Життєпис

Коли я дізнався, чому Бог допускає страждання, моє життя змінилось

РОЗПОВІВ ГАРРІ ПЕЛОЯН

Чому Бог допускає страждання? Це запитання турбувало мене ще з раннього дитинства. Мої батьки були чесними, працьовитими людьми і дбали про добробут сім’ї. Батько не був релігійною людиною, а мати лише трохи цікавилася релігією. Тож вони не могли відповісти на моє запитання.

ЩЕ БІЛЬШЕ мене стало цікавити це питання під час Другої світової війни і після неї, коли понад три роки я служив у військово-морському флоті США. Коли закінчилась війна, мене призначили в команду корабля, який відіслали у Китай, щоб доставити вантаж з допомогою. Там я пробув близько року і побачив сильні страждання багатьох людей.

Китайці працьовиті й розумні люди. Але багатьом доводилося переживати сильні нестатки, як через бідність, так і через насильство, спричинене Другою світовою війною. Мене особливо вражало, як милі діти, більшість з яких були голодні і вбрані в лахміття, випрошували у нас щось, коли ми сходили на берег.

Не розумів, чому люди страждають

Народився я в 1925 році в Каліфорнії (США), де й виростав. Та ніколи мені не доводилося бачити чогось подібного, як у Китаї. Тому багато разів я запитував себе: «Якщо існує Всемогутній Творець,  чому від допускає, щоб так багато людей страждало, зокрема невинні діти?»

Мене також дивувало, чому Бог, якщо він існує, дозволяє такі руйнування, масові вбивства, смерть і страждання, яких зазнавало людство століттями, а особливо протягом Другої світової війни, коли загинуло більше 50 мільйонів осіб. Крім того, чому люди одної релігії, підбурені духівництвом, воюють і вбивають одне одного через різне національне походження?

Телескоп

Коли в 1939 році почалася Друга світова війна і людство потерпало від масового кровопролиття, я вважав, що Бога немає. Тоді у школі кожен учень отримав завдання з природничих наук сконструювати якийсь прилад. Оскільки я цікавився астрономією, то взявся за створення великого віддзеркалюваного телескопа з дзеркалом діаметром 20 сантиметрів.

Щоб сконструювати його, я купив кусок дзеркала завтовшки більше 2,5 сантиметра і завширшки 20 сантиметрів та склорізом надав йому круглої форми. Потім взявся за важке завдання: шліфував його руками, аби створити увігнуте дзеркало. Це забирало весь мій вільний час протягом семестру. Коли дзеркало було готове, я вмонтував його в довгу металічну трубку і прилаштував до неї різні лінзи.

У ясну безмісячну ніч я вперше виніс складений мною телескоп і спостерігав за зорями та планетами Сонячної системи. Мене вразила велика кількість небесних тіл і їхня організованість. Згодом, коли я дізнався, що деякі зорі насправді були галактиками, схожими до нашого Молочного шляху, який складається з мільярдів зірок, я був приголомшений.

«Безсумнівно,— думав я,— все це не могло виникнути само по собі. Ніщо так організоване не може бути справою випадку. Всесвіт так добре влаштований, що виглядає, ніби його створив геній. Міг же цим генієм бути Бог?» Досвід з телескопом спонукав мене частково відмовитися від мого догматично-атеїстичного погляду.

Тоді я запитав себе: «Якщо насправді існує сильний і мудрий Бог, який створив цей дивовижний усесвіт, чому ж він не може виправити жалюгідної ситуації на землі? Чому Бог допускає всі ці лиха?» Коли я запитував про це релігійних людей, вони не могли дати вичерпної відповіді.

 Я закінчив середню школу і після декількох років навчання в коледжі вступив до військово-морського флоту США. Військові капелани також не могли відповісти на мої запитання. Дуже часто релігійні люди говорили щось на зразок: «Незбагненні Господні шляхи».

У пошуках відповіді

Після від’їзду з Китаю моє питання, чому Бог допускає страждання, так і залишалося без відповіді. Воно й далі хвилювало мене, особливо, коли я бачив військові кладовища на багатьох островах Тихого океану під час зупинок дорогою додому. Майже у всіх могилах були поховані молоді люди, чиє життя тільки починалося.

Коли мене звільнили з військово-морського флоту, я повернувся у Сполучені Штати. Мені залишалося провчитись один рік, щоб закінчити Гарвардський університет у Кембриджі (штат Массачусетс). Я закінчив університет і отримав ступінь бакалавра гуманітарних наук, але не поїхав додому в Каліфорнію. Я вирішив залишитися деякий час на сході країни й спробувати знайти відповідь на свої запитання. У мене був намір поїхати до Нью-Йорка, де було багато релігій, і відвідати їхні релігійні служби, аби довідатися, чого вчать ці релігії.

