Віддано служімо царю Христу

«Йому було дане панування й слава та царство, і всі народи, племена та язики будуть служити Йому» (ДАНИЇЛА 7:14).

1, 2. Звідки відомо, що у 33 році н. е. Христос ще не посідав усієї царської влади?

ХТО з правителів міг би віддати життя заради своїх підданих і все-таки правити далі? Хто з земних царів міг заслужити довіру і відданість людей, а потім правити з неба? Єдиним, кому це вдалося, був Ісус Христос (Луки 1:32, 33). Після смерті Христа, його воскресіння і вознесіння на небо Бог у день П’ятдесятниці 33 року н. е. «зробив його головою над усім заради збору» (Ефесян 1:20—22; Дії 2:32—36). Отже, Христос почав правити, але сфера його правління була ще обмежена. Спочатку його підданими були духом помазані християни, які складають духовний Ізраїль, тобто «Ізраїль Божий» (Галатів 6:16; Колосян 1:13).

² Майже через 30 років після П’ятдесятниці 33 року апостол Павло сказав, що Христос ще не посідає всієї царської влади, але «сів праворуч від Бога й відтоді чекає, аж поки його вороги будуть покладені як підніжок його ногам» (Євреїв 10:12, 13). Потім, наприкінці I століття, похилий віком апостол Іван побачив у видінні, як Володар всесвіту Єгова призначає Ісуса Христа головою щойно сформованого небесного Царства (Об’явлення 11:15; 12:1—5). Сьогодні ми бачимо переконливі докази того, що 1914 року Христос почав правити в небі як Месіанський Цар *.

3. а) Якого особливого значення набула добра новина про Царство у 1914 році? б) Які запитання ми можемо собі поставити?

³ Справді, з 1914 року добра новина про Царство набула особливого значення. Христос уже приступив до своїх обов’язків Царя у Божому небесному Царстві, і відтоді царює «поміж ворогами Своїми» (Псалом 110:1, 2; Матвія 24:14; Об’явлення 12:7—12). Більше того, по всій землі його вірні піддані з готовністю відгукуються на керівництво і беруть участь у всесвітній програмі біблійної освіти, яка не проводилась раніше у таких масштабах (Даниїла 7:13, 14; Матвія 28:18). Помазані духом християни — «сини царства» — служать «послами, які виконують Христову працю». Їх віддано підтримує чимраз чисельніший натовп Христових «інших овець», які служать посланцями Божого Царства (Матвія 13:38; 2 Коринфян 5:20; Івана 10:16). Проте нам потрібно запитати себе: чи ми особисто визнаємо владу Христа? Чи ми непохитно віддані йому? Як можна виражати свою відданість Царю, який править з небес? Але спочатку обговорімо, чому слід бути відданими Христу.

Цар, який заслуговує відданості

4. Що зробив Ісус як призначений майбутній Цар під час свого служіння на землі?

⁴ Ми віддані Христу, тому що розуміємо, що́ він зробив і які риси йому притаманні (1 Петра 1:8). Будучи на землі, призначений майбутній Цар деякою мірою показав, що́ він зробить, коли  у визначений Богом час посяде повну владу. Ісус годував голодних, зціляв хворих, сліпих, калік, глухих і німих. Він навіть повернув до життя деяких померлих (Матвія 15:30, 31; Луки 7:11—16; Івана 6:5—13). Крім того, докладне знання про життя Ісуса на землі допомагає зрозуміти, що головна його риса — саможертовна любов, і завдяки цьому ми уявляємо, яким Правителем землі він буде (Марка 1:40—45). Кажуть, що Наполеону належать такі слова: «Александр Македонський, Цезар, Карл Великий і я створили цілі імперії. Але на якій основі? На силі. Тільки Ісус Христос створив своє царство на основі любові, і навіть сьогодні мільйони людей готові померти заради нього».

5. Чим Ісус приваблював людей?

⁵ Ісус був лагідним і смиренним. Тому його вчення, а також його сердечність благотворно впливали на обтяжених труднощами і негараздами людей (Матвія 11:28—30). З ним було добре навіть дітям. Смиренні проникливі чоловіки з готовністю ставали його учнями (Матвія 4:18—22; Марка 10:13—16). Своєю чуйністю і шанобливістю Ісус заслужив відданість багатьох богобійних жінок. Чимало з них виділяли час і використовували своє майно, щоби підтримувати його у служінні (Луки 8:1—3).

6. Які ніжні почуття виявив Ісус, коли помер Лазар?

⁶ Найніжніші свої почуття Ісус виявив, коли помер його близький друг Лазар. Переживання Марії і Марти настільки зворушили Ісуса, що в нього вирвалося сповнене журби зітхання, «з очей... покотилися сльози». Ісус був схвильований, його пронизав душевний біль і смуток, хоч він і збирався повернути Лазаря до життя. Потім сповнений любові та співчуття Ісус використав дану йому Богом силу і воскресив Лазаря (Івана 11:11—15, 33—35, 38—44).

7. Чому Ісус заслуговує нашої відданості? (Дивіться також додаткову інформацію на сторінці 31).

