Пастирі подають отарі приклад

«Пасіть доручену вам Божу отару... добровільно... виявляючи завзяття... подавайте їй приклад» (1 ПЕТРА 5:2, 3).

1, 2. а) Яке почесне завдання доручив Ісус апостолу Петру і чому Ісусова впевненість у Петрові була виправданою? б) Як Єгова ставиться до призначених у зборі пастирів?

ЦЕ БУЛО незадовго до П’ятдесятниці 33 року н. е. Петро і шестеро інших учнів споживали сніданок, який Ісус приготував їм на березі Галілейського моря. Петро вже не вперше бачив воскреслого Ісуса і, безумовно, був у захопленні від того, що Ісус живий. Але Петро, можливо, був також занепокоєний. Адже лише кілька днів перед тим він прилюдно заперечив, що знає Ісуса (Луки 22:55—60; 24:34; Івана 18:25—27; 21:1—14). Чи став Ісус дорікати розкаяному Петрові за те, що то́му бракувало віри? Ні. Натомість Ісус доручив Петру почесне завдання — годувати і пасти його «овечок» (Івана 21:15—17). Як видно з розповіді про християнський збір першого століття, впевненість Ісуса в Петрові була виправданою. Разом з іншими апостолами і старійшинами в Єрусалимі Петро займався пастирською працею в зборі протягом періоду сильних випробувань і стрімкого розширення християнської діяльності (Дії 1:15—26; 2:14; 15:6—9).

² У наш час Єгова за посередництвом Ісуса Христа призначив придатних чоловіків духовними пастирями. Бог очікує, що вони вестимуть його овець за найскрутніших часів в історії людства (Ефесян 4:11, 12; 2 Тимофія 3:1). Чи впевненість Бога в цих людях безпідставна? Звичайно, що ні. І доказом цього є мирне християнське братство по цілому світі. Щоправда, християнські пастирі — це люди, котрі, як і Петро, можуть помилятися (Галатів 2:11—14; Якова 3:2). Та, незважаючи на це, Єгова доручив їм опікуватися своїми вівцями, яких «він придбав кров’ю власного Сина» (Дії 20:28). Єгова ніжно любить цих чоловіків і вважає їх «гідними подвійної шани» (1 Тимофія 5:17).

3. Як духовним пастирям вдається пасти отару добровільно і з завзяттям?

³ Як духовним пастирям вдається пасти отару добровільно та з завзяттям і подавати їй добрий приклад? Так само як Петро та інші пастирі в I столітті, сучасні пастирі покладаються на Божий святий дух. Цей дух дає їм силу нести важку відповідальність (2 Коринфян 4:7). Також святий дух породжує в них плід духу, тобто такі риси, як любов, радість, мир, довготерпіння, доброту, великодушність, віру, лагідність і самовладання (Галатів 5:22, 23). Розгляньмо, якими способами пастирі, котрі пасуть доручену їм Богом отару, можуть подавати іншим приклад у принесенні цього плоду.

Любіть цілу отару і кожну овечку зокрема

4, 5. а) Як Єгова та Ісус виявляють любов до отари? б) Якими способами духовні пастирі виявляють любов до отари?

⁴ Божий дух сприяє розвитку насамперед  такої риси, як любов. Єгова виявляє любов до цілої отари в тому, що щедро забезпечує її духовною поживою (Ісаї 65:13, 14; Матвія 24:45—47). Однак Бог не лише годує отару. Він ніжно любить кожну овечку зокрема (1 Петра 5:6, 7). Ісус теж любить отару. Він віддав за неї свою душу і знає кожну вівцю поіменно (Івана 10:3, 14—16).

⁵ Духовні пастирі наслідують Єгову та Ісуса. Наполегливо навчаючи збір, пастирі виявляють любов до Божої отари. Своїми біблійними промовами вони годують її і захищають. Їхню сумлінну працю бачать усі (1 Тимофія 4:13, 16). Менш помітним є те, скільки часу пастирі затрачають, щоб складати звіти і графіки, розглядати кореспонденцію і дбати про численні справи. Вони роблять це для того, щоб зібрання та інші заходи збору відбувалися «пристойно й організовано» (1 Коринфян 14:40). Велика частина їхньої праці залишається непомітною для інших. Пастирі служать одновірцям дійсно з любові (Галатів 5:13).

