Батьки, будьте гарним прикладом для дітей

«ПСИХОЛОГИ можуть припинити довготривалий пошук найкращого методу виховання дитини. І це не тому, що його вже знайшли, а радше через те, що такого методу просто не існує». Такий відгук щодо однієї книжки про виховання дітей було поміщено в журналі «Тайм». У книжці стверджується, що діти швидше засвоюють цінності своїх ровесників, а ніж цінності батьків.

Важко не погодитися, що тиск з боку ровесників справді сильний (Приповістей 13:20; 1 Коринфян 15:33). Кореспондент Вільям Браун зазначив: «Якщо для підлітків й існує щось святе, то це відповідати поширеним нормам... Різнитися від своїх ровесників для них гірше смерті». Коли батькам не вдається створити домашнього затишку або в них немає достатньо часу для дітей, що дуже часто стається у сьогоднішньому зайнятому світі, тоді діти потрапляють під згубний вплив однолітків.

Більш того, у ці «останні дні» сім’я зазнає впливу з боку людей, котрі, як передрікала Біблія, приділяють багато уваги грошам, насолодам та егоїстичним прагненням. То чи слід нам дивуватися, що діти ростуть ‘неслухняні батькам, невдячні, не виявляють відданості, не мають природної любові’ (2 Тимофія 3:1—3).

Вислів «природна любов», який вжито в Біблії, описує родинну прив’язаність. Любов у родині — це природній зв’язок, що спонукує батьків піклуватися про своїх дітей, а дітей — горнутися до батьків. Та коли діти не отримуються цієї любові від батьків, вони шукають моральної підтримки в іншому місці, зазвичай, у ровесників, переймаючи їхні погляди й цінності. Все ж цього можна уникнути, якщо в сімейному житті батьки будуть керуватися біблійними принципами (Приповістей 3:5, 6).

Сім’я — Божий устрій

Коли Бог з’єднав Адама і Єву як чоловіка й жінку, він дав їм наказ: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю». Відтак почала існувати сім’я — батько, мати і діти (Буття 1:28; 5:3, 4; Ефесян 3:14, 15). Щоб допомогти людям виховувати дітей, Єгова заклав у них природні батьківські почуття. На противагу тваринам, які керуються інстинктом, люди потребують чогось більшого — мудрих настанов. Тому Єгова дав їм письмове керівництво. Воно охоплює моральні й духовні питання, а також принципи щодо виховання дітей (Приповістей 4:1—4).

Бог, звертаючись до батьків, сказав: «Будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш  удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш» (Повторення Закону 6:6, 7; Приповістей 1:8, 9). Зауважте, що батькам слід помістити Божий закон у своє власне серце. Чому це так важливо? Тому що навчання ґрунтується не тільки на словах, а й на вчинках, до яких спонукує серце. До того ж діти швидко розпізнають нещирість. Лише тоді, коли батьки повчатимуть від серця, вони досягнуть сердець своїх дітей. Такі батьки будуть хорошим прикладом для дітей (Римлян 2:21).

Християнським батькам радиться навчати своїх дітей від самого народження, «виховувати їх в напоминанні й остереженні Божому» (Ефесян 6:4, Огієнко; 2 Тимофія 3:15). Чому саме від народження? «Інколи ми, батьки, не усвідомлюємо, що під силу нашим дітям,— пише одна мати.— Ми недооцінюємо їхніх можливостей. Дитячий потенціал прихований і нам потрібно розкрити його». Справді, діти люблять вчитися і коли їх навчають побожні батьки, то вони ще й вчаться любити. Завдяки обмеженням, які встановлюють батьки, діти відчуватимуть безпеку і захист. Отже, успішні батьки намагаються бути для своїх дітей вірними друзями, хорошими співрозмовниками й наполегливими вчителями. Вони створюють благотворне середовище, в якому їхні діти процвітають *.

Захищайте своїх дітей

У листі до батьків занепокоєний директор однієї школи в Німеччині написав: «Ми заохочуємо вас, дорогі батьки, докладати більше зусиль у вихованні дітей. Не перекладайте цього на телебачення та вулицю, бо саме ви відповідаєте за розвиток особистості ваших дітей».

Віддати свою дитину на виховання телебаченню чи вулиці — це дозволити духові світу впливати на її розвиток (Ефесян 2:1, 2). Пряма протилежність духу Божому — дух цього світу. Він, подібно до сильного вітру, розносить «земне, плотське, демонічне» мислення, яке швидко впливає на ще несформовані розуми й серця дітей (Якова 3:15). Наче інвазія паразитів, таке мислення зрештою псує серце дитини. Слова Ісуса показують, яким буде результат того, що́ саме ми сіємо у наше серце: «Добра людина з доброго скарбу свого серця виносить добро, а погана людина зі свого поганого скарбу — зло, бо чим переповнене серце, те говорять уста» (Луки 6:45). Отож, Біблія настійно заохочує нас: «Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя» (Приповістей 4:23).

Звичайно, діти є дітьми, і деякі з них схильні бути впертими чи навіть свавільними (Буття 8:21). Що ж робити батькам у такому разі? «До юнакового серця глупота прив’язана, та різка картання віддалить від нього її»,— говорить Біблія (Приповістей 22:15). Дехто вважає таку сувору тактику застарілою. Насправді, Біблія засуджує як фізичне, так і словесне насилля. Хоча іноді й потрібно вдатись до покарання різкою, але «різка картання»  здебільшого є виявом влади батьків, які твердо, але з любов’ю керують дітьми, бо хочуть, щоб вони завжди були щасливими (Євреїв 12:7—11).

