (Вихід 19:5, Хом.; 19:8; 24:3). Ізраїльтяни всім серцем сподівалися, що Бог охоронятиме їх і що з роду в рід вони житимуть у землі, яка «плине молоком та медом» (Левит 20:24).

2. Які взаємини з Богом можуть мати сьогодні люди?

² Однак, за словами псалмоспівця Асафа, ізраїльтяни «не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися» (Псалом 78:10). Вони не дотримувались тієї обітниці, яку їхні прабатьки дали Єгові. Зрештою ізраїльтяни втратили унікальні взаємини з Богом (Екклезіяста 5:3; Матвія 23:37, 38). Тому він «звернув увагу на інші народи, щоб вибрати з них народ для свого імені» (Дії 15:14). У ці останні дні Бог збирає «великий натовп людей», якого ніхто не може порахувати, «з усіх націй, племен, народів та мов». Ці люди радісно визнають: «Спасінням ми завдячуємо нашому Богові, який сидить на престолі, та Агнцеві!» (Об’явлення 7:9, 10).

3. Які кроки треба зробити тому, хто хоче мати особисті стосунки з Богом?

³ Що робити людині, яка хоче належати до тих, хто має такі дорогоцінні стосунки з Богом? Їй треба присвятитися Єгові і прилюдно засвідчити це присвячення водним хрещенням. Ці кроки узгоджуються з чіткою вказівкою Ісуса, яку  він дав своїм учням: «Ідіть та робіть учнями людей з усіх народів, хрестячи їх в ім’я Батька, і Сина, і святого духу, навчаючи їх дотримуватися всього того, що я вам наказав» (Матвія 28:19, 20). Ізраїльтяни слухали, коли їм читали вголос «книгу заповіту» (Вихід 24:3, 7, 8). Отже вони усвідомлювали, що́ Єгова від них вимагає. Так само й сьогодні, перед хрещенням людина повинна точно дізнатися про волю Бога, записану в його Слові.

4. Що слід робити тому, хто хоче відповідати вимогам для хрещення? (Дивіться також інформацію в рамці вгорі).

⁴ Безперечно, Ісус хотів, щоб його учні ще перед хрещенням мали міцне підґрунтя для віри. Своїм послідовникам він дав настанову не тільки йти і робити учнями людей, але й навчати їх дотримуватися всього того, що він їм наказав (Матвія 7:24, 25; Ефесян 3:17—19). Тому люди, які відповідають вимогам для хрещення, перш ніж зробити цей крок, зазвичай вивчають Біблію декілька місяців, а то й рік чи два. Тож їхнє рішення не поспішне, а добре зважене. Перед самим хрещенням ті, хто збирається охреститись, ствердно відповідають на два запитання. Свого часу Ісус сказав: «Нехай ваше слово «так» означає «так», а «ні» — «ні» (Матвія 5:37). З огляду на це всім нам корисно ретельно обдумати, що означають ці два запитання до хрещення.

Каяття і присвячення

5. На які два основні кроки звертає увагу перше запитання до тих, хто збирається охреститись?

⁵ Спершу той, хто збирається охреститись, має відповісти на запитання, чи він покаявся й полишив свій колишній спосіб життя і чи присвятив своє життя Єгові, щоб виконувати його волю. Це запитання звертає увагу на два важливі кроки, які треба зробити перед хрещенням, а саме на каяття і присвячення.

6, 7. а) Чому всім, хто збирається охреститись, необхідно покаятись? б) Які зміни треба зробити людині після каяття?

⁶ Чому перед хрещенням людина повинна розкаятись? Апостол Павло пояснює: «Колись усі ми... поводилися згідно зі своїми тілесними бажаннями» (Ефесян 2:3). Перш ніж здобути точне знання про Божу волю, ми жили так, як живе цей світ, зосереджуючись на його цінностях і нормах. Ми перебували під владою бога цієї системи, Сатани (2 Коринфян 4:4). Але коли ми пізнали волю Бога, то постановили «жити вже не для людських прагнень, а для Божої волі» (1 Петра 4:2).

⁷ Новий спосіб життя пов’язаний з багатьма благословеннями. Передусім він веде до дорогоцінних взаємин з Єговою. За словами Давида, Бог немовби запрошує людину ввійти в його намет і піднятися на його святу гору (Псалом 15:1). Це велика честь для нас, людей.  Безумовно, Єгова запрошує не будь-кого, а лише тих, «хто в невинності ходить, і праведність чинить, і правду говорить у серці своїм» (Псалом 15:2). З огляду на спосіб життя, який ми вели до пізнання правди, нам, можливо, потрібно зробити певні зміни як у поведінці, так і у своїй особистості, щоб відповідати Божим вимогам (1 Коринфян 6:9—11; Колосян 3:5—10). Спонукати людину до таких змін має каяття. Йдеться про те, що людина відчуває сильний жаль з приводу свого колишнього способу життя, а також рішуче настроєна догоджати Єгові. Це веде до навернення — цілковитої зміни в житті людини. Вона полишає егоїстичний, світський спосіб життя і стає на шлях, який схвалює Бог (Дії 3:19).