6, 7. а) Яким чином пастирі можуть ближче знайомитися з вівцями? б) Чому іноді варто поділитися своїми почуттями зі старійшинами?

⁶ Дбайливі християнські пастирі намагаються особисто цікавитись кожною вівцею у зборі (Филип’ян 2:4). Як пастирям ближче знайомитися з окремими вівцями? Один зі способів полягає в тому, щоб разом з ними брати участь у проповідницькій праці. Ісус часто йшов зі своїми учнями проповідувати і використовував такі нагоди для підбадьорення учнів (Луки 8:1). Досвідчений християнський пастир каже: «З власного досвіду знаю, що один з найкращих способів ближче познайомитися з братом чи сестрою і підбадьорити їх полягає в тому, щоб піти з ними в проповідницьке служіння». Чи була в тебе нещодавно нагода піти в служіння  з кимсь зі старійшин? Якщо ні, то спробуй зробити це, не зволікаючи.

⁷ Любов спонукувала Ісуса ділити зі своїми послідовниками радість і смуток. Наприклад, коли 70 учнів повернулися радісними з проповідування, Ісус теж «надзвичайно зрадів» (Луки 10:17—21). Але іншим разом, коли він побачив, як смерть Лазаря вплинула на Марію, на її родичів і друзів, то в нього з очей «покотилися сльози» (Івана 11:33—35). Турботливим старійшинам сьогодні так само не байдуже, як почуваються вівці. Любов спонукує цих братів ‘радіти з тими, хто радіє, і плакати з тими, хто плаче’ (Римлян 12:15). Радієш ти чи сумуєш, ділися своїми почуттями з християнськими пастирями. Коли вони дізна́ються, що ти радієш, то самі підбадьоряться (Римлян 1:11, 12). Коли ж довідаються, яких випробувань ти зазнає́ш, то зможуть зміцнити й потішити тебе (1 Фессалонікійців 1:6; 3:1—3).

8, 9. а) Як один старійшина з любов’ю дбав про свою дружину? б) Наскільки важливо, щоб пастир виявляв любов до своїх рідних?

⁸ Любов пастиря до отари особливо видно в його ставленні до своєї сім’ї (1 Тимофія 3:1, 4). Якщо він одружений, то, виявляючи любов і повагу до дружини, він подає гарний приклад іншим чоловікам (Ефесян 5:25; 1 Петра 3:7). Поміркуймо над словами християнки на ім’я Лінда. Її чоловік більше 20 років, аж до самої смерті, служив наглядачем збору. Лінда розповідає: «Мій чоловік завжди був дуже зайнятий, піклуючись про збір. Але він постійно давав мені відчути, що моя допомога потрібна йому в цій праці. Він часто дякував мені за підтримку. Ми разом проводили вільний час. Тож я відчувала його дбайливу опіку і не дратувалася через те, що він приділяє час членам збору».

⁹ Якщо християнський пастир має дітей, то, виховуючи їх з любов’ю і постійно хвалячи, він подає чудовий приклад іншим батькам (Ефесян 6:4). Любов’ю до своїх рідних він доводить, що виправдовує виявлену йому довіру. Цю довіру йому було виявлено тоді, коли через святий дух він був призначений пастирем (1 Тимофія 3:4, 5).

Спілкування сприяє радості й миру

10. а) Що може становити загрозу радості й миру в зборі? б) Яке питання загрожувало миру раннього християнського збору і як воно було розв’язане?

¹⁰ Святий дух може виклика́ти радість і мир у серці кожного християнина, у раді старійшин і в зборі в цілому. Проте брак щирого спілкування загрожує радості й миру членів збору. Стародавній цар Соломон сказав: «Ламаються задуми з браку поради [«довірливої розмови», НС]» (Приповістей 15:22). І навпаки, шанобливий і відвертий обмін думками сприяє радості й миру. Візьмімо для прикладу ситуацію, коли справа про обрізання загрожувала миру в християнському зборі I століття. Керівний орган в Єрусалимі шукав керівництва святого духу. Члени керівного органу висловили різні погляди на це питання. Після доволі жвавого обговорення вони одностайно прийняли рішення. Коли ці пастирі повідомили зборам про своє рішення, брати в зборах «дуже підбадьорились і зраділи» (Дії 15:6—23, 25, 31; 16:4, 5). У зборах запанували радість і мир.

