Як Ісусові послідовники піклуються про бідних

ПРОБЛЕМА бідності та гноблення стара, як світ. Ще у Божому законі для давнього Ізраїля були конкретні приписи, що захищали вбогих та полегшували їхні страждання. Проте цим Законом часто нехтували (Амоса 2:6). Пророк Єзекіїль викривав несправедливе ставлення до бідних: «Народи Краю тиснуть утиском та грабують грабунком, а вбогого та бідака гноблять, а чужинця тиснуть у безправ’ї» (Єзекіїля 22:29).

Подібне ставлення до бідних було і за часів Ісуса. Тодішні релігійні проводирі зовсім не турбувались бідними та знедоленими. У Біблії сказано, що ці бездушні люди «любили гроші» і «пожирали доми вдів». Вони дбали не про людей похилого віку чи нужденних, а передусім про збереження своїх традицій (Луки 16:14; 20:47; Матвія 15:5, 6). Цікаво теж, як зобразив цих проводирів Ісус у своїй притчі про милосердного самарянина. Коли священик і левит побачили пораненого чоловіка, то замість того, щоб надати допомогу, пройшли повз нього другим боком дороги (Луки 10:30—37).

Ісус турбувався вбогими

З євангельських оповідей бачимо, що Ісус добре розумів проблеми бідних людей і всіляко старався їм допомогти. Раніше він жив у небі, але відмовився від усього, зійшов до людей і «заради вас став бідним» (2 Коринфян 8:9).  Коли Ісус побачив натовпи людей, то «пройнявся до них жалем, бо вони були нещасні та розпорошені, як вівці без пастуха» (Матвія 9:36). Розповідь про бідну вдову показує, що Ісус звернув увагу не на щедрі дари багачів, які давали, бо мали надмір, а на скромну пожертву вдови. Її вчинок торкнувся Ісусового серця, тому що «ця убога жінка кинула все, що мала на прожиток» (Луки 21:4).

Ісус не просто співчував бідним, він переймався їхніми проблемами. Разом з апостолами він мав спільні гроші, які використовував на допомогу нужденним (Матвія 26:6—9; Івана 12:5—8; 13:29). Ісус говорив, що той, хто хоче стати його послідовником, мусить узяти на себе відповідальність допомагати вбогим. «Продай усе, що маєш,— сказав Ісус багатому молодому начальнику,— і роздай бідним — так ти збереш собі скарб у небесах». Начальник не захотів розлучитися зі своїми маєтками, і цим показав, що його любов до багатства була більшою, ніж любов до Бога та ближнього. Через це він не міг стати послідовником Ісуса (Луки 18:22, 23).

Ісусові послідовники турбуються вбогими

Після Ісусової смерті апостоли та інші його учні не переставали турбуватися про своїх духовних братів і сестер, котрі були вбогими. Приблизно 49 року н. е. апостол Павло зустрівся з Яковом, Петром та Іваном, щоб обговорити завдання, яке він отримав від Господа Ісуса Христа,— проповідувати добру новину. Всі вони погодились, що Павло з Варнавою повинні «йти до інших народів», тобто проповідувати передусім язичникам. При цьому Яків з товаришами заохотили Павла і Варнаву «пам’ятати про бідних». І Павло «з усіх сил» намагався це робити (Галатів 2:7—10).

За часу правління імператора Клавдія в різних частинах Римської імперії виник сильний голод. Тому християни в Антіохії «постановили, що кожен з них пошле допомогу братам в Юдеї — хто що може. Вони так і зробили, пославши все старійшинам через Варнаву і Савла» (Дії 11:28—30).

Нині правдиві християни також розуміють, що послідовники Ісуса мусять турбуватись бідними і знедоленими, особливо серед одновірців (Галатів 6:10). Тому християни щиро допомагають тим, хто потрапляє у скрутне становище. Приміром, 1998 року північно-східні регіони Бразилії спустошила страшна посуха. Були знищені посіви рису, квасолі та кукурудзи. Почався голод — найбільший голод за останні 15 років. У деяких місцевостях навіть бракувало питної води. Свідки Єгови з інших частин Бразилії негайно організували комітети з надання допомоги. Дуже швидко було зібрано тонни їжі та достатньо грошей, щоб оплатити доставку допомоги своїм братам.

 Свідки, які брали участь у наданні допомоги, написали: «Ми дуже щасливі, що змогли допомогти нашим братам. А особливо тому, що потішили серце Єгови. Ми завжди пам’ятаємо слова з Якова 2:15, 16: «Якщо брат чи сестра не має у що вдягнутися або ж з дня на день їм не вистачає їжі, а хтось із вас скаже: «Ідіть з миром, грійтесь та їжте досита», але не дасть необхідного для тіла, то яка користь від цього?».

