Право мати ім’я
Право мати ім’я
КОЖНА людина має право на ім’я. Скажімо, на Таїті ім’я дають навіть підкинутій дитині, батьки якої залишаються невідомими. Ім’я і прізвище такої дитини реєструють у бюро запису актів громадянського стану.
І все ж є хтось, кого, так би мовити, позбавлено цього елементарного права — права, яке мають майже всі люди. Найбільше вражає те, що позбавляють цього права «Батька, якому кожна родина на небі і на землі завдячує своїм ім’ям»! (Ефесян 3:14, 15). Річ у тім, що люди перестали вживати ім’я Творця, яке записане в Біблії. Вони замінили його такими титулами як «Бог», «Господь» та «Вічний». Яке ж він має ім’я? Псалмоспівець говорить: «Вихваляйте Того, Хто сидить на хмарах — Його ім’я Єгова» (Псалом 68:4, Дерк.).
У першій половині XIX століття, коли місіонери Лондонського місіонерського товариства прибули на Таїті, полінезійці поклонялися кільком божествам. Кожне божество мало своє ім’я, а головними були Оро і Таароа. Для того щоб відрізнити від них Бога, про якого розповідає Біблія, місіонери широко вживали Боже ім’я, котре на таїтянську мову було транслітероване як Ієхова.
Ім’я Ієхова добре знали і вживали у щоденних розмовах та в листах. На нього можна часто натрапити в листах таїтянського короля Помаре II, який правив на початку XIX століття. Один з цих листів написаний англійською мовою, і експонується він у Музеї Таїті та островів. Його ви бачите на цій сторінці. Він доводить, що в ті часи не існувало забобонів стосовно Божого імені. Крім того, особисте ім’я Бога вжито тисячі разів у першому перекладі Біблії таїтянською мовою, завершеному 1835 року.
[Ілюстрація на сторінці 32]
Король Помаре II.
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 32]
Король і лист: Collection du Musée de Tahiti et de ses Îles, Punaauia, Tahiti