8. Як ми присвячуємося Богові і як цей крок пов’язаний з хрещенням?

⁸ У другій частині першого питання до хрещення людину запитують, чи вона присвятила себе Єгові, щоб виконувати його волю. Присвячення — це необхідний крок, що мусить передувати хрещенню. Людина присвячується Богу в молитві, в якій через Христа висловлює бажання віддати, тобто присвятити, своє життя Єгові (Римлян 14:7, 8; 2 Коринфян 5:15). Тоді Єгова стає для людини Господом і Власником, і, подібно до Ісуса, вона знаходить задоволення у виконанні Божої волі (Псалом 40:9; Ефесян 6:6). Цю урочисту обіцянку ми даємо Єгові лише один раз. Але оскільки ми присвячуємося Богові на самоті, то в день хрещення ми прилюдно засвідчуємо своє урочисте присвячення нашому небесному Батькові (Римлян 10:10).

9, 10. а) Що означає чинити Божу волю? б) Як навіть нацистські чиновники визнавали наше присвячення Богові?

⁹ Як нам наслідувати Ісусів приклад у тому, щоб чинити Божу волю? Ісус сказав своїм учням: «Якщо хтось хоче йти за мною, нехай зречеться самого себе, візьме свого стовпа мук і постійно йде за мною» (Матвія 16:24). Цими словами Ісус поставив перед нами три вимоги. По-перше, ми повинні зректися самих себе, інакше кажучи, позбутись егоїстичних, недосконалих схильностей і підкоритися порадам та керівництву Бога. По-друге, нам потрібно взяти свого стовпа мук. У дні Ісуса стовп мук означав ганьбу і страждання. Будучи християнами, ми готові зносити лихо, якого зазнаємо за добру новину (2 Тимофія 1:8). Світ може висміювати чи осуджувати нас. Але так само, як Христос, ми, «знехтувавши ганьбою», радіємо, що догоджаємо Богові (Євреїв 12:2). І зрештою, нам треба «постійно» йти за Ісусом (Псалом 73:26; 119:44; 145:2).

¹⁰ Навіть деякі противники визнають, що Свідки Єгови присвятилися Богові, аби беззастережно йому служити. Наприклад, у нацистській Німеччині в концтаборі Бухенвальд від Свідків, які відмовилися зректись своєї віри, вимагали підписати певний документ. У ньому були такі слова: «Я і далі залишаюсь відданим Дослідником Біблії і ніколи не порушу своєї клятви, даної Єгові». Ці слова, безумовно, чітко відображають позицію всіх присвячених вірних служителів Бога (Дії 5:32).

 Готовність стати Свідком Єгови

11. Яку честь має той, хто охрестився?

¹¹ Розгляньмо друге запитання, яке ставиться кожному, хто збирається охреститись. Спочатку людину запитують, чи вона розуміє, що через присвячення і хрещення вона покаже, що стала Свідком Єгови. Після хрещення ти стаєш призначеним служителем Єгови і носиш його ім’я. Це велика честь і водночас серйозна відповідальність. Той, хто охрестився, має надію на вічне спасіння, за умови, що залишиться вірним Єгові (Матвія 24:13).

12. Який обов’язок мають ті, хто отримав честь носити ім’я Єгови?

¹² Безсумнівно, носити ім’я всемогутнього Бога Єгови — унікальна честь. Пророк Михей сказав: «Усі-бо народи ходитимуть кожен ім’ям свого бога, а ми будем ходити Ім’ям Господа, нашого Бога, навіки-віків» (Михея 4:5). Але з огляду на це почесне завдання перед нами постає обов’язок. Ми повинні жити так, щоб приносити честь Богові, чиє ім’я ми носимо. Павло нагадав християнам у Римі, що коли людина не чинить того, про що сама проповідує, то Боже ім’я зневажається (Римлян 2:21—24).

13. Чому присвячені служителі Бога Єгови мають обов’язок свідчити про нього?

¹³ Коли людина стає Свідком Єгови, вона має також обов’язок свідчити про свого Бога. Єгова звернувся до ізраїльтян як членів присвяченого йому народу з пропозицією бути його свідками. Вони мали свідчити про віковічну божественність Єгови (Ісаї 43:10—12, 21). Але ізраїльський народ не виконав цього завдання і зрештою втратив Боже схвалення. Сьогодні правдиві християни пишаються тим, що їм доручено свідчити про Єгову. Ми даємо це свідчення, тому що любимо Бога і всім серцем бажаємо, аби його ім’я освячувалось. Як же нам мовчати, якщо ми знаємо правду про нашого небесного Батька і про його намір! Ми почуваємось так само, як апостол Павло, який сказав: «Це мій обов’язок. І горе мені, якби я не проголошував доброї новини!» (1 Коринфян 9:16).

14, 15. а) Яку роль у нашому духовному рості відіграє організація Єгови? б) Які заходи зміцнюють нашу духовність?