В місті Сан-Паулу в одному зборі Свідків Єгови є скромна та ревна сестра, яка живе в злиднях й нерідко ледве зводить кінці з кінцями. Вона каже: «Хоча я живу бідно, але завдяки Біблії моє життя стало змістовнішим. Важко уявити, що було б, якби я не отримала допомоги від інших Свідків». Трохи раніше ця працьовита християнка потребувала операції, але не мала на неї грошей. На її потребу відгукнулись християнські брати й сестри зі збору — вони зібрали необхідну для операції суму. Допомогу своїм одновірцям надають правдиві християни по цілому світі.

І все ж попри найщиріші зусилля людство не в стані цілковито покінчити з бідністю. Впливові уряди та великі міжнародні організації, хоча й досягли значних успіхів у боротьбі з убогістю, не можуть розв’язати цю віковічну проблему. Тому виникає запитання: «Чи колись вдасться остаточно побороти бідність та інші негаразди людства?».

Біблійні вчення — надійна допомога

У Євангеліях розповідається, що Ісус Христос не раз чинив добро бідним та знедоленим людям (Матвія 14:14—21). Проте яку діяльність він вважав найважливішою? Одного разу Ісус сказав своїм учням: «Ходімо далі, до поблизьких селищ, аби й там проповідувати». Незадовго перед тим Ісус зціляв хворих і допомагав нужденним. Але чому він знову зосередився на проповідницькому служінні замість того, щоб постійно допомагати знедоленим? Ісус пояснив це так: «Бо для цього [щоб проповідувати] я прийшов» (Марка 1:38, 39; Луки 4:43). Ісус вважав допомогу знедоленим важливою справою. І все ж найголовнішим у його житті було проповідування про Боже Царство (Марка 1:14).

Біблія заохочує, щоб християни «точно йшли його [Ісусовими] слідами». Тому ми знаємо, яку допомогу найперше треба давати бідним та знедоленим людям (1 Петра 2:21). Ми допомагаємо людям фізично, але, подібно до Ісуса, передусім дбаємо про те, щоб нести їм біблійні знання — добру новину про Боже Царство (Матвія 5:14—16; 24:14; 28:19, 20). Чому ж проповідування Божого Слова важливіше від іншої допомоги?

 Існує багато прикладів, як люди, котрі приймають і застосовують у житті біблійні поради, навчились успішно долати життєві труднощі, в тому числі проблеми бідності. А ще біблійне вчення про Боже Царство, яке проповідують Свідки Єгови, дає людям надію на майбутнє — надію, заради якої попри труднощі й випробування варто жити (1 Тимофія 4:8). Що це за надія?

Щодо нашого майбутнього Боже Слово запевняє: «Ми за його [Божою] обітницею чекаємо нових небес і нової землі, на яких перебуватиме праведність» (2 Петра 3:13). Коли Біблія говорить про землю, то часто має на увазі людей (Буття 11:1). Отож праведна «нова земля», яку Бог обіцяє створити,— це суспільство людей, схвалене Богом. Крім того, Боже Слово запевняє, що під правлінням Христа такі люди отримають дар вічного життя в раю на землі (Марка 10:30). Це чудове майбутнє доступне всім, у тому числі бідним. На тій «новій землі» ніколи більше не існуватиме проблеми бідності.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 7]

ЯК ІСУС ВИЗВОЛИТЬ БІДАРЯ? (Псалом 72:12)

СПРАВЕДЛИВІСТЬ. «Нехай розсудить бідних з народу, спасе дітей убогих, гнобителя ж розтопче» (Псалом 72:4, Хом.). Під час Христового царювання на землі запанує справедливість на добро всіх людей. Тоді буде повністю викорінено хабарництво, через яке нині потенційно багаті країни не можуть покінчити зі злиднями.

МИР. «Праведний буде цвісти в його дні, а спокій великий — аж поки світитиме місяць» (Псалом 72:7). Бідність у світі часто є наслідком війн та збройних конфліктів. Христос запровадить на землі справжній мир і цим усуне одну з головних причин бідності.

СПІВЧУТТЯ. «Він змилується над убогим та бідним, і спасе душу бідних, від кривди й насилля врятує їхню душу, їхня кров дорога буде в очах його!» (Псалом 72:12—14). Скривджені, вбогі та пригноблені люди стануть частиною щасливої родини, об’єднаної під правлінням Царя Ісуса Христа.

ДОБРОБУТ. «На землі буде збіжжя багато» (Псалом 72:16). Під час Христового царювання люди житимуть у достатку й добробуті. Ніхто не страждатиме через нестачу харчів або голод, від яких нині нерідко потерпають убогі.

[Ілюстрація на сторінках 4, 5]

Ісус особисто дбав про бідних.

[Ілюстрація на сторінці 6]

Біблія дає справжню надію.