У Нью-Йорку моя тітка Ізабела Капіян запросила мене пожити у неї вдома. Вона та її дві дочки-близнючки, Роуз і Рут, були Свідками Єгови. Оскільки я не думав, що мене могли б зацікавити вірування Свідків Єгови, то почав відвідувати служби інших релігій, спілкуючись з їхніми служителями і читаючи їхню літературу. Я звичайно запитував їх, чому Бог допускає страждання, але вони також не знали відповіді. Тож я дійшов висновку, що, можливо, Бога немає.

Знаходжу відповідь

Потім я запитав тітку та її дочок, чи міг би почитати деяку їхню літературу, аби довідатися про погляди Свідків Єгови. Коли я прочитав їхні публікації, то  швидко зрозумів, що їхнє вчення дуже відрізняється від учень інших релігій. Відповіді на різні запитання походили з Біблії і були вичерпними. За короткий час я дізнався і відповідь на моє запитання, чому Бог допускає страждання.

Я також міг побачити, що Свідки Єгови живуть у гармонії зі своїми переконаннями, які ґрунтуються на Біблії. Наприклад, я запитав мою тітку, що робили молоді чоловіки-Свідки в Німеччині протягом Другої світової війни. Чи вступали вони в армію, чи вигукували «Хайль Гітлер!», чи салютували прапору зі свастикою? Тітка відповіла, що вони цього не робили. Через дотримання нейтралітету їх було заслано до концентраційних таборів, де багатьох убили. Вона пояснила, що позиція Свідків Єгови протягом воєнних років була всюди однакова — зберігати нейтралітет. Навіть у демократичних країнах молодих Свідків Єгови ув’язнювали за їхній нейтралітет.

Після цих пояснень тітка попросила мене прочитати Івана 13:35, де написано: «По тому всі розпізнають, що ви мої учні, коли між вами буде любов». Правдиві християни мусять мати цей розпізнавальний знак — любов між людьми по всьому світі. Вони ніколи не будуть брати участі у війні і не вбиватимуть одне одного через те, що належать до різних національностей. Вона запитала: «Можеш уявити Ісуса і його учнів, які б воювали по ворожих сторонах у римських війнах, вбиваючи один одного?»

Також вона сказала мені прочитати 1 Івана 3:10—12, де говориться: «Діти Бога і діти Диявола пізнаються ось по чому: кожен, хто не ходить у праведності,— не від Бога, як і той, хто не любить свого брата... Ми повинні любити одні одних, не як Каїн, котрий був від Злого і вбив свого брата».

Біблія дуже чітко навчає, що правдиві християни мають любити одне одного, хоч би де вони жили. Тому вони не будуть вбивати ні своїх духовних братів, ні будь-кого іншого. Ось чому Ісус міг сказати про своїх послідовників: «Вони, як і я, не належать світу» (Івана 17:16).

Чому існують страждання

Незабаром я дізнався з Біблії, чому Бог допускає страждання. Біблія пояснює, що Бог створив наших прабатьків досконалими й оселив у райському саду (Буття 1:26; 2:15). Він також дав їм неоціненний дар — свободу волі. Проте вони повинні були користуватися цим даром з усією відповідальністю. Якщо б вони слухались Бога і його законів, то жили б у досконалості, розширяючи межі раю доти, доки ціла земля не стала б раєм. Їхні нащадки також були б досконалими, тому з часом цілу землю населяли б досконалі щасливі люди (Буття 1:28).

Однак Адам з Євою вибрали шлях незалежності від Бога, тож він не міг більше дозволити їм жити у досконалості (Буття 2:16, 17). На біду людства наші прабатьки надужили своєю свободою волі і стали на шлях незалежності від Бога. До цього їх спонукала бунтівнича духовна істота, знана як Сатана Диявол. Він жадав незалежності від  Бога і поклоніння, яке поправу належить лише Богові (Буття 3:1—19; Об’явлення 4:11).

Сатана став «богом цієї системи» (2 Коринфян 4:4). Біблія говорить, що «весь світ лежить у владі Злого» (1 Івана 5:19). Ісус назвав Сатану «правителем цього світу» (Івана 14:30). Непослух Сатани і наших прабатьків приніс людству недосконалість, насильство, смерть, смуток і страждання (Римлян 5:12).

«Не в силі людини»

Аби показати, що означатиме для людства нехтування законами Творця, Бог дозволив тривати наслідкам непослуху тисячі років. Цього призначеного часу достатньо для того, щоб люди визнали правдивість біблійних слів: «Не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком. Карай мене, Господи» (Єремії 10:23; 24).

Тепер, після багатьох століть, ми бачимо, що незалежне від Бога правління зазнає невдач. Тому Бог має намір припинити цей згубний дослід людства.

Чудове майбутнє

Біблійне пророцтво показує, що невдовзі Бог знищить цю злу жорстоку систему речей: «Ще трохи — й не буде безбожного... а покірні вспадкують землю,— і зарозкошують миром великим!» (Псалом 37:10, 11).

