Єгова навчає пастирів своєї отари

«Господь дає мудрість, з Його уст — знання й розум» (ПРИПОВІСТЕЙ 2:6).

1, 2. Чому охрещені брати прагнуть розширяти своє служіння в зборі?

«Я ДУЖЕ радів, коли мене призначили старійшиною,— пригадує Нік, який уже сім років служить наглядачем збору.— До цього призначення я ставився як до нагоди розширити своє служіння Єгові. Я відчував величезну вдячність за все, що він для мене зробив. До того ж я прагнув якомога більше підтримувати членів збору і допомагати їм так само, як старійшини колись допомагали мені». Однак почуття радості змішувалося з переживаннями. Нік каже: «Мене призначили старійшиною, коли мені було біля 30, і я переживав, чи матиму необхідні риси, а саме проникливість і мудрість, щоб уміло пасти збір».

² Ті, кого Єгова призначає дбати про його отару, мають чимало причин для радості. Апостол Павло нагадав старійшинам з Ефесу про одну з таких причин. Він навів слова Ісуса: «Більше щастя — давати, а не брати» (Дії 20:35). Охрещені брати, які є служителями збору або старійшинами, мають додаткові можливості давати щось Єгові та збору. Наприклад, служителі збору співпрацюють зі старійшинами, а також виконують завдання, які, хоча й вимагають багато часу, є дуже важливими. Цих братів спонукує до такого цінного служіння любов до Бога і до ближнього (Марка 12:30, 31).

3. Чому дехто може зволікати з тим, щоб прагнути обов’язків у зборі?

³ А що сказати про охрещених братів, які, можливо, не ставлять собі за мету бути служителями збору і зрештою старійшинами, бо вважають себе непридатними для цього? Подібно до Ніка, такі брати можуть вважати, що не мають потрібних навичок, аби бути вправними пастирями. Якщо ти охрещений брат, чи почуваєшся так само? Такі почуття небезпідставні. Адже призначені пастирі несуть відповідальність перед Єговою за те, як вони поводяться з отарою. Ісус казав: «Кому дано багато, від того і вимагатиметься багато, і кому багато доручено, від того вимагатимуть більше, ніж звичайно» (Луки 12:48).

4. Як Єгова допомагає тим, кого він призначив дбати про його овець?

⁴ Чи Єгова очікує, що ті, кого він призначив служителями збору і старійшинами, виконуватимуть доручені їм обов’язки тільки власними силами? Ні. Бог надає цим чоловікам практичну допомогу, завдяки якій вони успішно виконують свої обов’язки. Як було зазначено в попередній статті, Єгова дає таким чоловікам свій святий дух, плід якого допомагає їм ніжно дбати про овець (Дії 20:28; Галатів 5:22, 23). Крім того, Єгова дає їм мудрість, знання і проникливість (Приповістей 2:6). Як він це робить? Розгляньмо три способи, якими Єгова навчає тих, кого він призначив піклуватися про його овець.

Навчання від досвідчених пастирів

5. Чому Петро та Іван були вмілими вчителями?

⁵ Апостоли Петро та Іван стоять перед Синедріоном, до складу якого входять мудрі зі світського погляду судді. В очах цих суддів апостоли — «люди неосвічені й прості». Та з’ясовується, що ці прості люди  вміють читати й писати! Але ж вони не вчились Писань у рабинів... Незважаючи на це, Петро, Іван та інші учні були вмілими вчителями. Вони спонукали багатьох людей, які їх слухали, прийняти християнську віру. Як ці прості люди стали такими здібними вчителями? Вислухавши Петра та Івана, вищезгадані судді «почали розуміти, що ці чоловіки ходили з Ісусом» (Дії 4:1—4, 13). Безумовно, Ісусові учні отримали святий дух (Дії 1:8). Було також очевидно,— і це помітили навіть духовно сліпі судді,— що цих чоловіків навчав Ісус. Перебуваючи на землі, Ісус навчав апостолів не тільки відшукувати вівцеподібних людей, але й пасти їх, коли вони ввійдуть до кошари (Матвія 11:29; 20:24—28; 1 Петра 5:4).