Розважайтеся з дітьми

Відомо, що для належного розвитку дитини потрібні активні ігри й забави. Розсудливі батьки використовують сприятливі нагоди і, коли тільки можливо, відпочивають разом зі своїми дітьми. Цим вони зміцнюють сімейні узи. Тому батькам слід не лише вчити своїх дітей, як проводити дозвілля, але й показувати, наскільки їм приємно бути з дітьми.

Один батько-Свідок розповідає, що він часто грав у м’яча зі своїм сином, коли повертався додому з роботи. А одна мати пригадує, що вона надзвичайно любила грати з дітьми у настільні ігри. Доросла донька пам’ятає, як вони цілою сім’єю їздили на велосипедах. Всі ці діти тепер виросли, але їхня любов до батьків та до Єгови залишається такою ж сильною, як у дитинстві, а може й сильнішою.

Авжеж, батьки, які словом і ділом доводять, що люблять своїх дітей і хочуть бути разом з ними, справляють глибоке враження на ціле їхнє життя. Наприклад, багато випускників одного класу біблійної школи «Ґілеад» Товариства «Вартова башта» пов’язує своє бажання служити повночасно з прикладами й заохоченнями, які отримували від батьків. Який же це чудовий спадок для дітей і яке благословення для батьків! Щоправда, не всі діти, коли підростають, мають можливість розпочати таке служіння. Але всі вони, безумовно, будуть цінувати й шанувати богобоязливих батьків, які подають хороший приклад і стають для них близькими друзями (Приповістей 22:6; Ефесян 6:2, 3).

Одинокі батьки можуть досягти успіху

Сьогодні багато дітей виростає в неповних сім’ях. Попри труднощі виховання дитини у такій сім’ї, успіху все ж таки можна досягти. Біблійний приклад Євникії, єврейської християнки першого століття, може бути чудовим підбадьоренням для одиноких батьків. Будучи одруженою з невіруючим чоловіком, вона, ймовірно, не одержувала від нього духовної підтримки. Однак Євникія гідна наслідування в тому, як навчала свого сина Тимофія. Вона, а також бабуся Тимофія, Лоіда, справляли гарний вплив на хлопця ще з раннього дитинства. І цим довели, що їхній вплив сильніший за негативний вплив ровесників (Дії 16:1, 2; 2 Тимофія 1:5; 3:15).

Нині чимало дітей, котрі виростали в релігійно розділених чи неповних сім’ях, мають такі самі хороші риси, як у Тимофія. Наприклад, двадцятидворічний Раян, повночасний служитель, виростав разом зі старшим братом та сестрою у неповній сім’ї. Їхній батько був алкоголіком. Він покинув дім, коли Раяну було чотири роки. «Мама була рішуче настроєна, щоб  наша сім’я продовжувала служити Єгові,— згадує Раян,— і вона діяла в гармонії зі спонуками свого серця».

«Приміром,— розповідає Раян,— мама дозволяла нам товаришувати лише з дітьми, які справляли на нас хороший вплив. Вона ніколи не допускала, щоб ми дружили з тими, кого Біблія називає поганим товариством, чи то в зборі, чи за його межами. Також мама допомагала нам розвинути правильний погляд щодо світської освіти». Хоча мати Раяна була часто зайнята і втомлена від роботи, це ніколи не перешкоджало їй щиро порозмовляти з дітьми. «Мама завжди хотіла спілкуватися, бути поруч з нами,— каже Раян.— Вона була терплячим наполегливим учителем і досягала цього завдяки регулярному сімейному вивченню Біблії. Коли справа стосувалася біблійних принципів, сло́ва «компроміс» для неї не існувало».

Згадуючи дитинство, Раян усвідомлює, що в його житті та в житті його брата й сестри найбільший вплив мала мама, яка щиро любила Бога і своїх дітей. Тож ви, християнські батьки,— одружені чи овдовілі, з віруючим подружнім партнером чи ні — не дозволяйте, щоб знеохочення й тимчасові труднощі перешкодили вам наполегливо навчати дітей. Часом деякі діти, подібно до блудного сина, залишають правду. Але коли вони побачать, який насправді бездушний і жорстокий світ, то можуть повернутися назад. Дійсно, «у своїй неповинності праведний ходить,— блаженні по ньому сини його» (Приповістей 20:7; 23:24, 25; Луки 15:11—24).

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 11]

Ісусові батьки, вибрані Богом

Пославши свого Сина на землю, Єгова дбайливо обрав йому батьків. Цікаво, що він вибрав богобоязливу смиренну пару, яка не розпещувала Ісуса, а навчала його Божого Слова, вчила бути відповідальним і сумлінно ставитись до роботи (Приповістей 29:21; Плач Єремії 3:27). Йосип також навчив Ісуса теслярського ремесла. Безсумнівно, Йосип з Марією просили Ісуса, як свого первістка, допомагати їм у догляді за іншими дітьми, яких у них було принаймні шестеро (Марка 6:3).

Можемо уявити, як у період святкування Пасхи Йосип зі своєю сім’єю готується до щорічної подорожі в Єрусалим, а це 200 кілометрів шляху туди й назад, у час, коли не існувало сучасного транспорту. Очевидно, що сім’я з дев’яти або більше членів була добре організована для такої довгої мандрівки (Луки 2:39, 41). Незважаючи на труднощі, Йосип і Марія, безумовно, цінували такі подорожі, оскільки мали чудову нагоду розповідати дітям біблійні історії.

Зростаючи, Ісус «далі слухався» своїх батьків «продовжуючи набувати мудрості, і мав щораз більшу милість як у Бога, так і в людей» (Луки 2:51, 52). Справді, Йосип і Марія довели, що достойні довіри Єгови. Який же це чудовий приклад для вас, батьки! (Псалом 127:3).