¹⁴ Друге запитання також нагадує особі, яка збирається охреститись, про її обов’язок співпрацювати з організацією Єгови, керованою його духом. Ми не полишені напризволяще в служінні Богові. І ми потребуємо допомоги, підтримки й підбадьорення, які походять від «усього братства» (1 Петра 2:17; 1 Коринфян 12:12, 13). Божа організація відіграє вкрай важливу роль у нашому духовному зрості. Вона забезпечує нас розмаїттям біблійних публікацій, які допомагають здобувати точне знання і поглиблювати його, діяти мудро, коли стикаємося з проблемами, і розвивати близькі взаємини з Богом. Подібно як матір дбає про те, щоб її дитина була нагодована й доглянута, «вірний і розсудливий раб» вчасно дає нам щедру духовну поживу, яка сприяє нашому духовному поступу (Матвія 24:45—47; 1 Фессалонікійців 2:7, 8).

¹⁵ На щотижневих зібраннях служителі Єгови отримують необхідне навчання і заохочення бути вірними Свідками Єгови (Євреїв 10:24, 25). На Школі теократичного служіння ми навчаємось привселюдно свідчити, а на службовому зібранні  вчимося вміло проповідувати добру новину. У процесі навчання на зібраннях і під час особистого вивчення біблійних публікацій ми можемо бачити, як діє дух Єгови і як цей дух керує його організацією. Через ці регулярні заходи Бог застерігає нас проти небезпек, вчить бути вправними служителями і допомагає духовно пильнувати (Псалом 19:8, 9, 12; 1 Фессалонікійців 5:6, 11; 1 Тимофія 4:13).

Що спонукує до такого рішення

16. Що спонукує нас присвятитись Єгові?

¹⁶ Отже, два розглянуті вище запитання нагадують тим, хто збирається охреститись, про значення водного хрещення і про пов’язані з ним обов’язки. А що спонукує людей охреститись? Ми стаємо охрещеними учнями не тому, що хтось змушує нас до цього, а тому, що нас приводить до себе Єгова (Івана 6:44). Оскільки «Бог є любов», він править над усім своїм творивом, керуючись любов’ю, а не силою (1 Івана 4:8). Нас приваблюють до Єгови його благородні риси, а також те, як він з нами обходиться. Єгова віддав за нас свого єдинородного Сина і пропонує нам найкраще майбутнє (Івана 3:16). Ми ж відчуваємо спонуку віддати, тобто присвятити, Богові своє життя (Приповістей 3:9; 2 Коринфян 5:14, 15).

17. Чого не означає наше присвячення?

¹⁷ Ми присвячуємо себе не якійсь ідеї чи праці, а Єгові. Праця, котру Бог доручив своїм служителям, зміниться, але наше присвячення йому залишиться незмінним. Наприклад, доручення Бога, дане Аврааму, сильно відрізнялося від Божого доручення для Єремії (Буття 13:17, 18; Єремії 1:6, 7). Однак обидва ці чоловіки виконували дані їм завдання, бо любили Єгову і прагнули вірно чинити його волю. У цей час кінця всі охрещені послідовники Христа намагаються виконувати його вказівку — проповідувати добру новину про Царство і робити людей учнями (Матвія 24:14; 28:19, 20). Вкладаючи в цю працю все серце, ми покажемо, що любимо нашого небесного Батька і що по-справжньому йому присвячені (1 Івана 5:3).

18, 19. а) Про що ми публічно заявляємо, коли охрещуємось? б) Що ми розглянемо в наступній статті?

¹⁸ Хрещення, безперечно, пов’язане з рясними благословеннями, але цей крок не можна робити необдумано (Луки 14:26—33). Адже хрещення свідчить, що ми рішуче взялися за справу, яка буде для нас найважливішою в житті (Луки 9:62). Коли ми охрещуємось, то, по суті, публічно заявляємо: «Цей Бог — то наш Бог на вічні віки, Він буде провадити нас аж до смерти!» (Псалом 48:15).

¹⁹ У наступній статті ми розглянемо ще інші питання, які можуть виникати стосовно водного хрещення. Чи існують вагомі причини, щоб хтось утримувався від хрещення? Чи слід брати до уваги вік? Як усі можуть належно ставитися до хрещення?

Чи ви можете пояснити?

• Чому перед тим, як охреститися, людина повинна розкаятись?

• Що означає присвятити себе Богу?

• Які обов’язки постають перед тим, хто має честь носити ім’я Єгови?

• Що має спонукувати нас охреститись?

[Запитання для вивчення]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 22]

Два запитання до хрещення

Чи покаявся ти у своїх гріхах на основі жертви Ісуса Христа і чи присвятив себе Єгові, щоб виконувати його волю?

Чи розумієш ти, що через присвячення і хрещення ти покажеш, що став Свідком Єгови і належиш до Божої організації, керованої його духом?

[Ілюстрація на сторінці 23]

Присвячення — це урочиста обіцянка, дана Єгові в молитві.

[Ілюстрація на сторінці 25]

Наша проповідницька праця свідчить про наше присвячення Богові.