⁷ Сильна любов Ісуса до справедливості та його ненависть до лицемірства і зла викликає благоговійний страх. Він двічі з ревністю очищав храм від жадібних торговців (Матвія 21:12, 13; Івана 2:14—17). Крім того, будучи людиною, він зазнав багато лиха, тож знає, з якими труднощами доводиться стикатись людям (Євреїв 5:7—9). Ісус відчув на собі ненависть і несправедливість (Івана 5:15—18; 11:53, 54; 18:38—19:16). Він мужньо пішов на жорстоку смерть заради того, щоб виконати волю свого Батька і дати своїм підданим можливість вічно жити (Івана 3:16). Чи ж усе це не спонукує нас віддано служити Христу? (Євреїв 13:8; Об’явлення 5:6—10). А які вимоги стоять перед тими, хто хоче стати підданим Христа Царя?

Хто достойний бути підданим

8. Які вимоги стоять перед підданими Христа?

⁸ Для того щоб стати громадянином якоїсь країни, слід відповідати певним вимогам. Наприклад, майбутні громадяни повинні довести, що мають гарну репутацію і що в них добре здоров’я. Так і піддані Христа повинні дотримуватися високих моральних норм і підтримувати добре духовне здоров’я (1 Коринфян 6:9—11; Галатів 5:19—23).

9. Як ми можемо виражати свою відданість Христу?

⁹ Ісус Христос також справедливо очікує, що його піддані зберігатимуть відданість йому і його Царству. Вони доводять свою відданість, якщо живуть згідно з вченнями Ісуса. Це виражається зокрема в тому, що ці люди віддають перевагу справам Царства і виконанню Божої волі, а не матеріальному збагаченню (Матвія 6:31—34). Вони щиро намагаються віддзеркалювати риси Христа  навіть за найскрутніших обставин (1 Петра 2:21—23). А ще піддані Христа наслідують його приклад, коли охоче роблять іншим добро (Матвія 7:12; Івана 13:3—17).

10. Як відданість Христу виражається а) в сімейному колі; б) у зборі?

¹⁰ Послідовники Ісуса виражають свою відданість і в тому, що віддзеркалюють його риси у сімейному колі. Наприклад, чоловіки наслідують риси Христа у ставленні до своїх дружин і дітей (Ефесян 5:25, 28—30; 6:4; 1 Петра 3:7). Дружини виявляють відданість Христу своєю чистою поведінкою та «спокійним і лагідним духом» (1 Петра 3:1—4; Ефесян 5:22—24). Діти доводять свою відданість Христу, коли слухаються своїх батьків. Адже в дитинстві Ісус підкорявся своїм батькам, хоч вони і були недосконалими (Луки 2:51, 52; Ефесян 6:1). Христові піддані вірно наслідують його в тому, що намагаються бути ‘чуйними, виявляти братерську любов, сердечне співчуття’. Вони прагнуть бути такими, як Христос — ‘смиренними, не віддавати кривдою за кривду та не злословити, коли злословлять їх’ (1 Петра 3:8, 9; 1 Коринфян 11:1).

Законослухняні піддані

11. Якого закону дотримуються Христові піддані?

¹¹ Так само як майбутні громадяни якоїсь країни повинні дотримуватися її законів, Христові піддані підпорядковуються «Христовому закону», засвоюючи вчення Ісуса і дотримуючись його наказів (Галатів 6:2). Зокрема вони віддано живуть за «царським законом» любові (Якова 2:8). Що це за закон?

12, 13. Що ми робимо, аби віддано виконувати «Христовий закон»?

¹² Піддані Христа недосконалі і роблять помилки (Римлян 3:23). Тому їм необхідно розвивати «нелицемірну братерську любов», щоб ‘від усього серця любити одні одних’ (1 Петра 1:22). Якщо християни мають «підстави на когось поскаржитись», вони ‘зносять одні одних і продовжують з готовністю прощати’, віддано застосовуючи закон Христа. Завдяки цьому вони не зосереджуються на недоліках інших і знаходять підстави любити одне одного. Хіба ж ми не раді, що належимо до людей, які віддано підпорядковуються сповненому любові Царю і одягаються в любов, що є «досконалими узами єдності»? (Колосян 3:13, 14).

¹³ Крім того, любов, якої навчав Ісус, перевершує ту, що люди звичайно виражають одне одному (Івана 13:34, 35).  Якщо ми любимо тільки тих, хто любить нас, то не робимо чогось надзвичайного і наша любов не виявляється в повній мірі. Ісус закликав наслідувати любов його Батька, що ґрунтується на принципах, і виявляти її навіть до ворогів, які нас ненавидять і переслідують (Матвія 5:46—48). Ця любов спонукує підданих Царства віддано виконувати своє головне завдання. У чому воно полягає?

Випробування відданості

14. Чому дуже важливо проповідувати?

