Бідність у сучасному світі

ВІСЕНТЕ * часто бачать на вулицях Сан-Паулу (Бразилія). Він тягне візок, до якого збирає брухт, пластик, шматки картону. Увечері він кладе під свій візок лист картону і вмощується на ньому спати. Вісенте, здається, не переймається шумом машин і автобусів, які мчаться повз нього метушливою вулицею. Колись він мав роботу, помешкання, родину. Але тепер усе це втрачено і життя Вісенте марне й нещасне.

На жаль, мільйони людей по цілому світі, як і Вісенте, ледве животіють у страшних злиднях. У країнах, що розвиваються, багато людей змушені жити на вулицях чи в міських нетрях. Часто можна побачити жебраків, серед яких жінки з грудними дітьми, каліки, сліпці. Біля світлофорів між машинами метушаться діти і пропонують водіям цукерки в надії дістати трохи грошей.

Нелегко пояснити, чому по цілому світі стільки людей живе в таких злиднях. Британський часопис «Економіст» писав: «Людський рід ніколи не був достатньо багатим, достатньо озброєним знаннями з медицини, техніки й філософії, щоб побороти бідність». А втім, завдяки різним здобуткам цивілізації чимало людей змогло вирватися з лабетів бідності. Вулиці великих міст у багатьох країнах, що розвиваються, запруджені новенькими лискучими автомобілями. Торгові центри переповнені найсучаснішою електронікою і технікою, а покупців ніколи не бракує. Два торгові центри в Бразилії пропонували покупцям особливу послугу — 23 і 24 грудня 2004 року вони працювали цілодобово. Один з тих центрів найняв танцюристів самби, щоб розважати покупців. Це привабило аж 500 000 людей!

Проте далеко не всім доступні товари й послуги, які можна отримати за гроші.  Бачачи величезну прірву між багатими й бідними, чимало людей береться за вирішення проблеми вбогості. Бразильський часопис «Вежа» писав: «Цього року [2005] головною турботою світових лідерів повинна стати боротьба зі злиднями». У «Вежі» теж повідомлялось, що дехто пропонує створити новий План Маршалла * для допомоги найбіднішим країнам, особливо африканським. Може скластись враження, що світ нарешті береться за розв’язання цієї проблеми. Але часопис додає: «Існує безліч причин, котрі ставлять під сумнів успіх плану. Якщо більшість країн не захоче виділити гроші для цієї справи, то передусім тому, що пожертвувані кошти рідко коли доходять до людей, які справді їх потребують». На жаль, через хабарництво та бюрократію багато грошей, пожертвуваних урядовими установами, міжнародними організаціями та окремими людьми, ніколи не потрапляють до вбогих.

Ісус Христос знав, що у світі постійно існуватиме проблема бідності. Він сказав: «Бідні завжди з вами» (Матвія 26:11). Чи це значить, що вбогість буде завжди супроводжувати людське суспільство? Невже нічого не вдасться змінити? Як християни можуть допомагати бідним?

[Примітки]