У пророцтві Даниїла 2:44 сказано: «За днів тих царів [усі існуючі форми правління] Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові. Воно потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки». Люди більше ніколи не будуть правити самі над собою. Боже Царство буде правити над цілою землею. Під таким правлінням уся земля перетвориться на рай, а людство прийде до досконалості і буде жити вічно в щасті. Біблія обіцяє: «[Бог] витре кожну сльозу з їхніх очей. І вже не буде ані смерті, ані жалоби, ані голосіння, ані болю. Колишнє минуло» (Об’явлення 21:4). Яке чудове майбутнє Бог приготував для нас!

Зміна в житті

Вичерпні відповіді, які я знайшов, змінили моє життя. Відтоді я прагнув служити Богу і допомагати іншим розуміти, чому Бог допускає страждання. Також я зрозумів важливість слів, які записані у 1 Івана 2:17: «І світ [теперішня система речей, якою править Сатана] минається, і його прагнення, а хто виконує Божу волю, той залишається навіки». Я дуже прагнув вічного життя в Божому новому світі. Вирішивши залишитись у Нью-Йорку, я почав спілкуватися зі збором Свідків Єгови. У мене було багато цікавих випадків, коли я допомагав іншим навчатися про те, чого сам навчився.

У 1949 році я зустрів Роуз Марі Люїс. Вона, її мама Сейді та її шестеро сестер були Свідками Єгови. Роуз служила Богові, проповідуючи повночасно. У неї було багато хороших рис, тож вона відразу привабила мене. Ми одружилися в червні 1950 року й жили у Нью-Йорку. Нам приносило щастя все, що ми робили, і ми тішилися надією жити вічно в Божому новому світі.

У 1957 році мене з Роуз Марі запросили служити повночасно у всесвітньому центрі Свідків Єгови в Брукліні (Нью-Йорк).  Ми разом щасливо прожили 54 роки, з яких 47 пройшли у всесвітньому центрі в Брукліні. Це були радісні роки служіння Єгові й праці поряд з тисячами одновірців.

Моє найбільше страждання

Несподівано на початку грудня 2004 року у Роуз Марі знайшли в одній з легень ракову пухлину. Лікарі сказали, що вона швидко збільшується і її треба видалити. Операцію зробили вкінці грудня, а через тиждень хірург прийшов у палату Роуз, де я в той час був, і сказав: «Роуз Марі, можете йти додому. Ви здорові».

Проте, повернувшись додому, вже через декілька днів Роуз Марі почала відчувати сильний біль у шлунку та інших місцях. Ці болі не припинялись, тому ми повернулися в лікарню для обстеження. З’ясувалося, що ряд важливих органів чомусь утворювали тромби, які перешкоджали цим органам отримувати необхідний кисень. Лікарі робили все можливе, щоб протидіяти цьому, але надаремно. Всього через декілька тижнів, 30 січня 2005 року, я переніс найбільший удар у моєму житті. Моя найдорожча Роуз Марі померла.

У той час мені було майже 80 років. Протягом свого життя я бачив людей, які страждали, але це було зовсім інше. Ми з Роуз Марі були, як каже Біблія, «одним тілом» (Буття 2:24). Я бачив страждання інших, сам переносив страждання, коли помирали друзі чи родичі. Але біль, якого я зазнав втративши мою дружину, був набагато сильніший і триваліший. Тепер я повністю усвідомив, якого величезного горя так довго завдає людству смерть.

Однак розуміння причини страждань і того, як воно закінчиться, допомагало мені перенести це горе. Псалом 34:19 говорить: «Господь зламаносердим близький, і впокорених духом спасає». Знести це страждання допомогло також біблійне знання про майбутнє воскресіння — час, коли ті, хто в гробах, повернуться до життя і матимуть чудову можливість жити вічно в Божому новому світі. У Дії 24:15 написано: «Буде воскресіння праведних і неправедних». Роуз Марі дуже любила Бога. Я впевнений, що Бог любив її так само і що він пам’ятає її та поверне до життя в належний час. Сподіваюсь, це станеться вже невдовзі (Луки 20:38; Івана 11:25).

Смерть дорогих людей завдає всім нам великого горя, але їхнє воскресіння принесе величезну радість (Марка 5:42). Боже Слово обіцяє: «Померлі твої оживуть... і земля викине мертвих» (Ісаї 26:19). Мабуть, спочатку воскресне багато «праведних», згаданих у Дії 24:15. Який чудовий настане час! Серед тих, хто повернеться, буде і Роуз Марі. Як же радісно вітатимуть її рідні! Як же приємно буде в той час жити у світі, де не буде страждань!

[Ілюстрації на сторінці 9]

Я бачив багато страждань, коли перебував у Китаї.

[Ілюстрації на сторінці 10]

З 1957 року я служив у всесвітньому центрі Свідків Єгови в Брукліні.

[Ілюстрація на сторінці 12]

Роуз Марі, з якою я одружився в 1950 році.

[Ілюстрація на сторінці 13]

П’ятдесятиріччя нашого з Роуз Марі подружнього життя, 2000 рік.