Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Право мати ім’я

Право мати ім’я

Право мати ім’я

КОЖНА людина має право на ім’я. Скажімо, на Таїті ім’я дають навіть підкинутій дитині, батьки якої залишаються невідомими. Ім’я і прізвище такої дитини реєструють у бюро запису актів громадянського стану.

І все ж є хтось, кого, так би мовити, позбавлено цього елементарного права — права, яке мають майже всі люди. Найбільше вражає те, що позбавляють цього права «Батька, якому кожна родина на небі і на землі завдячує своїм ім’ям»! (Ефесян 3:14, 15). Річ у тім, що люди перестали вживати ім’я Творця, яке записане в Біблії. Вони замінили його такими титулами як «Бог», «Господь» та «Вічний». Яке ж він має ім’я? Псалмоспівець говорить: «Вихваляйте Того, Хто сидить на хмарах — Його ім’я Єгова» (Псалом 68:4, Дерк.).

У першій половині XIX століття, коли місіонери Лондонського місіонерського товариства прибули на Таїті, полінезійці поклонялися кільком божествам. Кожне божество мало своє ім’я, а головними були Оро і Таароа. Для того щоб відрізнити від них Бога, про якого розповідає Біблія, місіонери широко вживали Боже ім’я, котре на таїтянську мову було транслітероване як Ієхова.

Ім’я Ієхова добре знали і вживали у щоденних розмовах та в листах. На нього можна часто натрапити в листах таїтянського короля Помаре II, який правив на початку XIX століття. Один з цих листів написаний англійською мовою, і експонується він у Музеї Таїті та островів. Його ви бачите на цій сторінці. Він доводить, що в ті часи не існувало забобонів стосовно Божого імені. Крім того, особисте ім’я Бога вжито тисячі разів у першому перекладі Біблії таїтянською мовою, завершеному 1835 року.

[Ілюстрація на сторінці 32]

Король Помаре II.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 32]

Король і лист: Collection du Musée de Tahiti et de ses Îles, Punaauia, Tahiti