11. Як старійшини можуть сприяти радості й миру в зборі?

¹¹ Теперішні пастирі так само сприяють миру й радості в зборі, коли добре спілкуються один з одним і з іншими. Якщо миру в зборі загрожують якісь проблеми, старійшини збираються і відверто висловлюють свої погляди. Вони з повагою слухають один одного (Приповістей 13:10; 18:13). Ці пастирі моляться про святий дух і потім приймають рішення на підставі біблійних принципів, а також письмових вказівок від класу вірного і розсудливого раба (Матвія 24:45—47;  1 Коринфян 4:6). Після того як рада старійшин прийняла розумне рішення, котре ґрунтується на Біблії, кожен старійшина підкоряється керівництву святого духу. Яким чином? Старійшина підтримує прийняте рішення, навіть якщо його пропозиція була відхилена більшістю старійшин. Виявляючи таку скромність, пастир сприяє радості й миру і подає вівцям гарний приклад у тому, як ходити з Богом (Михея 6:8). А ти виявляєш скромність, підкоряючись рішенням, які пастирі приймають на основі Біблії?

Виявляйте довготерпіння і доброту

12. Чому Ісусові доводилося бути довготерпеливим і добрим до апостолів?

¹² Ісус був довготерпеливим і добрим до апостолів, незважаючи на те, що вони раз у раз помилялися. Приміром, Ісус неодноразово намагався допомогти їм закарбувати в розумі, наскільки важливо виявляти смирення (Матвія 18:1—4; 20:25—27). Але що відбулося в останню ніч, яку Ісус провів на землі? Він помив апостолам ноги і цим показав, що їм треба бути смиренними. Однак невдовзі «зчинилась між ними гостра суперечка про те, хто з них найбільший» (Луки 22:24; Івана 13:1—5). Чи Ісус скартав апостолів? Ні. Він лагідно заохотив їх поміркувати: «Хто більший: той, хто сидить за столом, чи той, хто прислуговує? Хіба не той, хто сидить за столом? Я ж серед вас як той, хто прислуговує» (Луки 22:27). Довготерпіння і доброта Ісуса в поєднанні з його чудовим прикладом зрештою зворушили серця апостолів.

13, 14. Коли пастирям особливо треба виявляти доброту?

¹³ Духовному пастирю також іноді доводиться повторно давати комусь одну й ту саму пораду. Пастир міг би розсердитися на людину. Але, наставляючи того, «хто поводиться негідно», пастир пам’ятає про власні недоліки. Це допомагає йому виявляти довготерпіння і доброту до своїх братів, подібно як Ісус та Єгова є довготерпеливими й добрими до всіх християн, включаючи пастирів (1 Фессалонікійців 5:14; Якова 2:13).

¹⁴ Інколи пастирі повинні докоряти тому, хто скоїв серйозний гріх. Якщо така людина не кається, то старійшини змушені вилучити грішника зі збору (1 Коринфян 5:11—13). Але й тоді пастирі поводяться по-доброму, виявляючи ненависть до гріха, а не до грішника (Юди 23). Коли пастирі з добротою ставляться до заблудлої вівці, то їй згодом буде легше повернутись до кошари (Луки 15:11—24).

Віра спонукує до добрих діл

15. Як пастирі наслідують Єгову у вияві великодушності і що спонукує їх до цього?

¹⁵ «Господь добрий до всіх» і навіть до людей, які не цінують того, що́ він для них робить (Псалом 145:9; Матвія 5:45). Великодушність Єгови виявляється особливо в тому, що він посилає своїх служителів проповідувати людям «добру новину про царство» (Матвія 24:14). Пастирі віддзеркалюють Божу великодушність, коли беруть провід у цій праці проповідування. Що спонукує їх невтомно  докладати зусиль? Міцна віра в Єгову і в його обіцянки (Римлян 10:10, 13, 14).