6. Який приклад у тому, як навчати інших, подали Ісус і Павло?

⁶ Після свого воскресіння Ісус продовжив навчати чоловіків, які стали пастирями (Об’явлення 1:1; 2:1—3:22). Скажімо, він сам вибрав Павла і наглядав за тим, як той навчався (Дії 22:6—10). Павло дорожив усім, чого навчився, і передавав свій досвід іншим старійшинам (Дії 20:17—35). Приміром, він вклав багато часу і сил у навчання Тимофія. І той став працівником, який старанно служив Єгові та ‘якому не було чого соромитися’ (2 Тимофія 2:15). Цих чоловіків поєднали узи справжньої дружби. Якось Павло написав про Тимофія: «[Він] немов дитина з батьком, працював зі мною в поті чола, поширюючи добру новину» (Филип’ян 2:22). Павло не прагнув зробити Тимофія чи ще когось своїм учнем. Натомість він заохочував співвіруючих наслідувати його, як він сам наслідував Христа (1 Коринфян 11:1).

7, 8. а) Який приклад показує, що, коли старійшини наслідують Ісуса й Павла, це приносить добрі плоди? б) Коли старійшинам треба починати навчати майбутніх служителів збору і старійшин?

⁷ Наслідуючи Ісуса й Павла, досвідчені пастирі охоче навчають охрещених братів, і таке навчання теж приносить добрі плоди. Наведімо приклад брата на ім’я Чед. Він виріс у релігійно розділеній сім’ї, а недавно його призначили старійшиною. Чед розповідає: «Протягом років кілька досвідчених старійшин допомагали мені духовно зростати. Мій батько був невіруючим, тому ці старійшини особливо цікавилися мною. Вони стали для мене немовби духовними батьками. Ці брати не шкодували часу, щоб навчати мене в служінні. А пізніше один старійшина спеціально навчав мене виконувати доручені мені в зборі обов’язки».

⁸ Як видно з випадку Чеда, проникливі пастирі починають навчати братів, які можуть колись стати служителями збору або старійшинами, ще задовго до того, як ці брати будуть придатними для таких обов’язків. Чому пастирі роблять це? Тому що, згідно з біблійною вказівкою, ті, кого призначають служителем збору або старійшиною, мають відповідати високим вимогам щодо поведінки й духовності ще до того, як отримають таке призначення. Їх «спочатку треба випробувати, чи придатні вони для таких обов’язків» (1 Тимофія 3:1—10).

9. Яка відповідальність лежить на зрілих пастирях і чому?

⁹ Якщо охрещених братів «треба випробувати», то спочатку їх необхідно навчати. Уявімо, що школяру сказали здати складний екзамен з якогось предмета. Але при цьому учневі не дали відповідних знань. Чи учень складе цей іспит? Звичайно, що ні. Отож без навчання не обійтись. Проте сумлінні вчителі навчають учнів не лише для того, щоб ті здали іспити, але й щоб вони застосовували отримані знання. Подібно й дбайливі старійшини допомагають охрещеним братам працювати над рисами, які потрібні призначеним чоловікам. Для цього старійшини спеціально навчають братів. Вони роблять це не просто, щоб брати пізніше  отримали призначення, але щоб могли належно дбати про отару (2 Тимофія 2:2). Звичайно, охрещені брати мусять докладати зусиль і сумлінно намагатися відповідати вимогам, що ставляться до служителів збору чи старійшин (Тита 1:5—9). Все ж, якщо досвідчені пастирі охоче навчають братів, які прагнуть більших обов’язків, то цим допомагають їм зробити швидший духовний поступ.