¹⁴ Піддані Божого Царства мають дуже важливе завдання — давати «ґрунтовне свідчення про Боже царство» (Дії 28:23). Воно надзвичайно важливе тому, що Месіанське Царство доведе правомірність верховної влади Єгови (1 Коринфян 15:24—28). Завдяки тому що ми проповідуємо добру новину, люди можуть стати підданими Божого Царства. Те, як люди відгукуються на добру новину, стає підставою, на якій їх судить Цар Христос (Матвія 24:14; 2 Фессалонікійців 1:6—10). Тому головний спосіб довести свою відданість Христу — це послухатися його наказу розповідати людям про Царство (Матвія 28:18—20).

15. Чому відданість християн випробовується?

¹⁵ Звісно, Сатана чинить опір проповідницькій праці усіма можливими способами, а правителі не визнають влади Христа, даної йому Богом (Псалом 2:1—3, 6—8). Тому Ісус попередив своїх учнів: «Раб не більший від свого пана. Якщо переслідували мене, будуть переслідувати й вас» (Івана 15:20). Отже, послідовники Христа втягнені у духовну війну, в якій випробовується їхня відданість (2 Коринфян 10:3—5; Ефесян 6:10—12).

16. Яким чином піддані Царства віддають «Боже — Богові»?

¹⁶ Піддані Божого Царства залишаються відданими своєму невидимому Царю, але не зневажають людські уряди (Тита 3:1, 2). Ісус сказав: «Віддавайте кесареве кесарю, а Боже — Богові» (Марка 12:13—17). Тому Христові піддані дотримуються законів, які не суперечать Божим законам (Римлян 13:1—7). Однак коли юдейський вищий суд знехтував Божими законами і наказав Ісусовим учням припинити проповідування, вони твердо, але з повагою сказали, що повинні «підкорятися Богові, а не людині» (Дії 1:8; 5:27—32).

17. Чому мужність допомагає долати випробування відданості?

¹⁷ Звичайно, Христовим підданим потрібно бути мужніми, щоб зберегти відданість своєму Царю у час переслідувань. І все-таки Ісус сказав: «Щасливі ви, коли через мене люди ганьблять та переслідують вас і наговорюють на вас усіляку неправду. Радійте й веселіться, бо в небі вас чекає велика нагорода» (Матвія 5:11, 12). Перші послідовники Христа переконалися у правдивості цих слів. Хоча їх висікли різками за те, що вони не припинили проповідувати про Царство, апостоли раділи, що «удостоїлися зазнати зневаги за Ісусове ім’я. І кожен день у храмі та від дому до дому вони безупинно навчали й звіщали добру новину про Христа Ісуса» (Дії 5:41, 42). Християни, що так само віддані Христу попри випробування, переслідування, хвороби та смерть близьких людей, заслуговують на похвалу (Римлян 5:3—5; Євреїв 13:6).

18. На що вказують слова Ісуса, які він промовив до Понтія Пилата?

 ¹⁸ Коли Ісус ще не посів усієї царської влади, він сказав римському наміснику Понтію Пилату: «Моє царство не належить цьому світу. Якби моє царство належало світу, мої слуги воювали б, щоб я не був виданий юдеям. Та моє царство не звідси» (Івана 18:36). Саме тому піддані небесного Царства не воюють і не стають ні на чий бік у конфліктах. Щоб залишатись відданими «Князю миру», вони твердо дотримуються нейтралітету в будь-яких сутичках (Ісаї 2:2—4; 9:5, 6).

Вічна нагорода відданим особам

19. Чому Христові піддані можуть упевнено дивитися в майбутнє?

¹⁹ Вірні піддані Христа, «Царя над царями», дивляться в майбутнє з упевненістю. Вони палко бажають побачити, як невдовзі Христос прийде у царській славі з божественною силою (Об’явлення 19:11—20:3; Матвія 24:30). Відданий останок помазаних духом «синів царства» з нетерпінням очікує безцінної небесної спадщини, обіцяної їм, як співцарям Христа (Матвія 13:38; Луки 12:32). Христові віддані «інші вівці» дуже чекають на такі схвальні слова свого Царя: «Прийдіть всі, кого поблагословив мій Батько, успадкуйте царство [його володіння на райській землі], приготоване вам від заснування світу» (Івана 10:16; Матвія 25:34). Тож продовжуймо віддано служити Христу Царю як піддані Царства.

[Примітка]

Чи ви можете пояснити?

• Чому Христос заслуговує нашої відданості?

• Як піддані Христа виражають свою відданість?

• Чому ми хочемо бути відданими Христу Царю?

[Запитання для вивчення]

[Рамка на сторінці 31]

ДЕЯКІ ОСОБЛИВІ РИСИ ХРИСТА

Безсторонність (Івана 4:7—30).

Співчуття (Матвія 9:35—38; 12:18—21; Марка 6:30—34).

Саможертовна любов (Івана 13:1; 15:12—15).

Відданість (Матвія 4:1—11; 28:20; Марка 11:15—18).

Чуйність (Марка 7:32—35; Луки 7:11—15; Євреїв 4:15, 16).

Розсудливість (Матвія 15:21—28).

[Ілюстрація на сторінці 29]

Ми віддано дотримуємось «Христового закону», коли виражаємо любов одне до одного.

[Ілюстрації на сторінці 31]

Чи ви відчуваєте бажання віддано служити Христу, пам’ятаючи його виняткові риси?