16. Як пастирі можуть чинити добро вівцям?

¹⁶ Проповідуючи, пастирі чинять «добро всім», але ці чоловіки зобов’язані чинити добро «особливо одновірцям» (Галатів 6:10). Один зі способів, як вони виконують цей обов’язок, полягає в тому, що вони роблять підбадьорливі пастирські візити. «Мені подобається робити пастирські візити,— каже один старійшина.— Під час цих візитів я маю можливість хвалити братів і сестер за їхні зусилля і допомагати їм усвідомлювати, що їхня сумлінна праця не марна». Часом пастирі радять співвіруючому, як він може ще ліпше служити Єгові. У цьому мудрі пастирі наслідують апостола Павла. Ось як він звертався до братів у Фессалоніках: «Що ж до вас, то ми як учні Господа впевнені, що ви виконуєте й далі будете виконувати всі наші накази» (2 Фессалонікійців 3:4). Такі вирази впевненості позитивно впливають на добрі нахили сердець, і тоді вівцям легше ‘слухатись тих, хто бере серед них провід’ (Євреїв 13:17). Тож, якщо брати завітали до тебе з підбадьорливим пастирським візитом, подякуй їм.

Лагідність і самовладання

17. Чого Петро навчився в Ісуса?

¹⁷ Ісус був лагідним, навіть якщо інші провокували його до гніву (Матвія 11:29). Коли його зрадили та заарештували, він виявив лагідність і надзвичайне самовладання. У пориві емоцій Петро вихопив меча і вдарив ним раба первосвященика. Але Ісус сказав йому: «Невже ти думаєш, що я не міг би попросити свого Батька дати мені в цю ж мить більше ніж дванадцять легіонів ангелів?» (Матвія 26:51—53; Івана 18:10). Петро добре засвоїв цей урок і пізніше нагадав одновірцям: «Христос постраждав за вас, залишивши приклад, щоб ви точно йшли його слідами. (...) Коли його злословили, він не злословив у відповідь. Коли страждав, то не погрожував» (1 Петра 2:21—23).

18, 19. а) Коли пастирям особливо треба виявляти лагідність і самовладання? б) Які запитання ми далі розглянемо?

¹⁸ Умілі пастирі поводяться лагідно, навіть якщо з ними обходяться несправедливо. Скажімо, хтось у зборі, кому вони намагаються допомогти, не реагує прихильно на їхню допомогу. Якщо людина, яка потребує допомоги, духовно квола або хвора, то вона може говорити у відповідь необдумано, ‘мов колячи мечем’ (Приповістей 12:18). Проте пастирі, подібно до Ісуса, не відплачують тією ж монетою: вони не гострі на язик і не мстиві. Натомість вони поводяться стримано і чуйно, що може бути особливо потрібним для допомоги іншим (1 Петра 3:8, 9). Чи ти наслідуєш приклад старійшин? Чи виявляєш лагідність і самовладання, коли тобі дають пораду?

¹⁹ Безумовно, Єгова та Ісус цінують старанну працю багатьох тисяч пастирів, які добровільно пасуть всесвітню отару. Крім того, Єгова і його Син виявляють глибоку прихильність до тисяч служителів збору, котрі допомагають старійшинам ‘служити святим’ (Євреїв 6:10). Чому ж деякі охрещені брати не прагнуть цієї «доброї справи»? (1 Тимофія 3:1). І як Єгова навчає тих, кого призначає пастирями? Ці запитання ми розглянемо в наступній статті.

Чи ви пригадуєте?

• Якими способами пастирі виявляють любов до отари?

• Як усі члени збору можуть сприяти радості й миру?

• Чому пастирі, даючи поради, мають бути довготерпеливими й добрими?

• Як старійшини виявляють великодушність і віру?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 18]

Пастирі служать збору з любові.

[Ілюстрації на сторінці 18]

Вони проводять час зі своїми сім’ями як на дозвіллі . . .

. . . так і в служінні.

[Ілюстрація на сторінці 20]

Відвертий обмін думками між старійшинами сприяє радості й миру в зборі.