10, 11. Як пастирі можуть навчати братів, щоб ті були придатними для обов’язків у майбутньому?

¹⁰ Як досвідчені пастирі можуть навчати братів виконувати в зборі обов’язки? Передусім старійшини мають цікавитися братами: регулярно ходити з ними в служіння і допомагати їм набувати майстерності в тому, щоб ‘правильно послуговуватися словом правди’ (2 Тимофія 2:15). Зрілі пастирі розповідають цим братам, яку велику радість приносить служіння іншим, а також яке задоволення отримують самі пастирі, коли ставлять перед собою духовні цілі і досягають їх. До того ж вони люб’язно дають братам конкретні поради, як поліпшуватись, щоб подавати отарі приклад (1 Петра 5:3, 5).

¹¹ Мудрі пастирі продовжують навчати братів після того, як тих призначають служителями збору. Брюс, який уже багато десятиліть служить старійшиною, каже: «Коли когось призначають служителем збору, я переглядаю з ним вказівки від вірного й розсудливого раба. Також ми разом перечитуємо всю інформацію стосовно доручених йому завдань. А після того я стараюся співпрацювати з ним доти, доки він добре не ознайомиться з новими обов’язками». Тимчасом як служитель збору здобуває досвід, його можна теж навчати, як виконувати пастирську працю. Брюс далі розповідає: «Коли я беру з собою на пастирський візит служителя збору, то допомагаю йому вибрати біблійні вірші, які підбадьорять і заохотять до дій вісника чи сім’ю. Для того щоб служитель збору став умілим пастирем, йому обов’язково потрібно навчитись використовувати біблійні вірші так, аби вони торкалися сердець людей» (Євреїв 4:12; 5:14).

12. Як досвідчені пастирі можуть навчати новопризначених старійшин?

¹² Новопризначені старійшини і далі потребують навчання. Нік, про якого згадувалося раніше, каже: «Навчання, котре я отримав від двох літніх наглядачів, було для мене особливо корисним. Ці брати зазвичай добре знали, як вирішувати ті чи інші справи. Але вони завжди терпеливо мене вислуховували і серйозно ставилися до моєї думки, навіть якщо мали інший погляд. Я багато чого навчився, спостерігаючи, як вони смиренно і з повагою обходяться з братами й сестрами у зборі. Ці старійшини допомогли мені чітко засвоїти, що, коли розглядаєш якісь проблеми чи когось підбадьорюєш, необхідно майстерно користуватися Біблією».

Навчені з Божого Слова

13. а) Що братові слід робити, аби стати вмілим пастирем? б) Чому Ісус сказав: «Те, чого я навчаю, походить не від мене»?

¹³ Дійсно, Боже Слово, Біблія, містить закони, принципи і приклади, які пастиреві конче треба знати, щоб стати в «усьому вправним й цілковито спорядженим до всякого доброго діла» (2 Тимофія 3:16, 17). Можливо, якийсь брат отримав чудову  світську освіту. Однак умілим пастирем він стане тоді, коли добре знатиме Святе Письмо і сумлінно дотримуватиметься його порад у своєму житті. Подумаймо над прикладом Ісуса. Він був найобізнанішим, найпроникливішим і наймудрішим духовним пастирем на землі. Але навіть він не покладався на власну мудрість, коли навчав овець Єгови. Ісус сказав: «Те, чого я навчаю, походить не від мене, а від того, хто мене послав». Чому Ісус віддавав усю шану своєму небесному Батькові? Тому що, як він пояснив, «хто говорить від себе, той шукає власної слави» (Івана 7:16, 18).

14. З чого буде видно, що пастирі не шукають власної слави?

¹⁴ Віддані Богу пастирі не шукають власної слави. Даючи поради і підбадьорюючи інших, вони опираються не на свою мудрість, а на Боже Слово. Пастирі розуміють, що їхнє завдання полягає в тому, аби допомагати вівцям набувати «розум Христів», а не розум старійшин (1 Коринфян 2:14—16). Приміром, старійшина допомагає подружжю вирішити сімейні труднощі. Що буде, коли порада старійшини ґрунтуватиметься на його власному досвіді, а не на біблійних принципах та інформації, опублікованій класом «вірного і розсудливого раба»? (Матвія 24:45). Тоді на пораду старійшини можуть сильно вплинути місцеві звичаї, і вона ґрунтуватиметься на його обмежених знаннях. Щоправда, в деяких звичаях немає нічого поганого, а старійшина може мати великий життєвий досвід. Але вівці отримають найліпшу допомогу, якщо пастирі заохочуватимуть їх слухатися голосу Ісуса і дотримуватись порад Єгови, а не людських поглядів чи місцевих звичаїв (Псалом 12:7; Приповістей 3:5, 6).

Навчені «вірним і розсудливим рабом»

15. Яке завдання Ісус доручив «вірному і розсудливому рабу» і завдяки чому клас раба успішно виконує це завдання?

¹⁵ Такі пастирі, як апостоли Петро, Іван і Павло, належали до групи, яку Ісус назвав «вірним і розсудливим рабом». Цей клас раба утворюють на землі помазані духом брати Христа, котрі мають надію правити з ним у небі (Об’явлення 5:9, 10). У ці останні дні теперішньої системи кількість Христових братів, які ще перебувають на землі, невпинно зменшується. Однак праця, яку доручив їм Ісус,— проповідування доброї новини про Царство перед кінцем злої системи,— набула сьогодні таких масштабів, як ніколи. Все ж клас раба чудово виконує доручене йому завдання! Завдяки чому? Частково завдяки тому, що цей клас навчив людей  з «інших овець», щоб ті допомагали йому в праці проповідування і навчання (Івана 10:16; Матвія 24:14; 25:40). Тепер ці віддані «інші вівці» виконують більшу частину праці.

16. Як клас раба навчає призначених чоловіків?

¹⁶ Як клас раба організовує таке навчання? У I столітті представники класу раба були вповноважені навчати і призначати в зборах наглядачів, які у свою чергу навчали братів та сестер у своїх зборах (1 Коринфян 4:17). Те саме відбувається сьогодні. Керівний орган, тобто невелика група помазаних старійшин, які представляють клас раба, вповноважив певних братів навчати і призначати служителів збору й старійшин у десятках тисяч зборів по всьому світі. Крім того, Керівний орган організовує школи, щоб учити членів комітетів філіалів, роз’їзних наглядачів, старійшин і служителів зборів якнайліпше дбати про овець. Поради Керівного органу містяться також у листах, у журналі «Вартова башта» та в інших публікаціях, як-от у книжці «Організовані, щоб виконувати волю Єгови» *.

17. а) Як Ісус показав, що впевнений у класі раба? б) Як духовні пастирі виявляють довіру до класу раба?

¹⁷ Ісус настільки впевнений у класі раба, що призначив його над «усім маєтком своїм», тобто над усіма своїми духовними справами на землі (Матвія 24:47). Призначені старійшини теж виявляють довіру до класу раба. Вони діють згідно з вказівками, які отримують від Керівного органу цього раба. Отож коли пастирі навчають інших, дозволяють Божому Слову формувати самих себе і дотримуються порад від класу раба, то цим сприяють єдності отари. Які ж ми вдячні, що Єгова навчає чоловіків, котрі від душі піклуються про кожного члена християнського збору!

[Примітка]

Як би ви відповіли?

• Як зрілі духовні пастирі навчають інших?

• Чому пастирі не навчають інших на підставі власних поглядів?

• Як і чому пастирі виявляють довіру до класу раба?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрації на сторінках 24, 25]

Християнські старійшини навчають у зборі молодших чоловіків.

[Ілюстрації на сторінці 26]

«Вірний і розсудливий раб» організував для старійшин багатогранне навчання.